Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №420/7916/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/7916/26

Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О.В. Дата і місце ухвалення: 06.07.2026 р., м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого – Ступакової І.Г.

суддів – Бітова А.І.

– Лук`янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просила суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 та незарахування до страхового стажу в пільговому обчисленні кожний рік роботи за 1 рік і 6 місяців періоди роботи з 01.11.1986 по 16.01.1998 в Нельканській районній клінічній лікарні Оймяконського району Республіки Саха-Якутія, в місцевості, яка відноситься до районів Крайньої Півночі колишнього Радянського Союзу;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 в пільговому обчисленні кожний рік роботи за 1 рік і 6 місяців періоди роботи з 01.11.1986 по 16.01.1998 в Нельканській районній клінічній лікарні Оймяконського району Республіки Саха-Якутія в місцевості, яка відноситься до районів Крайньої Півночі колишнього Радянського Союзу, та здійснити перерахунок призначеної пенсії за вислугою років.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 26.01.2026 року звернулась із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій просила здійснити зарахування до її страхового стажу в пільговому обчисленні кожний рік роботи за 1 рік і 6 місяців період роботи з 01.11.1986 по 16.01.1998 в Нельканській районній клінічній лікарні Оймяконського району Республіки Саха-Якутія в місцевості, яка відноситься до районів Крайньої Півночі колишнього Радянського Союзу. Разом з тим, листом від 20.02.2026 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області відмовило у зарахування вказаного періоду роботи до страхового стажу в пільговому обчисленні. Вважаючи таку відмову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернулась за захистом власних прав та інтересів до адміністративного суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 20.02.2026 року у здійсненні зарахування періоду роботи ОСОБА_1 з 01.11.1986 року по 31.12.1990 року в районах Крайньої Півночі у пільговому розрахунку як один рік роботи за один рік і шість місяців.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду її роботи з 01.11.1986 року по 31.12.1990 року у Нельканській дільничній лікарні Оймяконського району Республіки Саха-Якутія в пільговому обчисленні з розрахунку один рік роботи за один рік шість місяців, та за наслідками цих дій провести перерахунок та виплату пенсії позивачу з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні іншої частини заявлених позовних вимог – відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 06.07.2026 р. та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що абзацом третім пункту 5 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058 передбачено, що пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Апелянт зазначає, що достатньою та необхідною правовою підставою для обчислення стажу роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців ) є сукупність наступних обставин: 1) документальне підтвердження наявності в особи стажу роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях; 2) поширення на особу в період її роботи в таких місцевостях пільг, регламентованих Указами Президії ВР СРСР від 10 лютого 1960 року та від 29 вересня 1967 року та Постановою Ради Міністрів Союзу РСР № 148.

Апелянт просить звернути увагу, що сам факт роботи на підприємстві, яке знаходиться в районах Крайньої Півночі, є недостатнім для підтвердження наявності права на пільгове обрахування стажу, тому враховуючи те, що позивачем не було надано будь-яких документів, які б підтверджували право на користування пільгами, передбаченими Указом Президії ВР СРСР від 10 лютого 1960 року, зокрема не надано відповідних договорів, які б визначали пільги Позивача у період роботи з 01.11.1986 року по 16.01.1998, а враховуючи відсутність у трудовій книжці позивача будь-яких відомостей про наявність права на пільгове обчислення стажу, у Головного управління відсутні правові підстави для зарахування періоду роботи з 01.11.1986 року по 16.01.1998 у пільговому обчисленні з розрахунку один рік за один рік і шість місяців.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає про обґрунтованість та законність рішення суду першої інстанції, тому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Також позивач просить звернути увагу суд апеляційної інстанції що за приписами п. 2 Розділу Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати ВЦРПС від 16.12.1967 року №530/ П-28, пільги, передбачені ст. 1, 2, 3, 4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року, з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26.09.1967 року, надаються незалежно від наявності письмового строкового трудового договору.

Крім іншого, позивач зазначає, що посилання апелянта на постанову Верховного Суду України від 06.11.2019 року у справі № 212/2529/16-а є безпідставним, оскільки у зазначеній справі обставини відрізнялися від справи позивача (зокрема, виникали сумніви щодо території виконання робіт та правильності записів). У справі позивача факт роботи в районі Крайньої Півночі підтверджений належними записами у трудовій книжці без застережень.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за вислугою років.

Згідно відомостей, наявних у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , позивач у період з 01.11.1986 року по 16.01.1998 року працювала на посаді медсестри у Нельканській дільничній лікарні Оймяконського району Республіки Саха-Якутія (записи №7-8).

Враховуючи вищевказане, 16.01.2026 року позивач звернулася до відповідача із заявою, в якій просила зарахувати до її страхового стажу в пільговому обчисленні період роботи з 01.11.1986 року по 16.01.1998 у Нельканській дільничній лікарні (п. Нелькан Оймяконського району Республіки Саха-Якутія) як період роботи у районах Крайньої Півночі.

Водночас, листом від 20.02.2026 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області відмовило позивачу у зарахуванні до її страхового стажу періоду роботи з 01.11.1986 по 16.01.1998 у пільговому обчисленні, посилаючись на те, що матеріали пенсійної справи, зокрема, трудова книжка серії НОМЕР_1 , не містять доказів щодо наявності трудового договору про роботу в цих районах на відповідний термін та щодо користування пільгами, встановленими ст.5 Указу Президії Верховної ради СРСР від 10.02.1960 “Про впорядкування пільг для осіб, працюючих в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі”, а тому період її роботи з 01.11.1986 року по 16.01.1998 року зарахований в одинарному обчисленні.

