Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №420/2864/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/2864/26

Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я. Дата і місце ухвалення: 02.07.2026р., м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого – Ступакової І.Г.

суддів – Бітова А.І.

– Лук`янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа Міністерство оборони України, про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И Л А :

В лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , третя особа Міністерство оборони України, про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.09.2025р. №844 «Про результати службового розслідування за фактом невиконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 10.07.2025р.» в частині, що стосується ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що оскаржуваним наказом її незаконно притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у вигляді оголошення догани. Підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності став висновок відповідача про те, що позивачем не виконано свої службові обов`язки в частині здачі справ і посади перед звільненням з військової служби на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) №60-РС від 10.78.2025р. з 10.07.2025р. по 06.09.2025р., при цьому не зазначається де саме ці службові обов`язки визначено та як їх до ОСОБА_1 доведено. В матеріалах службового розслідування не наведено обґрунтування в чому саме полягає невиконання позивачем наказу на звільнення і як це стосується її посадових обов`язків, як стосується наявність будь-яких боргів у військовослужбовця процедури підписання обхідного листа, та чому не було застосовано положення Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», якщо дійсно була якась заборгованість чи нестача. Службове розслідування, за наслідками якого прийнято спірний наказ, не проведено всебічно, повно і об`єктивно, оскільки у безпосереднього командира підрозділу позивача ОСОБА_2 не було відібрано пояснень, а також у командира батальйону майора ОСОБА_3 , через якого позивачу начебто були доведені всі вимоги та порядок здачі справ і посади. В наказі про призначення службового розслідування не вказана мета та обґрунтування призначення службового розслідування, в тому числі не вказано осіб, стосовно яких воно проводиться.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 24.09.2025р. №844 «Про результати службового розслідування за фактом невиконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 10.07.2025», в частині, що стосується ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з вказаним рішенням військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 02.07.2026р. з ухваленням по справі нового судового рішення – про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

В своїй скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, залишив поза увагою ключову обставину, що стала підставою для проведення службового розслідування та притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності: тривале (з 10.07.2025р. по 06.09.2025р.) невиконання ОСОБА_1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) №60-РС від 10.07.2025р. про її звільнення з військової служби. Зокрема, ОСОБА_1 у період з 10.07.2025р. по 06.09.2025р. не виконала обов`язок щодо здачі справ та посади перед звільненням у запас, що є порушенням п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008. Судом не враховано, що здача посади є не одноразовою дією, а процедурою, яка потребує документального оформлення (зокрема, підписання обхідного листа) і завершується лише після виключення особи зі списків особового складу.

Також, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затверджене наказом Міністра оборони України №300 від 16.07.1997р., не поширюється на позивача, оскільки вона не є військовою посадовою особою. Такий висновок суду ґрунтується на неправильному тлумаченні як самого Положення №300, так і норм Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Положення №300 встановлює обов`язок здачі посади для всіх військовослужбовців, які обіймають штатні посади, незалежно від того, чи наділені вони організаційно-розпорядчими чи адміністративно-господарськими функціями. ОСОБА_1 обіймала штатну посаду радіотелефоніста, що підтверджується наказами командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.05.2025р. №124 та від 31.08.2025р. №251, а отже, підпадає під дію зазначеного Положення.

Посилається апелянт і на необґрунтованість висновку суду, що станом на 02.09.2025р. ОСОБА_1 здала інвентарне майно (бронежилет та бойовий балістичний шолом) на склад речової служби, і заборгованість по майну речової служби була відсутня. Суд не врахував, що відповідно до абз. 10 п. 29 розділу V Інструкції з організації речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016р. №232, інвентарне майно має здаватися на речовий склад військової частини. Крім того, позивачка для отримання атестата військовослужбовця на речове майно (який є обов`язковим документом для постановки на військовий облік у ТЦК) мала особистим підписом підтвердити правильність даних, зазначених в атестаті та картці обліку майна. ОСОБА_1 не отримала атестат, що підтверджує незавершеність процедури здачі майна. Листом від 17.08.2025р. №1604/7319 відповідач повідомив позивача про необхідність особистого прибуття на речовий склад для перевірки комплектності майна та оформлення відповідних первинних документів, однак вона не виконала ці вимоги та не прибула особисто для оформлення документів, що підтверджує її протиправну бездіяльність.

Апелянт стверджує, що службове розслідування проведено у повній відповідності до Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України №608 від 21.11.2017р.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.1 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходила військову службу на посаді радіотелефоніста відділення управління командира батареї 2 мінометної батареї НОМЕР_2 батальйону берегової оборони військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.05.2025р. №124.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 10.07.2025р. №60-РС (за рапортом позивача) старшого матроса ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас на підставі до пп. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - через сімейні обставини або з інших поважних причин (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме дружина, якщо обоє із подружжя проходять військову службу і мають (дітей) віком до 18 років.

09.08.2025р. позивач подала на Гарячу лінію Міністерства оборони України скаргу на відповідача, в якій просила негайно вжити заходів щодо припинення порушення її прав та організації її звільнення з виключенням із списків особового складу.

10.08.2025р. позивач через застосунок «Армія +» в електронній формі подала рапорт про здачу посади який, відповідно до повідомлення, був відхилений з причини – «вийшли терміни опрацювання».

Листом від 17.08.2025р. №1604/7319 відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що їй необхідно здати бронежилет та бойовий балістичний шолом, для чого треба прибути на речовий склад військової частини НОМЕР_1 , розташований в АДРЕСА_1 , де у її присутності буде перевірено його комплектність та відповідність даним облікових документів. Здійснення зазначеної господарської операції оформлюється шляхом складання накладної або здавальної відомості, в якій ОСОБА_1 та начальник складу як особи, які здійснили господарську операцію, мають поставити свої особисті підписи. При отриманні атестата позивач має своїм особистим підписом підтвердити правильність даних, зазначених в атестаті та картці обліку майна, виданого в особисте користування. Отже, для здачі інвентарного майна, наданого позивачу в користування на період військової служби, та належного оформлення відповідних первинних документів, їй необхідно прибути особисто до речової служби військової частини НОМЕР_1 або доручити вчинення зазначених дій визначеній особі, видавши їй належно оформлену довіреність на право вчинення таких дій та підпису зазначених документів від імені позивача відповідно до чинного законодавства України.

29.08.2025р. начальник стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 подав своєму безпосередньому начальнику рапорт, в якому доповів про невиконання ОСОБА_1 обов`язків, які покладаються на військовослужбовця у разі видання відповідним командиром наказу про її звільнення в запас, та просив скасувати пункт 7 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 10.07.2025р. №60-РС як нереалізований.

Наказом командира військової частини (по стройовій частині) від 31.08.2025р. №251, у зв`язку зі зміною штатної структури військової частини НОМЕР_1 , старшого матроса ОСОБА_1 призначено на посаду радіотелефоніста відділення управління командира батареї мінометної батареї НОМЕР_2 батальйону берегової оборони військової частини НОМЕР_1 .

На підставі наказу командира військової частини від 31.08.2025р. №1165 «Про призначення службового розслідування за фактом невиконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 10.07.2025р. №60-РС» начальником групи з`ясування обставин, причин та умов вчинення правопорушень військової частини НОМЕР_1 старшим лейтенантом ОСОБА_4 проведено службове розслідування з метою встановлення причин, умов та обставин невиконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 10.07.2025р. №60-РС щодо звільнення з військової служби старшого матроса ОСОБА_1 , радіотелефоніста відділення управління командира батареї 2 мінометної батареї НОМЕР_2 батальйону берегової оборони військової частини НОМЕР_1 , а також встановлення ступеня вини осіб, чиї дії або бездіяльність стали причиною скоєння правопорушення.

Відповідно до відповіді військової частини НОМЕР_1 від 18.04.2026р. на запит позивача станом на 11.07.2025р. у користуванні ОСОБА_1 перебувало інвентарне майно, яке належало до здачі при звільненні: жилет для бронеплит Mehler Body Armour і бронеплити керамічні Р10 7.62х39FMj/PB/Fec – 2шт.

Зазначене майно було отримано військовослужбовцем під час проходження військової служби, що підтверджується речовим атестатом від 19.02.2025р. №417.

02.09.2025р. вказане майно ОСОБА_1 особисто здала на склад речової служби військової частини. Станом на 03.09.2025р. заборгованість по майну речової служби за позивачем була відсутня.

24.09.2025р., за результатами службового розслідування, констатовано порушення позивачем вимог ст.ст.28, 29, 30, 35, 37, 58, ч.ч.5, 10 ст.59, ст.127 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента від 10.12.2008р. №1153, п.9.1.1 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 16.07.1997р. №300, п.2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024р. №40, п.10 ст.29 Інструкції з організації речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016р. №232, примітки 8 до норми №1 забезпечення речовим майном військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту в мирний час та особливий період затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016р. №232, ст.2, п.3 ч.3 Розділу ІІ, ст.57 Розділу V Інструкції з обліку військового майна у Збройних силах України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017р. №440, а також порушення службової дисципліни, передбаченої абзацами 6 та 7 ст.3, абзацами 2 ст.4, ч.ч.2, 6 ст.5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 24.09.2025р. №844 службове розслідування за фактом невиконання ОСОБА_1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 10.07.2025р. №60-PC завершено. Радіотелефоніста відділення управління командира батареї мінометної батареї 4 батальйону берегової оборони військової частини НОМЕР_1 старшого матроса ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено на неї дисциплінарне стягнення «догана».

Не погоджуючись з правомірністю вказаного наказу ОСОБА_1 оскаржила його в судовому порядку.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов ОСОБА_1 та скасовуючи наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 24.09.2025р. №844, виходив з того, що ні норми Положення №1153/2008, а ні норми іншого чинного законодавства не встановлюють конкретні строки здачі посади військовослужбовцями. Відповідач не зазначав та не довів суду, що для позивача були встановлені та доведені конкретні строки, в які вона була зобов`язана здати посаду і справи. Також, матеріали службового розслідування не містять в собі інформацію про те, в які конкретно строки ОСОБА_1 була зобов`язана здати справи та посаду.

Суд звернув увагу, що на дату проведення службового розслідування та прийняття спірного наказу позивач подавала рапорт про здачу посади, який був відхилений військовою частиною. Речове майно на склад речової служби здане 02.09.2025р., заборгованість по майну речової служби у позивача була відсутня. Проте, відповідач при проведенні службового розслідування та видачі спірного наказу ці факти не врахував. Результати службового розслідування щодо позивача за фактом невиконання нею наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по особовому складу) №60-РС від 10.07.2025р. про звільнення не містять інформації про інвентарне майно військової частини, яке було надано ОСОБА_1 в тимчасове користування для виконання службових обов`язків та несення служби.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_1 з огляду на наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-ХІІ від 25 березня 1992 року з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин.

Визначення військової служби міститься у частині першій статті 2 вказаного Закону та означає державну службу особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначено Дисциплінарним статутом Збройних Сил України затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року №551-XIV з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Дисциплінарний статут).

Так, згідно з преамбулою Дисциплінарного статуту ЗСУ, усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.

Відповідно до ст.4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов`язує кожною військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство, виявляти повагу до командирів І один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Згідно ст.5 Дисциплінарного статуту, за стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.

Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну. Кожний військовослужбовець зобов`язаний сприяти командирові у відновленні та постійному підтриманні порядку й дисципліни. Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність.

Стаття 6 Дисциплінарного статуту закріплює право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що старший матрос ОСОБА_1 на момент виникнення спірних правовідносин проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді радіотелефоніста відділення управління командира батареї 2 мінометної батареї батальйону берегової оборони.

Відтак, на позивача як старшого матроса, покладено обов`язок виконувати вимоги статутів Збройних Сил України та накази командирів, за винятком явно злочинного наказу чи розпорядження.

Відповідно до ч.3 ст.24 Закону №2232-ХІІ закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Порядок звільнення з військової служби встановлений ст.26 Закону №2232-ХІІ.

