Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №420/15063/24 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/15063/24

Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В. В. Місце ухвалення рішення: м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Лук`янчук О.В.

суддів – Бітова А.І.

– Ступакової І.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 01 липня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 - задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, яка (відмова) оформлена листом Військової частини НОМЕР_1 від 05 квітня 2024 року №761/666.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 довідку про вартість речового майна, що належить до видачі, складену відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178, та на підставі цієї довідки нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно відповідно до вищевказаного Порядку.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали відносно військової частини НОМЕР_1 – відмовлено.

Рішення набрало законної сили 04.12.2024 року.

21.02.2025 року через канцелярію суду від ОСОБА_1 надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення.

Ухвалою від 03.03.2025 року встановлено Військовій частині НОМЕР_1 строк для подання звіту про виконання судового рішення у справі № 420/15063/24. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 подати протягом одного місяця з дати отримання цієї ухвали звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 року по справі №420/15063/24.

22.04.2025 року до суду через канцелярію надійшов звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення суду у справі № 420/15063/24.

Ухвалою від 16.07.2025 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.08.2025 року, прийнято звіт військової частини НОМЕР_1 про виконання судового рішення у справі № 420/15063/24. Встановлено військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання звіту про виконання судового рішення у справі № 420/15063/24. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 подати протягом трьох місяців з дати отримання цієї ухвали звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 року по справі №420/15063/24. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про накладення на командира військової часини НОМЕР_1 штрафу - відмовлено.

20.10.2025 року (вхід. від 21.10.2025 року) ОСОБА_1 подав до суду заяву про накладення на керівника суб`єкта владних повноважень (командира військової частини НОМЕР_1 штрафу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у зв`язку з невиконанням рішення суду, половину з якого стягнути на його користь, та постановлення окремої ухвали, яку довести до відома МО України та Генерального штабу ЗС України щодо невиконання судових рішень відповідачем для вжиття заходів реагування до командування військової частини НОМЕР_1 .

Ухвалою від 10.11.2025 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2025 року, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про накладення на командира військової часини НОМЕР_1 штрафу та постановлення окремої ухвали. Встановлено військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання звіту про виконання судового рішення у справі № 420/15063/24. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 подати протягом одного місяця з дати отримання цієї ухвали звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 року по справі №420/15063/24.

24.12.2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 від 23.12.2025 року про накладення на командира військової часини НОМЕР_1 штрафу за неподання звіту у встановлений судом строк та постановлення окремої ухвали, яку довести до Міністерства оборони України та Генерального штабу ЗСУ. Заява позивача обґрунтована з посиланням на ч.10 ст.382-3 КАС України неподанням відповідачем звіту про виконання судового рішення у строк, встановлений судом.

17.01.2026 року (вхід. від 19.01.2026 року) до суду надійшло клопотання військової частини НОМЕР_1 , в якій остання просить:

- Поновити строк подання звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 року по справі №420/15063/24, як такий, що був пропущений з поважних причин.

- Долучити звіт про виконання рішення від 21 жовтня 2024 року Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/15063/24 до матеріалів провадження.

- Не накладати на командира військової частини НОМЕР_1 штраф.

Ухвалою від 29.01.2026 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2026 року, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 23.12.2025 року (вхід. від 24.12.2025) про накладення на командира військової часини НОМЕР_1 штрафу та постановлення окремої ухвали. Поновлено військовій частині НОМЕР_1 строк для подання звіту про виконання судового рішення у справі № 420/15063/24, встановлений ухвалою від 10.11.2025 року. Прийнято звіт військової частини НОМЕР_1 від 20.01.2026 року про виконання судового рішення у справі № 420/15063/24. Встановлено військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання звіту про виконання судового рішення у справі № 420/15063/24. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 подати протягом двох місяців з дати отримання цієї ухвали звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 року по справі №420/15063/24 в частині надання доказів нарахування та виплати позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

28.03.2026 року (вхід. від 31.03.2026 року) до суду через канцелярію надійшов звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення суду у справі № 420/15063/24.