Не погодившись із вищезазначеною відмовою, позивач звернулась за захистом власних прав та інтересів до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спору, що місцевість, де працювала позивач, відносилась до районів Крайньої Півночі, між сторонами не існує. Враховуючи той факт, наразі передбачено зарахування до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991 року періоду роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, суд доходить висновку про протиправність відмови пенсійного органу у зарахуванні періоду роботи позивача з 01.11.1986 року по 31.12.1990 року в районах Крайньої Півночі у пільговому розрахунку як один рік роботи за один рік і шість місяців.

Що стосується періоду роботи позивача, починаючи з 01.01.1991 року то суд зазначив, що ні в Тимчасовій угоді від 15.01.1993 року, ні в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, не передбачено пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Більш того, не передбачено пільг при обчисленні трудового стажу, відпрацьованого в районах Крайньої Півночі і в прирівняних місцевостях після 01.01.1991 року й нормами Законів України «Про пенсійне забезпечення» і «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тому на переконання суду, період роботи позивача з 01.01.1991 року по 16.01.1998 року в районах Крайньої Півночі правомірно зарахований відповідачем до страхового стажу позивача в календарному обчисленні, а тому в цій частині позову судом було відмовлено.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За такого правового регулювання, колегія суддів переглядає висновки суду першої інстанції тільки в межах доводів апеляційної скарги та не вступає в обговорення та оцінку судового рішення суду першої інстанції, в тій частині, яка не оскаржена.

Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Як визначено Європейською соціальною хартією (переглянутою), 1996 року, згода на обов`язковість якої надано Верховною Радою України та яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року, кожна особа похилого віку має право на соціальний захист. За цим Україна має міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами «досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися» права та принципи, що закріплені у Хартії.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За правилами пункту 5 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 110 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою ради Міністрів СРСР від 3 серпня 1972 року № 590, робота в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з 1 березня 1960 року зараховується в стаж в полуторному розмірі за умови, якщо працівник мав право на пільги, встановлені статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, працюючих в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Згідно із статтю 3 Тимчасової угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, які прирівняні до даних районі, в галузі пенсійного забезпечення від 19.01.1993 при призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 01.01.1991. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, обчислюються за нормами законодавства Російської Федерації. Порядок відшкодування витрат на виплату зазначених вище пенсій регулюються спеціальною Угодою між компетентними органами Сторін. Відшкодування витрат у відповідності із пунктом 1 цієї статті здійснюється до виникнення права на пенсійне забезпечення згідно законодавства України (з врахуванням Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992).

Тобто, вказана Тимчасова угода надає громадянам сторін цієї угоди право на достроковий вихід на пенсію по старості (за віком) за вказаних у статті 1 угоди умов, а також визначає порядок реалізації цього права.

Стаття 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 закріплює принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 Угоди від 13.03.1992 також передбачено, що всі витрати, пов`язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

Згідно зі статтею 11 Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.

Відповідно до статті 13 Угоди кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.

Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Оскільки основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, то відповідними доказами може бути трудова книжка, в якій є наявний штамп підприємства про розповсюдження пільг по обчисленню стажу роботи або довідка роботодавця, в якій зазначено про факт роботи за строковим трудовим договором, період, на який він був укладений, та розповсюдження на особу пільг по обчисленню стажу за цей період.

Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", визначений постановою Ради Міністрів СРСР №1029 від 10 листопада 1967 року, в редакції постанови Ради Міністрів СРСР №12 від 03.01.1983 року.

Колегія суддів встановила, що місцевість, де працювала позивач – п. Нелькан Оймяконського району Республіки Саха-Якутія, відносилась до районів Крайньої Півночі.

З огляду на вищенаведені норми права, для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка, або письмовий трудовий договір, або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупності.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 590/871/17, від 07 червня 2018 року у справі №173/637/17, від 03 липня 2018 року у справі № 302/662/17-а, від 27 лютого 2022 року у справі № 560/755/19.

Пунктом 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що у якості документів про стаж, які передбачені вищезазначеним Порядком підтвердження наявного трудового стажу, за період роботи до 01 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген можуть надаватись договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», визначений постановою Ради Міністрів СРСР № 1029 від 10 листопада 1967 року.

Системний аналіз вказаних положень дає підстави дійти висновку, що достатньою та необхідною правовою підставою для обчислення стажу роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців) є сукупність наступних обставин: 1) документальне підтвердження наявності в особи стажу роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях; 2) поширення на особу в період її роботи в таких місцевостях пільг, регламентованих Указами Президії ВР СРСР від 10.02.1960 та від 29.09.1967 та постановою Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 №148.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.09.2019 у справі №750/1717/16-а, від 06.11.2019 у справі №212/2529/16-а, від 22.02.2021 року у справі № 266/258/16-а.

Колегія суддів наголошує, що зарахування періоду роботи позивача з 01.11.1986 року по 31.12.1990 року в Нельканській дільничній лікарні (п. Нелькан Оймяконського району Республіки Саха-Якутія) як в місцевості, яка відноситься до районів Крайньої Півночі колишнього Радянського Союзу підтверджується записами трудової книжки серії НОМЕР_1 із відповідними записами, у яких містяться відомості про період її роботи у цьому районі.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо необхідності зарахування спірного періоду роботи у пільговому обчислені – 1 рік роботи за 01 рік та 06 місяців страхового стажу.

Щодо періоду роботи позивача з 01.01.1991 р. по 16.01.1998 р. то в цій частині судом першої інстанції було відмовлено, в свою чергу позивач рішення суду в цій частині вимог не оскаржує, тому колегія суддів, діючи в межах ст. 308 КАС України, не переглядає рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову.

Враховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 262, 263, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 25 серпня 2026 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук