Вирок від 24 серпня 2026 р. у справі №521/5898/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

521/5898/26

1-кп/521/1560/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1

з секретарем – ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора – ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Хаджибейського районного суду м. Одеси кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026163470000355 від 26.03.2026 року відносно:

ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Шахтарськ Донецької області, громадянина України, з вищою освітою, без інвалідності, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, неповнолітніх (непрацездатних) осіб на утриманні не маючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та до затримання проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 (оренда), раніше судимого, а саме:

- 16.09.2025 року вироком Доброславського районного суду Одеської області за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст. 75, ст. 76 КК України, звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, порушуючи правовий режим обігу наркотичних засобів та психотропних речовин в Україні, у невстановлений час, місці, та спосіб, з метою подальшого незаконного збагачення, діючи таємно, з метою здійснення протиправної діяльності, вирішив збувати особливо небезпечну психотропну речовину – PVP, обіг якої заборонено.

З метою реалізації злочинного умислу, в невстановлений час, але не пізніше 26 березня 2026 року, та місці, ОСОБА_5 умисно, незаконно придбав особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якого заборонено – PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), у великих розмірах, яка містилася у 4 зіп-пакетах, після чого в порушення встановленого законом порядку обігу психотропних речовин, наркотичних засобів, а саме положень ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 22.12.2006 року, став незаконно зберігати при собі, з метою подальшого збуту.

Надалі, 26 березня 2026 року, приблизно о 03 годині 00 хвилин, більш точного часу не встановлено, ОСОБА_5 , продовжуючи здійснювати свою кримінально-протиправну діяльність, направлену на незаконне зберігання з метою подальшого збуту особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якого заборонено – PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), у великих розмірах, діючи умисно, з метою особистого збагачення, прибув за адресою: м. Одеса, вул. Михайла Грушевського, буд. 23, де був зупинений працівниками поліції, та у нього виявлено і вилучено 1 зіп-пакет із кристалічною речовиною світло-бежевого кольору масою 4,940 г, що містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP (1-фенiл-2-пiролiдин-1-iл-пентан-1-он), кількісний вміст якої становить 3,795 г, 2 зіп-пакета із кристалічною речовиною білого кольору масою 0,840 г та 1 зіп-пакет із нашаруванням речовини білого кольору, у яких міститься особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено - PVP (1-фенiл-2-пiролiдин-1-iл-пентан-1-он), кількісний вміст PVP у речовині становить 0,658 г, у нашаруваннях речовини становить 0,00226 г, тим самим припинено злочинну діяльність останнього. Так, кількість вилучених особливо небезпечних психотропних речовин в загальній сукупності являється великим розміром.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 , в присутності свого захисника – адвоката ОСОБА_4 , свою провину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 307 КК України, визнав повністю, кваліфікацію своїх дій не оспорював та будучи допитаним в судовому засіданні, пояснив суду про час, місце, спосіб та мотиви вчиненого ним діяння при вказаних вище обставинах, зокрема те, що 26.03.2026 року, у нічний період доби, він йшов в гості і його зупинили співробітники поліції, в цей час він при собі зберігав психотропну речовину для подальшого збуту та предмети, які необхідні для фасування психотропної речовини (трубочка, пакети, ваги тощо). Вказаною діяльність займався через необхідність коштів. З доказами, що містяться у матеріалах досудового розслідування та фактичними обставинами вчинення кримінального правопорушення, викладеними в обвинувальному акті, погодився повністю та беззаперечно, у зв`язку з чим вважав недоцільним їх дослідження. При цьому, запевнив суд, що він розуміє, що у такому випадку буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України. Окрім цього, обвинувачений свої дії піддав критичній оцінці, у вчиненому щиро розкаявся, висловив щирий жаль.

Прокурор, у зв`язку з беззаперечним визнанням обвинуваченим своєї вини під час судового розгляду, просила обмежитись лише допитом обвинуваченого і дослідженням документів, що характеризують його особу та документів, що стосуються вирішення долі речових доказів, заходів забезпечення кримінального провадження та, відповідно до вимог статті 349 КПК України, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

На підставі викладеного, за згодою учасників провадження, які, під час судового розгляду, не оспорювали фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення та запевнили суд у тому, що вони правильно розуміють зміст обставин даного провадження, суд, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, і обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням документів, що характеризують його особу, а також дослідженням документів, що стосуються вирішення долі речових доказів, заходів забезпечення кримінального провадження. При цьому судом з`ясовано правильність розуміння учасниками провадження обставин щодо недоцільності дослідження доказів, добровільність їх позицій, та роз`яснено положення ч. 3 ст. 349 КПК України, зокрема те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Під час допиту обвинувачений ОСОБА_5 підтвердив, що саме він, за викладених в обвинувальному акті обставин, вчинив кримінальне правопорушення у сфері обігу психотропних речовин.

