Рішення від 24 серпня 2026 р. у справі №521/13344/25 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/13344/25

Номер провадження № 2/521/770/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року

Хаджибейський районний суд м.Одеси у складі

головуючого судді – Мурзенка М. В.

при секретарі – Корнієнко Л. В.

за участі представниці позивачки ОСОБА_1 – адвокатки Чебаненко О. А.

представниці віджповідача ОСОБА_2 — адвокатки Бандиш Г. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Хаджибейського районного суду м.Одеси в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Редіон груп», –

ВСТАНОВИВ:

До Хаджибейського районного суду м. Одеси звернулась представниця ОСОБА_1 – адвокатка Чебаненко О.А. з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, з урахуванням змінених позовних вимог про сила суд стягнути з відповідача на користь позивачки половину вартості спільно нажитого майна в загальній сумі 1 429 660 грн. 50 копійок, припинити її право власності на частку в спільному майні з моменту отримання компенсації.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони по справі перебувають у зареєстрованому шлюбі з червня 2022 року. Від шлюбу народився син – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З кінця березня 2025 року сторони проживають окремо, позивачка проживає разом із сином. В провадженні Пересипського районного суду м. Одеси наразі перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, справа № 523/5119/25.

За час перебування у шлюбі, сторонами придбане наступне майно:

-ноутбук марки ASUS , вартістю 48 998 гривень 00 копійок., придбаний на ім?я позивачки ОСОБА_5 через магазин COMFY 01.12.2024р., договір про покупку частинами та витяг з рахунку позивача про повну сплату товару надається;

-транспортний засіб-автомобіль SHODA OCTAVIA, номер кузову НОМЕР_1 , д/н НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , копія надається, вартістю 558 240,00 гривень, придбаний 11.10.2023р.,та зареєстрований на ім`я відповідача ОСОБА_2 ;

-грошові кошти у сумі 256 209 гривень, сплачені ОСОБА_2 за попереднім договором № 5-2Ц-1 від 29.02.2024р., укладеного між ТОВ «Редіон груп» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на купівлю нежитлового приміщення № 2Ц за адресою: АДРЕСА_1 ;

-квартира АДРЕСА_2 , яка придбана на ім`я ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу та зареєстрованого за № 944, посвідченого 19.05.2023р. приватним нотаріусом одеського міського нотаріального округу Пашичевою Г.Л., вартістю 1 995 874 гривень.

Загальна вартість придбаного подружжям майна у шлюбі становить 2 859 321 гривня. Врегулювати відносини стосовно поділу майна в досудовому порядку сторонам не вдалося, тому позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав із даним позовом.

Ухвалою судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 18.08.2025 року справу була було залишено без руху.

Ухвалою судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 28.08.2025 року по справі було відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та призначено справу до судового розгляду у підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 15.10.2025 року вирішено питання витребування доказів.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 15.10.2025 року залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Редіон груп».

Ухвалою судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 16.10.2025 року вжито заходів забезпечення позову: заборонено будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартири за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2846051101.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 17.12.2025 р. вжито заходів примусового примусу до ТОВ «Редіон груп»

Ухвалами Хаджибейського районного суду м. Одеси від 08.01.2026 р. вирішено питання витребування доказів.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 15.04.2026 р. (протокольною) прийнято заяву представниці позивачки про зміну предмету позову.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 12.05.2026 р. (протокольною) закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

Справу розглянуто в змішаній (паперовій та електронній) формі.

В судовому засіданні представниця позивачки позов підтримала, просила його задовольнити з мотивів, викладених в позовній заяві, додатково пояснила, що спірна квартира придбана на спільні кошти, наразі в спірній квартирі вона разом з дитиною не мешкає, ноутбук знаходиться у відповідача, спірний автомобіль відчужено відповідачем без згоди позивачки на користь свого родича, у зв`язяку із чим в порядку поділу майна подружжя позивачка має право на компенсацію 1/2 частини вартості такого майна.

