Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №620/9511/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/9511/25 Суддя першої інстанції: Падій В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Кравченка Є.Д.,

суддів: Осіпової О.О., Златіна С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Чернігівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС у Чернігівській області звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, в якому просить:

- стягнути в дохід бюджету з фізичної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) кошти у сумі 71465,67 грн. (сімдесят одна тисяча чотириста шістдесят п`ять гривень 67 копійок) гривні для погашення податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, на рахунок: UA558999980314080512000025737; отримувач - ГУК у Черніг.обл/тг м.Прилуки/18010300, код ЄДРПОУ - 37972475, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.).

Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що відповідач має податковий борг, який у добровільному порядку на момент подання адміністративного позову не сплачено.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.

Стягнуто в дохід бюджету з фізичної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) кошти у сумі 71465 (сімдесят одна тисяча чотириста шістдесят п`ять) грн 67 коп для погашення податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, на рахунок: UA558999980314080512000025737; отримувач - ГУК у Черніг.обл/тг м.Прилуки/18010300, код ЄДРПОУ - 37972475, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.).

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову. Також заявник просить застосувати строк позовної давності до позовних вимог Головного управління ДПС в Чернігівській області про стягнення податкового боргу. Крім того, апелянт просила стягнути з Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 1996,20 грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначила, що рішення суду прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права під час розгляду справи. Зокрема, апелянт наголосив на тому, що позивачем по справі був порушений порядок досудового врегулювання спору про стягнення заборгованості, зокрема жодної податкової вимоги із зазначенням суми боргу та термінів погашення заборгованості до ОСОБА_1 не направлялось, що позбавило можливості ознайомитись з ними та у разі незгоди їх оскаржити в установленому порядку, а також звернутись з заявою про реструктуризацію податкового боргу за оренду землі у зв`язку з війною. Також відповідач наголошувала на тому, що не отримувала копії адміністративного позову з доданими документами, однак не зважаючи на це судом було відкрито провадження у справі.

Крім того, апелянт наголосила на тому, що у рішенні суду зазначено про те, що контролюючий орган здійснив нарахування відповідачу податку за наступні податкові періоди: за 2020 рік, за 2021 рік, за 2022 рік, за 2023 рік. При цьому, суд не врахував той факт, що починаючи з 22.02.2022 на території України, у тому числі Прилуцького району Чернігівської області почались бойові дії. Також апелянт зазначила про закінчення строків позовної давності щодо вимог про стягнення податкового боргу за період з 2020-2022 років.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року. Витребувано матеріали адміністративної справи із суду першої інстанції та встановлено строк для подачі відзиву.

Від Головного управління ДПС у Чернігівській області до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якій позивач просить суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду у справі № 620/9511/25 від 26.12.2025 залишити без змін. В обґрунтування доводів відзиву на апеляційну скаргу позивач зазначив, що Головним управління ДПС у Чернігівській області дотримано вимоги щодо направлення платнику податків податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями. Крім того, позивач наголосив на дотриманні строків позовної давності.

Після надходження матеріалів справи, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року, справу призначено до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення- без змін.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно із відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, у власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до даних інформаційної системи «Податковий блок» громадянка ОСОБА_1 є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості.

У зв`язку з наявністю у власності відповідача об`єктів оподаткування податком на нерухоме майно, контролюючий орган здійснив нарахування відповідачу податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за наступні податкові періоди:

- за 2020 рік в сумі 17082,15 грн, що підтверджується відомостями податкового повідомлення-рішення № 0024110-2405-2525 від 24.03.2021 з терміном сплати 23.09.2021;

- за 2021 рік в сумі 23673,60 грн, що підтверджується відомостями податкового повідомлення-рішення № 0010041-2409-2525 від 23.08.2022 з терміном сплати 28.02.2023;

- за 2022 рік в сумі 4274,40 грн за ППР № 0113336-2409-2525-UA74080130000060606 від 20.11.2023 з терміном сплати 30.03.2024;

- за 2023 рік в сумі 26435,52 грн за ППР № 0462801-2409-2525- UA74080130000060606 від 03.05.2024 з терміном сплати 29.09.2024.

Таким чином, загальний розмір заборгованості з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, становить 71465,67 грн

Податкові повідомлення рішення скеровані на адресу відповідача, що підтверджується матеріалами справи, зокрема відомостями наявних у матеріалах справи рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення (а.с.17) та копією рекомендованого повідомлення наданого на витребування суду, зазначені податкові повідомлення-рішення вручено ОСОБА_1 (особисто та матері ОСОБА_1 ) 12.05.2021, 20.09.2022, 07.05.2024, 20.06.2024 відповідно, що підтверджується розписками на вказаних повідомленнях.

