Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №947/5715/26 — Київський районний суд м. Одеси

ПОСТАНОВА

Справа № 947/5715/26

Провадження № 3/947/924/26

25.08.2026 року м. Одеса

Суддя Київського районного суду м.Одеси Борщов І.О., розглянувши у приміщені суду об`єднану справу про адміністративне правопорушення за протоколами серії ЕПР1 №580266 від 31.01.2026 та серії ЕПР1 №580283 від 31.01.2026, складені інспекторами УПП в Одеській області старшим лейтенантом поліції Стукалеко О.А. та старшим сержантом поліції Величко Г.С., щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України,

ВСТАНОВИВ:

За протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №580266 ОСОБА_1 31.01.2026 року, близько 21:30, навпроти буд.3 по пр.Небесної Сотні (Маршала Жукова) в м.Одесі, керував транспортним засобом Toyota Carina, державний знак НОМЕР_1 , перебуваючи з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, нестійка хода. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою приладу газоаналізатору Drager та у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 «Правил дорожнього руху України».

За протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №580283 ОСОБА_1 31.01.2026 року, близько 21:51, навпроти буд.3 по пр.Небесної Сотні (Маршала Жукова) в м.Одесі, керував транспортним засобом Toyota Carina, державний знак НОМЕР_1 , перебуваючи з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою приладу газоаналізатору Drager та у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 «Правил дорожнього руху України».

Дії водія ОСОБА_1 інспектором поліції кваліфіковані за ч.1 ст.130 КпАП України

Дії водія ОСОБА_1 інспектором поліції, який прибув на місце події у складі другого екіпажу через 20 хвилин, також були кваліфіковані за ч.1 ст.130 КпАП України.

Постановою судді від 16.07.2026 матеріали справ за вказаними протоколами за клопотанням сторони захисту були об`єднані в одне провадження.

Як вбачається з матеріалів справ про адміністративні правопорушення, протоколи складені в один і той же день – 31.01.2026, але різними інспекторами; протоколи складені за вчинення адміністративних правопорушень за однією адресою – проспект Небесної Сотні, буд.3; протоколи складені щодо однієї особи – ОСОБА_1 , в обох матеріалах – за відмову від проходження освідування на стан алкогольного сп`яніння.

До того ж, хоча протоколи складені різними інспекторами поліції за вчинення адміністративних правопорушень в різний час – о 21:59 та о 22:32, але до другого протоколу додані відеозаписи поліцейських, які склали перший протокол і які фактично зупинили транспортний засіб під керуванням водія ОСОБА_1 . З відеозаписів нагрудних камер другого екіпажу видно, що другий екіпаж під`їхав на місце події пізніше.

На підставі викладеного суддя дійшов висновку, що обома екіпажами зафіксовано одне й теж саме адміністративне правопорушення, яке повинно бути розглянуто як одне в рамках одного провадження.

ОСОБА_1 до суду неодноразово не з`являвся. Про час та місце судових засідань був повідомлений належним чином. Подав письмове клопотання про розгляд справи без його участі (а.п.67).

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Сластнікова Г.О., приймаючи участь в судових засіданнях, не заперечувала проти розгляду об`єднаної справи без участі ОСОБА_1 .

Згідно ст.268 КпАП України явка особи, щодо якої складений протокол про адміністративне правопорушення, у вказаній категорії справ не є обов`язковою, а тому протокол розглянуто без участі ОСОБА_1 але за участю його захисника.

Захисник подала письмове клопотання про закриття провадження за обома протоколами про адміністративне правопорушення за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу названого адміністративного правопорушення (а.п.28-30).

Зокрема, в письмових поясненнях адвоката зазначено, що згідно з ч.3 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», обов`язок поліцейського представитися (назвати прізвище, посаду, звання) та пред`явити посвідчення є імперативним. Це не просто формальність, а юридичний акт ідентифікації представника влади.

До моменту належної самоідентифікації особи як поліцейського, у громадянина не виникає юридичного обов`язку сприймати слова такої особи як «законну вимогу».

З відеодоказів вбачається, що при зупинці транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 поліцейські проігнорували цей обов`язок.