Відповідачем через систему «Електронний суд» надано відзив на позов, в якому просив відмовити в його задоволенні в частині вимог щодо спірної квартири та автомобіля, не заперечував щодо залишення за ним у власності майнових прав за укладеним з ТОВ «Редіон груп» договором та спірного ноутбука.

Представниця відповідача позов, з урахуванням змінених позовних вимог, визнала частково, пояснила суду, що спірна квартира була придбана за кошти, що були виділені відповідачу як захиснику Вітчизни, а відтак позивачка має право на частку квартири, що припадає неї пропорційно розміру коштів, що були виділені у зв`язку із тим, що вона є членом сім`ї позивача, що дорівнює 4 % вартості квартири, погодилась із вимогами про стягнення компенсації вартості спірного автомобіля, проте зазначила, що вартість його складає 488 584 грн. 88 коп. згідно наданого стороною відповідача висновком про його вартість, відсутні достовірні відомості про суму коштів, внесених відповідачем за договором з ТОВ «Редіон груп», який є лише попереднім договором й не породжує майнових прав, відомості про знаходження спірного ноутбука у володіння відповідача відсутні.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 16 червня 2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 було зареєстровано шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 16 червня 2022 р. (а.с. 18).

Від шлюбу у сторін народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 22 жовтня 2022 р. (а.с. 19).

Рішенням Пересипського районного суду м.Одеси від 15 жовтня 2025 р. по цивільній справі № 523/5119/25 шлюб між сторонами розірвано, рішення набрало законної сили 17 жовтня 2025 року.

За час шлюбу сторонами було набуте наступне майно:

-двокімнатна квартира за адресою АДРЕСА_3 , придбана 19 травня 2023 року на підставі договору, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , посвідченого Пашичевою Г. Л., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, реєстр. № 944 (а.с. 230, т.1);

-автомобіль SHODA OCTAVIA, номер кузову НОМЕР_1 , 2014 р.в., ввезений відповідачем на митну територію України з-за кордону на підставі ВМД № 23UA209180030388U6 від 20 червня 2023 року (а.с. 101, т.2), митною вартістю 184 372 грн. 60 коп.;

-ноутбук ASUS вартістю 48 998 грн. 00 коп.

Також судом встановлено, що 29 лютого 2024 року між ТОВ «Редіон Груп», відповідачем та третьою особою ОСОБА_3 був укладений попередній договір № 5-2Ц-1 купівлі-продажу майнових прав на нежиле приміщення (а.с. 47-50, т.1).

Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про запровадження презумпції спільності права власності подружжя на майно, набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який заперечує її застосування.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Аналогічні положення містяться у частині другій статті 372 ЦК України.

Відповідно до положень статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному із подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному із подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Аналіз змісту положень статті 71 СК України дає підстави для висновку про те, що частини четверта та п`ята цієї статті виступають як єдиний правовий механізм захисту інтересів того з подружжя, який погоджується на компенсацію належної йому частки у спільному майні за рахунок іншого з подружжя, з подальшим припиненням права власності на цю частку.

Принцип обов`язкового отримання згоди особи на присудження їй грошової компенсації, крім випадків, передбачених ЦК України (стаття 365 цього Кодексу), в першу чергу застосовується до правовідносин, які виникають при зверненні одного з подружжя до суду з вимогами про припинення права іншого з подружжя на частку у спільному майні з одночасним присудженням грошової компенсації. Гарантуючи, що компенсація буде виплачена, позивач вносить необхідну суму на депозитний рахунок суду.

Такий підхід відповідає закріпленим у статті 7 СК України засадам розумності і добросовісності, оскільки відповідач надає свою згоду на позбавлення його частки у праві власності, отримуючи, у свою чергу, гарантоване грошове відшкодування.

У пунктах 1-3 частини першої статті 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим.

Правовідносини, в яких позивач просить припинити не право власності відповідача у спільному майні з виплатою компенсації, а своє право на частку в майні з отриманням компенсації на свою користь, є відмінними за своєю природою і регулюються статтею 364 ЦК України, яка передбачає, що співвласник, частка якого в майні не може бути виділена в натурі, має право на отримання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості цієї частки.

Заявляючи відповідні вимоги, позивач погоджується на отримання грошової компенсації, а відповідач, у свою чергу, не завжди згоден її виплачувати. При цьому залишення неподільної речі у спільній власності без проведення реального поділу не позбавить того з подружжя, хто фактично цією річчю користується, можливості користуватися нею в подальшому. Одночасно інший з подружжя позбавляється як можливості користуватися спірною річчю, хоча вона перебуває у спільній власності, так і грошової компенсації.

Такий висновок суду відповідає висновкам, викладеним в постанові КЦС ВС від 09 червня 2021 року по цивільній справі № 760/789/19.

Згідно ч. 2 ст. 364 ЦК України, що згідно вказаним висновкам Верховного суду підлягає застосуванню до спірних відносин, право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Відповідно до ст. 190 ЦК України, майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Відповідно до ст. 61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Виникнення режиму спільної сумісної власності подружжя на все придбане за час шлюбу майно презюмується, доки інший з подружжя не довів іншого. Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Цивільна справа повинна вирішується з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Визначаючи правовий режим спірної двокімнатної квартири за адресою АДРЕСА_3 , придбаної 19 травня 2023 року на підставі договору, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , посвідченого Пашичевою Г. Л., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, реєстр. № 944 (а.с. 230, т.1), суд доходить висновку про те, що вказана квартира є об`єктом спільної сумісної власності сторін по справі як така, що придбана під час шлюбу на спільні кошти.

Так, з тексту договору купівлі-продажу вбачається, що придбання відповідачем спірної квартири здійснювалось зі згоди позивачки (п. 8 договору).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачкою було надано згоду позивачу на купівлю спірної квартири за ціну та на умовах за його розсудом на спільні кошти та на укладання та підписання договору купівлі-продажу, вказану згоду посвідчено нотаріально перед укладенням договору купівлі-продажу квартири Пашичеою Г. Л., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, реєстр. № 943 (а.с. 244, т.1).

При укладенні договору купівлі-продажу нотаріусом доведено до відома відповідача як покупця квартири про заборону її відчуження протягом пя`ти років як такої, що придбана за рахунок компенсації, за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України згідно рішення Виконавчого комітету Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області № 91 від 25.04.2023 року (п. 17 договору).

З копії вказаного рішення вбачається, що ним було погодження надання дозволу Комісією з питань виплати грошової компенсації з належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а саме учасникам бойових дій з числа військовослужбовців військових частин, котрі дислокуються на території Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області , на перерахунок коштів грошової компенсації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , учаснику бойових дій, у розмірі 1 973 315 грн. 21 коп. (а.с. 199, т.1).

З копії протоколу засідання Комісії з питань виплати грошової компенсації з належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а саме учасникам бойових дій з числа військовослужбовців військових частин, котрі дислокуються на території Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області від 24 березня 2023 року вбачається що сума компенсації була розрахована з врахуванням сімейного стану позивача, а саме наявності дружини ОСОБА_1 , сина ОСОБА_4 (а.с. 35зв, т.2)

Суму вказаної компенсації було сплачено на рахунок відповідача 08 травня 2023 року, що підтверджується випискою АТ КБ «Приватбанк» по рахунку. (а.с. 42, т.2),.

З вказаної виписки також вбачається, що до часу отримання компенсації кошти на вказаному рахунку були відсутні, в період після отримання компенсації та до укладення договору купівлі-продажу з вказаного рахунку позивачем здійснювались перерахування коштів відповідачці та іншим особам ( ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ), також переказано 15.05.2023 року 338 100 грн. 00 коп. ОСОБА_10 за придбання авто у компанії magnum cards.

Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази здійснення розрахунку за укладеним між відповідачем та ОСОБА_7 договором купівлі-продажу спірної квартири Іваном Олександровичем, посвідченим Пашичевою Г. Л., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, реєстр. № 944, з урахуванням положень п. 7 Розділу ІІ «Вимоги до готівкових розрахунків» положення

про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою НБУ № 148 від 29.12.2017 р. (із змінами станом на час укладення договору купівлі-продажу), відповідно до якого фізичні особи мають право здійснювати розрахунки готівкою між собою за договорами купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню, у розмірі до 50 000 гривень включно. Платежі на суму, яка перевищує 50000 гривень, здійснюються шляхом переказу коштів із рахунку на рахунок або внесення та/або переказу коштів на рахунки.