Відповідно до таблиці 2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу», затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров`я України №188 від 01.08.2000 року зі змінами та доповненнями, невеликий розмір PVP - вважається до 0,15 г, великий розмір вважається від 1,5 до 15,0 г, та особливо великий 15 г і більше.

Показання ОСОБА_5 є послідовними, логічними, не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції, зважаючи на викладене та те, що обвинувачений підтвердив викладені в обвинувальному акті обставини, і беззаперечно визнав свою вину, суд вважає доведеним пред`явлене йому обвинувачення і кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 307 КК України, як незаконне придбання та зберігання з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини у великих розмірах.

Відповідно до ст. 66 КК України, обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд визнає щире каяття.

Відповідно до ст. 67 КК України, обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд визнає рецидив кримінальних правопорушень та вчинення кримінального правопорушення у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів.

При визначені виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином; особу ОСОБА_5 , його вік (33 роки); соціальне положення (неодружений, дітей не має, працездатний, проте до затримання офіційно не працевлаштований); стан здоров`я (не є особою з інвалідністю, осудний, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває); повне та беззаперечне визнання вини у кримінальному правопорушенні по даному провадженню, яке було вчинене ним після постановлення попереднього вироку (вироку Доброславського районного суду Одеської області від 16.09.2025 року) та в період випробувального терміну; наявність обставини, що пом`якшує покарання (щире каяття) та наявність обставин, що обтяжують покарання (рецидив кримінальних правопорушень та, згідно висновку № 000601 від 31.03.2026 року, вчинення кримінального правопорушення у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів).

Вироком Доброславського районного суду Одеської області від 16.09.2025 року, ОСОБА_6 було засуджено за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст. 75 КК України, звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки, та покладенням на нього певних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, у разі, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Відповідно до положення ч. 3 ст. 78 КПК України, у разі вчинення нового злочину під час іспитового строку, покарання, від якого особа була звільнена з випробуванням, вважається невідбутою частиною покарання та стає реальним, яке має приєднуватися до покарання за новим вироком.

Так, враховуючи викладене, приймаючи до уваги особу обвинуваченого, обставини та час вчинення кримінального правопорушення, та те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення, а також запобігання вчиненню обвинуваченим інших (нових) кримінальних правопорушень, суд приходить до висновку про призначення ОСОБА_5 покарання, в межах санкції ч. 2 ст. 307 КК України, а саме у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, а враховуючи те, що ОСОБА_5 у даному провадженні вчинив злочин після постановлення вироку Доброславського районного суду Одеської області від 16.09.2025 року, проте до повного відбуття призначеного за цим вироком покарання, остаточне покарання ОСОБА_5 слід призначити за сукупністю вироків з дотриманням вимог ч. 1 ст. 71, ст. 72 КК України.

Таке покарання, на думку суду, буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_5 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень (злочинів, кримінальних проступків).

Підстав для застосування положень ст. 69, ст. 75 КК України, суд не вбачає.

Цивільний позов у даному провадженні не заявлявся.

Документально підтвердженні судові витрати на залучення експертів у даному кримінальному провадженні складають 13 371 (тринадцять тисяч триста сімдесят одну) гривню, та слід стягнути з ОСОБА_5 .

Арешт з майна, накладений ухвалою слідчого судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 27.03.2026 року, скасувати.

Долю речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України. При цьому, оскільки відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо, майно було використано як знаряддя вчинення кримінального правопорушення, враховуючи положення п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України, суд застосовує спеціальну конфіскацію мобільного телефону, який ОСОБА_5 використовував в якості знаряддя вчинення кримінального правопорушення.

В рамках даного кримінального провадження, відповідно до протоколу затримання, ОСОБА_5 було затримано 26.03.2026 року в порядку ст. 208 КПК України, та ухвалою слідчого судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 27.03.2026 року застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово було продовжено й до теперішнього часу.

Враховуючи призначений вид покарання та особу обвинуваченого, суд вважає, що застосований відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили, слід залишити без змін, як гарантію виконання вироку суду.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати ОСОБА_5 до строку відбуття покарання, строк його попереднього ув`язнення під час досудового розслідування та судового розгляду у даному кримінальному провадженні, а саме період з 26.03.2026 року (з моменту затримання на підставі ст. 208 КПК України) до дня набрання цим вироком законної сили включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374, 615 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Визнати винним ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років з конфіскацією всього майна, що є його власністю, за виключенням житла.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, до покарання, призначеного цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Доброславського районного суду Одеської області від 16.09.2025 року по справі № 504/3564/25 (провадження № 1-кп/504/720/25), у виді 1 (одного) місяця позбавлення волі та, за сукупністю вироків, призначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років 1 (один) місяць з конфіскацією всього майна, що є його власністю, за виключенням житла.

Початок строку відбуття покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, обчислювати з дня набрання цим вироком законної сили.

Застосований відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, до набрання цим вироком законної сили, – залишити без змін. Запобіжний захід припиняє свою дію після набрання вироком суду законної сили.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до строку відбуття покарання, строк його попереднього ув`язнення під час досудового розслідування та судового розгляду у даному кримінальному провадженні, а саме період з 26.03.2026 року (з моменту фактичного затримання) до дня набрання цим вироком законної сили включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судові витрати на залучення експертів у даному кримінальному провадженні, що становлять 13 371 (тринадцять тисяч триста сімдесят одну) гривню.

Арешт з майна, накладений ухвалою слідчого судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 27.03.2026 року, скасувати.

Речові докази, відповідно до постанов слідчого від 26.03.2026 року, 30.03.2026 року, 10.04.2026 року, 13.04.2026 року, а саме:

- кристалічну речовину, світло-бежевого кольору, маса якої становить 4,940 г, що містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено – PVP (вміст якої становить 3,795 г) та яка, згідно квитанції № 3026104534625299 зберігається в камері схову Відділення поліції № 3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області – знищити;

- кристалічну речовину білого кольору масою 0,840 г, яка містить особливо небезпечну психотропна речовина, обіг якої заборонено - PVP (кількісний вміст PVP у речовині становить 0,658 г та яка, згідно квитанції № 3026104531765118, зберігається в камері схову Відділення поліції № 3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області – знищити;

- експрес-тест ІDenta – General Screening Drugs, який, згідно постанови слідчого про передачу речових доказів до камери схову від 13.04.2026 року, зберігається в камері схову Відділення поліції № 3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області – знищити;

- 58 зіп-пакетів, які, згідно квитанції №3026104540341094, зберігаються в камері схову Відділення поліції № 3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області – знищити;

- предмет, схожий на пристрій для вживання наркотичних речовин (скляна трубка для куріння), який, згідно квитанції № 3026104545757481, зберігається в камері схову Відділення поліції № 3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області – знищити;

- 3 порожніх зіп-пакета, ваги та моток ізоленти синього кольору, які згідно квитанції № 3026104548624273, зберігаються в камері схову Відділення поліції №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області – знищити;

- мобільний телефон марки «iPhone 11», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , з сім-картою НОМЕР_3 , у чохлі чорного кольору, який, згідно квитанції № 3026132765886421, зберігається в камері схову Відділення поліції №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області – конфіскувати в дохід держави на підставі п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України, п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України;

- 2 (два) DVD-R диска, на яких записано та зафіксовано фрагмент відеозапису, з індивідуальних боді-камер б/к № 471811 та № 471359 від 26.03.2026 року, що має функцію фото-відео зйомки (відео запису) та, що був використаний працівниками УПП в Одеській області під час обставин, які мали місце 26.03.2026 року за адресою м. Одеса, вул. Михайла Грушевського, буд. 23 – зберігати при матеріалах досудового розслідування по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 12026163470000355 від 26.03.2026 року.

Вирок суду може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Хаджибейський районний суд м. Одеси протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили з моменту закінчення строку апеляційного оскарження.

Відповідно до ч. 6 ст. 376 КПК України, копія вироку після його проголошення негайно вручається прокурору та обвинуваченому.

Суддя ОСОБА_1