Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №420/22930/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 серпня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/22930/25

Категорія: 108010000 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н.В.

Місце ухвалення: м. Одеса

Дата складання повного тексту:01.05.2026р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Бітова А.І.

суддів – Лук`янчук О.В.

– Ступакової І.Г.

у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Південнівської міської ради Одеського району Одеської області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 травня 2026 року у справі за позовом Доброславської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації до Південнівської міської ради Одеського району Одеської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2025 року Доброславська окружна прокуратура Одеської області в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації звернулася до суду з позовом до Південнівської міської ради Одеського району Одеської області про:

- визнання протиправною бездіяльності Південнівської міської ради Одеського району Одеської області, яка полягає у не укладенні охоронного договору з Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації щодо об`єкта культурної спадщини – пам`ятки археології національного значення Некрополь "Кошари" (охоронний номер 150017-Н);

- зобов`язання Південнівську міську раду Одеського району Одеської області протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти охоронний договір з Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації щодо об`єкта культурної спадщини – пам`ятки археології національного значення Некрополь "Кошари" (охоронний номер 150017-Н) на умовах і в порядку, визначеними Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 року №1768 "Про затвердження Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, щойно виявлені об`єкти культурної спадщини чи їх частини" (далі – Порядок №1768).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що за результатами опрацювання матеріалів щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді окружною прокуратурою виявлено факт протиправної бездіяльності Південнівської міської ради Одеського району Одеської області (далі Південнівська міська рада), що полягає у не укладенні охоронного договору з Департаментом культури, національностей, релігій та охорони культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації з метою збереження об`єкту культурної спадщини національного значення – Некрополь "Кошари", розташованого за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Кошари, за 2,5 км на південь від села. При цьому, обов`язок відповідача щодо укладення вказаного договору передбачено охоронним договором на пам`ятку культурної спадщини №4/1 від 08 жовтня 2002 року.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що об`єкт культурної спадщини Некрополь "Кошари" частково розташовано на землях комунальної власності Южненської міської територіальної громади. На нього накладаються земельні ділянки приватної власності. Південнівська міська рада не має повноважень укладати охоронні договори від імені приватних власників.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 травня 2026 року задоволено частково адміністративний позов Доброславської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації до Південнівської міської ради Одеського району Одеської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Визнано протиправною бездіяльність Південнівської міської ради Одеського району Одеської області , яка полягає у не укладенні охоронного договору з Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації щодо належної їй частини об`єкта культурної спадщини – пам`ятки археології національного значення Некрополь "Кошари" (охоронний номер 150017-Н).

Зобов`язано Південнівську міську раду Одеського району Одеської області протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти охоронний договір з Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації щодо належної їй частини об`єкта культурної спадщини – пам`ятки археології національного значення Некрополь "Кошари" (охоронний номер 150017-Н) на умовах і в порядку, визначеними Порядком №1768.

В іншій частині позову – відмовлено.

В апеляційній скарзі Південнівської міської ради Одеського району Одеської області ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Доводи апеляційної скарги:

- об`єкт культурної спадщини Некрополь "Кошари" частково розташовано на земельних ділянках приватної власності, та частково на земельних ділянках приватної власності. Серед земельних ділянок, які накладаються на території археологічної пам`ятки Некрополь "Кошари" лише одна земельна ділянка (кадастровий номер 5122785800:01:002:0916) та незначна частина несформованої земельної ділянки (обрив) між земельними ділянками з кадастровими номерами 5122785800:01:002:0136 та 5122785800:01:002:0333 являється власністю Південнівської територіальної громади. На підтвердження зазначеної обставини Південнівською міською радою до Одеського окружного адміністративного суду, разом з відзивом на позовну заяву, надано Схему розташування об`єктів культурної спадщини національного значення, яку складено Управлінням архітектури та містобудування Південнівської міської ради. В свою чергу ні прокурор, ні Департамент культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації не довели в суді першої інстанції, що Південнівська міська рада є власником об`єкту культурної спадщини Городище "Кошари" або земельної ділянки на якій даний об`єкт розташований, що є суттєвими обставинами, які необхідно встановити або спростувати при розгляді цієї справи. Судом першої інстанції у рішенні не встановлено обставин, яка особа є власником об`єкту культурної спадщини Городище "Кошари" та земельної ділянки (земельних ділянок), на якої розташовано або земельної ділянки на якій даний об`єкт розташовано Городище "Кошари". Городище "Кошари" як пам`ятка археології відповідно до ч.ч.1, 2, 6 ст. 17 Закону України від 08 червня 2000 року №1805-ІІІ "Про охорону культурної спадщини" (далі – Закон №1805-ІІІ) є державною власністю. Землі, на яких розташовані пам`ятки археології, перебувають у державній власності, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам`ятки археології - поля давніх битв;

