Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №712/11392/26 — Соснівський районний суд м. Черкаси

ЄУ № 712/11392/26

Провадження №3/712/3250/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі судді Проньки В.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції (протокол про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 №738348 від 05.08.2026) про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , якому роз`яснено його права відповідно до ст. 268 КУпАП, за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серіїЕПР1 №738348 від 05.08.2026, 05.08.2026 о 20 год. 56 хв. за адресою: вул. Сумгаїтська, буд. 5, м. Черкаси, гр. ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Ford Transit, д.н.з. НОМЕР_1 , будучи обмеженим у праві керування постановою державної виконавчої служби від 14.02.2018 року, чим порушив ч. 10 ст. 15 ЗУ «Про дорожній рух».

Відповідно до ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушеннясправа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав.

Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суд виходить з такого.

Основним для вирішення справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення складу правопорушення. Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визначається, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Суд, згідно з положеннями ст. ст. 280, 283 КУпАП, повинен з`ясувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності за нормою закону, зазначеною в протоколі про адміністративне правопорушення.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 , йому інкримінується порушення вимог ч. 10 ст. 15 ЗУ «Про дорожній рух», відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серіїЕПР1 №738348 від 05.08.2026, 05.08.2026 о 20 год. 56 хв. за адресою: вул. Сумгаїтська, буд. 5, м. Черкаси, гр. ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Ford Transit, д.н.з. НОМЕР_1 , будучи обмеженим у праві керування постановою державної виконавчої служби від 14.02.2018 року, чим порушив ч. 10 ст. 15 ЗУ «Про дорожній рух».

Відповідальність за ч. 3 ст. 126 КУпАП настає у разі керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Відповідно до постанови державного виконавця серії ВП № 3998913 від 14.02.2018 року, на яку посилається орган, що склав протокол про адміністративне правопорушення, назва вказаної постанови містить посилання на встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.

Разом з тим, при дослідженні змісту зазначеної постанови судом встановлено, що її резолютивна частина не містить рішення про встановлення щодо ОСОБА_1 тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами. Натомість резолютивною частиною постанови встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.

Таким чином, сама лише назва постанови державного виконавця не може свідчити про встановлення щодо особи відповідного обмеження у праві керування транспортними засобами, оскільки юридичне значення для визначення змісту прийнятого державним виконавцем рішення має його резолютивна частина, яка безпосередньо визначає права та обов`язки особи, а також конкретний вид застосованого до неї обмеження.

За таких обставин, надана суду постанова серії ВП № 3998913 від 14.02.2018 року не підтверджує належним та беззаперечним доказом факт встановлення щодо ОСОБА_1 тимчасового обмеження саме у праві керування транспортними засобами. Інших належних і допустимих доказів, які б підтверджували наявність такого обмеження станом на 05.08.2026 року, матеріали справи не містять.

Матеріали справи містять постанову серії ВП № 3998913 від 14.02.2018, рапорт командира взводу №2 роти №2 БУПП в Черкаській області ДПП старшого лейтенанта поліції Попович Н. від 05.08.2026, витяг щодо пошуку посвідчення водія ГСЦ на ім`я ОСОБА_1 .

Будь – яких інших доказів, які б доводили вину ОСОБА_1 суду не надано.

За таких обставин суд приходить до висновку, що належних та допустимих доказів наявності повторності адміністративного правопорушення у розумінні ч. 5 ст. 126 КУпАП матеріали справи не містять.

Згідно ст. 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими доказами не є доказом доведення вини, матеріалами справи вина особи, що притягується до адміністративної відповідальності, не підтверджена, будь-яких інших доказів вини правопорушника суду не надано, тому в діях ОСОБА_1 не вбачається складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Відповідно до статті 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Дотримання цих вимог є необхідним елементом процесуальної форми судового розгляду, забезпечує реалізацію закріплених у ст. 7 КПК таких засад кримінального провадження, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості, забезпечення доведеності вини та право на захист.

Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.

Згідно пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: … юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України(частина перша статті 64).

У відповідності до п. 4.1 вказаного Рішення, Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Слід зауважити, що право на справедливий суд гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, прийнятою Радою Європи 04.11.1950, ратифікованою Україною 17.07.1997, відповідно до неї суд встановлює обґрунтованість будь-якого висунутого проти особи обвинувачення.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з ч.1 п. 3 ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) при наявності обставин, передбачених ст. 247 КУпАП виносить постанову про закриття справи.

З урахуванням відсутності належно доведеного факту встановлення щодо ОСОБА_1 тимчасового обмеження саме у праві керування транспортними засобами, а також недоведеності у встановленому законом порядку обставин, які б беззаперечно свідчили про наявність такого обмеження на момент керування транспортним засобом, суд дійшов висновку, що в судовому засіданні не доведено наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, а тому наявні підстави для закриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 247, 252, 283-285, 287 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 126 КУпАП - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку iз відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Соснівський районний суд м. Черкаси шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку її оскарження.

Суддя: В.В. Пронька