Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №640/419/22 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/419/22 Суддя (судді) першої інстанції: Юрков Едуард Олегович

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Компанієць І.Д., Кузьмишиної О.М., секретар судового засідання Заліська Є.Я., за участі представника позивача Максименка К.М., представника відповідача Махно А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 р. та на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій,

В С Т А Н О В И В :

Рух справи.

05.01.2022 ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у м. Києві від 16.07.2021 №5364007093 та №5364607093, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16.07.2021 №Ф-53635, та рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 16.07.2021 №5363707093 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не перерахованого єдиного внеску.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки Головного управлінням ДПС у м. Києві зроблені за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки про порушення позивачем податкового законодавства, зокрема завищення витрат, заниження чистого оподатковуваного доходу, заниження податку на доходи фізичних осіб, спростовуються наданими первинними документами.

Внаслідок ліквідації Окружного адміністративного суду м. Києва вказана справа 21.02.2025 надійшла на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Рішенням Дніпровського окружного адміністративного суду від 04.06.2025 позов задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 16.07.2021 №5364007093, №5364607093 та №5363707093, та вимога №Ф-53635.

Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем обґрунтованості позовних вимог належними та допустимими доказами.

09.06.2025 року представник позивача Максименко К.М. подав заяву про ухвалення додаткового рішення в цій, зокрема про стягнення з рахунку бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції в сумі 93 003,71 грн.

Додатковим рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2025 р. заяву задоволено частково, стягнуто витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн. У задоволенні іншої частини заяви про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

Приймаючи рішення з цього питання, суд першої інстанції виснував, що категорія цієї справи є незначної складності, оскільки є стала судова практика, через що витрати на правничу допомогу в розмірі 93003,71 грн. є значно завищеними, а тому сума 2000грн. є достатньою і підлягає стягненню з відповідача.

Відповідач подав апеляційні скарги на рішення суду від 04.06.2025 та на додаткове рішення від 24.06.2025, в яких просить скасувати судові рішення як такі, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі, внаслідок чого і витрати на правничу допомогу не будуть підлягати стягненню.

Доводи апеляційної скарги аналогічні позиції відповідача у суді першої інстанції.

Зокрема, апелянтом наголошено, що в ході перевірки було встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, внаслідок чого були прийнятті спірні рішення, які вважає обґрунтованими.

Аналізуючи наявні в матеріалах судової справи первинні документи та інші докази подані позивачем, апелянт наполягає на правомірності спірних рішень.

Також, апелянт вважає, що витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню, оскільки суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2025 та від 24.07.2025 були відкриті апеляційні провадження за двома апеляційними скаргами відповідача.

Після надходження справи до апеляційного суду слухання справи призначалось у відкрите судове засідання на 02.12.2025.

З поважних причин вказана справа була передана на перерозподіл, і 15.06.2026 надійшла у провадження судді Карпушової О.В.

У судовому засіданні 19.08.2026 представник апелянта підтримав доводи апеляційних скарг, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційних скарг, підтримав доводи відзиву на апеляційні скарги.

З поважних причин слухання справи продовжувалось.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Обставини встановлені судом.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що на підставі п.п. 75.1.2 п. 75.1 с. 75, п.п. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами та доповненнями, п. 2 ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI зі змінами та доповненнями, наказу Головного управління ДПС у м. Києві №4694-ц від 09.06.2021, виданого Головним управлінням ДПС у м. Києві, посадовими особами контролюючого органу проведена документальна позапланова виїзна перевірка діяльності платника податків ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 23.11.2020, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 06.06.2016 по 23.11.2020, за наслідками якої було складено акт від 24.06.2021 №49229/Ж5/26-15- 07-09-3/2497013764.

Згідно висновків акту перевірки платником податків порушено:

1) п.44.1, п.44.3 ст.44, п.п.296.1.2 п.296.1 ст.296 ПКУ №2755, не надання на перевірку Книги обліку доходів за період з 01.01.2017 по 30.09.2017;

2) п. 177.10 ст. 177 ПКУ №2755 та Порядок ведення книги доходів і витрат, затвердженого наказом Міндоходів від 16.09.2013№481, неналежне ведення обліку в Кризі обліку доходів та витрат за період з 01.10.2017 по 23.11.2020;

3) п.177.2 ст. 177 ПКУ №2755, в результаті чого занижено податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за перевіряємий період в розмірі 167873,96 грн. в т.ч. за 2017 - 16654,70 грн., за 2018 15610,78грн., за 2019 - 125817,41 грн., за 2020 9791,07 грн.;