З пояснень представників сторін вбачається, що розрахунки за укладеним договором купівлі-продажу спірної квартири було проведено готівкою.

Суд відхиляє доводи сторони відповідача про належність спірної квартири особисто позивачу та про необхідність врахування суми компенсації, отриманої позивачем, що припадала на відповідачку при визначенні її частки в спірній квартирі, оскільки така сума компенсації не є особистою приватною власністю позивача в розумінні ст. 57 СК України, розрахована з урахуванням всіх членів сім`ї позивача, придбання квартири здійснено в інтересах сім`ї.

Підстав для відходу від принципу рівності часток в спільному майні судом не встановлено.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки в порядку поділу майна подружжя частини вартості спірної квартири.

В матеріалах справи відсутні відомості про ринкову вартість спірної квартири на час розгляду справи, у зв`язку із чим суд виходить з вартості вказаної квартири, зазначеної в договорі купівлі-продажу— 1 995 874 грн. 00 коп.

Таким чином, з відповідача на користь позивачки в порядку поділу спільного майна подружжя підлягає стягненню грошова компенсація вартості її частки у праві спільної сумісної власності на спірну квартиру в розмірі 997 937 грн. 00 коп. (1 995 874 грн. /2), спірна квартира в порядку поділу майна подружжя підлягає виділенню відповідачу в цілому.

Також судом встановлено, що під час перебування в шлюбі відповідачем на митну територію України з-за кордону був ввезений автомобіль SHODA OCTAVIA, номер кузову НОМЕР_1 , 2014 р.в митною вартістю 184 372 грн. 60 коп., що підтверджується копією ВМД № 23UA209180030388U6 від 20 червня 2023 року., (а.с. 101, т.2), в подальшому був зареєстрований за відповідачем на території України, що підтверджується відміткою на заяві про реєстрацію транспортного засобу від 11.10.2023 р. (а.с. 98, т.2), копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 34-35).

Також судом встановлено, що 11 липня 2025 року відповідачем було відчужено вказаний транспортний засіб на користь ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу № 3245/2025/5473187 за ціну 1 000 грн. 00 коп., що підтверджується копією вказаного договору (а.с. 115-116, т.1), свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на ім`я ОСОБА_9 (а.с. 114, т.1).

Згідно ст. 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів надання позивачкою у встановленій законом формі згоди на відчуження спірного автомобіля, вочевидь невідповідну ринковій вартості ціну, за яку його було відчужено, суд доходить висновку про відчуження відповідачем спірного автомобіля без згоди позивачки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19 вказано, що «вирішуючи питання ефективності способу захисту порушеного права шляхом пред`явлення позовних вимог про визнання договору недійсним, Велика Палата Верховного Суду виснує, що пред`явлення позову стороною договору або іншою особою (зацікавленою особою) про визнання недійсним договору є ефективним способом захисту порушеного права у разі, якщо такий позов заявлений з метою повернення одному з подружжя, чиї права порушено, майнових прав та/або частки в спільному майні подружжя, у тому числі шляхом визнання прав на частку, та/або одночасного виділення частки в порядку поділу майна подружжя або встановлення порядку користування цим майном тощо. При цьому підлягає встановленню добросовісність, насамперед, набувача за таким договором (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №916/2813/18 (пункт 8.67)).

В іншому випадку, у разі якщо сторона договору або інша особа (зацікавлена особа) хоче отримати еквівалент вартості майна, яке було відчужено без її згоди, вона має право подати позов про стягнення компенсації в розмірі частки відчуженого спільного майна, що є ефективним способом захисту без визнання правочину недійсним та застосування реституції. У цьому випадку важливим є встановлення на час вирішення спору ринкової вартості спільного майна, яке було відчужено, а у разі неможливості визначення такої вартості саме цього майна - ринкової вартості майна, подібного за якостями (технічними характеристиками) до відчуженого.

