Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №420/42377/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/42377/25

Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С. Дата і місце ухвалення: 13.07.2026р., м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого – Ступакової І.Г.

суддів – Бітова А.І.

– Лук`янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2025 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просив суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області, прийняті 13.02.2025 року, щодо визначення ОСОБА_1 податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, а саме:

- №0012476-2407-1553-UA51100270000073549 на суму 73 201,00 грн.;

- №0012472-2407-1553-UA51100270000073549 на суму 12 865,20 грн.;

- №0012477-2407-1553-UA51100270000073549 на суму 7 668,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що господарська діяльність позивача класифікується у секції С «Переробна промисловість» КВЕД ДК 009:2010 та в силу приписів підпункту «є» 266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України є ознакою надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Об`єкти нерухомого майна, що належать позивачу та щодо яких прийнято повідомлення-рішення, відносяться до будівель промисловості та фактично використовуються ним у межах власної підприємницької діяльності за функціональним призначенням (промислове виробництво) і, таким чином, нерухоме майно, яке належить позивачу на праві власності, в силу приписів підпункту «є» 266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року позов ФОП ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області, прийняті 13.02.2025 року, щодо визначення ОСОБА_1 податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості: №0012476-2407-1553-UA51100270000073549 на суму 73201,00 грн.; №0012472-2407-1553 UA51100270000073549 на суму 12 865,20 грн.; №0012477-2407-1553-UA51100270000073549 на суму 7 668,00 грн..

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ГУ ДПС в Одеській області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 13.07.2026 р. та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову ФОП ОСОБА_1 відмовити.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що згідно з Класифікатором до групи «Будівлі промисловості та склади (код 125) належить клас «Будівлі промисловості» (код 1251), який зокрема включає будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств тощо. До групи «Будівлі офісні» (код 122) належать будівлі, що використовуються як приміщення для конторських та адміністративних цілей, в тому числі для промислових підприємств. Тобто, адміністративно-побутові (офісні) приміщення не підпадають під дію п.п.«є» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПКУ.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця 01.03.2001 р. та здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 28.29 Виробництво інших машин і устаткування загального призначення, н.в.і.у. (основний);

Додаткові: 79.90 Надання інших послуг бронювання та пов`язана з цим діяльність; 93.12 Діяльність спортивних клубів, 93.29 Організування інших видів відпочинку та розваг; 96.09 Надання інших індивідуальних послуг, н.в.і.у.; 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; 52.10 Складське господарство; 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 01.63 Післяурожайна діяльність; 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 14.19 Виробництво іншого одягу й аксесуарів; 28.49 Виробництво інших верстатів; 28.99 Виробництво інших машин і устаткування спеціального призначення, н.в.і.у.

05.01.2022 року між ОСОБА_1 (Сторона 1) та ОСОБА_2 (Сторона 2) було укладено Договір про спільну діяльність.

Відповідно до розділу 1 Договору, Сторони за Договором зобов`язались шляхом об`єднання майна, майнових та особистих немайнових прав і зусиль, професійних навичок, особистих ділових зв`язків та особистої ділової репутації, без створення юридичної особи, з метою одержання прибутку, спільно діяти в сфері:

- виробництва комплектуючих для сільськогосподарського та промислового обладнання;

- виробництво верстатів;

- виробництво продукції борошномельно-круп`яної промисловості;

- переробка молока;

- сільськогосподарської діяльності;

- післяврожайної діяльності;

- складського господарства;

- виробництва матеріалів, металевих виробів тощо;

- виробництва та надання послуг.

Відповідно до п. 2.1. Договору, для скорішого досягнення цілей за даним Договором Сторони зобов`язались: внести вклади, необхідні для досягнення мети договору; обмінюватися наявною у їхньому розпорядженні інформацією з аспектів взаємного інтересу; ознайомлюватися з усіма документами щодо ведення спільних справ учасників; регулярно проводити спільні консультації для обговорення питань сумісної діяльності; сумлінно та належним чином виконувати взяті на себе договірні зобов`язання, які стосуються досягнення мети договору; користуватися спільним майном за спільною згодою; утримувати спільне майно належним чином, не допускати його псування, загибелі; відшкодовувати витрати, пов`язані з обов`язками по утриманню спільного майна; повідомляти один одного про розмір витрат та прибутків, отриманих під час здійснення спільної діяльності; розподіляти прибуток від діяльності по даному договору; відшкодовувати збитки, завдані один одному, якщо в цьому буде наявна вина одного із Партнерів.

