Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №160/4596/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 160/4596/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Добродняк І.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року (суддя О.В. Врона) у справі № 160/4596/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 19.02.2026 №282 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації на особливий період» в частині призову позивача на військову службу у зв`язку з мобілізацією;

- скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування позивача, до особового складу Військової частини НОМЕР_1 ;

- зобов`язати командира Військової частини НОМЕР_1 виключити позивача зі списків особового складу військової частини.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що примусова мобілізація позивача є незаконною, спірні накази відповідачів винесено з порушенням законодавства, а тому вони підлягають скасуванню.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Судом першої інстанції зазначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки наділені повноваженнями щодо призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Суд першої інстанції врахував, що 19.02.2026 позивача було призвано на військову службу, у зв`язку із чим змінився його статус з військовозобов`язаного на військовослужбовця. Відтак, суд першої інстанції вказав, що правом направлення позивача, як військовослужбовця, на медичний огляд наділений його прямий командир в порядку, визначеному Розділом 6 Положення № 402.

Суд першої інстанції звернув увагу, що наказ від 19.02.2026 №282 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації на особливий

період» в частині призову позивача на військову службу вже реалізований, його скасування не матиме наслідком звільнення позивача із військової служби, тому позов в цій частині не підлягає до задоволенню.

Суд першої інстанції врахував, що за результатами ВЛК, яку було пройдено позивачем 18.02.2026, позивач визнаний придатним до проходження військової служби, на час призову на військову службу позивач перебував у статусі військовозобов`язаного та був зобов`язаний виконувати вимоги нормативно-правових актів, що стосуються оборони та мобілізації.

Суд першої інстанції з`ясував, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення, однак матеріали справи не містять доказів звернення позивача до командування військової частини із рапортом про звільнення з військової служби.

Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправним та скасування спірного наказу командира військової частини в частині зарахування позивача до особового складу військової частини та зобов`язання військової частини виключити позивача зі списків особового складу військової частини.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що суд першої інстанції не дослідив факт незаконного затримання позивача працівниками поліції. Вважає, що суд першої інстанції хибно не надав оцінку законності проходження позивачем ВЛК. Зауважує, що скасування спірних наказів є належним захистом прав позивача відповідно до ст.245 КАС України, а позивач має право на захист від протиправних дій.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач пройшов медичний огляд в ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 18.02.2026 та відповідно до довідки військово-лікарської комісії №2026-0218-1917-5287-0 від 18.02.2026 визнаний здоровим і придатним до служби на підводних човнах, на надводних кораблях, у морській піхоті, Десантно-штурмових військах, спеціальних спорудах, підрозділах спеціального призначення.

Відповідно до п. 1 копії наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №282 від 19.02.2026 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період», солдат позивач відповідно до поіменного списку №139 від 19.02.2026, призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період і відправлений до Військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 4 копії витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.02.2026 №55, солдата позивача, призваного на військову службу за призовом під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до Указу Президента України №41/2026 від 12 січня 2026 року «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», призначено на посаду солдата резерву 105 запасної роти Військової частини НОМЕР_1 . З 19 лютого 2026 року зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення.

Вважаючи протиправними накази відповідачів, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (надалі цей строк продовжений до сьогоднішнього дня).

Цього ж дня (24.02.2022) Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Закон України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі Закон №3543 в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Згідно приписів ч.5 ст. 22 Закону №3543 призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Статтею 23 Закону №3543 передбачені підстави відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок №560).

Відповідно до п.81 Порядку №560 призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюють: військовозобов`язаних та резервістів (крім резервістів, які уклали контракти на проходження служби у військовому резерві) - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформляється наказом керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, командира військової частини, керівника розвідувального органу або визначеного ним керівника відповідного підрозділу, Голови СБУ, його заступників чи керівника підрозділу, органу, закладу, установи СБУ.

Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Приписи ст. 1 цього закону передбачають, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Згідно ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Громадяни України, які перебувають на військовому обліку, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються, направляються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов`язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов`язковий медичний огляд, крім випадків, передбачених цим Законом.

Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі Положення №402).

Згідно глави 1 розділу I Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби, служби у військовому резерві військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Пункт 2.1 глави 2 розділу I Положення №402 передбачає, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії, штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

Згідно пункту 1.1 глави 1 розділу II Положення №402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності до військової служби призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).

Спірним наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №282 від 19.02.2026 позивача було призвано на військову службу під час мобілізації.

Як правильно дослідив суд першої інстанції та скаржником не спростовується, згідно довідки ВЛК №2026-0218-1917-5287-0 від 18.02.2026 позивача визнано придатним до військової служби. Позивачем не подано суду доказів того, що ця довідка є нечинною/скасованою.

Матеріалами справи не підтверджено, що позивач мав право та реалізував своє право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації згідно ст.23 Закону №3543.

За встановлених обставин, колегія суддів зазначає, що оскільки позивач станом на 19.02.2026 року був громадянином України, військовозобов`язаним, не мав відстрочки від призову, зокрема бронювання від призову, та був придатним до військової служби, тому позивач підлягав призову на військову службу під час мобілізації.

Отже, враховуючи приписи Закону №3543 та Порядку №560, наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №282 від 19.02.2026, яким позивача було призвано на військову службу під час мобілізації, є правомірним.

Апеляційний суд відхиляє аргументи апеляційної скарги стосовно дій щодо доставлення позивача до ТЦК та СП, правомірності довідки ВЛК №2026-0218-1917-5287-0 від 18.02.2026 та направлення позивача на повторний медичний огляд, адже з огляду на зміст заявлених у позові вимог такі питання не є предметом судового розгляду у цій справі.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у разі незгоди позивача з результатами проходження ВЛК він не позбавлений можливості оскаржити рішення (постанови) ВЛК у спосіб, встановлений Положенням №402 – до ЦВЛК або у судовому порядку.

З огляду на відсутність підстав стверджувати про неправомірність призову позивача на військову службу є безпідставними і аргументи скаржника про протиправність та наявність підстав для скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування позивача до особового складу частини, про наявність підстав зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 позивача, адже фактично такі аргументи скаржника обґрунтовані протиправністю наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №282 від 19.02.2026 стосовно призову позивача на військову службу під час мобілізації, що не знайшло свого підтвердження.

За цих обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відтак, суд апеляційної інстанції зазначає про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року у справі № 160/4596/26 – без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя О.В. Головко

суддя І.Ю. Добродняк