Оскільки поліцейські не підтвердили свої повноваження у спосіб, визначений ст.18 Закону, на думку адвоката, будь-які їхні подальші вказівки (зокрема, вимога пройти огляд на стан сп`яніння) втрачають статус «законної вимоги».

Порушення процедури ідентифікації та незаконність первинного контакту (зупинки та звернення) тягне за собою недопустимість усіх зібраних після цього доказів.

Якщо початкові дії поліції були протиправними, то складений протокол про відмову від огляду є результатом незаконних дій і не може бути покладений в основу рішення про винуватість.

Відсутність належного представлення поліцейського, на думку адвоката, свідчить про відсутність у діях водія складу адміністративного правопорушення, оскільки неможливо «відмовитися від законної вимоги», яка фактично не була законною.

Ознаки сп`яніння («різкий запах алкоголю», «нестійка хода», «порушення мови») є суб`єктивними та не підтверджені доказами.

Зі слів поліцейського, причиною зупинки стало скоєння водієм аварійно небезпечного маневру, однак, протокол серії ЕПР1 №580266 від 31.01.2026 не містить посилання на відео, яким зафіксовано цю подію. Доказів того, що ОСОБА_1 був притягнутий до відповідальності за таке правопорушення, також суду не надано.

У протоколі відсутній належний опис обставин відмови, як того вимагає ст.256 КпАП України; формування інкримінованої вини є незрозумілим та суперечить змісту ч.1 ст.130 КпАП України.

Адвокат звертає увагу суду на те, що протокол серії ЕПР1 №580266 від 31.01.2026 складено ст.лейтенантом поліції Стукаленком О.А., при цьому направлення та акт видавалися іншим поліцейським — ст.лейтенантом ОСОБА_2 .

Відтак, законодавець обмежує коло осіб, уповноважених проводити огляд водіїв на стан сп`яніння: такою особою є поліцейський, який виявив ознаки сп`яніння, а не всі поліцейські уповноваженого підрозділу Національної поліції України.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів того, що особа, яка склала протокол (ст.лейтенант поліції Стукаленко О.А.), виконала вимоги п.п.8, 10 та 12 Інструкції, перебувала в одному екіпажі з особою, яка складала направлення та акт огляду, мала повноваження фіксувати правопорушення, яке нею не виявлено.

З огляду на направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вбачається, що поліцейським Саламахою О.Р., нібито, було направлено водія до КНП ООМЦПЗ «ООР», від чого, нібито, ОСОБА_1 відмовився.

Така інформація не узгоджується з іншим доказами, наявними в матеріалах справи, та свідчить про формальне ставлення поліцейського до своїх обов`язків, оскільки така пропозиція не відображена у відеофайлах, так само як і не відображено момент вручення направлення водію.

Враховуючи вищевикладене, на думку адвоката, через порушення процедури огляду та недоведеність законності вимог поліцейських, провадження підлягає закриттю на підставі п.1 ст. 247 КпАП України.

Крім того, адвокат Сласнікова Г.О. надала суду витяг з наказу про призов ОСОБА_1 до лав ЗСУ для врахування при прийнятті рішення по справі щодо ОСОБА_1 (а.п.32, 33).

Також, адвокат Сластнікова Г.О. надала суду лист заступника начальника УПП в Одеській області з якого вбачається, що ст.лейтенант поліції Стукаленко О.А, та ст.лейтенант поліції Саламаха О.Р. 31.01.2026 перебували в одному екіпажі «Океан-201» та знаходилися на патрулюванні Хаджибейського району м.Одеси відповідно до розстановок сил та засобів полку за 31.01.2026 (а.п.36). Тому, на думку адвоката Сластнікової Г.О., вказані поліцейські були неналежними посадовими особами на складання протоколів про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , оскільки повинні були нести службу/патрулювання в іншому районі міста.

Адвокат Сластнікова Г.О. в перерві між судовими засіданнями звернулася з клопотанням про зупинення провадження по справі до звільнення ОСОБА_1 з військової служби (а.п.48-49).

