Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №240/979/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/979/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Майстренко Наталія Миколаївна

Суддя-доповідач - Моніч Б.С.

25 серпня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Моніча Б.С.

суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди в порядку та в розмірах, передбачених Постановою КМУ від 28.02.2022 № 168, за періоди перебування на стаціонарному лікуванні з 25.09.2025 по 01.10.2025, з 26.11.2025 по 10.12.2025, у зв`язку з травмою (бойовим пораненням), пов`язаним із захистом Батьківщини, отриманим 25.09.2025;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити додаткову винагороду в порядку та в розмірах, передбачених постановою КМУ від 28.02.2022 № 168, за періоди перебування на стаціонарному лікуванні з 25.09.2025 по 01.10.2025 та з 26.11.2025 по 10.12.2025 у зв`язку з травмою (бойовим пораненням), пов`язаним із захистом Батьківщини, отриманим 25.09.2025.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Під час проходження військової служби, перебуваючи в зоні бойових дій, ним було отримано ряд травм при виконанні бойових завдань. У зв`язку з отриманими бойовими пораненням позивач перебував на стаціонарному лікуванні у період з 25.09.2025 по 01.10.2025 та з 26.11.2025 по 10.12.2025. Однак відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено у належному розмірі додаткову грошову винагороду за період перебування на лікуванні.

ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16 червня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в розрахунку до 100 000 гривень на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в розрахунку до 100 000 гривень на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні за період 26.11.2025 по 10.12.2025, з урахуванням фактично виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 (далі - позивач) проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Згідно довідки військової частини № НОМЕР_2 від 25.09.2025 за №114 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) встановлено, що 25.09.2025 рядовий ОСОБА_1 одержав: вибухове поранення, вогнепальне осколкове сліпе поранення лівої нижньої кінцівки, лівої кисті. За обставин: під час виконання бойового завдання військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 , визначеного бойовими наказами командира розвідувального загону військової частини НОМЕР_1 від 20.09.2025 №БН-322 дск/1РР, №БН-323 дск/1РР, №БН-324дск/1РР та від 24.08.2025 №БН-286дск/1РР, щодо захисту суверенітету, незалежності та територіальної цілісності України, виконання обов`язків військової служби, пов`язаних із захистом Батьківщини, в районі населеного пункту Новоужвинівка Куп`янського району Харківської області внаслідок вогневого враження безпілотними літальними апаратами типу FPV. Поранення, ТАК, пов`язані з захистом Батьківщини. Не перебував у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння. Під час поранення перебував в засобах індивідуального захисту (шолом кевларовий, бронежилет). Поранення не є наслідком вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення, навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства.

У період з 25.09.2025 по 01.10.2025 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Північного регіону, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №8479.

Згідно довідки ВЛК №2025-1001-1214-3607-0 від 01.10.2025 травма, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби. За ступенем тяжкості (наказ МОЗ України від 04.07.2007 за №370) травма відноситься до легких. На підставі статті 81 графи ІІ Розладу хвороб наказу потребує відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) на 30 календарних днів.

Також згідно довідки ВЛК №2025-1031-1609-5852-7 від 31.10.2025 травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини. За ступенем тяжкості (наказ МОЗ України від 04.07.2007 за №370) травма відноситься до легких. На підставі статті 81 графи ІІ Розладу хвороб наказу потребує відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) на 30 календарних днів.

В подальшому, у період з 26.11.2025 по 10.12.2025 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в КНП "Обласна клінічна лікарня ім. О.Ф. Гербачевського" Житомирської обласної ради згідно виписки з медичної карти стаціонарного хворого №46356(25).

Відповідно до довідки ВЛК №2025-1210-0947-1423-7 від 10.12.2025 травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини. За ступенем тяжкості (наказ МОЗ України від 04.07.2007 за №370) травма відноситься до легких. На підставі статті 81 графи ІІ Розладу хвороб наказу потребує відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) на 30 календарних днів.

В подальшому, представник позивача звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із заявою, в якій просив провести нарахування та виплату додаткової винагороди за період перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням відповідно до вимог абзацу 4 пункту 11 розділу XXXIV наказу №260 від 07.06.2018 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ та деяким іншим особам" та долучив копії вищевказаних медичних документів.

Однак, у відповідь листом від 03.01.2026 за №22 відповідач відмовив у здійсненні доплати позивачу коштів.

Позивач вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати йому додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за період перебування на лікуванні, звернувся з цим позовом до суду.

IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 08.10.2025 за №984 та №1094 від 08.11.2025 позивачу було нараховано за період з 25.09.2025 по 01.10.2025 додаткову винагороду з розрахунку 100 000 грн., що підтверджується довідкою про грошове забезпечення з вересня по грудень 2025 року, тому у задоволенні позовних вимог про нарахування та виплату позивачу додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою №168 із розрахунку до 100 000,00 грн на місяць, пропорційно за час стаціонарного лікування, саме в період з 25.09.2025 по 01.10.2025 слід відмовити.

Щодо спірних правовідносин про наявність у позивача права на нарахування додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 за час стаціонарного лікування у період з 26.11.2025 по 10.12.2025, суд дійшов висновку, що у вказаний спірний проміжок часу позивачу мало бути нараховано та виплачено додаткову винагороду, передбачену постановою №168, збільшену до 100000 грн.

V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи , оскаржив його в апеляційному порядку з вимогою скасувати рішення суду перпшої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що ті, хто отримав поранення легкого або середнього ступеня тяжкості, не можуть претендувати на додаткову грошову винагороду за період перебування у відпустці для лікування. Відтак, після відпустки для лікування військовослужбовцям, хто отримав поранення легкого або середнього ступеня тяжкості, додаткова грошова винагорода в розмірі 100 000 грн. не поновлюється, не нараховується і не виплачується.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав на правильність висновків суду першої інстанції та просив відмовити в її задоволенні.

VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон України №2232-ХІІ) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 статті 1-2 Закону №2011-ХІІ у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з частиною 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України встановлено Наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 (далі - Наказ № 260).

Пунктом 2 Наказу №260 вказано, що включає в себе грошове забезпечення, зокрема винагороди.

Відповідно до п. 3 Наказу №260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є:

штат військової частини (установи, організації);

накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження;

накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення;

накази про присвоєння військових звань;

грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Пунктом 3 Наказу №260 визначено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди; допомоги.

Згідно п. 8 Наказу № 260 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).

Пунктами 8 та 9 розділу XXXIV Наказу №260 встановлено, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Пунктом 10 розділу XXXIV Наказу №260 визначено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 передбачено, що виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Абзацом 4 пункту 1 Постанови №168 встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включаються особи, зазначені у цьому пункті, у тому числі ті, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

З аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається, що особи, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини (включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого) або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії - включаються до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2024 у справі №520/16191/23 та від 27.11.2024 у справі №380/20587/23.

Згідно з п.13 розділу XXXIV Положення №260 військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров`я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров`я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.

Отже, військовослужбовці Збройних Сил за час несення ними військової служби отримують як основне грошове забезпечення, передбачене Постановою №704, а також на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), виплачується й додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, яка може становити до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, при цьому, право на отримання такої додаткової винагороди також мають і військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії - за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Колегія суддів зауважує, що рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог щодо періоду перебування позивача на стаціонарному лікуванні з 25.09.2025 по 01.10.2025 сторонами не оскаржується, а тому в цій частині судом апеляційної інстанції не надається оцінка правильності висновків суду першої інстанції.

Предметом апеляційного перегляду у цій справі є, зокрема, висновок суду першої інстанції про наявність у позивача права на отримання додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, за період його стаціонарного лікування з 26.11.2025 по 10.12.2025, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за необхідне надати оцінку рішенню суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги саме в цій частині.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 26.11.2025 по 10.12.2025 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в КНП "Обласна клінічна лікарня ім. О.Ф. Гербачевського" Житомирської обласної ради, що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого №46356(25).

Водночас довідкою ВЛК №2025-1210-0947-1423-7 від 10.12.2025 підтверджено, що травма позивача пов`язана із захистом Батьківщини. Отже, матеріалами справи достовірно підтверджено як факт перебування позивача у спірний період на стаціонарному лікуванні, так і наявність причинного зв`язку отриманої ним травми із захистом Батьківщини.

Саме наведені обставини у своїй сукупності є юридично значущими для вирішення питання про право позивача на додаткову винагороду, передбачену Постановою №168, за час стаціонарного лікування.

Колегія суддів вважає помилковим твердження апелянта про те, що встановлення позивачу легкого ступеня тяжкості травми виключає його право на отримання додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, за період стаціонарного лікування.

Такий висновок відповідача ґрунтується на неправильному розумінні змісту абзацу 4 пункту 1 Постанови №168 та пункту 10 розділу XXXIV Наказу №260, оскільки фактично ототожнює дві різні юридичні підстави для виплати додаткової винагороди, які нормативно врегульовані окремо.

