Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №160/29447/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 160/29447/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Добродняк І.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Волинської митниці

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року (суддя А.Ю. Рищенко) у справі № 160/29447/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альбакор» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альбакор» звернулось до суду з адміністративним позовом до Волинської митниці, у якому просило:

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA205050/2025/000107/1 від 15.04.2025 р. Волинської митниці;

- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2025/000321 від 15.04.2025 р. Волинської митниці.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час декларування товару позивачем обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною контракту та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України. Позивач вважає, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року адміністративний позов задоволено.

Судом першої інстанції зазначено, що позивач надав усі документи, що дозволяють визначити митну вартість за основним методом.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не було доведено наявності обґрунтованих підстав вважати, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості, що унеможливлювало б застосування основного методу визначення митної вартості.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції вважав, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA205050/2025/000107/1 від 15.04.2025 року прийнято без урахування усіх обставин та без дотримання норм чинного законодавства, що вказує на його протиправність, в зв`язку з чим воно підлягає скасуванню.

Суд першої інстанції врахував, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного

призначення UA205050/2025/000321 від 15.04.2025 є похідним актом від рішення про коригування митної вартості та обґрунтована фактом ухвалення такого рішення. Відповідно, скасування рішення про коригування митної вартості є підставою для скасування картки відмови в прийнятті митної декларації.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Волинська митниця подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що подані позивачем до митного органу документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності. Зазначає, що у декларації зазначено про пов`язаність позивача із KLION GEORGIA LLC, документи на підтвердження витрат на транспортування надано від ТОВ, однак перевізником товару вказано Chubelko Olena, продавцем є KLION GEORGIA LLC, однак завантаження відбулось в Литві, відправником є третя особа, в документах відсутня інформація щодо вартості навантаження товару. Звертає увагу, що у позивача правомірно витребувано додаткові документи, але позивачем не усунуто виявлені митним органом неточності та розбіжності у документах позивача. Відтак, скаржник наполягає, що ним правомірно прийнято спірне рішення про коригування митної вартості, яким митну вартість товару визначено за резервним методом.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що між позивачем та ТОВ «Кліон Джорджиа», Грузія (Продавець) укладено Контракт № 18A/2024К від 19.06.2024 року на поставку замороженої чи охолодженої риби різних видів та морепродуктів (за асортиментом, кількістю, вартістю та на умовах визначених сторонами і зазначених в інвойсах на кожну партію товару).

Згідно даного Контракту позивачем на митну територію України був ввезений вантаж морожена аргентина, б/г, б/п, без розміру.

Згідно Інвойсу постачальника від 08.04.2025 № G47625 товар постачався за ціною 1,42 доларів США за кг товару, на умовах FСА Клайпеда, Литва.

Для здійснення митного оформлення товарів 14.04.2025р. позивачем по електронній системі до м/п Волинської митниці було подано митну декларацію (реєстраційний номер митниці 25UA205050014277U2), відповідно до якої була заявлена митна вартість товару у розмірі 1 164 909,40 гривень, тобто 61,29 грн. або 1,48 доларів США за 1 кг.

Митна вартість товарів була визначена із застосуванням основного методу.

Заявлена позивачем митна вартість товару, згідно ч. 10 ст. 58 МК України, включає вартість товару згідно рахунків – 1 116 939,40 грн. (26 987,10 доларів США х 41,3879 курс), та вартість витрат на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України – 47 970 грн.

На підтвердження митної вартості товарів до митного органу було надано наступні документи: сертифікат якості № G47625 від 08.04.2025; інвойс від 08.04.2025 № G47625; CMR № 2153 від 10.04.2025; сертифікат про походження товару від 08.04.2025; рахунок на оплату № 469 від 07.04.2025; довідка про транспортно-експедиційні витрати № 11/145-71 від 10.04.2025; контракт № 18A/2024К від 19.06.2024, з додатковою угодою від 21.11.2024; Договір міжнародного транспортного експедирування № 51/18МЭ від 22.11.2018; заявка на перевезення від 08.04.2025.

На вимогу контролюючого органу позивачем також було надано: лист з поясненнями № 595 від 15.04.2025; додаткова угода від 16.12.2024 до контракту № 18А/2024К від 19.06.2024; лист UAB «Logistics» від 27.01.2022; договір про надання транспортно-експедиторських послуг № 26/08/2024-6 від 26.08.2024; - Т1 (Литва) № 25LTLU900005B188K0; - лист № 666 від 26.06.2024.

На підставі поданих документів Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA205050/2025/000107/1 від 15.04.2025р., яким вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України. За основу для коригування митної вартості оцінюваного товару взято вартість товару, митне оформлення якого вже завершено,- «Риба морожена: Аргентина (Argentina silus) без голови, патрана, розмір 200gr/+», країна походження- Ісландія, виробник- H237 Snaefell EA 310 (Ice Fresh Seafood LTD), який ввозився на умовах поставки CFR Клайпеда, Литва. Рівень митної вартості товару становить 1,6063 дол.США за кг (МД від 03.03.2025 № 25UA403020002603U9).

Відповідачем також складено картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2025/000321 від 15.04.2025 р.

Вважаючи протиправними рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови від 15.04.2025 р., позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України (далі МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

Пунктом 2 частини 2 статті 52 МК України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Положеннями статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Згідно із ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган, відповідно до ч.5 ст.54 МК України має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст..53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) здійснювати коригування митної вартості товарів.

Згідно із ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Отже, вказаними нормами матеріального права визначено повноваження відповідача щодо контролю за правильністю визначення митної вартості, а також порядок та спосіб реалізації таких повноважень.

Колегія суддів зазначає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість та необхідність витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Колегія суддів з`ясувала, що 15.04.2025р. митним органом прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів № UA205050/2025/000107/, митна вартість задекларованих позивачем товарів була скоригована митницею за резервним методом.

Дослідивши обґрунтування митним органом спірного рішення про коригування митної вартості товарів, колегія суддів зазначає наступне.

Зі змісту матеріалів справи вбачається, що договором міжнародного транспортного експедирування № 51/18МЭ від 22.11.2018, визначається, що експедитор ТОВ «Дженерал Транс Альянс Логістик» зобов`язується підібрати перевізника для ТОВ «Альбакор» та укласти з ним договір самостійно. Таким чином, позивач не є стороною договору перевезення.

Скаржником не заперечується, що позивачем на підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару надано договір міжнародного транспортного експедирування від 22.11.2018 № 51/18МЭ, рахунок на оплату від 07.04.2025 № 469, довідку про транспортні витрати від 10.04.2025 №11/145 - 71, заявку на перевезення від 08.04.2025 б/н. Вказані документи надано від ТОВ «Джерерал Транс Альянс Логістик».

Апеляційний суд враховує, що відповідно до висновку викладеного в постанові Верховного Суду від 31 травня 2019 року у справі № 804/16553/14 якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Отже, колегія суддів зазначає, що позивачем підтверджено належними та допустимими доказами вартість послуг транспортування товару, яку позивачем включено під час визначення митної вартості товару. Таким чином, аргументи скаржника щодо документів позивача стосовно витрат на транспортування товару апеляційний суд відхиляє.

Також, позивачем відповідачу було надано додаткову угоду 16.12.2024 до контракту № 18А/2024К від 19.06.2024 року. В пункті 1 цієї угоди сторони прямо погодили, що при поставках продукції на умовах FCA з будь-якого складу, відповідальність за відвантаження несе Продавець.

Отже, аргументи відповідача стосовно витрат на навантаження є хибними.

Разом з тим, як правильно встановив суд першої інстанції, листом від 09.11.2023 року позивачем надано пояснення щодо пов`язаності між ТОВ «Альбакор» та ТОВ «Кліон Джорджиа», що даний статус не впливає на подані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, із посиланням на статті Митного кодексу України та лист Міністерства доходів і зборів України від 31.03.2014 № 7420/7/99-99-24-02-04-17. Ціни по господарським операціям пов`язаних осіб контролюються державою. Щороку позивач подає до ДПС України Звіт про контрольовані операції, в яких відображаються всі господарські операції між ТОВ «Альбакор» та ТОВ «Кліон Джорджиа». Ціни по даним операціям відповідають цінам визначеним за принципом витягнутої руки, отже є звичайними для даних операцій, не є заниженими, і не можуть бути підставою для невизнання заявленої митної вартості поставлених товарів.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що митний орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, а надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, апеляційний суд зазначає, що відповідачем не доведено правомірність відмови у визначенні митної вартості товару за ціною договору, а тому суд першої інстанції правильно вказав, що спірні рішення по коригування митної вартості товару № № UA205050/2025/000107/1 від 15.04.2025 та картка відмови №UA205050/2025/000321 від 15.04.2025 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстав для його скасування не існує.

Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року у справі № 160/29447/25 – без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя О.В. Головко

суддя І.Ю. Добродняк