4) п. 161 Підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ №2755, в результаті чого занижено та не перераховано до бюджету військовий збір за 2017-2020 рр. в розмірі 13989,50 грн., в т.ч.: за 2017 - 1387,90 грн., за 2018 - 1300,90 грн., за 2019 - 10484,78 грн., за 2020 - 815,92 грн., чим порушено п. 161 Підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ №2755;

5) пп. 4 п. 2 ст. 6 Закону №2464-VI, несвоєчасно подано звіт про суми нарахованого єдиного внеску за 2019;

6) п.1, п.4 ч.2 ст.6, п.2 ч.1 ст.7, п.8 ст.9 ЗУ №2464-VI, в результаті чого не нараховано єдиний внесок із сум чистого доходу, що підлягає сплаті в сумі 159188,13 грн., в т.ч. за 2017-2165,19 грн., за 2018 - 9251,12 грн., 2019 - 147527,64 грн., за 2020 - 244,19 грн.;

7) ч. 8 ст. 9 Закону №2464-VI, несвоєчасно сплачено єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 30745,00 грн. за період 2018-2020.

8) пп. 4 п. 2 ст. 6 Закону №2464-VI, несвоєчасно подано звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за вересень 2019.

9) п.1, п.4 , ч.2 ст.6, п.1.ч.1ст.7 Закон №2464-VI, в результаті чого донараховано єдиного внеску з виплаченого доходу фізичним особам за липень 2020 - 112,30 грн.;

10) ч. 8 ст. 9 Закону №2464-VI, несвоєчасно сплачено єдиного внеску з виплаченого доходу фізичним особам в розмірі 650,25 грн. за період 2019-2020;

11) п. 184.7 ст.184, п.198.5, п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПКУ №2755, чим занижено податкові зобов`язання з ПДВ, що підлягають сплаті до бюджету на загальну суму - 37563 грн., у тому числі за лютий 2020 в сумі 728 грн., за липень 2020 в сумі 120 грн., за листопад 2020 в сумі 36715 грн.;

12) п.201.10 ст.201 ПКУ №2755, про терміновано реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за перевіряємий період на загальну суму ПДВ 404,67 грн., у тому числі за грудень 2019 в сумі 404,67грн.;

13) п.203.2 ст. 203 ПКУ №2755, несвоєчасно сплачено до бюджету самостійно визначену суму податку на додану вартість в розмірі 40828,40 грн. за грудень 2019 року;

14) п.1 ст.3 ЗУ №265/95-ВP, встановлено не проведення суми отриманих коштів в розмірі 245424,98 грн. через реєстратор розрахункових операцій;

15) п. 216.9 ст. 216, п. 217.1 ст.217 ПКУ №2755, в результаті чого збільшено зобов`язання зі сплати акцизного податку за вересень 2019 - 7688 грн;

16) п.49.21 ст.49, ст.223 ПКУ №2755, не подано декларацію з акцизного податку за вересень 2019р. до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДПС у м. Києві;

17) п. 177.11 ст. 177 ПКУ №2755, несвоєчасно подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2020 рік (ліквідаційна);

18) п.184.7 ст.184, п. 198.5 ст.198, п.201.10 ст.201 ПКУ №2755, не виписано та не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних за перевіряємий період на загальну суму ПДВ 36715,39 грн., у тому числі за грудень 2020 в сумі 36715,39 грн.

На підставі таких висновків акту перевірки контролюючим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.07.2021, а саме:

-№5364007093, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 207 394,69 грн., з яких 167 873,96 грн донарахований податок, штрафні санкцій 39 520,73 грн;

-№5364607093 яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в сумі 17 282,91 грн, з яких 13989,50 грн. донарахований збір, штрафні санкцій 3293,41 грн.

Також контролюючим органом винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.07.2021 №Ф-53635 в сумі 159 188,13 грн та рішення від 16.07.2021 №5363707093 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не перераховано єдиного внеску в розмірі 33 171,37 грн.

Вказані обставини підтверджені належним, достатніми та допустимими доказами, та не є спірними.

Нормативно-правове обґрунтування.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно норм п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Положеннями підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України встановлено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, які обрали спрощену систему оподаткування, регулюється статтею 177 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 177.1 статті 177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно з пунктом 177.3 статті 177 Податкового кодексу України для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 177.4. статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

У підпунктах 177.4.1 - 177.4.4 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України наведено перелік витрат, які визнаються такими, що безпосередньо пов`язані з отриманням доходів.

Разом з тим, відповідно до підпункту 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат підприємця:

витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;

витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;

витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею;

документально не підтверджені витрати.