Відповідно до п. 3.1 Договору, ОСОБА_1 здійснив внесок у спільну діяльність, для досягнення мети спільної діяльності, у вигляді нерухомого майна загальною площею 4092,40 кв.м., яке перебуває у його власності, та знаходиться за адресами:

- АДРЕСА_1 ;

- АДРЕСА_1 ;

- АДРЕСА_2 ;

- АДРЕСА_2 .

В свою чергу, ОСОБА_2 відповідно до п. 4.1.1. здійснив внесок у спільну діяльність, для досягнення мети спільної діяльності, у вигляді нерухомого майна загальною площею 9434,00 кв.м., яке перебуває у власності Сторони 2, та знаходиться за адресами:

- м. Одеса, вул. Комітетська, 24-А;

- АДРЕСА_3 .

Відповідно до п.2.2. Договору, Сторони дійшли згоди, що розмір прибутку кожного партнера становить 50 % (п`ятдесят відсотків) від чистого прибутку (після сплати всіх податків, заробітної плати працівникам та розрахунку із всіма контрагентами, а також після погашення інших зобов`язань), сума якого розраховується з моменту підписання сторонами даного Договору.

Головним управлінням ДПС в Одеській області в автоматичному режимі фізичній особі ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) було сформовано 13.02.2025 року податкові повідомлення – рішення по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти нежитлової нерухомості:

- №0012476-2407-1553-UA51100270000073549 у сумі 73201,00 грн. за об`єкт нерухомості – нежиле приміщення загальною площею 1031,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ;

- №0012472-2407-1553-UA51100270000073549 у сумі 12865,20 грн. за об`єкт нерухомості – нежиле приміщення загальною площею 181,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 ;

- №0012477-2407-1553-UA51100270000073549 у сумі 7668,00 грн. за об`єкт нерухомості – нежиле приміщення загальною площею 108,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 .

Суд першої інстанції, задовольняючи позов товариства, виходив з того, що враховуючи зареєстровані види діяльності та зважаючи на фактичну підприємницьку діяльність, яку здійснює позивач, нерухоме майно, яке належить позивачу на праві власності, в силу приписів підпункту є 266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України.

Згідно з підпунктом 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 01.01.2015 року) податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є складовим елементом податку на майно, який в силу приписів підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 цього Кодексу належить до місцевих податків.

Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1. п. 266.2. ст. 266 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування.

Підпунктом є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку (в редакції Закону № 466-IX від 16.01.2020).

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 Податкового кодексу України).

Підставою для звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податків за правилами підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України є особливість, що характеризує об`єкт оподаткування.

Відповідно до ДК 018-2000 клас 1251 Будівлі промислові віднесено до групи 125 Будівлі промислові та склади. Клас 1251 Будівлі промислові - це будівлі, що використовуються для промислового виробництва, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні тощо. Цей клас не включає: резервуари, силоси та складські приміщення (1252); будівлі сільськогосподарського призначення (1271); комплексні промислові споруди (електростанції, нафтопереробні заводи тощо), які не мають характеристик будівель (230).

До класу 1251 Будівлі промислові включені підкласи: 1251.1 Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості; 1251.2 Будівлі підприємств чорної металургії; 1251.3 Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості; 1251.4 Будівлі підприємств легкої промисловості; 1251.5 Будівлі підприємств харчової промисловості; 1251.6 Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості; 1251.7 Будівлі підприємств лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості; 1251.8 Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро- фаянсової промисловості; 1251.9 Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне.

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Наказом Міністерства економіки України від 16.05.2023 № 3573 «Про затвердження національного класифікатора НК 018:2023 та скасування національного класифікатора ДК 018-2000» (набрав чинності 01.01.2024) затверджено новий класифікатор будівель та споруд.

При цьому, класифікації будівель промисловості Класифікатор змін не зазнав.

Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику.

Згідно сталої правової позиції ВС КАС обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм «будівлі промисловості», лише об`єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб`єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування. Обираючи за вихідне поняття «промисловість», у зв`язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Враховуючи, що «будівлі промислові», які є у складі об`єктів нежитлової нерухомості виступають загальним критерієм визначення об`єкта оподаткування (підпункт «ґ» підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України), то встановлення пільги шляхом звільнення від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, «будівель промисловості», зокрема виробничих корпусів, цехів, складських приміщень промислових підприємств ( підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України) не свідчить про недостатню чіткість податкового законодавства, оскільки увівши певний загальний критерій «будівлі промислові», законодавець визначив спеціальний об`єкт (об`єкти) який звільнено від оподаткування, і зі змісту норми зрозуміло, яких об`єктів стосується така пільга.

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів КАС ВС сформувала правовий висновок, відповідно до якого застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду) (постанова від 17.02.2020 у справі № 820/3556/17).

Отже, застосування підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов: у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Відповідно до інформації, що міститься в інформаційній довідці з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, належними позивачу об`єктами нежитлової нерухомості є нежитлові будівля, виробничі приміщення.

Зі встановленого вище вбачається, що видами підприємницької діяльності позивача є 28.29 Виробництво інших машин і устаткування загального призначення, н.в.і.у. (основний); додаткові: 79.90 Надання інших послуг бронювання та пов`язана з цим діяльність; 93.12 Діяльність спортивних клубів, 93.29 Організування інших видів відпочинку та розваг; 96.09 Надання інших індивідуальних послуг, н.в.і.у.; 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; 52.10 Складське господарство; 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 01.63 Післяурожайна діяльність; 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 14.19 Виробництво іншого одягу й аксесуарів; 28.49 Виробництво інших верстатів; 28.99 Виробництво інших машин і устаткування спеціального призначення.

Класифікація видів економічної діяльності і КВЕД є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях В «Добувна промисловість і розроблення кар`єрів», С «Переробна промисловість», D «Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря», Е «Водопостачання; каналізація, поводження з відходами» та F «Будівництво».

Так, з матеріалів справи та встановленого судом першої інстанції вбачається, що позивачем до суду на підтвердження використання наведених вище об`єктів нерухомого майна у власній підприємницькій діяльності за функціональним призначенням (промислове виробництво) до суду надано копії технічних паспортів, з яких вбачається, що:

Об`єкт нерухомого майна - нежитлові виробничі приміщення, загальною площею 108 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , в цілому складається з: виробничих приміщень (2), кабінету (1) та ліфту.

Об`єкт нерухомого майна - нежитлові виробничі приміщення, загальною площею 1031 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , складається з: виробничих приміщень (3) та складів (5).

Об`єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення №101-а, загальною площею 181,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , складається з боксів (6).

Об`єкт нерухомого майна - нежилі приміщення літ. Б, В, загальною площею 2 772,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 складається з: цехів (14), виробничих (5), основних (15) та підсобних приміщень (14), кладових (2), кабінетів (7), прохідної, веранди, вмивальні, туалетів (2), роздягальні, охорони, коридорів та сходових кліток.

На підтвердження спільної господарської діяльності позивача та ОСОБА_2 в належних їм об`єктах нерухомості, до даного позову додається Договір від 05.01.2022 року, укладений між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 про спільну діяльність, які підтверджують здійснення Позивачем господарської діяльності, що відноситься згідно класифікації видів економічної діяльності до секції С «Переробна промисловість».

Для переробки та фасування крупи у позивача наявне відповідне обладнання, зокрема, Автомат для сипучих продуктів НР-200G та обладнання для виробництва пакетів з посиленою ручкою, хлібних пакетів та пакетів з вирубною ручкою без посилення.

Вищевказане підтверджує, що Позивач у спільній діяльності, за використання власних приміщень та спеціальної техніки займається виробництвом продуктів борошномельно-круп`яної промисловості (КВЕД 10.61, що відноситься до секції С «Переробна промисловість»).

Разом з тим, Позивач також має у власності обладнання щодо перероблення молока та борошномельно-круп`яної промисловості. До них належить універсальний крупоцех «ОПТИМАТИК–К-15» та обладнання для молочної промисловості.

На підтвердження вищезазначеного в матеріалах справи міститься копія Договору купівлі-продажу універсального крупоцеху «ОПТИМАТИК – К-15» від 02.02.2020 року.

Також додається копія галузевого каталогу щодо користування Автоматом марки М6-ОР2-Д для фасування та упакування сметани.

За таких обставин, можна дійти висновку про те, що позивач у спільній виробничій діяльності в належних йому виробничих корпусах та цехах, за використання власних приміщень та спеціальної техніки займається діяльністю, що відноситься до секції С «Переробна промисловість».

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що зазначені вище об`єкти нерухомого майна відносяться до будівель промисловості об`єкти нерухомості, що належать позивачу, та які фактично використовуються ним у межах власної підприємницької діяльності за функціональним призначенням (промислове виробництво).

Таким чином, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому, підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 262, 263, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 25 серпня 2026 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук