Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №490/3092/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2026 р.м. ОдесаСправа № 490/3092/26

Перша інстанція: суддя Гуденко О.А.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів – Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Центральний районний суд м. Миколаєва від 20 липня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправної та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

В С Т А Н О В И Л А:

08 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовною заявою, в якій просив визнати протиправною та скасувати постанову управління патрульної поліції у Миколаївській області Департаменту патрульної поліції у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6931973 від 29.03.2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП, з накладенням штрафу в розмірі 510 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що його безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки жодних порушень ПДР він не вчиняв.

Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначив, що позивача правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за проїзд на червоний сигнал світлофора.

Рішенням Центральний районний суд м. Миколаєва від 20 липня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема, апелянт наполягає, що відсутність у тексті постанови окремого зазначення технічного засобу відеофіксації сама по собі не свідчить про відсутність доказів правопорушення та не є безумовною підставою для скасування постанови, оскільки відповідний відеозапис фактично здійснювався, був використаний під час розгляду справи та доданий відповідачем до матеріалів справи. Окрім того в тексті постанови про адміністративне правопорушення зазначений номер нагрудного відеореєстратора поліцейського. Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції формально дослідив відеозапис, поданий як доказ у справі, однак не взяв до уваги відеозапис із службового транспортного засобу поліції охорони в Миколаївській області та не надав належної оцінки всім зафіксованим на ньому обставинам.

В зв`язку із неявкою сторін, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно п.2 ч. 1 ст. 311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 29.03.2026 інспектором 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Миколаївській області лейтенантом Фіголь А.Д. винесено постанову серії ЕНА № 6931973 про притягнення водія автомобіля Джип Компасс, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень.

Згідно зазначеної постанови, 29.03.2026 в 21.30 в м.Миколаїв, вул.3-я Слобідська, 49Б - водій проїхав перехрестя просп.Центарльний та вул.3-я Слобідська на заборонений червоний сигнал світлофора (нагрудний відеореєстратор 474189) - чим порушив п.8.7.3 .е ПДР - порушення проїзду на заборонений червоний сигнал, або миготливий, або два червоних миготливих.

Позивач, не погоджуючись з постановою по справі про адміністративне правопорушення, звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач належними та допустимими доказами не довів факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності діям та рішенням органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.23 Закону України “Про Національну поліцію” поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Стаття 14 Закону України "Про дорожній рух" зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (ПДР України), згідно з п.1.9 яких особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 8.7.3 «е» ПДР України, червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоні миготливі сигнали забороняють рух.

За приписами ч.2 ст.122 КУпАП, зокрема, порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За положеннями статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Джерела, які можуть бути доказами в справі про адміністративне правопорушення, наведені у статті 251 КУпАП. Так, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача.

Зазначена норма вказує на те, що саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок по доведенні правомірності своїх дій/рішень. При цьому суб`єкт владних повноважень при винесенні постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності має чітко дотриматися вимог КУпАП.

Так, колегією суддів здійснено перегляд наявних в матеріалах справи відеозаписів, з яких вбачається, що на них відсутній зафіксований факт проїзду транспортного засобу під керуванням позивача на червоний сигнал світлофора.

Апелянт наполягав на повторному дослідженні судом апеляційної інстанції відеозапису зі службового транспортного засобу поліції охорони в Миколаївській області.

Так, на відеозаписі з автореєстратора 1, який долучений відповідачем, не можливо ідентифікувати чи виявити автомобіль марки Джип Компасс, д.н.з. НОМЕР_1 . На даному відеозаписі можливо ідентифікувати лише автомобіль ВАЗ, однак такий не має відношення до даної справи.

На відеозаписі з автореєстратора 2 можливо ідентифікувати автомобіль позивача, з урахувань відеозаписів наданих з вуличних камер, однак на ньому також відсутній факт проїзду автомобіля під керуванням позивача на червоний сигнал світлофора.

На долученому відповідачем відеозаписі з нагрудного реєстратора поліцейського зафіксовано виключно процес спілкування інспектора з позивачем після зупинки транспортного засобу та безпосередній момент винесення постанови.

Тобто, надані відповідачем відеозаписи не підтверджують обставин вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.122 КУпАП.

З огляду на відсутність відеозапису, на якому б було зафіксовано вчинення позивачем адміністративного правопорушення та відсутність інших доказів по справі, колегія суддів погоджується з висновком суду про відсутність підтвердження жодними допустимими й належними доказами факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, яке виразилось у проїзді на червоний сигнал світлофору.

На обов`язок та важливість доведення саме відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року по справі №537/4012/16-а, від 17.07.2019 по справі №295/3099/17 тощо.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а вказав, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, повинні тлумачитись на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

За відсутності будь-яких належних та допустимих доказів фіксації вчинення позивачем адміністративного правопорушення, колегія суддів позбавлена можливості надавати оцінку спірним правовідносинам щодо наявності чи відсутності в діях позивача порушень частини другої статті 122 КУпАП.

Враховуючи, що в порушення вимог КУпАП та ст.77 КАС України, відповідачем не надано належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив рішення та додаткове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішень суду першої інстанції без змін.

Згідно приписів ч.3 ст.272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Керуючись ст.ст.286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 272 КАС України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції – залишити без задоволення.

Рішення Центральний районний суд м. Миколаєва від 20 липня 2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий: Н.В. Вербицька

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: К.В. Кравченко