Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №420/8159/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/8159/26

Перша інстанція: суддя Кузьменко Н.А.,

повний текст судового рішення

складено 25.06.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді –Кравченка К.В.,

судді –Вербицької Н.В.,

судді –Джабурія О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2026 року по справі за адміністративним позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: Юридичний департамент Одеської міської ради, Одеська міська рада про зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Юридичний департамент Одеської міської ради, Одеська міська рада, в якому заявлені наступні позовні вимоги :

- зобов`язати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) привести об`єкт за адресою: АДРЕСА_2 до первинного стану шляхом демонтажу самочинно побудованого двоповерхового квартирного будинку.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25.06.2026 провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України в зв`язку із неналежністю даного спору суд до юрисдикції адміністративних судів.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається наступне.

На підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 30.08.2024 № 478 ОСОБА_3 купила житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , який в цілому складається з житлового будинку, зазначеного на плані літ. “А”, житловою площею 51,3 кв.м, загальною площею 94,0 кв.м, та надвірних споруд: літ. “Г” - сарай, літ. “И” - гараж, літ. “З” - вбиральня, І – мостіння, № 2,4 – огорожа, розташованих на земельній ділянці площею 857 кв.м. (по фактичному користуванню) (п.п.1,3 договору купівлі-продажу).

За результатами позапланової перевірки , проведеної у період з 14.07.2025 по 25.07.2025 за адресою: АДРЕСА_2 , Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради був встановлений факт здійснення самочинного будівництва двоповерхового житлового будинку, а саме: виконані будівельні роботи з нового будівництва двоповерхового квартирного будинку зі зміною геометричних розмірів фундаментів у плані та надбудовою другого поверху орієнтовною площею забудови 376,0 кв.м, без розробленої та затвердженої проєктної документації та без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Результати перевірки відображені в акті проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності №000043 від 25.07.2025, а також протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 за ч.5 ст.96 КУпАП від 25.07.2025 та видано припис №026/25 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності із строком виконання до 25.09.2025.

Зазначеним приписом на відповідачку покладено обов`язок усунути виявлені порушення шляхом проведення демонтажу об`єкта самочинного будівництва або оформлення дозвільних документів, що надають право на виконання будівельних робіт у встановленому законом порядку.

Постановою у справі про адміністративне правопорушення від 04.08.2025 №038/25ж ОСОБА_5 визнано винною у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.96 КУпАП на накладено штраф, який було сплачено відповідачем.

За результатами повторної перевірки виконання вимог припису, яка оформлена актом №000106 від 26.12.2025, встановлено факт невиконання ОСОБА_6 вимог вищевказаного припису від 25.07.2025 №026/25, тобто самочинно збудований об`єкт не було демонтовано, і документи, що дають право на виконання будівельних робіт, не отримані.

Це в свою чергу стало підставою для складання відносно ОСОБА_4 протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.188-42 КУпАП від 26.12.2025, за результатами розгляду якого постановою у справі про адміністративне правопорушення від 30.12.2025 №078/25 на відповідача накладено штраф який також було нею сплачено.

Докази оскарження ОСОБА_6 припису №026/25, та/або вищезазначених постанов у справі про адміністративне правопорушення відсутні і сторони на такі обставини не посилаються.

Також з матеріалів справи вбачаються наступні обставини, пов`язані з обє`ктом нерухомості по АДРЕСА_2 .

Згідно із витягом з Державного реєстру речових прав від 14.11.2025, на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 14.11.2025, ОСОБА_7 набув право власності на 215/1000 житлового будинку що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , який в цілому складається з житлового будинку, зазначеного на плані літ. “А”, житловою площею 51,3 кв.м, загальною площею 94,0 кв.м, та надвірних споруд: літ. “Г” - сарай, літ. “И” - гараж, літ. “З” - вбиральня, І – мостіння, № 2,4 – огорожа.

Згідно із витягом з Державного реєстру речових прав від 01.12.2025, на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 01.12.2025, ОСОБА_8 набув право власності на 69/1000 житлового будинку що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , який в цілому складається з житлового будинку, зазначеного на плані літ. “А”, житловою площею 51,3 кв.м, загальною площею 94,0 кв.м, та надвірних споруд: літ. “Г” - сарай, літ. “И” - гараж, літ. “З” - вбиральня, І – мостіння, № 2,4 – огорожа.

Згідно із витягом з Державного реєстру речових прав від 01.12.2025, на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 01.12.2025, ОСОБА_9 набув право власності на 52/1000 житлового будинку що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , який в цілому складається з житлового будинку, зазначеного на плані літ. “А”, житловою площею 51,3 кв.м, загальною площею 94,0 кв.м, та надвірних споруд: літ. “Г” - сарай, літ. “И” - гараж, літ. “З” - вбиральня, І – мостіння, № 2,4 – огорожа.

Згідно із витягом з Державного реєстру речових прав від 19.11.2025, на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 19.11.2025, ОСОБА_10 набула право власності на 120/1000 житлового будинку що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , який в цілому складається з житлового будинку, зазначеного на плані літ. “А”, житловою площею 51,3 кв.м, загальною площею 94,0 кв.м, та надвірних споруд: літ. “Г” - сарай, літ. “И” - гараж, літ. “З” - вбиральня, І – мостіння, № 2,4 – огорожа.

Згідно із витягом з Державного реєстру речових прав від 01.12.2025, на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 01.12.2025, ОСОБА_11 набула право власності на 120/1000 житлового будинку що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , який в цілому складається з житлового будинку, зазначеного на плані літ. “А”, житловою площею 51,3 кв.м, загальною площею 94,0 кв.м, та надвірних споруд: літ. “Г” - сарай, літ. “И” - гараж, літ. “З” - вбиральня, І – мостіння, № 2,4 – огорожа.

Згідно із витягом з Державного реєстру речових прав від 03.12.2025, на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 30.08.2024, ОСОБА_3 стала власницею 233/1000 житлового будинку що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , який в цілому складається з житлового будинку, зазначеного на плані літ. “А”, житловою площею 51,3 кв.м, загальною площею 94,0 кв.м, та надвірних споруд: літ. “Г” - сарай, літ. “И” - гараж, літ. “З” - вбиральня, І – мостіння, № 2,4 – огорожа.

Згідно із витягом з Державного реєстру речових прав від 01.12.2025, на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 01.12.2025, ОСОБА_12 набула право власності на 60/1000 житлового будинку що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , який в цілому складається з житлового будинку, зазначеного на плані літ. “А”, житловою площею 51,3 кв.м, загальною площею 94,0 кв.м, та надвірних споруд: літ. “Г” - сарай, літ. “И” - гараж, літ. “З” - вбиральня, І – мостіння, № 2,4 – огорожа.

Згідно із витягом з Державного реєстру речових прав від 01.12.2025, на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 01.12.2025, ОСОБА_13 набула право власності на 60/1000 житлового будинку що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , який в цілому складається з житлового будинку, зазначеного на плані літ. “А”, житловою площею 51,3 кв.м, загальною площею 94,0 кв.м, та надвірних споруд: літ. “Г” - сарай, літ. “И” - гараж, літ. “З” - вбиральня, І – мостіння, № 2,4 – огорожа.

Висновком про можливість поділу DT01:5246-2883-1699-1033, виданим 15.12.2025, видавник: ЄДЕССБ, визначено, що в результаті поділу первісний об`єкт за адресою: АДРЕСА_2 , перестав існувати, а утворено інші об`єкти – квартири АДРЕСА_3 .

Таким чином, станом на час звернення Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до суду з цим позовом власниками квартир за адресою: АДРЕСА_2 , окрім ОСОБА_14 , були ще вісім фізичних осіб.

Закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України, суд першої інстанції обґрунтував таке рішення тим, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки цей спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов`язаний з вирішенням питання щодо речового права.

Апелянт з таким рішенням суду першої інстанції не погоджується, вважаючи, що даний спір має бути розглянутий за правилами адміністративного судочинства.

Доводи апелянта узагальнено полягають в наступному:

- підставою для звернення до суду з цим позовом є невиконання вимог припису про усунення вищезазначених порушень вимог містобудівного законодавства, будівельних норм, стандартів і правил, виданих Управлінням ОСОБА_15 у добровільному порядку;

- не виконання відповідачем вимог припису згідно ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» є підставою для звернення органу державного архітектурно-будівельного контролю з позовом до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням;

- спірні правовідносини обумовлені реалізацією позивачем передбачених законами № 3038-VIта № 687-XIV повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, що в свою чергу передбачає обов`язковість прийнятих за результатами такого контролю рішень для підконтрольного суб`єкта, що свідчить про владно-управлінський характер, а відтак і публічно-правову природу таких правовідносин;

- при зверненні до суду з позовом про знесення об`єкта самочинного будівництва з підстав порушеннями архітектурних, містобудівних, пожежних, санітарних або інших подібних норм і правил, суб`єкт владних повноважень діє з метою захисту прав та інтересів громади або невизначеного кола осіб від можливих порушень їхніх прав та з метою запобігти можливим суспільно значимим несприятливим наслідкам порушення відповідних норм і правил, а не для захисту своїх приватних прав та інтересів;

- спори, які виникають за участю суб`єкта владних повноважень з метою реалізації у спірних відносинах наданих йому законодавством владних управлінських функцій, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства, про що зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 369/3043/17-ц;

- метою знесення об`єктів самочинного будівництва за позовом органів державного архітектурно-будівельного контролю є не перехід права власності на ці об`єкти, а приведення будівництва у відповідність до імперативних вимог публічно правових норм, направлених на захист суспільних інтересів.

Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що позивач, як орган державного архітектурно-будівельного контролю у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта повинен видати припис про усунення порушень, у тому числі шляхом знесення самочинно збудованого об`єкта, і у випадку його невиконання має право звернутися до суду на підставі частини першої статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта до особи, яка здійснила таке самочинне будівництво.

Відповідно, такий позов контролюючого органу до особи, яка здійснила самочинне будівництво, з огляду на положення частини четвертої статті 5 КАС України подається у межах реалізації ним повноважень зі здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Як слідує з матеріалів справи, факт здійснення відповідачем ОСОБА_6 самочинного будівництва двоповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 підтверджений актами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності №000043 від 25.07.2025 та №000106 від 26.12.2025, а протоколами про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_14 за ч.5 ст.96 КУпАП від 25.07.2025 та за за ч.1 ст.188-42 КУпАП від 26.12.2025, припис №026/25 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, а також постановами у справах про адміністративні правопорушення №038/25ж від 04.08.2025 та №078/2530.12.2025, якими ОСОБА_16 притягнута до адміністративної відповідальності у вигляді штрафів, сплачених останньою добровільно.

Як вже зазначено вище, припис №026/25, а також постанови у справах про адміністративні правопорушення №038/25ж від 04.08.2025 та №078/2530.12.2025, якими підтверджений факт здійснення ОСОБА_6 самочинного будівництва двоповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , у встановленому законодавством порядку не оскаржені і не скасовані.

Отже, факт здійснення відповідачем ОСОБА_6 самочинного будівництва двоповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 має місце і не оспорюється.

Разом з тим, звертаючись до адміністративного суду з позовом про знесення об?єкту самочинного будівництва до ОСОБА_14 , як особи, яка здійснила таке самочинне будівництво Управління ДАБК Одеської міської ради не врахувало того факту, що на момент такого звернення власниками квартир за адресою: АДРЕСА_2 , окрім ОСОБА_14 , є ще вісім інших фізичних осіб, які набули право власності на такі квартири в самочинно збудованому ОСОБА_6 будинку.

Докази того, що ці нові власники також причетні до самочинного будівництва зазначеного будинку, відсутні і Управління ДАБК на такі обставини не посилається.

Відповідно, застосування судом такого способу захисту інтересів держави, як демонтаж (знесення) самочинно побудованого двоповерхового квартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 безумовно вплине на права власності фізичних осіб – громадян, які набули право власності на відповідні об`єкти нерухомості – квартири у самочинно збудованому відповідачем будинку

Колегія суддів зазначає, що в межах спірних правовідносин демонтаж (знесення) самочинно побудованого ОСОБА_6 двоповерхового квартирного будинку на підставі рішення суду можливо лише після припинення в судовому порядку права власності інших фізичних осіб на відповідні об`єкти нерухомості - квартири, які розташовані у такому будинку.

Проте, спори щодо припинення права власності фізичних осіб на об`єкти нерухомості, в тому числі на самочинно збудовані, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, спір щодо демонтажу (знесення) самочинно побудованого двоповерхового квартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 має розглядатися в порядку цивільного судочинства з одночасним вирішенням питання про припинення права власності фізичних осіб-громадян, які набули право власності на квартири у самочинно збудованому ОСОБА_6 будинку.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України, відповідно до якого суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись ст.315, ст.316, ст.322, ст.325, ст.329 КАС України, апеляційний суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради – залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач К.В. Кравченко

Судді Н.В. Вербицька О.В. Джабурія