Вказане клопотання адвоката Сластнікової Г.О. залишено без задоволення, оскільки згідно ст.268 КпАП України явка особи, щодо якої складений протокол про адміністративне правопорушення у вказаній категорії справ, не є обов`язковою, а в судовому засіданні приймає участь його представник – адвокат Сластнікова Г.О., яка в повному обсязі реалізовує права ОСОБА_1 на захист тощо. Крім того, в матеріалах справи є письмове клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи без його участі (а.п.67).

Також захисник надала додаткові пояснення (а.п.78-80), в яких зазначила, що відеозаписи, надані другим екіпажем поліцейських, є дублюючими, фіксують ситуацію постфактум (після прибуття на вже контрольовану першим екіпажем локацію) і не можуть вважатися самостійним, первинним та незалежним доказом вчинення правопорушення. По суті, поліцейські другого екіпажу намагалися легітимізувати складання другого протоколу за допомогою відеоматеріалів, які не відображають початкового моменту події.

Оскільки судом в ухвалі від 16.07.2026 року встановлено факт тотожності події (одна особа, одне місце, одна і та ж доба, єдина ситуація), використання відеозаписів, зроблених різними екіпажами в різний час, призводить до фрагментарності та спотворення об`єктивної картини події. Відеозаписи другого екіпажу фіксують обставини вже після того, як перший екіпаж розпочав процесуальні дії, що ставить під сумнів повноту та неупередженість фіксації.

Відеодокази другого екіпажу в об`єднаній справі втрачають самостійне доказове значення, оскільки вони дублюють та суперечать матеріалам першого протоколу, а отже, не можуть слугувати беззаперечним доказом вини особи у розумінні статті 252 КпАП України (оцінка доказів за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності).

Аналізуючи норми КпАП України, адвокат дійшла висновку, що не будь-які органи поліції уповноважені складати протокол, збирати докази та вести адміністративне провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності, а тільки «уповноважені на те посадові особи». Повноваження поліцейських старшого лейтенанта поліції Стукаленка О.А. та старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 на патрулювання Київського району були відсутні станом на 31.01.2026, оскільки дислокація виконання покладених обов`язків поліцейських встановлюється відповідно до розстановок сил та засобів полку станом на 31.01.2026.

На підставі ст.ст.251-255 КУпАП усі зібрані ними матеріали та відеозаписи, на думку захисника, є неналежними та недопустимими доказами, оскільки вони не можуть вважатися фактичними даними, одержаними у визначеному законом порядку.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Визнання особою вини у порушенні Правил дорожнього руху не є достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень без наявності інших належних і допустимих доказів. Відповідач зобов`язаний довести правомірність винесеного ним рішення, і така відповідальність не знімається навіть у разі згоди особи з порушенням (постанова Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 177/525/17).

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Далі захисник зазначила, те, що сам водій на відео вказує на свою вину у вживанні алкоголю не є належним доказом того, що водій відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, який йому було запропоновано представниками поліції в законний спосіб за відсутності інших належних доказів.

Таким чином, на підставі ст.62 Конституції України сторона захисту просить суд врахувати пояснення по справі надані раніше, додаткові пояснення та визнати незаконним притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України, у зв`язку із відсутністю належних доказів на підтвердження обставин, зазначених в оскаржуваних протоколах.

Дослідивши об`єднані матеріали справи про адміністративне правопорушення, CD-диски в відеозаписами, якими поліцейські обґрунтовують складені протоколи про адміністративні правопорушення, дослідивши письмові заперечення адвоката Сластнікової Г.О., дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у порушені Правил дорожнього руху України, виходячи з наступного.

Відповідно до п.2 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом Міністерств внутрішніх справ України і охорони здоров`я України №1452/735 від 09.11.2015, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за №1413/27858 від 11.11.2015, (далі, Інструкція) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі, поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно п.3 розділу І Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покрову обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.

Тобто, поліцейський на місці зупинки транспортного засобу самостійно виявляє і приходять висновку про наявність у водія відповідних ознак алкогольного сп`яніння.