Згідно з пунктом 177.10 статті 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі Закон України №2464-VI) платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Пунктом 1 частини 1 статті 7 цього Закону визначено, що для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини 1 статті 4 цього Закону, на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч. 2 ст. 9 Закону України №2464-VI)

Згідно з пп.134.1.1 п.134.1 статті 134 ПК України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 138.1 статті 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Крім того, відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп.139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Висновки суду.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що відповідач прийняв спірні рішення внаслідок наступних висновків, зроблених в акті перевірки, а саме п.2.2.3 та п. 2.2.4 акту: результати перевірки визначення документально підтверджених витрат: за 2017рік - звітна декларація №9298425538 від 08.02.2018 дані декларації:457019,82, дані перевірки:364493,68, різниця: 92526,14; за 2018рік - звітна декларація №9309755813 від 06.02.2019 дані декларації: 2263512,49, дані перевірки: 2015969,79, різниця: 247542,70; за 2019рік - звітна декларація №9334039390 від 08.02.2020 дані декларації: 8406869,70, дані перевірки: 7707884,05, різниця: 698985,65; за 2020 рік нова звітна декларація №9371847792 від 08.02.2021 дані декларації: 3173895,66, дані перевірки: 2990318,73, різниця: 183576,93; Всього: по декларації: 14301297,67, дані перевірки: 13078666,25, розбіжність: 1222631,42.

За результатами перевірки правильності відображення вартості витрат безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів платника податків встановлено їх завищення на суму 1222631,42 грн., в т.ч: за 2017- 92 526,14 грн., за 2018 - 247 542,70 грн., за 2019 - 698 985,65 грн., за 2020 - 183 576,93 грн.

Дане завищення виникло за рахунок включення до складу вартості витрат:

- оплати акцизного податку в 2017р. платіжними дорученнями: №407 від 28.11.2017р. в сумі 6031,00грн., №457 від 26.12.2017р. в сумі 5 639,00 грн.

- кошти, які списано з розрахункового рахунку - призначення платежу «видача готiвки з банкомату» за 2019 р. на загальну суму 250400,00грн., а саме 16.05.2019 в сумі 15000,00грн., 17.05.2019 в сумі 9500,00грн., 18.05.2019 в сумі 8000,00грн., 19.05.2019 в сумі 19000,00грн., 20.05.2019 в сумі 71900,00грн., 26.05.2019 в сумі 20000,00грн., 27.05.2019 в сумі 20000,00грн., 30.05.2019 в сумі 40000,00грн., 31.05.2019 в сумі 15000,00грн., 23.06.2019 в сумі 32000,00грн. без підтверджуючих документів щодо їх використання.

- вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей у постачальників, розрахунки з якими не підтверджені документально відповідними первинними та розрахунковими документами на загальну суму 776984,49грн., в т.ч: за 2017 80856,14грн., за 2018 247542,70грн., за 2019 448585,65грн.

- вартості товару (сир твердий сичужний "Російський плюс") ТОВ "МПС УКРАЇНА" платіжними дорученнями: №1242 від 05.08.2020р. вартістю 42085,00грн., №1243 від 04.08.2020р. вартістю 29166,67грн., №1246 від 05.08.2020р. вартістю 100000,00грн., №1251 від 21.08.2020р. вартістю 833,33грн., який не був реалізований у поточному періоді, зокрема в 2020 році на суму 172085,00грн.

- оплата наданих послуг з професійної підготовки персоналу ТОВ "МАМАМІА" платіжним дорученням №1244 від 05.08.2020р., використання яких не пов`язано з веденням господарської діяльності платника за 2020р. в сумі 11491,93грн. Господарська діяльність за адресою: м.Київ, вул. Мала Житомирська/Михайлівська, 6/5, А (бар) в період з 20.07.2020р. по 23.11.2020р. не здійснювалась.

Крім того, за результатами перевірки, вартість витрат, пов`язані з провадженням господарської діяльності та отриманням доходів визначені в сумі 13078666,25грн., в т.ч: за 2017 р. - 364493,68грн., за 2018 р.- 2015969,79грн., за 2019р.- 7707884,05грн., за 2020 р.- 2990318,73грн.

Отже, констатує відповідач, перевіркою встановлено порушення позивачем п.177.4 ст.177 ПКУ №2755, внаслідок чого завищено витрати на загальну суму 1222631,42грн., в т.ч: за 2017 92526,14 грн., за 2018 247542,70грн., за 2019 698985,65грн., за 2020 183576,93грн.

Щодо іншого порушення, відповідач в акті перевірки зазначає, що перевіркою правильності визначення чистого оподатковуваного доходу, (з урахуванням п.п.2.1.3 акту перевірки) відображеного в деклараціях про майновий стан та доходи встановлено його заниження на загальну суму 1222631,42грн., в т.ч: за 2017 92526,14грн., за 2018 - 247542,70грн., за 2019 - 698985,65грн., за 2020 - 183576,93грн., чим порушено п. 177.2. ст.177 ПКУ №2755.

Результати перевірки визначення суми чистого оподатковуваного доходу: - за 2017 рік - звітна декларація №9298425538 від 08.02.2018 дані декларації: 118 408,27, дані перевірки: 210 934,41, різниця: 92526,14; за 2018 рік - звітна декларація №9309755813 від 06.02.2019 дані декларації: -160816,16, дані перевірки: 86726,54, різниця: 247542,70; за 2019 рік - звітна декларація №9334039390 від 08.02.2020 дані декларації: 21670,53, дані перевірки: 720656,18 , різниця: 698985,65; за 2020 рік нова звітна декларація №9371847792 від 08.02.2021 дані декларації: 129182,08, дані перевірки: 54394,85, різниця: 183576,93; Всього: по декларації: -149 919,44, дані перевірки: 1 072 711,98, розбіжність: 1222 631,42.

Так, в результаті допущених порушень податкового законодавства, що відображено в п.2.2.3, п.2.2.4 акта перевірки встановлено заниження суми чистого оподатковуваного доходу за 2017, 2018, 2019 та за 2020 рік, на який нараховується військовий збір.

Отже, платником податків було занижено та не перераховано до бюджету військовий збір за 2017-2020рр. в розмірі 13989,50грн., в т.ч.: за 2017 - 1387,90грн., за 2018 - 1300,90грн., за 2019 - 10484,78грн., за 2020 - 815,92 грн., чим порушено п. 161 Підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ №2755.

Проте, суд першої інстанції визнавав наведені висновки помилковими з урахуванням правових позицій Верховного Суду, які відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, є обов`язковими для судів першої та апеляційної інстанцій, зокрема висновки викладені в постанові Верховного Суду від 04.10.2021 у справі №825/1722/17.

Отже, суд першої інстанції висновує, що фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування може віднести до складу витрат суми акцизного податку, включені до цін підакцизних товарів.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки помилковими є висновки податкового органу про завищення позивачем витрати на загальну суму 1222631,42грн. через включення до цих витрат акцизного податку включеного до цін підакцизних товарів.

Як наслідок, помилковими є інші висновки відповідача про заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу та не перерахування до бюджету військового збору.

За таких обставин судом першої інстанції правильно визнано протиправними та скасовані усі спірні рішення відповідача.

Таким чином, колегія суддів погоджується з таким висновком про протиправність спірних рішень, і вважає його обґрунтованим і підтвердженим належними, достатніми і допустимими доказами, зроблений з урахування правових позицій Верховного Суду.

Щодо доводів апелянта з приводу стягнення витрат на правничу допомогу слід зазначити наступне.

Задовольняючи частково заяву про відшкодування судових витрат на правничу допомогу суд першої інстанції виходив з того, що позивач довів понесені витрати належними та допустимими доказами, однак сума 93003,71 грн не відповідає критерію розумності, такі витрати не мають характеру необхідних, не співрозмірні із виконаною роботою, а їх відшкодування за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини справи матиме надмірний характер, тому задовольнив заяву частково, стягнувши судові витрати на правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 2000 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з п. 11 Перехідних положень Конституції України представництво відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 та ст. 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 01 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 01 січня 2019 року.

Наведені положення Основного Закону до 01 січня 2019 року гарантують кожному громадянину України, іноземцям та особам без громадянства, які перебувають на території України, право на правову допомогу та вибір захисника своїх прав - особу, яка є фахівцем у галузі права і на законних підставах має право надавати таку допомогу особисто.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Відповідно до ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у судовому засіданні в суді першої інстанції надавав заперечення стосовно неспівмірності витрат, які були прийняті судом першої інстанції до уваги.

Однак, колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, викладені у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі №826/841/17, в якій зазначено, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення заяви про відшкодування судових витрат на правничу допомогу, визначивши їх у розмірі 2000 гривень.

Таким чином, доводи апелянта не заслуговують уваги.

Надаючи оцінку всім іншим доводам апелянта, судова колегія наголошує що приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Колегія суддів вважає, що всі доводи апелянта не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Отже, судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Повний текст виготовлено 24.08.2026.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 р. та на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 р. - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 р. та додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

І.Д. Компанієць

О.М. Кузьмишина