Суду не надано доказів на підтвердження належності спірного автомобіля відповідачу на праві особистої приватної власності, у зв`язку із чим, суд доходить висновку про захист прав позивачки в обраний нею спосіб, а саме шляхом стягнення з відповідача половини вартості спірного автомобіля.

На підтвердження ринкової вартості спірного автомобіля стороною позивачки надано копію висновку експерта № 85-25 експертного транспортно-товарознавчого дослідження колісного транспортного засобу, складного 19 червня 2025 року судовим експертом Крутих Є О., згідно якого середньоринкова вартість спірного автомобіля станом на 19.06.2025 р. складає 558 240 грн. 00 коп. (а.с. 36-46, т.1).

Стороною відповідача на підтвердження ринкової вартості автомобіля надано звіт про оцінку майна № 18-260422-003, виконаний оцінювачем ТОВ «Регіонзем» станом на 22.04.2026 р., згідно якого ринкова вартість спірного автомобіля складає 488 584 грн. 88 коп. (а.с. 135-145, т.2)

При визначенні розміру компенсації вартості частини спірного автомобіля, що підлягає стягненню на користь позивачки, суд виходить з того, що його вартість складає 558 240 грн. 00 коп., що встановлено висновком експерта № 85-25 експертного транспортно-товарознавчого дослідження колісного транспортного засобу, складного 19 червня 2025 року судовим експертом Крутих Є О., оскільки відповідний висновок був підготовлений для подання його до суду (а.с. 36, т.1), в той час як визначення ринкової вартості згідно звіту про оцінку майна № 18-260422-003, виконаного оцінювачем ТОВ «Регіонзем» здійснювалось для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов`язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства (а.с. 136, т.2).

Таким чином, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню компенсація вартості частини спірного автомобіля в розмірі 279 120 грн. 00 коп. (558 240 грн. 00 коп. /2).

Суд також погоджується з доводами сторони позивачки про поділ майна подружжя у вигляді ноутбуку ASUS, придбаного 01.12.2024 шляхом присудження їй компенсації частини його вартості.

Так, у відзиві на позов відповідач не заперечував проти залишення за ним права власності на придбаний ноутбук ASUS, з наданих стороною позивачки копій руху коштів по рахунку відповідачки по категорії «Покупка частинами-платіж Comfy» вбачається, що нею було виплачено суму коштів в загальному розмірі 48 998 грн. 00 коп. шляхом здійснення щомісячних платежів в сумі 6 124 грн. 75 коп. (а.с. 32-33, т.1), що відповідає заяві відповідачки про видачу кредиту № 20.30.0013243969 від 01.12.2024 р. (а.с. 24-25, т.1), паспорту споживчого кредиту «Покупка частинами» (а.с. 26-31).

Таким чином, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню компенсація вартості частини спірного ноутбука в розмірі 24 499 грн. 00 коп. (48 998 грн. 00 коп./2), спірний ноутбук в порядку поділу майна подружжя підлягає виділенню відповідачу в цілому.

Водночас суд погоджується з доводами сторони відповідача про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача компенсації вартості майнових прав за укладеним 29 лютого 2024 року між ТОВ «Редіон Груп», відповідачем та третьою особою ОСОБА_3 попереднім договором № 5-2Ц-1 купівлі-продажу майнових прав на нежиле приміщення, з огляду на наступне.

Так, з копії вказаного договору (а.с. 47-50,т.1) вбачається, що на умовах вказаного договору ТОВ «РЕДІОН ГРУП» (Продавець) бере на себе зобов`язання здійснити продаж відповідачу та третій особі ОСОБА_3 (Покупець) майнових прав на наступний об`єкт нерухомості: нежиле приміщення № 2Ц, що знаходиться на 1-му поверсі житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , земельна ділянка кадастровий номер: 51101337300:38:004:0001 (п. 1.1. договору).

