Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №260/981/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/981/26 пров. № А/857/28214/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючий-суддя Довга О.І.

судді Запотічний І.І.

Шинкар Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року у справі № 260/981/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії (головуючий суддя – Ващилін Р.О., м. Ужгород, спрощене позовне провадження), -

В СТ А Н О В И В:

25.02.2026 ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд першої інстанції з позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (далі – відповідач), в якому просив:

- визнати протиправними рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 13.02.2026 про відмову у звільненні з військової служби ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся із рапортом до командира відповідача, в якому просив про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». За результатами розгляду такого рапорту у його задоволенні було відмовлено з мотивів відсутності медичних документів про наявність у дружини онкологічного захворювання - відповідно до Міжнародної кваліфікації хвороб. Таке рішення відповідача вважав протиправним, оскільки згідно з абз. 5 пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» наявність дружини із числа осіб з інвалідністю є самостійною підставою для звільнення з військової служби. Конкретизації групи інвалідності при цьому не передбачена.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.04.2026 у задоволенні позову відмовлено.

Висновки суду першої інстанції зводяться до того, що матеріали справи не містять доказів того, що дружина позивача належить до числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання. Суд першої інстанції дійшов висновку про те що позивач, при поданні рапорту, не надав всіх документів, які б підтверджували наявність підстав для звільнення його зі служби на підставі абз. 12 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Окремо, суд першої інстанції зазначив, що Законом України від 11.04.2024 №3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку” (що набрав чинності 18.05.2024) ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» була викладена в новій редакції, яка й підлягає застосуванню в даному випадку. Відповідно до такої редакції право військовослужбовця на звільнення з військової служби пов`язане саме із групою інвалідності дружини (І або ІІ) або ж встановлення інвалідності III групи внаслідок онкологічного захворювання.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить апеляційний суд скасувати оскаржене рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Помилковість висновків суду першої інстанції позивач обґрунтовує покликанням на те, що позивач надав медичну документацію про необхідність здійснення догляду за його дружиною та новонародженою дитиною. Підстава, на яку покликався відповідач, як на підставу для задоволення рапорту позивача про звільнення, не відповідає медичній класифікації хворіб. Такі дії відповідача необґрунтовано покладають на позивача додаткові обов`язки щодо обґрунтування додаткових підстав для звільнення з військової служби.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

На підставі статті 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, відзивом на апеляційну скаргу та відповіддю на нього, перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду наступне.

Суд встановив, що ОСОБА_1 проходить військову службу по мобілізації в ІНФОРМАЦІЯ_4 .

10.01.2026 ОСОБА_1 подав командиру НОМЕР_2 прикордонного загону рапорт, в якому просив звільнити його з військової служби у запас на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 та абз. 12 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», через сімейні обставини або з інших поважних причин, а саме: необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання. Повідомив, що його дружина, ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_2 ) є особою з інвалідністю ІІІ групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання. До поданого рапорту долучив, серед іншого, копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААД № 061793, індивідуальної програми реабілітації №2160 від 15.07.2024, виписного епікризу №2730/391 від 21.08.2020 та консультаційного висновку №42 від 20.01.2026.

10.02.2026 ОСОБА_1 подав командиру НОМЕР_2 прикордонного загону доповнення до рапорту про звільнення, до якого додаткового долучив:

- виписки з історії хворого №3617/03р. від 02.05.2003, №3617/03р. від 02.05.2003, №6936/04 від 22.07.2004;

- виписний епікриз з медичної карти №4942/646 від 18.10.2019;

- відповідь на запит Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи №1228 від 10.10.2024;

- довідку №49 від 04.02.2026,

- висновок КНП «Центр первинної медичної допомоги Рожнятівської селищної ради» №115 від 04.02.2026;

- виписку із медичної карти №540 від 06.02.2026.

За результатами розгляду такого рапорту, листом від 13.02.2026, командир НОМЕР_2 прикордонного загону повідомив позивача про неможливість звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 та абз. 12 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» у зв`язку з тим, що надані медичні документи на дружину не підтверджують її онкологічного захворювання відповідно до Міжнародної класифікації хвороб (МКХ, ICD) та не надано жодного висновку лікаря-онколога про наявність захворювання, згідно із затвердженим наказом МОЗ України від 05.08.2024 №1359, або виписки із медичної картки хворого (форми №024/о) про хвороби, що підпадають під ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Вважаючи протиправною відмову відповідача позивач подав до суду позов.

Перевіряючи правильність висновків суду першої інстанції, апеляційний суд враховує положення статті 308 КАС України, та зазначає наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначаються Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон №2232.)

Підстави звільнення з військової служби передбачені ст.26 Закону №2232.

Позивач виявив своє небажання продовжувати проходити військову службу та звернувся до командира НОМЕР_2 прикордонного загону з рапортом про звільнення з військової служби у запас за сімейними обставинами, а саме: у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю IIІ групи, внаслідок онкологічного захворювання одного з парних органів.

Саме необхідністю здійснення постійного догляду за дружиною, яка є особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок онкологічного захворювання, позивач обґрунтовує поданий до командування НОМЕР_2 прикордонного загону рапорт.

Відповідно до абз. 12 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону №2232, під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах, зокрема у разі необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.

З матеріалів справи суд з`ясував, що дружина позивача, ОСОБА_2 , є особою з інвалідністю ІІІ групи, що підтверджується копією довідки до акта огляду медико-соціально експертною комісією серії 12 ААД №061793 від 15.07.2024. Причина інвалідності – захворювання з дитинства.

Поряд з цим, відповідно до відомостей листа Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи №1228 від 10.10.2024, інвалідність ОСОБА_2 встановлена внаслідок доброякісного новоутворення (код за МХК-Д 18.0) (акр. спр. 19). Згідно з випискою з історії хвороби №3617/03р. від 02.05.2003, ОСОБА_2 проходила лікування з приводу кавернозної гемангіоми лівої половини грудної клітки з операційним втручанням та видаленням ураженої грудної залози.

Так, відповідно до Національного класифікатора 025:2021 «Класифікатор хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я», гемангіома (код D18) відноситься до доброякісних новоутворень (D10-D36). Тобто наявне в ОСОБА_2 захворювання, внаслідок якого їй було встановлено інвалідність, не є онкологічним захворюванням.

Не виявлення в дружини позивача онкологічного захворювання під час перебування на стаціонарному лікуванні у період з 31.01.2026 по 06.02.2026 підтверджується також випискою із медичної картки хворого хірургічного відділення №540, долученого ОСОБА_1 до матеріалів рапорту.

Як уже зазначалось, абз. 12 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону №2232 передбачає звільнення з військової служби під час дії воєнного стану саме у випадку здійснення військовослужбовцем догляду за дружиною з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання. Докази виявлення в ОСОБА_2 онкологічного захворювання, що б передбачало право на звільнення з військової служби на підставі абз. 12 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону №2232, в матеріалах справи відсутні. Водночас, суд першої інстанції правильно вказав, що суд не наділений повноваженнями самостійно визначати діагноз особи, а тому при прийнятті рішення повинен керуватися наявними в матеріалах справи доказами.

Таким чином суд першої інстанції правильно з`ясував, що відмовляючи позивачу в звільненні з військової служби, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції приходить переконання, що суд першої інстанції в оскаржено відповідачем рішенні виклав підстави для задоволення позовних вимог на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, мають на меті переоцінку обставин справи без достатніх для цього підстав, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування, оскільки не впливають на законність судового рішення.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року у справі №260/981/26– без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга

судді І. І. Запотічний

Т. І. Шинкар