- суд першої інстанції знехтував необхідністю врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2024 року у справі №927/1206/21 (про те, що пам`ятки археології нерозривно пов`язані із земельними ділянками, на яких вони розташовані, а тому правовий режим земельної ділянки не може відрізнятися від правового режиму пам`ятки; пам`ятки археології та відповідні землі не можуть перебувати у приватній чи комунальній власності, вони є виключно державною власністю) та у постановах Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі №826/4605/16 (про те, що обов`язок укладення охоронного договору покладається на юридичних або фізичних осіб, у власності чи користуванні яких перебуває об`єкт культурної спадщини, і саме вони повинні укласти договір встановленого зразка з відповідним органом охорони культурної спадщини), від 23 грудня 2019 року у справі №806/1536/18 (про те, що укладення охоронного договору є обов`язковим саме після переходу права власності на пам`ятку чи її частину, і цей обов`язок безпосередньо пов`язаний із набуттям такого права), від 18 червня 2024 року у справі №922/1976/22 (про те, що ст. 17 Закону №1805-Ш гарантує виключне право державної власності на пам`ятки археології, а відчуження з державної власності земельних ділянок, на яких вони розташовані, унеможливлює реалізацію державою права користування і розпорядження такими об`єктами), від 05 березня 2025 року у справі №902/546/24 (про те, що охоронні договори на пам`ятки археології укладаються виключно уповноваженими органами від імені держави, а органи місцевого самоврядування не можуть бути стороною такого договору за відсутності права власності чи уповноваження від держави);

- Південнівська міська рада не є належним відповідачем у цій справі, оскільки не володіє правовими підставами для укладення охоронного договору на пам`ятку археології державного значення за відсутності у неї права власності на таку пам`ятку або делегування повноважень від держави (органів державної влади). Також Південнівська міська рада вважає, що прокуратурою обрано не належний спосіб захисту інтересів держави. Так, належним способом може бути подання негаторного позову про усунення перешкод у праві власності державі на земельні ділянки які незаконно віднесено до приватної власності або комунальної власності. Але для цього спочатку на замовлення Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації, необхідно провести землевпорядну експертизу на предмет площі земельної ділянки на якої розташовано Городище "Кошари" та встановити титульних власників землі. Зі свого боку Південнівська міська рада не заперечує щодо переоформлення у державну власність частини земельної ділянки під об`єктом культурної спадщини - пам`ятки археології національного значення Некрополь "Кошари" яку помилково віднесено до комунальної власності.

У відзиві Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації на апеляційну скаргу вказується, що рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 травня 2026 року іншими учасниками справи не оскаржено.

Таким чином, відповідно до правил ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тобто, в частині задоволених позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Південнівської міської ради Одеського району Одеської області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.

Об`єкт культурної спадщини національного значення – Некрополь "Кошари", розташований за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Кошари, за 2,5 км на південь від села.

Рішенням виконкому Одеської обласної Ради депутатів трудящих №381 від 27 липня 1971 року некрополь взято під державну охорону, 25 листопада 1974 року паспортизовано.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2009 року №928 "Про занесення об`єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України" Некрополь "Кошари" занесено до відповідного реєстру як пам`ятку археології національного значення, охоронний номер 150017-Н.

08 жовтня 2002 року між Управлінням охорони об`єктів культурної спадщини Одеської облдержадміністрації, як органом охорони, з одного боку, та Сичавською сільською радою, як користувачем (власником), з іншого боку, укладено охоронний договір на пам`ятку культурної спадщини №4/1.

За змістом п. 1 договору користувач (власник) бере на себе зобов`язання щодо охорони Некрополя античного "Кошари" – пам`ятки археології національного надбання. Термін дії цього договору сторонами не визначено.