Договір купівлі-продажу майнових прав на нежиле приміщення (основний договір) повинен бути укладений сторонами до 25 вересня 2026 року. (п. 1.2. договору).

Згідно п. 1.9. вказаного договору покупець сплачує аванс згідно графіку платежу: до 10 березня 2024 року— суму, еквівалентну 8400 долл. США за комерційним валютним курсом на день оплати, далі— в період з квітня 2025 року по серпень 2026 року включно— щомісячними платежами до 25 числа відповідного місяця в сумі, еквівалентній 650 долл. США, у термін до 25 вересня 2026 року— в сумі, еквівалентній 589 долл. США.

У момент розрахунку за основним договором вся сума сплаченого за даним попереднім договором авансу зараховується в рахунок оплати за Основним договором.

Згідно ст. 190 ЦК України, майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Суд погоджується з доводами позивача, що на підставі вказаного договору у відповідача виникають майнові права (право укладення основного договору та зарахування сплачених за попереднім договором сум в рахунок оплати майнових прав за основним договором), у зв`язку із чим такі майнові права можуть бути об`єктом поділу майна подружжя.

З пояснень відповідача, наданих ним в судовому засіданні 15 квітня 2026 року вбачається, що ним вносились кошти за укладеним між ТОВ «РЕДІОН ГРУП», ним та ОСОБА_3 попереднім договором, частково в період шлюбу, частково після його розірвання.

В матеріалах справи відсутні відомості про розмір коштів, що вносились відповідачем та ОСОБА_3 за вказаним договором.

Відповідачем таких відомостей суду не надано, також не надано відповідних доказів ТОВ «Редіон груп» на ухвалу суду від 15 жовтня 2025 року про витребування доказів та після застосування до ТОВ «Редіон груп» заходів процесуального примусу згідно ухвали суду від 17 грудня 2025 року.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене, суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача компенсації вартості майнових прав за укладеним між 29 лютого 2024 року між ТОВ «Редіон Груп», відповідачем та третьою особою ОСОБА_3 попереднім договором № 5-2Ц-1 купівлі-продажу майнових прав на нежиле приміщення, та відмовляє в задоволенні позову в цій частині.

З врахуванням викладеного, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню компенсація вартості її частки в спільному майні подружжя в загальній сумі 1 301 556 грн. 00 коп. (997 937 грн. 00 коп. + 279 120 грн. 00 коп. + 24 499 грн. 00коп.), а відповідачу підлягає виділенню у власність двокімнатна квартира за адресою АДРЕСА_3 вартістю 1 995 874 грн. 00 коп., ноутбук ASUS вартістю 48 998 грн. 00 коп.

При цьому момент припинення права співвласника на частку в спільному майні врегульовано законом, прийняття судом окремого рішення з цього приводу не вимагається.

За заявою представниці позивачки питання розподілу судових витрат вирішуватиметься судом відповідно до ч. 8 ст. 141, ст. 270 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,– задовольнити частково.

В порядку поділу майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_7 ) грошову компенсацію вартості частини спільного майна подружжя в сумі 1 301 556 (один мільйон триста одна тисяча п`ятсот п`ятдесят шість) гривень 00 копійок, в т.ч.

-997 937 грн. 00 коп.— компенсація вартості частини квартири за адресою АДРЕСА_3 ;

-279 120 грн. 00 коп.— компенсація вартості частини автомобіля SHODA OCTAVIA, номер кузову НОМЕР_1 , 2014 р.в.;

-24 499 грн. 00коп.— компенсація вартості частини ноутбуку ASUS.

В порядку поділу майна подружжя виділити у власність ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_6 ):

-квартиру за адресою АДРЕСА_3 вартістю 1 995 874 грн. 00 коп.

-ноутбук ASUS вартістю 48 998 грн. 00 коп.

В задоволенні позову в іншій частині— відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після спливу строку на апеляційне оскарження, а у разі подання апеляційної скарги – після закінчення його апеляційного перегляду, якщо за його результатами рішення було залишено без змін.

Повний текст рішення складений 25 серпня 2026 року.

Головуючий: