Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №420/5769/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 серпня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/5769/26

Категорія: 106000000 Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е.В.

Місце ухвалення: м. Одеса

Дата складання повного тексту:28.04.2026р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Бітова А.І.

суддів – Лук`янчук О.В.

– Ступакової І.Г.

у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини (далі – в/ч) НОМЕР_1 про:

- визнання протиправною бездіяльності в/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди за виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями у липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді та грудні 2025 року;

- зобов`язання в/ч НОМЕР_1 нарахувати і виплатити належну додаткову винагороду за виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2025 року на загальну суму 152 193 (сто п`ятдесят дві тисячі сто дев`яносто три) гривні.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що відповідно до листів в/ч НОМЕР_1 від 24 листопада 2025 року №2367/5271 та від 04 лютого 2026 року №2367/586, а також витягів з наказів командира цієї частини від 08 листопада 2025 року №326 позивач у липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді та грудні 2025 року виконував бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими розпорядженнями у такі періоди: з 01 липня 2025 року по 31 липня 2025 року, з 01 серпня 2025 року по 31 серпня 2025 року, з 01 вересня 2025 року по 30 вересня 2025 року, з 01 жовтня 2025 року по 31 жовтня 2025 року, з 01 листопада 2025 року по 07 листопада 2025 року, з 30 листопада 2025 року по 30 листопада 2025 року, з 01 грудня 2025 року по 25 грудня 2025 року, що підтверджується журналом ведення бойових дій та рапортами начальника відділення експлуатації інформаційних систем та начальника відділення кібербезпеки в корпоративних системах в/ч НОМЕР_1 . Таким чином, позивач вважав, що має право на отримання додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2025 року на загальну суму 152 193 гривні. У зв`язку з цим, він неодноразово звертався до відповідача із заявами щодо нарахування та виплати вказаної винагороди, проте відповідачем повідомлено, що виплата додаткової винагороди військовослужбовцям за виконання бойових (спеціальних) завдань у зв`язку зі здійсненням інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у в/ч НОМЕР_1 не здійснюється з липня 2025 року на підставі телеграми виконувача обов`язків начальника штабу – заступника командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 15 липня 2025 року №116/14/66296. У наданій відповідачем копії телеграми виконувача обов`язків начальника штабу – заступника командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 15 липня 2025 року №116/14/66296 вказано, що Міністром оборони України начебто прийнято рішення про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі – Постанова №168).

Крім того, відповідачем надано копію рішення Міністра оборони України щодо доповідної записки заступника Міністра оборони України від 14 липня 2025 року №34483/з/1, на яке є посилання у телеграмі від 15 липня 2025 року №116/14/66296. Проте відомості про внесення змін до Постанови №168 у цих документах також відсутні.

Таким чином, зміни чи доповнення до Постанови №168, а також Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (далі – Порядок №260) щодо порядку і підстав виплати військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань, не вносились.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що Порядком №260 не передбачено виплат на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань), з колективної підготовки у складі військових частин (підрозділів) у ході відновлення боєздатності (формування військових частин (підрозділів)), в/ч НОМЕР_1 з 01 липня 2025 року зупинено здійснення нарахувань та виплат додаткової винагороди за виконання військовослужбовцями вищевказаних завдань. При цьому, відповідач зазначав, що командиром в/ч НОМЕР_1 видано наказ з адміністративно – господарської діяльності від 12 лютого 2026 року №65/нагд про виплату додаткової винагороди за спірний період. Також, на виконання вищевказаного наказу в/ч НОМЕР_1 направлено до начальника забезпечувального фінансового органу – ІНФОРМАЦІЯ_1 додаткову заявку-розрахунок на фінансування для виплат грошового забезпечення за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" за напрямом грошового забезпечення в/ч НОМЕР_1 від 20 лютого 2026 року 04-ФЕС.

Тобто, в/ч НОМЕР_1 вжито всіх заходів в межах повноважень щодо отримання бюджетних коштів для виплати позивачу додаткової винагороди за липень - грудень 2025 року та січень 2026 року, проте, станом на дату подання відзиву на позовну заяву кошти від забезпечуваного фінансового органу не надійшли.

Враховуючи вищевказане, у відповідача наразі відсутні кошти для виплат позивачу додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн та виплата буде здійснена за в разі отримання фінансування.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, – задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди згідно Постанови №168 в розмірі 30 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2025 року.