Пунктом 3 договору передбачено, що у разі зміни в установленому порядку користувача (власника) новий користувач (власник) зобов`язаний укласти з органом охорони новий охоронний договір.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року №20-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територіальних громад Одеської області" затверджено територію Южненської територіальної громади у складі: Южненської, Новобілярської, Сичавської територіальних громад, з визначенням адміністративного центру у м. Южне.

Відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань установлено, що з 21 грудня 2020 року Сичавська сільська рада Лиманського району Одеської області перебувала у стані припинення. Внесеними 06 січня 2022 року змінами юридична особа припинена в результаті реорганізації.

Згідно ст.ст. 140, 146 Конституції України, з метою виконання постанови Верховної Ради України "Про перейменування міста Южне Одеського району Одеської області на місто Південне" від 09.10.2024 №4008-IX, рішенням органу місцевого самоврядування від 14.11.2024 перейменовано "Южненську міську раду Одеського району Одеської області" (код ЄДРПОУ 21018103) на "Південнівську міську раду Одеського району Одеської області".

Супровідним листом Південнівської міської ради №619/16-06-02 від 25 квітня 2025 року окружну прокуратуру повідомлено про невжиття органом місцевого самоврядування заходів з переоформлення охоронного договору з огляду на зміну адміністративно-територіального устрою Одеської області.

Вважаючи бездіяльність щодо не укладення відповідачем охоронного договору з Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації щодо об`єкта культурної спадщини – пам`ятки археології національного значення Некрополь "Кошари" (охоронний номер 150017-Н) на умовах і в порядку, визначеними Порядком №1768 протиправною, Доброславська окружна прокуратура звернулася до суду із вказаним позовом.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що, із аналізу положень Закону №1805-ІІІ та Порядку №1768 слідує, що юридичні або фізичні особи у власності або користуванні яких перебувають об`єкти культурної спадщини чи їх частини зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка до якого мають бути додані додаткові документи. Таким чином, відповідач зобов`язаний був укласти охоронний договір щодо Некрополя "Кошари", в тій частині яка перебуває у його власності, чого, однак, зроблено не було, що не заперечується відповідачем. Зважаючи на викладені обставини, а також на те, що правопорушення у вигляді не укладення охоронних договорів, допущене відповідачем, є триваючим, на теперішній час відповідач зобов`язаний укласти охоронний договір з Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації щодо належної йому частини об`єкта культурної спадщини – пам`ятки археології національного значення Некрополь "Кошари" (охоронний номер 150017-Н) на умовах і в порядку, визначеними Порядком №1768.

Суд першої інстанції зазначив, що державний інтерес у цій справі полягає у зупиненні порушень відповідачем пам`ятко-охоронного законодавства шляхом укладення нею охоронного договору на археологічну пам`ятку Некрополь "Кошари", в частині, що належить відповідачу, з метою встановлення режиму використання пам`ятки та відповідальності відповідача за порушення такого режиму.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що пред`явлення прокурором позову зобов`язального характеру є ефективним способом захисту інтересів держави, що спрямований на реалізацію державою примусу щодо виконання вимог Основного Закону, відтак, позовні вимоги належать до часткового задоволення.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам Конституції України, ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, Закону України "Про охорону культурної спадщини", Закону України "Про охорону культурної спадщини", Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 року №1768 "Про затвердження Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, щойно виявлені об`єкти культурної спадщини чи їх частини".

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.

Частинами 4, 5 ст. 54 Конституції України закріплено, що культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки (ст. 66 Конституції України).

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України від 08 червня 2000 року №1805-III "Про охорону культурної спадщини".

Згідно абз.абз.2, 3 преамбули до вищезгаданого Закону об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою.

Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

У абз.абз.3, 22 ст. 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" надано визначення таким термінам:

об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

щойно виявлений об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об`єктів культурної спадщини відповідно до цього Закону.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 6 цього ж Закону до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить укладення охоронних договорів на пам`ятки.

До повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить укладення охоронних договорів на пам`ятки в межах повноважень, делегованих органом охорони культурної спадщини вищого рівня відповідно до закону (п.11 ч.2 ст. 6 Закону України "Про охорону культурної спадщини").

За приписами абз.абз.1, 3 ч.2, ч.3 ст. 14 Закону України "Про охорону культурної спадщини" об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу). Перелік щойно виявлених об`єктів культурної спадщини ведеться органами охорони культурної спадщини та публікується такими органами на своїх офіційних веб-сайтах. Включення об`єкта до такого переліку здійснюється одночасно з набуттям ним статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини.