В свою чергу, на виконання вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Винність ОСОБА_1 у вчиненому підтверджується сукупністю доказів, що є у справі: протоколами про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №580266 від 31.01.2026 та серії ЕПР1 №580266 від 31.01.2026; направленнями на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння до КНП «ООМЦПЗ» ООР від 31.01.2026 о 21.35 год. та від 31.01.2026 о 21.54 год. (а.п.8, 57); актами огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.п.6, 7, 57); оптичними дисками із відеозаписами обставин адміністративного правопорушення, на яких зафіксовано, у т.ч. підстава зупинки та відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння; довідками інформаційного порталу Національної поліції, згідно яких ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.130 КпАП України протягом року не притягувався та посвідчення водія певних категорій отримував.

Оскільки матеріали щодо ОСОБА_1 були об`єднанні в одне провадження, тому наявні в матеріалах справ відеозаписи слід розглядати як єдиний перебіг подій але з різних ракурсів.

Так, з відеозаписів на оптичних дисках вбачається, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції за порушення правил дорожнього руху, а саме створення аварійної обстановці на дорозі. ОСОБА_1 були повідомлені причини зупинки. Поліцейський повідомив ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, які у нього виявляються. Поліцейський роз`яснив ОСОБА_1 права та обов`язки, після чого запропонував ОСОБА_1 пройди огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці, або в медичну закладі. Поліцейський також роз`яснив наслідки відмови від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці та в медичному закладі, оскільки не заперечував факту вживання алкогольних напоїв. Весь час спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 перебував за кермом та з машини не виходив. Його було відсторонено від керування транспортним засобом. Після чого ОСОБА_1 без дозволу поліцейських розпочав рух транспортного засобу та проїхав на АЗС, де зупинився. Поліцейські вимушені були вдатися до переслідування водія, що зафіксовано на відеозаписах. Першим екіпажем патрульної поліції був викликаний на допомогу другий екіпаж патрульної поліції. Після повторної зупинки транспортного засобу поліцейський вкотре повідомив ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, які у нього виявляються. Поліцейський роз`яснив ОСОБА_1 права та обов`язки, після чого запропонував ОСОБА_1 пройди огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою газоаналізатору Драгер, або в медичну закладі. Поліцейський також роз`яснив наслідки відмови від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці та в медичному закладі. Після чого починається процедура складання протоколів про адміністративне правопорушення, з яким ОСОБА_1 був ознайомлений. Весь час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 поводив себе зухвало, сперечався та провокував поліцейських, які в свою чергу, з урахуванням поведінки водія, намагалися дотримуватися вимог посадової Інструкції та діючого КпАП України.

В рішенні у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

У постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі №127/5920/22 вказано, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні статті 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Доводи адвоката Сластнікової Г.О. про те, що поліцейськими була порушена належна процедура, а тому всі послідуючі докази здобуті працівниками поліції, є недопустимими, спростовується дослідженими в судовому засіданні відеозаписами з яких встановлено, що працівники поліції дотримувалися належної процедури.

Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом зафіксований на відеозапису, який досліджений в судовому засіданні. Правомірність зупинки ОСОБА_1 та роз`яснення йому причин зупинки, також підтверджено відеозаписом.

Під час спілкування з ОСОБА_1 поліцейські виявляють у нього ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота тощо, про які відразу повідомляє останньому. Більш того, ОСОБА_1 , будучи зупинений працівниками поліції за підозрою у керуванні в стані алкогольного сп`яніння, продовжив рух, що вимусило поліцейських переслідувати його і викликати на допомогу інший екіпаж.

Відмова ОСОБА_1 від проходження відповідного обстеження також зафіксована на відеозаписах.

Верховний Суд у справі №338/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку, а для підтвердження порушення Правил дорожнього руху України, відповідно до ст. 251 КпАП України працівники мають надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення такого правопорушення.

Відповідно до вимог ст.ст.31, 40 Закону України «Про національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Тому, наявний в матеріалах справи CD-диски з відеозаписами обставин адміністративних правопорушень, є належними та допустимими доказами.

Доводи адвоката Сластнікової Г.О. про те, що протоколи про адміністративне були складені поліцейськими, які проходили патрулювання в Хаджибейському районі, а опинилися в Київському районі м.Одеси, що на її думку є неприйнятним, не свідчить про те, що вказані протоколи є недопустимими доказами. Так, поліцейські під час патрулювання міста можуть і повинні переміщатися містом для забезпечення правопорядку. Довідка про перебування поліцейських Стукаленка О.А. та ОСОБА_2 31.01.2026 на патрулюванні Хаджибейського району м.Одеси носить загальний характер та охоплений загальною датою – 31.01.2026. Факт перебування відповідних поліцейських 31.01.2026 о 21.30 год. та 21.51 год. за адресою м.Одеса, пр.Небесної Сотні, 3, достовірно встановлений, підтверджується матеріалами справи та відеозаписами обставин правопорушення. Поліцейські не можуть самоусуватися від виконання покладених на них функцій з підтримання правопорядку під час слідування до встановленого місця служби/патрулювання. Тому, вказані доводи адвоката не сприймаються до уваги.

Всі інші доводи адвоката Сластнікової Г.О. також є надуманими, спростовуються відеозаписом обставин подій, матеріалами об`єднаної справи, та свідчать про намагання у будь який спосіб допомогти ОСОБА_1 уникнути відповідальності за порушення правил дорожнього руху.

Зокрема, доводи захисника про те, що поліцейські, підходячи до водія, не представилися не можуть слугувати виправданням водія, який притягнув увагу поліцейських небезпечним керуванням транспортним засобом, які були на службовому автомобілі з логотипом Національної поліції України, обладнаний світловими маяками і звуковими сигналами; поліцейські були по формі одягнені; наряд був оснащений бодікамерою; протокол складали і роздруковували на спеціальному обладнані патрульної поліції тощо. Тому не було жодних сумніві, що поліцейські є представниками влади. До того через сторонні шуми, присутні на відеозаписі, не можливо достовірно встановити, що вони не представлялися.

Відсутність в матеріалах справи за ст.130 КпАП України, які розглядаються суддею, інших матеріалів щодо адміністративних правопорушень, які розглядають поліцейські, не має значення для правильного вирішення цієї справи, оскільки підстава зупинки керованого водієм транспортного засобу була зафіксована на відеокамеру, чого достатньо.

Доводи захисника про те, що водієві не було вручене письмове направлення на медичне обстеження, також спростовуються матеріалами справи, а також поведінкою водія ОСОБА_1 , який відмовлявся від отримання будь-яких документів, складених на місці поліцейськими, про що зазначено в цих документах.

Доводи захисника про те, що лише один поліцейський зі складу патрульного екіпажу має право складати документи стосовно адміністративного правопорушення також спростовуються відомчими інструкціями та намазами по лінії МВС України, згідно яких обидва поліцейських наділені процесуальною дієздатністю. До того ж у даному випадку поліцейські лише фіксували перебіг адміністративного правопорушення, складали відповідні документи, для їх розгляду іншим суб`єктом – суддею.

Також не підлягає задоволенню клопотання захисника про повернення матеріалів справи до Управління патрульної поліції для належного оформлення, оскільки зібраних матеріалів в їх сукупності достатньо без усякого роду сумнівів для висновку про винуватість водія у порушенні Правил дорожнього руху.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.36, 221, 283, 284 КпАП України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України.

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (Сімнадцять тисяч) гривень, на користь держави (р/р-UA848999980313080149000015001 ЄДРПОУ (код отримувача) 37607526, МФО 899998, код класифікації доходів бюджету 21081300, отримувач: ГУК Одеської області, з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665 (Шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. (отримувач коштів - ГУК в Одеській області /Київський район/ 22030101, код отримувача (код за ЄРПОУ) - 37607526, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA758999980313171206000015756, код класифікації доходів бюджету - 22030101).

Роз`яснити ОСОБА_1 положення ст.308 КпАП України, згідно якої у разі несплати правопорушником штрафу у строк, встановлений ст.307 КпАП України, а саме не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення правопорушнику постанови про накладення штрафу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби. Після чого в порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд першої інстанції протягом десяти діб з моменту її винесення.

Суддя Борщов І. О.