Так, відповідно до абзацу 4 пункту 1 Постанови №168 до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включаються, зокрема, військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Отже, наведеною нормою передбачено дві самостійні підстави для включення військовослужбовця до наказу про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень.

Першою є перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини.

Другою є перебування військовослужбовця у відпустці для лікування після тяжкого поранення за відповідним висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

При цьому законодавець прямо пов`язує вимогу щодо тяжкості поранення саме з другою із зазначених підстав - перебуванням у відпустці для лікування після тяжкого поранення. Натомість щодо першої підстави - перебування на стаціонарному лікуванні - такої умови, як тяжкий ступінь поранення, Постанова №168 не встановлює.

Таким чином, положення Постанови №168 не дають підстав для висновку, що право військовослужбовця на отримання додаткової винагороди за час стаціонарного лікування залежить від ступеня тяжкості отриманого ним поранення.

Зворотне тлумачення зазначеної норми призвело б до фактичного доповнення її змісту умовою, якої законодавець прямо не встановив, а саме - до поширення вимоги про тяжке поранення, передбаченої для випадків перебування у відпустці для лікування, також на випадки перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні.

Водночас така вимога суперечила б самій конструкції абзацу 4 пункту 1 Постанови №168, у якому законодавець використав сполучник "або", розмежувавши стаціонарне лікування та відпустку для лікування після тяжкого поранення як окремі юридичні підстави для виплати додаткової винагороди.

Зміст наведеної норми свідчить, що визначальним для набуття права на додаткову винагороду за час стаціонарного лікування є не ступінь тяжкості поранення, а наявність причинного зв`язку між отриманим пораненням та захистом Батьківщини і факт перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні у зв`язку з таким пораненням.

Саме такий підхід відповідає меті встановлення спірної виплати, яка полягає у додатковому матеріальному забезпеченні військовослужбовців, які внаслідок виконання обов`язків військової служби, пов`язаних із захистом Батьківщини, отримали поранення та перебувають на стаціонарному лікуванні.

У цій справі такі обставини підтверджені належними та допустимими доказами.

Зокрема, факт отримання позивачем поранення під час виконання бойового завдання та його пов`язаність із захистом Батьківщини підтверджено довідкою військової частини № НОМЕР_2 від 25.09.2025 за №114 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва). При цьому у зазначеній довідці прямо зазначено, що отримані позивачем поранення пов`язані із захистом Батьківщини.

У свою чергу, факт перебування позивача на стаціонарному лікуванні у спірний період підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого №46356(25), а довідкою ВЛК №2025-1210-0947-1423-7 від 10.12.2025 підтверджено, що травма пов`язана із захистом Батьківщини.

Отже, у спірних правовідносинах наявні всі передбачені законодавством умови для виплати позивачу додаткової винагороди за період його перебування на стаціонарному лікуванні з 26.11.2025 по 10.12.2025.

При цьому встановлення ВЛК легкого ступеня тяжкості травми позивача не змінює правової природи зазначених правовідносин та не може бути підставою для позбавлення його права на відповідну виплату, оскільки така обставина має юридичне значення лише для вирішення питання про перебування військовослужбовця у відпустці для лікування після тяжкого поранення, а не для визначення його права на додаткову винагороду за час стаціонарного лікування.

Відтак, доводи апеляційної скарги про те, що після отримання легкого поранення додаткова винагорода в розмірі 100 000 гривень не нараховується та не виплачується, є необґрунтованими, оскільки такі доводи не враховують принципової відмінності між періодом стаціонарного лікування та періодом відпустки для лікування після тяжкого поранення.

У цьому випадку позивач заявляє вимогу саме за період стаціонарного лікування, а не за період відпустки для лікування. Тому посилання відповідача на легкий ступінь тяжкості травми не може бути правовою підставою для відмови у виплаті додаткової винагороди за час такого стаціонарного лікування.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, збільшеної до 100 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні за період з 26.11.2025 по 10.12.2025.

Щодо обраного судом першої інстанції способу захисту порушеного права, колегія суддів також погоджується з його обґрунтованістю.

Відповідно до статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про зобов`язання відповідача вчинити певні дії з метою відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.

Оскільки у цій справі встановлено протиправність бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, а право позивача на отримання такої виплати підтверджено матеріалами справи, зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою №168, у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні за період з 26.11.2025 по 10.12.2025, з урахуванням фактично виплачених сум, є належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача.

Таким чином, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 червня 2026 року в оскарженій частині є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування або зміни за доводами апеляційної скарги не встановлено.

VII. ВИСНОВКИ СУДУ

З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Згідно з частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 червня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Моніч Б.С.

Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.