Порядок обліку об`єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини видає власнику пам`ятки або уповноваженому ним органу свідоцтво про реєстрацію об`єкта культурної спадщини як пам`ятки.

Відповідно абз.3 ч.2 ст. 14 Закону України "Про охорону культурної спадщини" наказом Міністерства культури України від 11 березня 2013 року №158 (у редакції наказу Міністерства культури України від 27 червня 2019 року №501), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 квітня 2013 року за №528/23060, затверджено Порядок обліку об`єктів культурної спадщини.

Пункти 8, 9 цього Порядку визначають, що про набуття правового статусу щойно виявленого об`єкта уповноважений орган у десятиденний строк з дня прийняття рішення про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку надсилає власнику цього об`єкта або уповноваженому(ній) ним органу (особі) відповідне повідомлення рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Власник об`єкта культурної спадщини або уповноважений(а) ним орган (особа) зобов`язаний вжити заходів щодо укладення охоронного договору у місячний строк з дня отримання повідомлення уповноваженого органу.

Частиною 1 ст. 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини" встановлено, що пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом.

За правилами ст. 23 Закону України "Про охорону культурної спадщини" усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

При передачі пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини у володіння, користування чи управління іншій особі істотною умовою договору про таку передачу є забезпечення особою, якій передається пам`ятка, щойно виявлений об`єкт культурної спадщини чи її (його) частина, збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини відповідно до вимог цього Закону та умов охоронного договору, укладеного власником або уповноваженим ним органом (особою) з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону.

Нормами пунктів 1, 2 Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини передбачено, що охоронний договір встановлює режим використання пам`ятки культурної спадщини (далі - пам`ятка) чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована.

Власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Колегія суддів враховує, що докази укладення відповідачами охоронного договору матеріали справи не містять.

При цьому, збереження об`єктів культурної спадщини, їх охорона, яка полягає, у тому числі, у запобіганні їх руйнуванню або заподіянню шкоди, зокрема у результаті здійснення несанкціонованої господарської діяльності, забезпеченні захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь, є одним із пріоритетних і головних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Під час здійснення охорони культурної спадщини уповноважені органи державної влади керуються у своїй діяльності приписами Конституції України, міжнародних договорів, ратифікованих у встановленому порядку, а також спеціального закону, а саме - Закону України "Про охорону культурної спадщини", зокрема, якщо предметом охоронних заходів є забезпечення збереження характерних властивостей об`єкта культурної спадщини.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 12 грудня 2023 року у справі №380/13557/21.

Як вбачається з матеріалів справи, Постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2009 року №928 "Про занесення об`єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України" Некрополь "Кошари" занесено до відповідного реєстру як пам`ятку археології національного значення, охоронний номер 150017-Н.

Відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань установлено, що з 21 грудня 2020 року Сичавська сільська рада Лиманського району Одеської області перебувала у стані припинення. Внесеними 06 січня 2022 року змінами юридична особа припинена в результаті реорганізації.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року №20-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територіальних громад Одеської області" затверджено територію Южненської територіальної громади у складі: Южненської, Новобілярської, Сичавської територіальних громад, з визначенням адміністративного центру у м. Южне.

Згідно ст.ст. 140, 146 Конституції України, з метою виконання Постанови Верховної Ради України "Про перейменування міста Южне Одеського району Одеської області на місто Південне" від 09 жовтня 2024 року №4008-IX, рішенням органу місцевого самоврядування від 14 листопада 2024 року перейменовано "Южненську міську раду Одеського району Одеської області" (код ЄДРПОУ 21018103) на "Південнівську міську раду Одеського району Одеської області".

Посилання апелянта про відсутність у нього обов`язку укласти охоронний договір спростовуються й нормами ч.1 ст. 23 Закону України "Про охорону культурної спадщини", які містять імперативні прямі приписи про те, що усі власники, зокрема й щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи), незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Тобто ці норми безальтернативно та беззастережно встановлюють обов`язок для усіх власників щойно виявлених об`єктів культурної спадщини укласти охоронний договір в порядку, встановленому законом.

Порядок №1768 затверджений на виконання норм саме ст. 23 Закону України "Про охорону культурної спадщини". Це дає колегії суддів підстави для висновку про те, що дія вказаного нормативно - правового акту Уряду України поширюється й на правовідносини щодо укладення охоронних договорів на щойно виявлені об`єкти культурної спадщини.

Аналіз положень п.2 Порядку №1768 укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини та п.9 Порядку обліку об`єктів культурної спадщини засвідчує, що вони не є тими нормами, на підставі яких у власника щойно виявленого об`єкта культурної спадщини виникає обов`язок укласти щодо такого об`єкта охоронний договір, оскільки такий обов`язок прямо випливає з ч.1 ст. 23 Закону України "Про охорону культурної спадщини".

З огляду на предмет правового регулювання п.2 Порядку №1768 та п.9 Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, колегія суддів констатує, що ці норми встановлюють часові межі виконання закріпленого у ст. 23 Закону України "Про охорону культурної спадщини" за власником щойно виявленого об`єкта культурної спадщини обов`язку укласти охоронний договір.

Вищезгадані положення законодавства встановлюють строк у один місяць для укладення власником щойно виявленого об`єкта культурної спадщини охоронного договору. Цей строк встановлюється або з моменту отримання такого об`єкту у власність, або, якщо статус щойно виявленого об`єкта культурної спадщини надано пізніше, - з дня отримання власником повідомлення уповноваженого органу про набуття правового статусу щойно виявленого об`єкта, чим спростовуються доводи апелянта у цій частині.

При цьому, колегія суддів також враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 23 травня 2024 року у справі №320/5145/23.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що за правилами п.5 Порядку №1768 охоронний договір укладається на пам`ятку чи її частину.

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що всупереч вищевказаним нормам законодавства відповідач дотепер не виконує свого обов`язку з укладення охоронного договору на вказану пам`ятку архітектури з органом охорони культурної спадщини.

Як зауважив Верховний Суд у постанові від 19 червня 2018 року у справі №464/2638/17: триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

З огляду на викладене, а також на те, що правопорушення у вигляді не укладення договору, допущене відповідачем, є триваючим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач зобов`язаний укласти з охоронний договір.

Щодо наявності порушення інтересів держави та підстав для їх представництва прокурором.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Одночасно, організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Право суспільства на збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, гарантоване ст. 54 Конституції України.

У даному спорі приватне право (інтерес) відповідача, протиставляється публічному інтересу, який виражається у збереженні та охороні історико-культурної спадщини.

Відтак, забезпечення справедливого балансу приватного та публічного інтересів у даній справі полягає у необхідності дотримання відповідачем вимог законодавства про охорону культурної спадщини, визначених, зокрема, Законом України "Про охорону культурної спадщини".

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі №826/12524/18.

Крім того, у постанові №620/17968/21 від 20 березня 2024 року Верховний Суд вказав, що в даній справі прокурор в повній мірі довів неналежне здійснення Південнівською міською радою Одеського району Одеської області захисту інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини, що надавало йому у спірних правовідносинах право на звернення до суду в інтересах держави з позовом.

Отже, Верховний Суд сформулював правову позицію щодо належного відповідача у подібних правовідносинах про те, що у спорах, які виникають з приводу укладення охоронного договору як адміністративного договору є належним відповідачем.

При цьому, орган охорони культурної спадщини або прокурор, якщо відповідний орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист законних інтересів держави, має право звернутися до суду з позовом про зобов`язання власника пам`ятки культурної спадщини укласти такий договір.

У постанові від 24 травня 2021 року у справі №640/4482/20 Верховний Суд дійшов висновку, що відповідно до чинного законодавства уповноваженим органом на укладення охоронного договору на пам`ятку місцевого значення є власник або уповноважений ним орган.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що юридичні або фізичні особи у власності або користуванні яких перебувають об`єкти культурної спадщини чи їх частини зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка до якого мають бути додані додаткові документи.

За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, відповідач зобов`язаний був укласти охоронний договір щодо Некрополя "Кошари", в тій частині яка перебуває у його власності, чого зроблено не було та не заперечується відповідачем.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог Доброславської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації.

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків суду першої інстанції не спростовують, тоді як факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об`єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.

Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Південнівської міської ради Одеського району Одеської області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 24 серпня 2026 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.