Ухвалою від 09.04.202026 року відмовлено у прийнятті звіту військової частини НОМЕР_1 від 28.03.2026 року про виконання судового рішення у справі № 420/15063/24. Встановлено військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання звіту про виконання судового рішення у справі № 420/15063/24. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 подати протягом двох місяців з дати отримання цієї ухвали звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 року по справі №420/15063/24 в частині надання доказів нарахування та виплати позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно. Накладено на командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 штраф за невиконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 року у справі № 420/15063/24 у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66560 грн, з яких половину штрафу в сумі 33280 грн стягнуто на користь ОСОБА_1 , а іншу половину в сумі 33280 грн стягнуто до Державного бюджету України.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2026 року ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року залишено без змін.

14.06.2026 року (вхід. від 16.06.2026 року) до суду через канцелярію надійшов звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення суду у справі № 420/15063/24.

У звіті про виконання рішення відповідач зазначив таке.

Станом на дату подання звіту рішення суду від 21 жовтня 2024 року виконано в повному обсязі та в установлений спосіб.

06.04.2026 Військовою частиною НОМЕР_1 направлено лист до ІНФОРМАЦІЯ_2 про замовлення коштів для виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, з додаванням довідки № 24 від 31.12.2025.

У відповідь на зазначений лист Військова частина отримала лист від ІНФОРМАЦІЯ_3 за вх. № 1901 від 28.05.2026, у якому вказано наступне:

“За результатами розгляду Вашого листа повідомляємо, що відповідно до статті 129 Конституції України, судові рішення є обов`язковими до виконання.

Відповідно до пункту 17 розділ ІІІ "Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовці Збройних Сил України в мирний час та особливий період", затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 № 232 передбачено, що мобілізовані військовослужбовців звільняються в запас у тій формі одягу, що знаходилася в їх особистому користуванні. при цьому предмети речового майна, які не були видані (незалежно від причини) під час звільнення не видаються. Таким чином, військова частина видає довідку про вартість речового з нульовим розрахунком.”.

Відповідно до п. 2, 3 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178, грошова компенсація виплачується за речове майно, що належить до видачі. Право на отримання майна (або компенсації за нього) напряму залежить від правового статусу військовослужбовця.

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 за призовом під час мобілізації, на особливий період, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 44 від 28.02.2022 про зарахування до списків особового складу частини та витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 185 від 30.06.2024 про виключення зі списків особового складу частини частини у зв`язку зі звільненням.

Пунктом 2 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 чітко визначено коло осіб, які мають право на таку компенсацію: військовослужбовці, які проходять службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі. Військовослужбовці, призвані за мобілізацією, забезпечуються речовим майном за спеціальними нормами для особливого періоду, затвердженими Наказом Міністерства оборони України № 232 від 29.04.2016 року.

Аналізом встановлено, що за час проходження служби Позивач був забезпечений речовим майном у повному обсязі відповідно до діючих Норм в особливий період. Майно інвентарного чисельного фонду при звільненні позивачем було здано на склад частини. Будь-якого іншого майна особистого користування, яке б належало позивачу до видачі у приватну власність на момент звільнення і не було б йому видано з вини речової служби — не виявлено.

З огляду на відсутність об`єкта нарахування, речовою службою за результатами математичного та правового розрахунку було сформовано довідку за формою, передбаченою додатком до Постанови КМУ № 178, із нульовими показниками (0,00 грн).

До того ж, резолютивною частиною рішення суду не визначено конкретних грошових сум, які підлягають стягненню з відповідача, а зобов`язано вчинити дію — видати ОСОБА_1 довідку про вартість речового майна, що належить до видачі, складену відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178, та на підставі цієї довідки нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно відповідно до вищевказаного Порядку.

Військова частина НОМЕР_1 виконала цю вимогу суду. Речовою службою було проведено ревізію стану його речового забезпечення за весь період служби та складено відповідну Довідку № 7 від 01.06.2026 року.

Незгода Позивача з розміром нарахованих сум свідчить про наявність нового спору щодо правильності розрахунку, а не про невиконання рішення суду.

Питання правильності обчислення виплат не може бути предметом розгляду в порядку судового контролю за ст. 382 КАСУ.

17.06.2026 року (вхід. від 18.06.2026 року) до суду надійшла заява ОСОБА_1 про відмову у прийнятті звіту військової частини НОМЕР_1 , та про накладення на командира військової часини НОМЕР_1 штрафу.

Заява позивача обґрунтована таким:

- Звітуючи про виконання рішення суду військова частина НОМЕР_1 склала нову Довідку про вартість речового майна, що належить та видачі, надіслала мені її засобами електронного зв`язку, проте Довідка про вартість речового майна, що належить та видачі, складена з порушенням Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 178 від 16 березня 2016 року, оскільки не містить відомостей про все речове майно, що належало та видачі, та яке я не отримав під час проходження військової служби, що чітко вбачалось з Атестату військовослужбовця № НОМЕР_2 (книжка № НОМЕР_3 серія АБ), виданий Військовою частиною НОМЕР_1 (оригінал надавався до суду, повернутий судом, засвідчена суддею копію наявна в матеріалах справи, наразі оригінал повернути у військову частину НОМЕР_1 ), а також не містить суму грошової компенсації.

- Звіт вчергове не містить інформації та доказів тому, що Військова частина НОМЕР_1 на підставі належним чином оформленої Довідки про вартість неотриманого речового майна здійснила нарахування грошової компенсації вартості не отриманого речового майна;

- Звіт вчергове не містить інформації та доказів тому, що Військова частина НОМЕР_1 здійснила виплату грошової компенсації вартості не отриманого речового майна;

- Раніше надана до суду та надана з чинним звітом Довідка про вартість неотриманого речового майна не містить відомостей про всі найменування речового майна, які не було видано під час проходження військової служби згідно Норм забезпечення речовим майном військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту в мирний час та особливий період, затверджених Наказом Міністерства оборони України від 26 квітня 2016 року № 232, а наведений перелік не відповідає даним Атестату військовослужбовця № НОМЕР_2 (книжка № НОМЕР_3 серія АБ), виданий Військовою частиною НОМЕР_1 , у якому чітко визначено той перелік майна, який я не отримав.

- Положення ст.9-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 178 від 16 березня 2016 не передбачають можливість зазначення грошової компенсації вартості неотриманого речового майна у розмірі 0.00 гривень.

- Звіт не містить інформації в цілому про виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання, зокрема щодо нарахування та виплати грошової компенсації.

- Звіт не містить інформації в цілому орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення. Заходи про які зазначено, Військова частина НОМЕР_1 , а саме: направлення клопотання про погодження щодо неоскарження судового рішення, могла здійснити у встановлений строк для апеляційного оскарження рішення суду, а також з момент встановлення судового контролю у даній справі та вжиття заходів примусового виконання рішення суду в порядку, визначеному Законом України “Про виконавче провадження”.

- До звіту про виконання рішення суду, що нібито на думку Відповідача свідчить про вжиття ним заходів щодо виконання рішення суду, взагалі не надано доказів про наявність та направлення клопотання командира військової частини НОМЕР_1 про погодження та надання письмової згоди на не оскарження судового рішення, винесеного не на користь військової частини, проте ці доводи, які до того ж не підтверджені жодним чином, не свідчать про реальні дії щодо безумовного виконання рішення суду, строки на апеляційне оскарження сплинули, правом на апеляційне оскарження Відповідач не скористався, звіт не містить відомостей про вчинення дій, зазначених позивачем вище, будь-яких клопотань до Вищого командування після встановлення нового строку для подання звіту, Відповідач навіть не направляв.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01 липня 2026 року у прийнятті звіту військової частини НОМЕР_1 від 14.06.2026 року (вхід. від 16.06.2026) про виконання судового рішення у справі № 420/15063/24 відмовлено.

Встановлено військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання звіту про виконання судового рішення у справі № 420/15063/24.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 подати протягом двох місяців з дати отримання цієї ухвали звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 року по справі №420/15063/24.

Накладено на командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 штраф за невиконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 року у справі № 420/15063/24 у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66560 грн, з яких половину штрафу в сумі 33280 грн стягнути на користь ОСОБА_1 , а іншу половину в сумі 33280 грн стягнути до Державного бюджету України (стягувач: Державна судова адміністрація України).

Звільнено командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 від сплати штрафу у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66560 грн, на підставі ч.5 ст.382-3 КАС України.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм права, просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 01.07.2026 року, повний текст якої складено 06.07.2026 року, у адміністративній справі № 420/15063/24 в частині звільнення керівника суб`єкта владних повноважень від сплати штрафу; прийняти в цій частині нову ухвалу, якою у задоволені клопотання військової частини НОМЕР_1 (командира військової частини НОМЕР_1 ) про звільнення від сплати штрафу або його зменшення відмовити або повернути його без розгляду на підставі ч.2 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що підставою для вирішення питання щодо звільнення керівника суб`єкта владних повноважень від сплати штрафу послугувало клопотання Відповідача (боржника) про звільнення від керівника суб`єкта владних повноважень від сплати штрафу або його зменшення, яке було подано безпосередньо в судовому засіданні 01.07.2026 року. Між тим, на думку апелянта, вказане клопотання не могло бути предметом розгляду у судовому засіданні 01.07.2026 року з огляду на те, що вказане клопотання Відповідача, яке подано ним 01.07.2026 року на стадії виконання судового рішення та в процесі здійснення судового контролю, не було надіслано (надано) іншим учасникам справи (провадження), зокрема позивачу, ОСОБА_1 , докази їх надсилання (надання) іншим учасникам справи (провадження), зокрема позивачу ОСОБА_1 , до зазначеного клопотання додані не були. За таких обставин, на підставі вимог ч.2 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України клопотання Відповідача (боржника) про звільнення від керівника суб`єкта владних повноважень від сплати штрафу або його зменшення не відповідало вимогам ч.1 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, тому мало бути повернуто судом першої інстанції без розгляду.

Вказує, що згідно ч.5 ст.382-3 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними. Однак, з неналежним чином оформленим клопотанням доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення, не надано.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, виходив з того, що військова частина НОМЕР_1 вчинила залежні від неї дії для виконання рішення суду, склавши довідку та надіславши 06.04.2026 лист до ІНФОРМАЦІЯ_2 про замовлення коштів для виплатити ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, з додаванням довідки № 24 від 31.12.2025, проте, листом ІНФОРМАЦІЯ_3 (вх. № 1901 від 28.05.2026) фактично відмовлено у виділенні коштів для виплати вказаної компенсації, чим фактично створено відповідачу перешкоди для виконання судового рішення, що набрало законної сили – за таких обставин суд дійшов висновку щодо наявності підстав для звільнення командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 від сплати штрафу, накладеного у зв`язку з неприйняттям звіту.

Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції в частині звільнення командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 від сплати штрафу, з урахуванням доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 1 статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

Відповідно до ч. 2-3 ст. 14 КАС України постанови і ухвали суду в адміністративній справі, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.

Статтею 382 КАС України передбачено судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах.

Відповідно до ч. 1 ст. 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Згідно до ч. 2, 3 ст. 382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Частиною 5 статті 382-3 КАС України визначено, що суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

З аналізу наведених вище норм процесуального законодавства України слідує, що прийняття рішення про накладення на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб може мати місце у випадку відмови у прийнятті судом звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Повертаючись до обставин даної справи, колегія суддів зазначає, що військова частина НОМЕР_1 вчинила залежні від неї дії для виконання рішення суду, склавши довідку та надіславши 06.04.2026 лист до ІНФОРМАЦІЯ_2 про замовлення коштів для виплатити ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, з додаванням довідки № 24 від 31.12.2025.

Проте, листом Командування Військово-Морських (вх. № 1901 від 28.05.2026) фактично відмовлено у виділенні коштів для виплати вказаної компенсації.

Отже, доводи апелянта стосовно того, що доказів, які підтверджують здійснення керівником суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення не надано спростовуються вищезазначеним.

Також апелянтом зазначено, що на підставі вимог ч.2 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України клопотання Відповідача (боржника) про звільнення від керівника суб`єкта владних повноважень від сплати штрафу або його зменшення не відповідало вимогам ч.1 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України мало бути повернуто судом першої інстанції без розгляду.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що для застосування ч.2 ст.167 КАС України одного лише факту недодержання заявником вимог частини першої цієї статті є недостатньо для повернення поданої заяви без розгляду, оскільки вказана норма ч.2 ст.167 КАС України передбачає сукупність умов, за яких суд повертає заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду, а саме: якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою.

Колегія суддів вважає, що недодання відповідачем до клопотання про зменшення розміру штрафу доказів надіслання цієї заяви позивачу не позбавляє можливості її розгляду, а тому апелянт дійшов помилкового висновку про необхідність повернення клопотання судом першої інстанції без розгляду.

При цьому, як вказує позивач, зазначене клопотання було подане 01.07.2026 р. безпосередньо в судовому засіданні.

В свою чергу, як встановлено апеляційним судом, позивач напередодні судового розгляду за власним волевиявленням подав заяву про розгляд справи у його відсутність. Зазначене процесуальне рішення позивача покладає на нього ризики щодо неможливості надати усні пояснення чи реагувати на перебіг судового засідання, що не може трактуватися як обмеження його прав з боку суду.

Також апелянтом вказано про те, що в даному випадку, керівник суб`єкта владних повноважень мав керуватись змістом та вимогами судового рішення, а не виконувати вказівки вищого органу військового управління про складання та видачу нової довідки вартість неотриманого речового майна з нульовими показниками, та невідкладно повторно звернутись з приводу виділення бюджетних коштів з посиланням на вказані обставини для можливості виконати вимоги рішення суду про нарахування та виплату грошової компенсації.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військове управління базується на принципі єдиноначальності, а розпорядження та вказівки вищого командування є обов`язковими для виконання підпорядкованими військовими частинами. Оскільки вищестоящий орган - Командування в межах своїх повноважень офіційно зазначило про відсутність правових підстав та відмовило у погодженні відповідних лімітів, Військова частина, як орган нижчого рівня, позбавлена правових підстав для вчинення дій всупереч рішенням вищого командування.

Видача довідки із нульовим показником є не проявом бездіяльності чи ухиленням від виконання обов`язків, а констатацією об`єктивного юридичного та фактичного стану, що склався внаслідок відмови вищестоящого органу у виділенні асигнувань.

В світлі інших доводів апелянта, суд зазначає, що суд першої інстнації не припинив судовий контроль і не визнав рішення виконаним, а застосував процесуальний механізм, передбачений ч. 11 ст. 382-3 КАС України - встановлення нового строку подання звіту.

Зазначене свідчить про те, що суд першої інстанції не самоусунувся від забезпечення виконання судового рішення, а лише реалізував надане йому законом право на оцінку достатності вжитих боржником заходів, зберігши при цьому за позивачем право на подальший судовий контроль за виконанням рішення суду.

Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає.

Суд також ураховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 01 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст судового рішення виготовлений 25 серпня 2026 року.

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А.І. Бітов

Суддя: І.Г. Ступакова