Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №420/19901/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 серпня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/19901/25

Категорія: 113080000 Головуючий в 1 інстанції: Хом`якова В.В.

Місце ухвалення: м. Одеса

Дата складання повного тексту:22.04.2026р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Бітова А.І.

суддів – Лук`янчук О.В.

– Ступакової І.Г.

у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про:

- визнання протиправним рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 про поновлення на військовому обліку як військовозобов`язаного ОСОБА_1 ;

- зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 внести інформацію до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення з військового обліку як військовозобов`язаного ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що 02 лютого 2010 року він був знятий з обліку та виключений з військового обліку за досягненням граничного віку перебування в запасі, про що зазначено у військовому квитку НОМЕР_1 , а також проставлена відмітка у паспорті громадянина України. Однак, у 2024 році позивачу стало відомо, що у Єдиному державному реєстрі призовників. військовозобов`язаних та резервістів щодо позивача міститься інформація як про військовозобов`язаного, що не відповідає дійсності оскільки виключений з обліку з 02 лютого 2010 року.

Позивач звернувся із заявою від 16 вересня 2024 року до відповідача про внесення відомостей/змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадян України "Оберіг", зокрема, щодо зазначення статусу як "не військовозобов`язаного", надавши копії підтверджуючих документів. У січні 2025 року відповідач надав відповідь, згідно якої фактично відмовлено у внесенні інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадян України "Оберіг", зокрема, щодо зазначення статусу як "не військовозобов`язаного" та вказано про необхідність поновитись на обліку як військовозобов`язаного.

Відповідач правом подання відзиву на позов не скористався.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Доводи апеляційної скарги:

- повторне взяття на військовий облік особи на підставі нових законів, яка вже була виключена з обліку остаточно в 2010 році, є дією, яка погіршує його існуюче становище, та буде обмеженням його конституційних прав і свобод; закон не містить права відповідача брати на військовий облік військовозобов`язаних осіб, які були раніше виключені з такого обліку;

- відповідач, як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, після отримання вищевказаної заяви про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про несення інформації щодо виключення позивача з військового обліку з 02 лютого 2010 року на підставі пп.6 п.6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" №2232-ХІІ (далі – Закон №2232-ХІІ) відповідно до запису у військовому квитку НОМЕР_1 , повинен був за наслідками розгляду цієї заяви прийняти конкретне рішення про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення позивача з військового обліку, оскільки, як вказано вище, відсутні підстави для поновлення позивача на військовому обліку, а виключений позивач був у відповідності до діючого на момент виключення законодавства;

- таким чином, відповідачем протиправно взято позивача на військовий облік та безпідставно, протиправно не внесено відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення з військового обліку 02 лютого 2010 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.

Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 , 19 грудня 1969 року, військову службу не проходив.

02 лютого 2010 року позивач був знятий з військового обліку за досягненням граничного віку перебування в запасі, про що зазначено у військовому квитку НОМЕР_1 .

Позивач звернувся із заявою від 16 вересня 2024 року до відповідача про внесення відомостей/змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадян України "Оберіг", зокрема, щодо зазначення статусу як "не військовозобов`язаного", надавши копії підтверджуючих документів.

Листом від 09 січня 2025 року за вих.№474 відповідач повідомив позивача про те, що згідно Закону №2232-XII (зі змінами від 22 липня 2014 року) "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі – Закон №2232-XII) граничний вік перебування у запасі для осіб рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу встановлено 60 років. Вам необхідно поновитись на військовому обліку як особі, яка не досягла граничного віку перебування у запасі, тобто 60 років. Згідно Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" маєте право на відстрочку від мобілізації (п.4 ч.1 - жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої (таких) дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі ч.1 ст. 135 Сімейного кодексу України). Для оформлення відстрочки Вам необхідно звернутись до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що з набранням чинності змін до Закону №2232-XII позивач є таким, що підпадає під його дію як особа, яка не досягла передбаченого цим Законом граничного віку перебування у запасі військовозобов`язаних другого розряду (60 років), відтак, підстави для виключення позивача з військового обліку у зв`язку із досягненням граничного віку перебування в запасі у розумінні приписів п.4 ч.6 ст. 37 Закону №2232-ХІІ (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) та Постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 "Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів" (далі – Порядок №1487) відсутні, бо позивач такого віку не досяг і підстав для виключення з військового обліку у зв`язку із досягненням граничного віку перебування в запасі не має. З огляду на наведене, доводи позивача стосовно того, що відповідачем прийнято протиправне рішення про поновлення на військовому обліку як військовозобов`язаного ОСОБА_1 , є безпідставними та необґрунтованими.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", Постанови Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022 року, що затвердила "Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів".

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1, 2 ст. 1 Закону №2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно ст. 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Згідно ст. 33 Закону №2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно положень ст. 37 Закону №2232-XII взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України, зокрема, на військовий облік військовозобов`язаних: звільнені з військової служби в запас; які звільнені зі служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування у запасі.

Виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України – у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України – у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають, зокрема, громадяни України, які досягли граничного віку перебування в запасі.

Відповідно до положень п.20 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

Запас військовозобов`язаних згідно з ч.1 ст. 28 Закону №2232-XII у редакції, яка діяла на момент досягнення позивачем сорокарічного віку, поділявся на два розряди, що встановлювалися залежно від віку військовозобов`язаних.

Відповідно до ч.2 ст. 28 Закону №2232-XII військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком:

1) перший розряд до 35 років;

2) другий розряд: рядовий склад до 40 років; сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини до 45 років; прапорщики і мічмани до 50 років.

Граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві (ч.4 ст. 28 Закону №2232-XII).

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації" від 27 березня 2014 року №1169-VII внесені зміни до ст. 28 Закону №2232-XII та змінено граничний вік перебування в запасі другого розряду до 50 років, а Законом України "Про внесення змін до ст. 28 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 22 липня 2014 року №1604-VII до 60 років.

В свою чергу, приписи Закону №2232-XII про те, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі, змін не зазнали.

Отже, з набранням чинності вказаних змін до Закону №2232-XII позивач підпадає під його дію як особа, яка не досягла встановленого законом граничного віку перебування у запасі військовозобов`язаних другого розряду.

У Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа № 1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

В даному випадку спірні правовідносини щодо виключення позивача із військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів виникли у 2026 році, а тому застосуванню для врегулювання спірних правовідносин підлягають норми закону, чинні станом на вказаний час. Відтак, є безпідставними доводи скаржника, що на спірні правовідносини не поширюються приписи Закону №2232-XII зі змінами, які внесені Законом №1604-VII.

Встановлені у справі обставини свідчать, що відповідно до приписів ст. 28 Закону №2232-XII, чинних станом на час виникнення спірних правовідносин, позивач не досяг граничного віку перебування в запасі та вважається військовозобов`язаним, не зважаючи на те, що його виключено з військового обліку на підставі норм закону, які діяли на момент такого виключення.

Законне взяття позивача на військовий облік не може вважатися звуженням змісту та обсягу його конституційних прав і свобод.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду сформульованого у постанові від 09 квітня 2026 у справі №280/6524/24.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків суду першої інстанції не спростовують, тоді як факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об`єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.

Враховуючи все вищевикладене, колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.

Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 24 серпня 2026 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.