Зобов`язано в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою №168 в розмірі 30 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2025 року, з урахуванням виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

В апеляційній скарзі в/ч НОМЕР_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Доводи апеляційної скарги:

- командиром в/ч НОМЕР_1 було видано наказ з адміністративно-господарської діяльності від 12 лютого 2026 №65/нагд про виплату позивачу додаткової винагороди за спірний період, що додається, також, на виконання вищевказаного наказу в/ч НОМЕР_1 направлено до начальника забезпечувального фінансового органу – ІНФОРМАЦІЯ_1 додаткову заявку-розрахунок на фінансування для виплат грошового забезпечення за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" за напрямом грошового забезпечення в/ч НОМЕР_1 від 20 лютого 2026 року 04-ФЕС; тобто, в/ч НОМЕР_1 вжито всіх заходів в межах повноважень щодо отримання бюджетних коштів для сплати позивачу додаткової винагороди за липень, серпень 2025 року у, проте, станом на дату подання відзиву на позовну заяву кошти від забезпечуваного фінансового органу не надійшли;

- враховуючи вищевказане, у відповідача наразі відсутні кошти для виплат позивачу додаткової винагороди у розмірі 30 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання позивачем у липні, серпні 2025 року бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі в/ч НОМЕР_1 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави;

- командир в/ч НОМЕР_1 , у відповідності до ст. 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, звертався телеграмами від 15 серпня 2025 року №2367/3529, від 29 вересня 2025 року №2367/4250, від 05 грудня 2025 року №2367/5469 до ІНФОРМАЦІЯ_1 за відповідними роз`ясненнями щодо здійснення інтенсивної підготовки, за уточненням наявності підстав у командира військової частини для видання наказу про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям в/ч НОМЕР_1 за липень, серпень 2025 року та відповідно для звернення із запитом на отримання відповідного фінансування. Станом на дату подання даної скарги, відповіді на вищевказані телеграми не надходили;

- на підставі вищевикладеного, вважаємо, що судом першої інстанції не було враховано висновок щодо застосування норм права, викладений у вищевказаній постанові Верховного Суду, при виборі і застосуванні норми права під час ухвалення оскаржуваного рішення, а також, порушені норми матеріального права шляхом незастосування до спірних відносин вищевказаних норм Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV, Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №671, та пункту 17 розділу І Порядку № 260, яким визначено, що на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

У відзиві ОСОБА_1 на апеляційну скаргу вказується, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року іншими учасниками справи не оскаржено.

Таким чином, відповідно до правил ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тобто, в частині задоволених позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги в/ч НОМЕР_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_2 .

Згідно довідки в/ч НОМЕР_1 головний сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації, у в/ч НОМЕР_1 з 19 січня 2024 року.

Позивач звернувся до відповідача і заявою щодо нарахування та виплати вказаної додаткової винагороди.

В/ч НОМЕР_1 листом №2367/586 від 04 лютого 2026 року повідомила позивача, що за результатом опрацювання порушеного Головнокомандувачем Збройних Сил України клопотання, Міністром оборони України прийнято рішення до внесення змін до Постанови №168, відповідно до якого термін "інтенсивна підготовка" в Порядку №260, та в Переліку бойових (спеціальних) завдань за виконання яких здійснюється виплата військовослужбовцям додаткової винагороди на період дії воєнного стану, у складі діючих угруповань військ (сил) оборони держави у розрахунку 30 000 грн на місяць, затвердженому Міністром оборони України від 25 квітня 2024 року №1475/дск, вважати складовою частиною терміну "колективна підготовка у складі військових частин (підрозділів) у ході відновлення боєздатності (формування військових частин (підрозділів))". Зазначене рішення Міністра оборони України застосовується з 01 липня 2025 року.

Таким чином, на підставі вищевказаної телеграми тимчасово виконуючого обов`язки начальника штабу – заступника командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 15 липня 2025 року №116/14/66296, у в/ч НОМЕР_1 з липня 2025 року не здійснюються виплати додаткової винагороди військовослужбовцям за виконання бойових (спеціальних) завдань у зв`язку зі здійсненням інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем відмовлено позивачу у здійсненні нарахуванні та виплати додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання у вересні, жовтні та листопаді 2025 року бойових (спеціальних) завдань у зв`язку із здійсненням інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, у зв`язку з відсутністю правових підстав для нарахування вказаної винагороди.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та не виплати додаткової винагороди 30000 грн за липень - грудень 2025 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до рапортів, позивачем виконувалися завдання з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що у позивача наявне право на виплату передбаченою Постановою №168 додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань за липень- грудень 2025 року.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ч.1 ст. 2 Закону України №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі – Закон №2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Статтею 1-3 Закону України від 20 грудня 1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі – Закон №2011-ХІІ) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з приписами ст. 9-2 Закону №2011-ХІІ на період дії воєнного стану військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Частиною 4 ст. 9 Закон №2011-ХІІ передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану" у зв`язку з військовою агресією РФ в Україні введений воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та триває наразі.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №168, яка набрала чинності 28 лютого 2022 року та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Відповідно до положень абз.3 п.1-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі Постанова КМУ №168) на період воєнного стану військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Позивач вважає, що має право на отримання вказаної винагороди за період з липня 2025 року по грудень 2025 року.