З метою погашення податкового боргу, податковим органом направлено на адресу відповідача, а саме за адресою: АДРЕСА_2 податкову вимогу форми «Ф» від 21.02.2020 №466-52, яку згідно із відомостями корінця розписки вручено 06.03.2020 ОСОБА_2 (із зазначенням у розписці «мама»).

Матеріали справи не містять доказів оскарження відповідачем податкових повідомлень-рішень в адміністративному або судовому порядку, у зв`язку з чим, нараховані на підставі нього грошові зобов`язання є узгодженими.

Несплата відповідачем вказаної суми податкового боргу зумовила звернення позивача з даним позовом до суду про його стягнення у примусовому порядку,

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що під час розгляду справи відповідачем не було надано доказів сплати у добровільному порядку податкового боргу на загальну суму 71465,67 грн, враховуючи підтвердження матеріалами справи наявності податкового боргу відповідача та дотримання контролюючим органом законодавчо встановленої процедури стягнення податкового боргу, суд першої інстанції дійшов висновку щодо правомірності вимог позивача.

Надаючи правову оцінку доводам апеляційної скарги та рішенню суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), встановлює, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Приписами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, унормовано, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За змістом підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1, підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, а об`єктом оподаткування - об`єкт житлової та нежитлової нерухомості.

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку (підпункт 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України).

За приписами підпункту 266.7.2 пункту 266.7, підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). Податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Приписами пункту 54.5 статті 54 ПК України унормовано, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктами 55.1, 55.2 статті 56 ПК України обумовлено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня.

Згідно із підпунктом 57.2, 57.3 статті 53 ПК України, у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов`язання платника податків з причин, не пов`язаних з порушенням податкового законодавства, та надсилає (вручає) податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум платнику податку, такий платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму податкового зобов`язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.

У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно із підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п.87.11 ст.87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Згідно ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з п.95.2 ст.95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Положенням пункту 58.3 статті 58 ПК України, визначено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Приписами пункту 42.1 статті 42 ПК України передбачено, що податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».

У разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Згідно із п. 59.3 ст. 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

З матеріалів справи слідує, що 21.02.2020 Головним управлінням ДПС у Чернігівській області було сформовано та направлено на адресу ОСОБА_1 податкову вимогу форми «Ф» від 21.02.2020 № 466-52, у якій відображено відомості про наявність у позивача станом на 20.02.2020 податкового боргу у розмірі 4937,91 грн. При цьому, згідно наявної у матеріалах справи копії повідомлення зазначену вимогу вручено 06.03.2020.

Пунктом 59.5 статті 59 ПК України передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

З урахуванням тієї обставини, що контролюючим органом вживались заходи щодо погашення податкового боргу шляхом направлення на податкову адресу ОСОБА_1 податкової вимоги у 2020 році та з огляду на збільшення суми податкового боргу у позивача, у контролюючого органу відсутній обов`язок щодо повторного направлення на адресу позивача податкової вимоги. Разом з тим, колегія суддів зауважує, що податкову вимогу форми «Ф» від 21.02.2020 № 466-52 направлено на адресу: АДРЕСА_3 та згідно наявної у матеріалах справи копії повідомлення зазначену вимогу вручено 06.03.2020.

Слід зазначити, що згідно із відомостями, наданим Головним управлінням ДПС у Чернігівській області щодо реєстраційних даних фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 за період з 2004 по 2024 рік була зареєстрована у ДРФО за адресою: АДРЕСА_2 .

Вказані обставини вказують на те, що Головним управлінням ДПС у Чернігівській області направлялися як податкові повідомлення-рішення так і податкова вимога за належною адресою, яка відображена у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків щодо ОСОБА_1 при цьому, твердження апелянта про неотримання таких рішень контролюючого органу, як податкові повідомлення-рішення так і податкову вимогу спростовуються матеріали справи.

Відповідно до пункту 87.11 статті 87 ПК України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК України).

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням того, що під час розгляду справи відповідачем не було надано доказів сплати у добровільному порядку податкового боргу на загальну суму 71 465,67 грн чи оскарження/скасування рішень, на підставі яких виник податковий борг, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача податкового боргу.

Щодо доводів апелянта про звернення до суду з позовом поза межами 1095 денного строку, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 102.4. статті 102 ПК України, у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року № 533-IX, підрозділ 10 розділу XX ПК України доповнено пунктом 52-2, за яким (зі змінами) на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

У подальшому, Законом України № 2120-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України внесено зміни до Податкового кодексу України та зупинено на період воєнного, надзвичайного стану дію пункту п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення».

Статтю 102 ПКУ доповнено пунктом 102.9, відповідно до якого, на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

У свою чергу, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» від 30 червня 2023 року № 3219-IX пункт 102.9 статті 102 ПК України виключено.

Пунктом 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Пунктом 69.9 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, визначено, що тимчасово, до 1 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім: дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 та 39 2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків; строків проведення камеральних перевірок, оформлення їх результатів у порядку, визначеному статтею 86 цього Кодексу, подання скарги на податкове повідомлення- рішення за результатами камеральної перевірки, прийняття рішення за результатом її розгляду, нарахування пені; строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок, оформлення їх результатів у порядку, визначеному статтею 86 цього Кодексу, подання скарги на податкове повідомлення-рішення, рішення про застосування фінансових санкцій за результатами документальної позапланової перевірки або фактичної перевірки та прийняття рішення за результатами їх розгляду, адміністративного арешту майна за результатами документальної позапланової перевірки або фактичної перевірки; строків здійснення заходів з погашення податкового боргу платників податків - суб`єктів господарювання, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки, передбачені статтями 59 - 60, 87 - 101 цього Кодексу, та/або визначення грошових зобов`язань згідно із статтею 116 цього Кодексу; строків подання та розгляду скарг на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбачених підпунктом 56.23.3 пункту 56.23 статті 56 цього Кодексу.

Отже, з 18.03.2020 має місце зупинення перебігу строків для стягнення грошових зобов`язань податковими органами у зв`язку поширенням на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а подальше зупинення мало місце у зв`язку із запровадженням воєнного стану, відтак, на момент звернення податкового органу з позовом щодо стягнення податкового боргу строк 1095 днів не сплинув.

Відтак, строк давності 1095 днів не сплив, та на час звернення позивача з позовом про стягнення був зупинений в силу Закону, що спростовує доводи скаржника щодо пропуску контролюючим органом строку звернення до суду та незастосування судом першої інстанції статті 102 ПК України.

Колегія суддів констатує, що доводи апеляційної скарги окрім як посилання на пропуск 1095 денного строку звернення з вимогами про стягнення податкового боргу, не містять обґрунтувань по суті спору, зокрема, щодо оскарження розрахунку податкового боргу, оскарження/скасування рішень, на підставі яких виник податковий борг, самостійне погашення податкового боргу.

Щодо посилання апелянта на ту обставину, що Прилуцька територіальна громада Чернігівської області у певний проміжок часу входила до Переліку територій де велись бойові дії затвердженого в установленому порядку Кабінетом Міністрів України, закріпленого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 (зареєстрованим у Мін`юсті 11.03.2025 за № 380/43786), який замінює раніше чинний Наказ № 309 від 22.12.2022 року колегія суддів зазначає, що вказані обставини не є підставою для скасування рішення про стягнення податкового боргу, а могло бути підставою для оскарження податкових повідомлень-рішень, якими нараховані відповідні податкові зобов`язання. Однак, відповідачем не надано до суду доказів оскарження податкових повідомлень-рішень, на підставі яких виник податковий борг, відтак в силу вимог чинного законодавства такі вважаються узгодженими. Правомірність нарахування податкових зобов`язань відповідачу не може бути предметом розгляду у справі про стягнення податкового боргу, окрім випадку заявлення зустрічного позову про оскарження податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовує позицію суду першої інстанції та відхиляються колегією суддів.

Крім того суд вважає необґрунтованими доводи апелянта стосовно того, що вона як відповідач по справі не отримала копії адміністративного позову, однак суд першої інстанції відкрив провадження у справі.

Як обумовлено абзацом другим частини другої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову в паперовій формі зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надіслання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій позовної заяви та доданих до неї документів. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи містять наступні докази на підтвердження виконання Головним управлінням ДПС у Чернігівській області зазначеного обов`язку щодо надіслання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій позовної заяви та доданих до неї документів, зокрема опис вкладення у цінний лист адресований ОСОБА_1 , накладна на поштове відправлення на адресу ОСОБА_1 та фіскальний чек на підтвердження оплати пересилання.

Зі змісту ч. ч. 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наслідком апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Отже, строк давності 1095 днів не сплив, та на час звернення позивача з позовом про стягнення був зупинений в силу Закону, що спростовує доводи скаржника щодо пропуску контролюючим органом строку звернення до суду та незастосування судом першої інстанції статті 102 ПК України.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.

Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач Є.Д. Кравченко

Судді: О.О. Осіпова

С.В. Златін