Приписами підпункту «г» пункту другого частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ закріплено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби, зокрема, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Згідно ч.7 ст.26 Закону №2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Указом Президента України від 10.12.2008р. №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яке зокрема регулює відносини, що виникають у зв`язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби (далі - Положення №1153/2008).

Згідно до п.242 Положення №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання.

Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.

Види документів, які створюються у Збройних Силах України, визначено п.2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024р. №40, серед яких обхідний лист, як документ, в якому зазначено структурні підрозділи, керівники яких мають засвідчити відсутність заборгованості військовослужбовця (працівника) перед ними.

Згідно п.15 розділу II Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022р. №280, виключення із списків особового складу військової частини проводиться наказом по стройовій частині в такі строки: військовослужбовців, звільнених з військової служби, призначених для проходження військової служби до інших військових частин (у тому числі на посади національного контингенту, як національного персоналу, що не входить до складу національного контингенту, до багатонаціональних органів військового управління, до дипломатичних представництв України, а також направлених на навчання (для підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації) за кордоном та в інших цілях передбачених законами строком понад один рік), зарахованих на навчання до військових навчальних закладів, обраних народними депутатами України, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів із залишенням на військовій службі, а також направлених для проходження військової служби до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування), - з дня вибуття.

Абзацом 10 пункту 29 розділу V Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016р. №232, передбачено, що у разі звільнення військовослужбовців з військової служби у запас або відставку в особливий період, у їх власність дозволяється залишати видані предмети речового майна особистого користування та інвентарне майно, вказані у відповідних примітках до Норм забезпечення. Інше інвентарне майно здається на речовий склад військової частини.

Пунктом 57 розділу V Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017р. №440 визначено, що військовослужбовці здають зброю та інвентарне майно, яке за ними обліковується, на склади військової частини за накладною (вимогою) або за роздавальними (здавальними) відомостями, які виписуються у відповідній службі забезпечення військової частини.

Відповідно до пунктів 2 та 3 розділу ІІ тієї ж Інструкції накладні та здавальні відомості, а також атестати є первинними документами. Оформлювальна частина первинного документа має містити: дати складання, підпису та затвердження первинного документа; найменування посад осіб, які його підписали, їх особисті підписи, військове звання, прізвище та ініціали.

З аналізу наведених положень у їх сукупності слідує, що виключення зі списків особового складу військової частини відбувається виключно на підставі наказу, якому передує наказ про звільнення з військової служби. При цьому, для виключення зі списків особового складу, військовослужбовець зобов`язаний подати рапорт про здачу справи та посади та відповідно здати усе наявне у нього військове (інвентарне) майно, яке за ним закріплене, після чого підписується обхідний лист. Після виключення зі списків особового складу військової частини документи особи повинні бути направленні на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання.

Як вже зазначалося колегією суддів, за результатами опрацювання рапорту позивача на звільнення, п.7 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 10.07.2025р. №60-РС старшого матроса ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас на підставі до пп. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». У зв`язку із наведеним, у позивача виник обов`язок здати справи та посаду й відповідно усе військове (інвентарне) майно, що за нею закріплене, отримати обхідний лист.

На виконання вказаного обов`язку позивач 10.08.2025р. через застосунок «Армія +» подала рапорт про здачу посади, який був відхилений відповідачем, що сторонами у справі не заперечується.

Зазначене свідчить про необґрунтованість посилань апелянта на те, що ОСОБА_1 допустила протиправну бездіяльність щодо здачі справ і посади перед звільненням з військової служби на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) №60-РС від 10.07.2025р. у період з 10.07.2025р. по 06.09.2025р.

Доводи військової частини про те, що позивач своєчасно не виконала свого обов`язку щодо дотримання процедури виключення зі списків особового складу військової частини, за наявності факту відхилення її рапорту про здачу посади, колегією суддів не приймаються до уваги.

Варто зазначити, що відповідно до матеріалів справи станом на дату проведення службового розслідування та видання спірного наказу ОСОБА_1 було здане речове майно на склад речової служби, заборгованість по майну речової служби була відсутня.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, ні Положення №1153/2008, ні інше чинне законодавство не встановлює конкретні строки здачі посади військовослужбовцями.

В апеляційній скарзі військова частина НОМЕР_1 посилається на те, що такі строки встановлені п.9.1.4 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України №300 від 16.07.1997р.

Надаючи правову оцінку таким доводам апелянта колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п.9.1.4 Положення №300 для приймання та здавання справ і посади встановлюються такі строки:

командира військової частини - не більше 10 днів;

заступника командира військової частини і з`єднання з тилу і їм відповідних посадових осіб - не більше 20 днів:

начальника служби військової частини і з`єднання - не більше 15 днів;

начальника клубу військової частини і з`єднання - не більше 15 днів;

начальника складу, хлібозаводу (хлібопекарні) і їдальні - не більше 10 днів;

начальника майстерні частини (з`єднання) - не більше 5 днів;

командира і старшини підрозділу - не більше 5 днів;

командира взводу - не більше 3 днів.

Строк приймання та здавання справ і посади рахується з моменту прибуття у військову частину (з`єднання) призначеної для прийому справ і посади особи.

Іншим посадовим особам строк приймання і здавання справ і посади визначається старшим начальником (але не більше 10 днів).

Таким чином, п.9.1.4 Положення №300 чітко визначено, що строк приймання і здавання справ і посади іншим особам визначається старшим начальником, але не може перевищувати 10 днів.

Однак, ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанцій військовою частиною НОМЕР_1 не надано доказів, що ОСОБА_1 були встановлені та доведені до її відома конкретні строки, в які вона була зобов`язана здати посаду і справи.

Колегія суддів наголошує, що у п.242 Положення №1153/2008 чітко визначає про обов`язок військовослужбовця після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення здати посаду в установлені строки. Однак, у спірних правовідносинах такі строки ОСОБА_1 не встановлювалися. Посилання апелянта на те, що такий обов`язок позивач мала виконати негайно не узгоджуються ні з вимогами п.242 Положення №1153/2008, а ні з п.9.1.4 Положення №300.

Варто зазначити, що матеріалами справи підтверджено подання ОСОБА_1 скарги щодо перешкоджання відповідачем процесу її звільнення, на яку її листом від 17.08.2025р. №1604/7319 повідомлено про необхідність здати бронежилет та бойовий балістичний шолом на речовий склад військової частини та поставити свої особисті підписи у відповідних облікових документах.

З цього приводу колегія суддів вважає обґрунтованим врахування судом першої інстанції висновків постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2026р. у справі №420/29793/25, що результати службового розслідування щодо позивача за фактом невиконання нею наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по особовому складу) №60-РС від 10.07.2025р. про звільнення, не містять інформації про інвентарне майно військової частини, яке було надано їй в тимчасове користування для виконання службових обов`язків та несення служби.

Вказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили, серед іншого, визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не виключенні старшого матроса ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на підставі наказу від 10 липня 2025 року №60-РС, та зобов`язано військову частину НОМЕР_1 виключити зі списків особового складу та всіх видів забезпечення старшого матроса ОСОБА_1 , радіотелефоніста відділення управління командира батареї мінометної батареї батальйону берегової оборони, яка звільнена у запас наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 10 липня 2025 року №60-РС за підпунктом "г" через сімейні обставини або з інших поважних причин (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме дружина, якщо обоє із подружжя проходять військову службу і мають (дітей) віком до 18 років пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

На підставі викладеного у сукупності колегія суддів вважає, що військовою частиною НОМЕР_1 не виконано покладеного на неї частиною 2 статті 77 КАС України обов`язку доказування правомірності прийнятого нею наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.09.2025р. №844 «Про результати службового розслідування за фактом невиконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 10.07.2025р.», в частині, що стосується ОСОБА_1 .

А відтак, суд першої інстанції правомірно визнав протиправним та скасував вказаний наказ командира військової частини НОМЕР_1 .

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про задоволення позову, а тому підстав для задоволення скарги військової частини НОМЕР_1 та скасування рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи, що у відповідності до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України дана належить до категорії справ незначної складності, тому постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. «а»- «г» п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 25 серпня 2026 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук