Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №400/2917/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/2917/26

Головуючий в 1 інстанції: Брагар В. С.

Місце ухвалення: м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Лук`янчук О.В.

суддів – Бітова А.І.

– Ступакової І.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 червня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу за вересень 2024 року, жовтень 2024 року, листопад 2024 року, грудень 2024 року, січень 2025 року, лютий 2025 року грошової винагороди в повному обсязі за безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно а також перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення (районах бойових дій) з розрахунку 100 000 гривень за кожен день виконання таких завдань;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити Позивачу за вересень 2024 року, жовтень 2024 року, листопад 2024 року, грудень 2024 року, січень 2025 року, лютий 2025 року грошову винагороду в повному обсязі за безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно а також перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення (районах бойових дій) з розрахунку 100 000 гривень за кожен день виконання таких завдань з урахуванням раніш виплачених коштів додаткової винагороди.

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду та не надання відповіді на лист Позивача від 10.10.2025 р., про виплату недоплаченої суми коштів додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно а також перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення (районах бойових дій) з розрахунку 100 000 гривень за кожен день виконання таких завдань у вересні, жовтні, листопаді та грудні місяці 2024 року а також січні та лютому 2025 року;

- зобов`язати відповідача розглянути лист Позивача від 10.10.2025 р., про виплату недоплаченої суми коштів додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно а також перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення (районах бойових дій) з розрахунку 100 000 гривень за кожен день виконання таких завдань у вересні, жовтні, листопаді та грудні місяці 2024 року а також січні та лютому 2025 року, за результатом чого в п`ятнадцяти денний строк відповідно до ст. 20 Закону України “Про звернення громадян” надати позивачу відповідь.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що відповідач протиправно не виплатив йому додаткову винагороду в розмірі 100 000грн. за спірні періоди відповідно до постанови КМУ №168. З урахуванням фактичної участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, у зазначені періоди, Позивач має право на отримання додаткової винагороди у підвищеному розмірі, однак така винагорода у повному обсязі нарахована та виплачена відповідачем не була. Також, відповідач не надав жодної відповіді на лист позивача.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 червня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 - відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, а тому, просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що роблячи висновок про відсутність документів для підтвердження фактів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення відповідних заходів у спірний період, суд першої інстанцій дещо поквапився з таким висновком, адже без відповіді так і залишилося питання, з якого власне й виник спір, що спонукав позивача звернутися з цим позовом до суду. Йдеться про те, які саме завдання і де (на якому напрямку) виконував Позивач, упродовж всього спірного періоду та чим це підтверджується. Тобто, якщо Позивач протягом періоду, щодо якого виник спір, проходив військову службу але не виконував бойових завдань чи інших завдань, які в розумінні пункту 2-1 Постанови № 168 дають підстави для виплати додаткової винагороди у (збільшеному) розмірі до 100000,00 грн, то які завдання він у такому разі виконував протягом цього часу та/або де проходив службу у цей час.

Вказує, що в порушення вимог статей 9, 77, 80 Кодексу адміністративного судочинства України (далі — КАС України), суд першої інстанції взагалі не розглянув зазначене Клопотання Позивача, не виніс щодо нього жодного процесуального документа та не вжив жодних заходів для витребування доказів, які мають суттєве значення для правильного вирішення даної справи.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

З пояснень позивача вбачається, що у жовтні 2025 року йому стало відомо, що відповідач не в повному обсязі виплачував йому грошове забезпечення.

10.10.2025 року позивач направив відповідачу лист з вимогою виплатити недоплачену суму коштів додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно а також перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення (районах бойових дій) з розрахунку 100 000 гривень за кожен день виконання таких завдань у вересні, жовтні, листопаді та грудні місяці 2024 року а також січні та лютому 2025 року. Відповідь не отримав.

В подальшому відповідач на адвокатський запит надав відповідь щодо нарахувань позивачу додаткової винагороди.

Позивач вважає, що відповідач виплатив додаткову винагороду за спірний період в неповному обсязі, а також протиправно не розглянув його заяву, тому він звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції ухвалюючи рішення у справі виходив з того, що згідно довідки про здійснені нарахування та відрахування позивачу у спірний період виплачувалась додаткова винагорода виходячи з 30 000 грн та 100 000 грн., а позивачем до суду не надано жодного доказу (журнали бойових дій, рапорти, на підставі яких командир військової частини приймає наказ про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000грн, тощо) на підтвердження виконання ним саме тих бойових завдань за які передбачено додаткову винагороду в розмірі 100000 грн, а не 30 000 грн у спірний період, а тому прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Також вказав, що у суду відсутні підстави для задоволенні вимоги щодо розгляду його листа, оскільки по суті відповідач надав відповідь щодо порушеного позивачем питання на адвокатський запит представника позивача.

Колегія суддів надаючи оцінку таким висновкам суду першої інстанції, приходить до наступного.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року, який затверджено Законом № 2102-IX від 24.02.2022 року, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває по теперішній час.

Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 року постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», якою, серед іншого, установлено, що військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), членам груп протиповітряної оборони, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень із розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

В свою чергу, п.2 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018р., визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода, згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:

100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):

під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту);

у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;

із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;

з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони;

на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);

з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника;

з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;

кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);

у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення);

з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями.

Відповідно до п.4 цього ж розділу Порядку, підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Пункт 9 цього розділу визначає, що виплата додаткової винагороди особовому складу військової частини здійснюється на підставі наказів командирів цих військових частин.

Таким чином, механізм нарахування та виплати додаткової винагороди складається з наступних етапів: видання бойового наказу (розпорядження); запис в журнал бойових дій; рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань; видання наказу командиром військової частини; виплата додаткової винагороди.

Спір у цій справі виник у зв`язку з невиплатою військовослужбовцю, який проходить службу в лавах ЗСУ, збільшеної до 100000 грн. додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період вересень 2024 року, жовтень 2024 року, листопад 2024 року, грудень 2024 року, січень 2025 року, лютий 2025 року.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та додатково надані докази, на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, колегія суддів приходить до наступних висновків.

ОСОБА_1 у період з вересня 2024 р. по лютий 2025 р. обіймав посаду ГОЛОВНОГО СЕРЖАНТА-КОМАНДИРА 1 СТРІЛЕЦЬКОГО ВІДДІЛЕННЯ 2 СТРІЛЕЦЬКОГО ВЗВОДУ 1 СТРІЛЕЦЬКОЇ РОТИ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_2 .

Військова частина НОМЕР_1 на той момент являлася органом забезпечення, який, як розпорядник бюджетних коштів, фінансував нарахування, відповідно до відомостей, що містились в наказах командирів військових частин про виплату додаткової винагороди.

Відповідно до Порядку №260 грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника).

Відповідно до п.3 розд. І Порядку №260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань.

Наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017р. №280 затверджені Правила організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (далі Правила №280), які визначають механізм фінансового забезпечення військових частин, кораблів, військових навчальних закладів, військових комісаріатів (ТЦК та СП), установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Із змісту пункту 1.5 Правил №280 вбачається, що військова частина, не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, зараховується на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника коштів третього рівня на підставі відповідних директив (рішень).

У разі зарахування військової частини на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника бюджетних коштів не за підпорядкованістю, рішення про таке зарахування приймається фінансовим органом головного розпорядника бюджетних коштів на підставі клопотання керівника органу військового управління (структурного підрозділу органу військового управління).

Командир військової частини, зарахованої на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника коштів третього рівня, організовує своєчасне оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини.

Таким чином, командир військової частини, зарахованої на фінансове забезпечення до військової частини розпорядника коштів (в даному випадку командир військової частини НОМЕР_2 ), організовує своєчасне оформлення та подання розпоряднику коштів (тобто, військовій частині НОМЕР_1 ) усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини.

Колегія суддів зазначає, що військова частина НОМЕР_1 не є юридичною особою, відповідальною за правильність обчислення та нарахування позивачу грошового забезпечення, оскільки такими повноваженнями щодо позивача наділена виключно військова частина НОМЕР_2 , в штаті якої позивач проходив військову службу.

Колегія суддів звертає увагу, що без належним чином оформлених військовою частиною НОМЕР_2 розрахунково-платіжних відомостей на виплату грошового забезпечення позивача у військової частини НОМЕР_1 не виникає і не може виникнути обов`язку виплати грошового забезпечення позивачу.

В позовній заяві позивач зазначає, що в спірному періоді позивач перебував на військові службі в списках особового складу військової частини НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_1 та приймав безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони. А також, приймав безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення в межах Херсонської міської територіальної громади та в Донецькій області.

Колегія суддів звертає у вагу, що відповідно до Постанови №168 та Окремого доручення Міністра оборони України питання виплати додаткової грошової винагороди залежить від визначення відповідними командирами факту безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях. Зазначене визначення повинно бути відповідним чином оформлено належними документами: рапортами командира підрозділу, журналом бойових дій, бойовим наказом (бойовим розпорядженням). Лише за наявності підтвердження цими документами факту безпосередньої участі відрядженого військовослужбовця у бойових діях, відповідний командир мав право видати довідку за формою встановленою Додатком 1 до доручення Міністра оборони України №5718/з від 06.03.2022.

Тобто, ніким іншим, окрім командування відповідної військової частини, питання безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях підтверджено бути не може.

Суд звертає увагу, що сам по собі факт виконання позивачем службових обов`язків під час дії воєнного стану у спірний період не створює для відповідача обов`язку щодо нарахування додаткової винагороди, оскільки підставою для її виплати є документальне підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано копій документів, передбачених п.3 Окремого доручення, а саме бойових наказів (розпоряджень); журналів бойових дій, рапортів командиру підрозділу про безпосередню участь позивача у бойових діях, за спірний період.

Відповідачем у свою чергу у листі, відповіді на адвокатський запит вказано, що військовослужбовець дійсно залучався до виконання бойових (спеціальних) завдань, згідно яких розділом ХХXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам від 07.06.2018 №260 передбачена виплата додаткової винагороди у розмірі 30000 та/або 100000 гривень (пропорційно дням участі у таких заходах), на підставі виконання бойових наказів командира військової частини НОМЕР_2 ; № 2 (на оборону) від 10.04.2024, №3 (на оборону) від 18.06.2024, №2 від 28.10.2024, №9 від 03.11.2024, №1 від 21.01.2025 року та інших бойових наказів (розпоряджень), яке було задокументовано у журналах ведення бойових дій військової частини НОМЕР_2 за номенклатурою № 24 дек від 19.04.2024, від 20.06.2024, від 02.08.2024, 28.10.2024 і журналі ведення бойових дій військової частини НОМЕР_2 за номенклатурою № 22 від 13.01.2025.

Крім того, до відзиву, при наданні пояснень та витребуваних документів, військовою частиною (відповідачем) надано довідку від 08.04.2026 за вих.№1451/22/8206 «Про здійснені нарахування та відрахування ОСОБА_1 » (додається), якою інформую щодо отримання позивачем ОСОБА_1 грошового забезпечення, в т.ч. додаткової винагороди за період з вересня 2024 року по лютий місяць 2025 року включно (по місячно із зазначенням сум).

З вищезазначеної довідки вбачається, що позивачу у спірний період виплачувалась додаткова винагорода виходячи з 30 000 грн та 100 000 грн. пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

У ході перегляду справи в суді апеляційної інстанції колегією суддів не вдалося встановити будь-яких доказів та документального підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах введення воєнних (бойових) дії у спірний період, які б давали позивачу право на виплачу збільшеної допомоги.

Крім того, колегія суддів звертає увагу апелянта, що ухвалою Одеського окружного адміністративного суду про відкриття провадження по справі від 02.04.2026 р. також витребувано у Військової частини НОМЕР_1 письмові докази зазначені в клопотанні про витребування доказів від 20.03.2026 року.

Військова частина у відзиві на позовну заяву виконала ухвалу суду в межах об`єктивних можливостей: частину доказів надано (зокрема, довідку про здійсненні нарахування та відрахування з вересня 2024 р. по вересень 2025 р.), а щодо інших пунктів — обґрунтовано неможливість їх подання, а тому доводи апелянта, що суд першої інстанції взагалі не розглянув клопотання позивача, не виніс щодо нього жодного процесуального документа та не вжив жодних заходів для витребування доказів, які мають суттєве значення для правильного вирішення даної справи є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо спірних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів також зауважує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 24.01.2020 (справа № 420/2921/19).

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За пунктом 1 частини першої статті 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, сколегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено та підписано 25 серпня 2026 року.

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А. І. Бітов

Суддя: І. Г. Ступакова