Відповідно до п.2 р. XXXIV Порядку №260 на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою КМУ №168 виплачується в таких розмірах, зокрема: 30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань), в тому числі, з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позивач відповідає критеріям, визначеним п.2 XXXIV Порядку №260 для нарахування йому додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн в місяць пропорційно часу виконання бойових завдань.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, відомостями з рапортів начальника відділення кібербезпеки в корпоративних системах в/ч НОМЕР_1 , технік відділення кібербезпеки в корпоративних системах головний сержант ОСОБА_1 у липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді та грудні 2025 року виконував бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими розпорядженнями за періоди: з 03 липня 2025 року по 31 липня 2025 року; з 01 серпня 2025 року по 10 серпня 2025 року; з 28 серпня 2025 року по 31 серпня 2025 року; з 01 вересня 2025 року по 30 вересня 2025 року; з 01 жовтня 2025 року по 31 жовтня 2025 року; з 01 липня 2025 року по 08 липня 2025 року; з 30 липня 2025 року по 30 липня 2025 року; з 01 грудня 2025 року по 25 грудня 2025 року.

Так, відповідно до вказаних рапортів, позивачем виконувалися завдання з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що позивача наявне право на виплату передбаченою Постановою №168 додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн. у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань за липень- грудень 2025 року.

Таким чином, установлена Постановою №168 додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення, яку держава взяла на себе обов`язок виплачувати їм на період дії воєнного стану в Україні.

Аналогічного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі №260/3564/22, підтримала висновок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Враховуючи гарантії, надані державою військовослужбовцям, в/ч НОМЕР_3 зобов`язана здійснити таке нарахування та виплату, оскільки дана винагорода є спеціальною складовою грошового забезпечення військовослужбовців та виплачується при певних умовах на період дії воєнного стану.

При цьому, відповідач у відзиві не заперечує право на отримання позивачем вказаної додаткової винагороди, проте не здійснює її виплату через відсутність фінансування.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 №65/нагд від 12 червня 2026 року "Про виплату додаткової винагороди", відповідно до якого на підставі Постанови №168, з метою запобігання збиткам державі, що можуть бути заподіяні внаслідок задоволенні позовів військовослужбовців щодо ненарахування і невиплати додаткової винагороди у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, наказано виплатити військовослужбовцям особового складу в/ч НОМЕР_1 з липня 2025 року по грудень 2025 року додаткову винагороду в розмірі 30 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань).

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність бюджетних асигнувань для нарахування та виплати позивачу вказаної додаткової винагороди, колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів вважає неспроможними вказані доводи апелянта, оскільки відсутність коштів у відповідача для виплати компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, компенсації втрати частини доходу позивача, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі "Кечко проти України" (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. Отже, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. За наведеного, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Підтримання високого рівня обороноздатності є найвищим державним інтересом і однією з найбільш захищених конституційних цінностей України. Частиною 1 статті 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету та територіальної цілісності України є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

В умовах воєнного стану держава зобов`язана мобілізувати всі доступні їй ресурси для посилення своєї обороноздатності та відсічі збройної агресії РФ проти України. Отже, підтримка військовослужбовців Збройних Сил України є одним із засобів розширення оборонних можливостей держави.

Обмеження прав захисникам і захисницям України є порушенням конституційної гарантії на соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України, визначеної у ч.5 ст. 17 Конституції України, та знижує довіру цих осіб до держави, яку вони ціною свого життя і здоров`я захищають.

Отже, Держава Україна без рівноцінної заміни чи компенсації безвідносно до її фінансових можливостей не може в односторонньому порядку відмовитись від зобов`язань щодо додаткових гарантій соціального захисту осіб, які виконують свій обов`язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності.

За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що не нарахування та не виплата позивачу додаткової винагороди в розмірі 30000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань за липень- грудень 2025 року порушує гарантоване ст. 1 Першого протоколу до Конвенції право мирно володіти своїм майном та свідчить про обґрунтованість позовних вимог.

Підсумовуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків суду першої інстанції не спростовують, тоді як факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об`єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.

Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 24 серпня 2026 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.