Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №400/90/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/90/26

Головуючий в 1 інстанції: Брагар В.С. Дата і місце ухвалення: 07.07.2026р., м. Миколаїв

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого – Ступакової І.Г.

суддів – Бітова А.І.

– Лук`янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 липня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

В січні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення №143150021636 від 25.02.2025р., прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирської області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та призначити пенсію за віком (по досягненню 60 років) з моменту її звернення , а саме з 18.02.2025р.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирської області, зарахувати, при призначенні пенсії за віком (по досягненню 60 років), до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , період навчання з 01.09.1981 року по 24.06.1982 рік згідно свідоцтва №1049 від 24.06.1982р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що при досягненні 60-річного віку 18.02.2025р. вона звернулася до ГУ ПФУ у Миколаївської області із заявою про призначення пенсії за віком на підставі ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Заяву ОСОБА_1 з доданими до неї документами передано на розгляд до ГУ ПФУ в Житомирській області, рішенням якого №143150021636 від 25.02.2025р. ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії з підстав недостатності у неї необхідного страхового стажу. При цьому, територіальним органом ПФУ незаконно не враховано до страхового стажу позивача період навчання з 01.09.1981р. по 24.06.1982р. згідно свідоцтва № НОМЕР_1 від 24.06.1982р. Позивач стверджувала, що про зміну прізвища з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 » зазначено в наданій нею трудовій книжці, в яку запис внесений на підставі свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 14.02.1983р. Тобто, наданими органу ПФУ документами підтверджено факт зміни прізвища позивача.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 липня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 25.02.2025р. №103550010988.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1981 року по 24.06.1982 рік згідно свідоцтва №1049 від 24.06.1982р. та повторно розглянути заяву від 18.02.2025р.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1064,96 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ГУ ПФУ в Житомирській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, не правильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 07.07.2026р. в частині задоволення позову з ухваленням у відповідній частині по справі нового судового рішення – про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не надано належної правової оцінки посиланням відповідача на те, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1981р. по 24.06.1982р. згідно свідоцтва № НОМЕР_1 від 24.06.1982р., оскільки неможливо прослідкувати зміну прізвища з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 », свідоцтво про одруження або витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про зміну прізвища не долучено. Інші документи, передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. №637, відсутні.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 18.02.2025р. ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV.

Відповідно до п.4.2 розділу ІV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1, заяву позивача за принципом екстериторіальності передано для розгляду до ГУ ПФУ в Житомирській області.

Рішенням ГУ ПФУ в Житомирській області від 25.02.2025р. №103550010988 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії з підстав відсутності у заявника необхідного страхового стажу, визначеного ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (32 роки).

Зокрема, у вказаному рішенні зазначено, що за поданими документами та даними, які містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж заявника становить 31 рік 06 місяців 06 днів.

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб до страхового стажу враховано всі періоди трудової діяльності.

За доданими документами до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1981 року по 24.06.1982 рік згідно свідоцтва №1049 від 24.06.1982р., оскільки неможливо прослідкувати зміну прізвища з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 », свідоцтво про одруження або витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про зміну прізвища не долучено. Інші документи, передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. №637, відсутні.

ОСОБА_1 матиме право на пенсійну виплату з 07.01.2028р. або при набутті необхідного стажу роботи.

Не погоджуючись з правомірністю рішення ГУ ПФУ в Житомирській області від 25.02.2025р. №103550010988 ОСОБА_1 оскаржила його в судовому порядку.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, визнав обґрунтованими доводи позивача про неправомірність дій органу ПФУ щодо не зарахування до її страхового стажу періоду навчання з 01.09.1981 року по 24.06.1982 рік згідно свідоцтва №1049 від 24.06.1982р., зазначивши, що позивачем було надано достатньо доказів на підтвердження навчання. Суд визнав за необхідне визнати протиправним рішення відповідача №143150021636 від 25.02.2025р. та зобов`язати ГУ ПФУ в Житомирській області зарахувати до страхового стажу позивача період навчання з 01.09.1981р. по 24.06.1982р.

Стосовно вимог позивача про зобов`язання призначити пенсію за віком, то суд відмовив в задоволенні позову ОСОБА_1 у відповідній часині, зазначивши, що втручання суду в повноваження суб`єкта публічної влади можливе лише тоді, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи законодавства, а суб`єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення. За висновками суду, з метою належного та ефективного захисту прав позивача, необхідно зобов`язати ГУ ПФУ в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.02.2025р. про призначення пенсії за віком.

На підставі ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає правильність висновків суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги ГУ ПФУ в Житомирській області, тобто в частині задоволення позову ОСОБА_1 .

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції у відповідній частині з огляду на наступне.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV, який набрав чинності з 01.01.2004р.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Частиною другою статті 26 Закону передбачено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч.1 ст.24 Закону №1058-IV)

Згідно ч.2, ч.4 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На реалізацію вказаної норми Закону №1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993р. №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктами 1 та 2 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

До набрання чинності Законом №1058-ІV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України від 05.11.1991р. №1788-XII «Про пенсійне забезпечення».

Частиною першою статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно п. «д» ч.2 ст.56 Закону до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Сторонами у справі не заперечується, що разом із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 надала органу ПФУ, серед іншого, свідоцтво №1049 від 24.06.1982р., яким підтверджено період її навчання з 01.09.1981р. по 24.06.1982р. та отримання кваліфікації «майсер-віноградар», видане на прізвище « ОСОБА_2 ».

Як вже зазначалося, підставою для неврахування до страхового стажу періоду навчання стало те, що відповідне свідоцтво видано на прізвище « ОСОБА_2 » та наданими документами не прослідковується зміна прізвища на « ОСОБА_3 ».

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість таких висновків органу ПФУ.

Так, відповідно до свідоцтва №1049 від 24.06.1982р. позивач проходила навчання в період з 01.09.1981р. по 24.06.1982р. Відповідно до трудової книжки, яка була видана радгоспом «Гігант», 07.12.1982р., тобто в період навчання, позивач була прийнята на роботу у члени радгоспу «Гігант» Республіка Молдова, в якості рядової колгоспниці.

14.02.1983р. вона уклала шлюб та змінила прізвище з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 », у зв`язку з чим у вказаній трудовій книжці зроблений запис, відповідно до якого прізвище змінено на « ОСОБА_3 » на підставі свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 14.02.1983р.

В колгоспі ім. Шевченко позивачу була заведена нова трудова книжка в Україні під № НОМЕР_3 від 02.06.1982р. на прізвище « ОСОБА_3 ».

При зверненні із заявою про призначення пенсії, позивач надала дві трудові книжки, в одній з них, яка була видана в Республіці Молдова, було вказано про зміну прізвища з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 » на підставі свідоцтва про шлюб.

За наведених обставин, колегія суддів доходить висновку, що наданими позивачем до органу ПФУ документами підтверджено зміну прізвища з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 », у зв`язку з чим в ГУ ПФУ в Житомирській області були підстави для врахування до страхового стажу позивача періоду її навчання з 01.09.1981р. по 24.06.1982р. А відтак, суд першої інстанції правомірно скасував спірне рішення відповідача та зобов`язав його повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії.

Доводи апеляційної скарги ГУ ПФУ в Житомирській області не спростовують правильність висновків суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_1 , а тому підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 25 серпня 2026 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук