Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №520/2981/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 р. Справа № 520/2981/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Семененко М.О. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2026, головуючий суддя І інстанції: Рубан В.В., повний текст складено 18.05.26 по справі № 520/2981/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі – ГУ ПФУ в Харківській області, пенсійний орган) , в якому просить суд, з урахуванням уточнень:

визнати протиправним та скасувати відмову ГУ ПФУ в Харківській області щодо перерахунку (поновлення) виплати раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2022, а також здійснення виплати усієї суми пенсійної заборгованості за період з 01.03.2022 по 31.12.2023, прийняту у формі листа № 3122-54454/Т-03/8-2000/26 від 16.01.2026;

зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області поновити виплати раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2022, а також здійснити виплату усієї суми пенсійної заборгованості за період з 01.03.2022 по 31.12.2023.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем, на думку позивача, вчинено протиправні дії щодо відмови виплати раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2022, а також здійснення виплати усієї суми пенсійної заборгованості за період з 01.03.2022 по 31.12.2023.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) задоволено частково позов ОСОБА_1 .

Суд вийшов за межі позовних вимог.

Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Харківській області щодо неприйняття рішення з розгляду заяви ОСОБА_1 від 12.12.2025 про перерахунок (поновлення) виплати раніше призначеної пенсії з 01.03.2022.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.12.2025 про перерахунок (поновлення) виплати раніше призначеної пенсії з 01.03.2022 та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Харківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1 064.96 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в головному управлінні з 28.09.2002 та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон України № 1058-ІV). Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2025 у справі № 520/12569/25, яке набрало законної сили 17.10.2025 зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області поновити позивачу з 01.01.2024 нарахування та виплату раніше призначеної пенсії. На виконання цього рішення суду позивачу поновлено виплату пенсії з 01.01.2024 та нараховані кошті за період з 01.01.2024 по 31.01.2026 у загальному розмірі 294 094.87 грн. У грудні 2025 на поточний рахунок банківської установи на виконання рішення суду, у межах встановлених бюджетних асигнувань, позивачу нараховано до виплати 44 021.00 грн. (виплата за минулий час, у межах встановлених бюджетних асигнувань, джерело фінансування — Пенсійний фонд України) та 18 574.25 грн. (поточна виплата за період з 17.10.2025 по 30.11.2025, джерело фінансування — Пенсійний фонд України). Станом на звітну дату залишок коштів, нарахованих позивачу на виконання рішення суду за минулий час, які обліковуються у Переліку № 821, становить 231 499.62 грн. Посилається на те, що чинним законодавством України передбачено два шляхи подачі заяви про призначення пенсії: особисто та через веб-портал електронних послуг. Виключення з цього правила на час виникнення спірних правовідносин міститься лише в абзаці 4 п. 1.1 Порядку № 13-1, та стосуються лише тих осіб, які у зв`язку з агресією Російської Федерації тимчасово проживають за кордоном. Можливість надсилання заяви про призначення пенсії поштовою для інших осіб Порядком не передбачена. У заяві про перерахунок пенсії від 12.12.2025 позивач зазначає, що фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Отже, позивач не належить до кола осіб, які можуть надсилати заяву про призначення пенсії засобами поштового зв`язку. Додатково зазначає, що у відповіді на звернення № 3122-54454/Т-03/8-2000/26 від 16.01.2026 позивачу було роз`яснено про порядок подання та оформлення документів для перерахунку довічного грошового утримання та надано перелік необхідних документів.

Також, не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що на переконання позивачки, Харківський окружний адміністративний суд необґрунтовано вийшов за межі повноважень, ухвалюючи рішення 18.05.2026 у справі № 520/2981/26. Фактично, Харківський окружний адміністративний суд оскаржуваним рішенням від 18.05.2026 повністю проігнорував позовні (прохальну частину позовної заяви) вимоги ОСОБА_2 та ухвалив рішення, яке не тільки не містить ефективного захисту прав та інтересів позивачки, а створює ситуацію повторної відмови органом державної влади в поновленні та виплати пенсії за період з 01.03.2022 по 31.12.2023 тільки вже в формі іншого документу, а саме рішення а не листа. Зокрема в оскаржуваному рішенні судом зазначено: «Заява розглянута відповідно до Закону України «Про звернення громадян». Результат розгляду звернення повідомлено листом вих. № 312-54454/Т-03/8-2000/26 від 16.01.2026. Суд зауважив, що зі змісту листа вих. № 312-54454/Т-03/8-2000/26 від 16.01.2026 не вбачається суті прийнятого пенсійним органом рішення, оскільки лист носить інформаційний характер». Посилається на те, що вказаний лист № 3122-54454/Т-03/8-2000/26 від 16.01.2026 не носить інформаційний характер, а є документом, яким фактично Позивачці відмовлено в поновленні та виплаті пенсії за період з 01.03.2022 по 31.12.2023. Позивачка, керуючись пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України, вважаючи єдиним та належним можливим способом захисту її прав просила суд визнати протиправним та скасувати відмову прийняту у формі листа та зобов`язати відповідача поновити виплати раніше призначену пенсію а також здійснити виплату усієї суми пенсійної заборгованості за період з 01.03.2022 по 31.12.2023. Посилається на те, що як вбачається з рішення ГУ ПФУ в Харківській області № 963280191713 від 13.12.2024 ОСОБА_1 у зв`язку з тривалою неоплатою, відповідно до ст.49 Закону України № 1058-ІV було призупинено виплату пенсії з 01.10.2022. Вказане рішення було оскаржене до Харківського окружного адміністративного суду. При цьому, позивачка в прохальній частині своєї позовної заяви попросила суд зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області поновити виплати раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 з січня 2024, а також здійснити виплату усієї суми пенсійної заборгованості за період з січня 2024. Тобто, позивачка оскаржуючи через суд незаконне припинення виплати пенсії помилково скористалася своїм правом на її поновлення не з моменту фактичного припинення отримання коштів (з березня 2022), а з січня 2024. Харківський окружний адміністративний суд, за результатами розгляду позовної заяви ОСОБА_1 рішенням від 10.07.2025 у справі № 520/12569/25 визнав протиправним та скасував вищевказане рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 13.12.2024 № 963280191713 про відмову у поновленні ОСОБА_1 пенсії за віком. Зобов`язав ГУ ПФУ в Харківській області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату раніше призначеної пенсії з 01.01.2024. Вказує, що позивач, незалежно від його проживання з 2022 в Німеччині, вправі користуватися всіма своїми конституційними правами, в тому числі і на пенсійне забезпечення. Незаконність та протиправність припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2022 є преюдиційним фактом та не підлягає додатковому доказуванню. Отже, у позивачки не виникає обов`язку повторно надавати документи на поновлення пенсії, припинення якої вже в судовому порядку визнано незаконним. Зазначає, що повторний розгляд заяви, про що ухвалено в оскаржуваній постанові, не тільки не захистить права та інтереси позивачки а навпаки надасть змогу державному органу продовжувати порушення Конституційних прав громадянина на отримання пенсії. Вказує, що ОСОБА_1 в порядку передбаченому Порядком № 22-1 поштовим відправленням, направляла на адресу ГУ ПФУ в Харківській області пакет документів передбачений цим же порядком необхідний та достатній для поновлення виплати пенсії. При цьому, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2025 у справі № 520/12569/25 преюдиційно підтверджено надання позивачкою до ГУ ПФУ в Харківській області цього пакету документів та наявності цих документів в органу державної влади. Вказує, що на час припинення виплати пенсії позивачці в 2022 ані Законом України № 1058-ІV, ані будь-яким іншим законом не передбачалося виїзд за кордон у зв`язку з агресією російської федерації, тимчасове проживання за кордоном та отримання тимчасового захисту. Посилається на рішення Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 235/4162/17, від 20.03.2018 у справі № 234/2389/17, від 03.05.2018 у зразковій справі № 805/402/18, від 22.12.2018 у справі № 804/1469/17.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Харківській області та отримує пенсію за віком призначену в порядку Закону України № 1058-ІV, виплату якої було призупинено з 01.10.2022 у зв`язку із тривалим неотриманням пенсії.

Позивачка перебуває в Німеччині, що доведено свідоцтвом від 19.08.2024, посвідченим нотаріусом ОСОБА_3 , яким зокрема засвідчено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є живою та тимчасово проживає у Федеративній Республіці Німеччина за адресою: АДРЕСА_2 .

20.09.2022 позивачка отримала дозвіл на проживання в Німеччині, який подовжено до 19.09.2025, засвідчений нотаріусом Анніка Швенк.

21.11.2024 позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про поновлення виплати пенсії, до якої долучив заяву про виплату пенсії або грошової допомоги ОСОБА_1 ; свідоцтво про посвідчення громадянина в живих видане нотаріусом Анніка Швенк з місцезнаходженням у м. Лейпциг 19.08.2024 з перекладом на українську мову та засвідченням підпису перекладача приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Бубрика Т.А.; копії довідки на продовження права на перебування ОСОБА_1 в межах ФРН, посвідки на проживання, паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера заявника, засвідчених нотаріусом Анніка Швенк з місцезнаходженням у м. Лейпциг 19.08.2024 апостильваних, з перекладом на українську мову та засвідченням підпису перекладача приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Бубрика Т.А.

Рішенням від 27.11.2024 № 963280191713 позивачці було поновлено виплату пенсії з 01.03.2022 з урахуванням норм ст. 46 Закону України № 1058-ІV, про що листом відділу обслуговування громадян № 17 (сервісний центр) управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Харківській області від 09.12.2024 № 34914-36607/Т-0/8-2000/24 було повідомлено заявника.

Листом від 14.12.2024 № 2000-0202-8/218380 відповідач повідомив представника позивачки, що в результаті ретельної перевірки матеріалів електронної пенсійної справи рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 13.12.2024 ОСОБА_1 відмовлено в поновленні виплати пенсії, у якому зазначено, що нараховані суми пенсії позивачки не отримувались нею протягом 6 місяців підряд, виплату пенсії було припинено з вересня 2022 відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону України № 1058-ІV. Розглянувши матеріали ЕПС ОСОБА_1 встановлено, що відсутній документ про тимчасовий захист та реєстрація місця тимчасового проживання заявниці з перекладом. Надіслані копії, зокрема, про тимчасове проживання ОСОБА_1 та довідки про продовження перебування в межах Федеративної Республіки Німеччина до 04.03.2025 посвідчені нотаріусом у м. Лейпциг, підпис якого засвідчено апостилем, проставленим у Земельному суді м. Лейпциг, а переклад документів зроблено перекладачем в Україні, чий підпис засвідчено приватним нотаріусом в Україні 04.11.2024, то надані документи є такими, що посвідчені належним чином та засвідчують факт тимчасового проживання за кордоном та отримання тимчасового захисту, зокрема, у період дії воєнного стану в Україні. Щодо копії паспорта громадянина України, то надані фото окремих сторінок (1, 2, 3, 6, 10, 11) паспорта громадянина України ОСОБА_1 не є повною копією документа, що посвідчує особу, крім того серед документів відсутній окремий посвідчувальний напис копії паспорта громадянина України, тому форма подання копії паспорта громадянина України до заяви від 09.09.2024 не відповідає вимогам, визначеним законодавством для подання такого документу.

Не погоджуючись з рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 13.12.2024 № 963280191713 про відмову у поновленні пенсії за віком, позивачка звернулась з позовом до суду, у якому просила:

визнати протиправним та скасувати рішення № 963280191713 від 13.12.2024 прийняте ГУ ПФУ в Харківській області;

визнати протиправним та скасувати рішення Пенсійного фонду України від 17.02.2025 № 2800-030202-8/10731 про результати розгляду скарги;

зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області поновити виплати раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 , з січня 2024, а також здійснити виплату усієї суми пенсійної заборгованості за період з січня 2024.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2025 у справі № 520/12569/25 частково задоволено адміністративний позов.

Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 13.12.2024 № 963280191713 про відмову у поновленні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області поновити ОСОБА_1 з 01.01.2024 нарахування та виплату раніше призначеної пенсії.

В іншій частині позов залишено без задоволення.

Колегія суддів звретає увагу, що у справі 520/12569/25 вирішувалося питання поновлення ОСОБА_1 нарахування та виплату раніше призначеної пенсії з 01.01.2024.

Позивач звернулась до ГУ ПФУ в Харківській області із заявою від 12.12.2025, в якій просила поновити виплати раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2022, а також здійснити виплату усієї суми пенсійної заборгованості за період з 01.03.2022 по 31.12.2024.

ГУ ПФУ в Харківській області листом від 16.01.2026 № 312-54454/Т-03/8-2000/26 на звернення позивача повідомило, що оскільки позивач звернувся до органу Пенсійного фонду України з заявою довільної форми та змісту, а не відповідної форми, затвердженої Порядком подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 № 1566/11846, таке звернення розглядається відповідно до Закону України «Про звернення громадян» та не тягне правових наслідків у вигляді проведення призначення/перерахунку пенсії.

Позивачу роз`яснено, що заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.07.2015 № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.08.2015 № 991/27436. У разі подання заяви засобами Порталу Дія та за умови реалізації технічної можливості щодо її формування та подання, формування заяви здійснюється засобами Порталу Дія відповідно до відомостей, зазначених в додатках до цього Порядку Відомості, необхідні для формування заяви, можуть бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії з інформаційно-комунікаційними системами та публічними реєстрами органів державної влади.

Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем заяву позивача розглянуто відповідно до Закону України № 393/96-ВР та листом від 16.01.2026 роз`яснено позивачу порядок подання заяви про поновлення пенсії. Вказане дозволяє суду дійти висновку про те, що відповідачем не розглянуто по суті заяву позивача і, відповідно, жодного з передбачених Порядком № 22-1 рішень за наслідками розгляду такої заяви не прийнято. На підставі ч. 2 ст. 9 КАС України для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд вийшов за межі позовних вимог та задовольнив позовні вимоги шляхом визнання протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Харківській області щодо неприйняття рішення з розгляду заяви позивача від 12.12.2025 про перерахунок (поновлення) виплати раніше призначеної пенсії з 01.03.2022 та зобов`язав ГУ ПФУ в Харківській області повторно розглянути заяву позивача від 12.12.2025 про перерахунок (поновлення) виплати раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2022 та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 4 Закону України № 1058-IV визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Законів України Про недержавне пенсійне забезпечення, Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України № 1058-ІV передбачено, що відповідно до цього закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 Закону України № 1058-IV пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.

Питання виплати пенсій врегульовані нормами статті 47 зазначеного Закону, згідно з якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Відносини з приводу припинення та поновлення виплати пенсії унормовані приписами ст.27 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування та ст.49 Закону України № 1058-IV.

Згідно з ст.27 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування виплати та надання соціальних послуг, на які має право застрахована особа за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, може бути припинено: а) якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості; б) якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність; в) якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи; г) внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов`язків щодо загальнообов`язкового державного соціального страхування; д) в інших випадках, передбачених законами.

З положень наведеної норми права слідує відсутність такої підстави для припинення грошових виплат з соціального страхування як неотримання одержувачем грошових платежів понад певний проміжок часу.

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

2-1) за заявою пенсіонера про припинення виплати пенсії у зв`язку з тимчасовим проживанням за кордоном;

3) у разі смерті пенсіонера, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим у встановленому законом порядку;

3-1) у разі надання пенсіонеру статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин»;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

4-1) у разі непроходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 2 ст. 49 Закону України № 1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ст. 46 Закону України № 1058-IV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Згідно зі ст. 51 Закону України № 1058-IV, у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону України № 1058-IV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону України № 1058-IV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

У рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) дійшов висновку про те, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю в поводженні, яка порушувала статтю 14 Конвенції, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. При цьому Суд зауважив, що у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця поживання заявника, що призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункти 51-54).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Отже, у вказаних рішеннях Конституційного Суду України та ЄСПЛ застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може пов`язуватися з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв`язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов`язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону України від 11.12.2003 № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до статті 24 Конституції України не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Отже, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.

Колегія суддів зауважує, що позивачка, незалежно від її проживання з 2022 в Німеччині, вправі користуватися всіма своїми конституційними правами, в тому числі і на пенсійне забезпечення.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що припинення виплати пенсії позивачу було здійснено не у спосіб, передбачений Законом України № 1058-IV, а з точки зору положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах Верховний Суд сформулював раніше, зокрема, у постановах від 13.03.2018 у справі № 235/4162/17, від 20.03.2018 у справі № 234/2389/17, а також у рішенні від 03.05.2018 у зразковій справі № 805/402/18.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 20.04.2023 № 21-1 (яка набрала чинності 31.05.2023) було внесено зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 27.12.2005 за № 1566/11846.

Зокрема, внесені зміни стосуються осіб, які у зв`язку з агресією російської федерації тимчасово проживають за кордоном та отримали тимчасовий захист або статус біженця.

Зазначені особи у період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох наступних місяців після місяця, в якому його буде припинено чи скасовано, заяву про призначення (поновлення) та документи, необхідні для призначення (поновлення) пенсії, можуть надсилати засобами поштового зв`язку.

Пунктом 1.1 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (затверджений Постановою правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 № 22-1; далі за текстом - Порядок № 22-1) передбачено, що заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший; заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання; заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування; заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Перелік документів, необхідних для призначення, перерахунку пенсії або поновлення виплати раніше призначеної пенсії, визначений у розділі II Порядку № 22-1.

Відповідно до п. 2.8, п. 2.9 Порядку № 22-1 поновлення виплати пенсії здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Відповідно до пункту 2.9 Порядку № 22-1 під час подання заяв, передбачених пунктом 1.1 розділу І, пунктом 3.1 розділу III та пунктом 5.1 розділу V цього Порядку, особою пред`являється паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідчення біженця або інший документ, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України), свідоцтво про народження дитини (за відсутності у дитини паспорта громадянина України). Особи, які тимчасово проживають за кордоном, надсилають копії вищезазначених документів, засвідчені в порядку, визначеному пунктом 2.23 цього розділу, та документ про посвідчення факту, що фізична особа є живою.

В заявах зазначається інформація про місце проживання, для підтвердження якої особа може надати відомості про місце проживання, що були внесені до документів, визначених Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».

Документи мають бути чинними (дійсними) на дату їх подання.

Документи, видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Документи, складені іноземною мовою, подаються разом з їх перекладами українською мовою, засвідченими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пункту 2.22 Порядку № 21-1 для підтвердження інформації про місце проживання особа може надавати відомості про місце проживання, що були внесені до документів, визначених Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».

Згідно з приписами пункту 2.23 Порядку № 21-1 при поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.

До заяви про призначення (поновлення) пенсії особи, які тимчасово проживають за кордоном, додають копії документів, в тому числі документів про отримання тимчасового захисту або статусу біженця та реєстрацію їх місця тимчасового проживання / перебування за кордоном (з перекладом), засвідчені дипломатичним представництвом або консульською установою України або нотаріально.

Пунктом 4.1 Порядку № 22-1 визначено, що заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію. Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулась до ГУ ПФУ в Харківській області із заявою від 12.12.2025, в якій просила поновити виплати раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2022, а також здійснити виплату усієї суми пенсійної заборгованості за період з 01.03.2022 по 31.12.2024.

ГУ ПФУ в Харківській області листом від 16.01.2026 № 312-54454/Т-03/8-2000/26 на звернення позивача повідомило, що оскільки позивач звернувся до органу Пенсійного фонду України з заявою довільної форми та змісту, а не відповідної форми, затвердженої Порядком подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 № 1566/11846, таке звернення розглядається відповідно до Закону України «Про звернення громадян» та не тягне правових наслідків у вигляді проведення призначення/перерахунку пенсії.

Проте, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2025 у справі № 520/12569/25 встановлено, що 21.11.2024 позивачка вже зверталась до ГУ ПФУ в Харківській області із заявою про поновлення виплати пенсії, до якої долучила заяву про виплату пенсії або грошової допомоги ОСОБА_1 ; свідоцтво про посвідчення громадянина в живих видане нотаріусом Анніка Швенк з місцезнаходженням у м. Лейпциг 19.08.2024 з перекладом на українську мову та засвідченням підпису перекладача приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Бубрика Т.А.; копії довідки на продовження права на перебування ОСОБА_1 в межах ФРН, посвідки на проживання, паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера заявника, засвідчених нотаріусом Анніка Швенк з місцезнаходженням у м. Лейпциг 19.08.2024 апостильваних, з перекладом на українську мову та засвідченням підпису перекладача приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Бубрика Т.А.

Відповідно до ч.ч. 4-6 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що в матеріалах пенсійної справи містяться документи, що дозволяють ідентифікувати її особу (паспорт, документи про місце проживання), а також документи, що засвідчують факт тимчасового проживання за кордоном та отримання тимчасового захисту, зокрема, у період дії воєнного стану в Україні.

Отже, позивачка виконала всі умови, встановлені Порядком № 22-1, та надала до пенсійного органу всі необхідні документи.

Вирішуючи питання правомірності не розгляду органом пенсійного фонду заяви, форма якої не відповідає тій, яка встановлена Порядком № 22-1 та Положенням № 13-1, колегія суддів зазначає наступне.

Верховний Суд у постанові від 27.11.2019 у справі № 748/696/17 вказав, що важливим при вирішенні спірних правовідносин є зміст зазначеної заяви, який очевидно дає змогу оцінити намір заявника. Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що важливим є також долучення позивачем до заяви документів, які подаються саме при призначенні пенсії. На цій підставі суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність органу пенсійного фонду і вказав, що, відмовивши позивачу в розгляді його заяви по суті, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача як пенсіонера (соціальної групи населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій у частині соціального захисту).

Аналогічний підхід до вирішення подібних правовідносин застосований Верховним Судом у постановах від 30.05.2018 у справі № 537/3480/17, від 27.11.2019 у справі № 748/696/17, від 26.02.2020 у справі № 541/543/17-а, від 16.12.2021 у справі № 500/1879/20 та від 09.08.2023 у справі № 520/5045/2020, від 23.09.2024 у справі № 620/2027/23.

Крім того, у постанові від 23.09.2024 у справі № 620/2027/23 Верховний Суд, розглянувши спір щодо можливості подання заяви про призначення пенсії у формі, що передбачена Законом України «Про звернення громадян», наголосив, що доступ до соціальних прав, зокрема права на призначення пенсії, є важливим аспектом забезпечення гідного життя громадян. У цьому контексті можливість подання заяви у довільній формі є ключовим елементом, що спрощує процес отримання пенсійного забезпечення та сприяє реалізації такого конституційного права.

Отже, з усталеної практики Верховного Суду вбачається, що ключове значення при вирішенні спорів щодо призначення чи перерахунку пенсії має зміст звернення, що дає змогу об`єктивно встановити волю заявника, а не виключно формальне дотримання затвердженої бланкової форми. Зазначені позиції послідовно наголошують, що надмірний формалізм у сфері соціального забезпечення є неприпустимим та призводить до безпідставного обмеження конституційних прав.

Враховуючи викладене, Верховний Суд у постанові від 22.07.2025 у справі № 580/710/24 прийшов до висновку, що право особи на звернення за перерахунком пенсії є складовою права на соціальне забезпечення, гарантованого Конституцією України (стаття 46) та законодавством у сфері пенсійного забезпечення. Незважаючи на формальні вимоги до заяви, визначені Порядком № 22-1, її зміст має відігравати ключову роль при оцінці дійсного волевиявлення особи.

Доступ до соціальних прав, зокрема права на призначення пенсії, є важливим аспектом забезпечення гідного життя громадян. У цьому контексті можливість подання заяви у довільній формі є ключовим елементом, що спрощує процес отримання пенсійного забезпечення та сприяє реалізації такого конституційного права.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що пенсійний орган був зобов`язаний розглянути заяву позивача від 12.12.2025 надавши оцінку зазначеним у заяві та в долучених документах обставинам, та, як наслідок, прийняти відповідне рішення по суті заяви.

При цьому, посилання відповідача в апеляційні скарзі на те, що в заяві про перерахунок пенсії від 12.12.2025 позивач зазначає про фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , є помилковим, оскільки адреса : АДРЕСА_1 , в заяві зазначена, як місце реєстрації.

Крім того, в заяві повідомлено, що ОСОБА_1 в 2022 виїхала до Федеративної Республіки Німеччина, де на даний момент тимчасово проживає.

Судом встановлено, що відповідачем заяву позивача розглянуто відповідно до Закону України «Про звернення громадян» та листом від 16.01.2026 роз`яснено позивачу порядок подання заяви про поновлення пенсії.

Вказане дозволяє суду дійти висновку про те, що відповідачем не розглянуто по суті заяву позивача і, відповідно, жодного з передбачених Порядком № 22-1 рішень за наслідками розгляду такої заяви не прийнято.

Колегія суддів зазначає, що згідно із частиною другою статті 49 Закону України № 1058-IV, поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому статтею 46 цього Закону.

Відповідно до пункту 2.8. Порядку № 22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2) (п.4.1 Порядку № 22-1).

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (п.4.3 Порядку № 22-1).

Отже, нормами як Закону України № 1058-IV, так і Порядку № 22-1, передбачена обов`язковість прийняття територіальним органом Пенсійного фонду рішення за результатом розгляду заяви особи про відновлення виплати пенсії, яке видається або направляється особі.

У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин, розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих особою для призначення (перерахунку) пенсії повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення (про призначення або відмову у призначенні пенсії, про перерахунок абр відмову в перерахунку пенсії). Водночас у даному випадку таке рішення відповідачем не приймалось, що свідчить про недотримання ним встановленого законодавством порядку вирішення цього питання і суперечить вищенаведеним нормам.

Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.11.2023 у справі № 300/3457/20.

Суд звертає увагу, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, означає те, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі «Suominen v. Finland» (№ 37801/97, п.36) вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. У рішенні у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Колегія суддів зазначає, що вирішуючи даний спір, суд також враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, і у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, здійснювалося примусове виконання рішення суду.

Аналіз норм ст. 245 КАС України, у їх взаємозв`язку зі статтями 2, 5 КАС України, свідчить про те, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача. Якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

При вирішенні спору суд також бере до уваги правовий висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 17.12.2018 по справі № 509/4156/15-а, у силу якого адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності (виправдання) свого рішення. Адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні.

Отже, суд перевіряє правомірність рішення суб`єкта владних повноважень виключно з підстав, зазначених у цьому рішенні. Суд не наділений повноваженнями підміняти суб`єкта владних повноважень та самостійно визначати інші підстави для прийняття рішення, ніж ті, що зазначені у спірному рішенні.

Зобов`язання судом відповідача поновити виплату пенсії може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність інших підстав для відмови у її поновленні, які передбачені законом.

Колегія суддів зазначає, що суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.

Нереалізація управлінської функції адміністративним органом у даному конкретному випадку не дозволяє суду перебрати на себе виконання повноваження публічної адміністрації.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, виплату пенсії ОСОБА_1 було призупинено з 01.10.2022, проте в заяві про поновлення виплати раніше призначеної пенсії від 12.12.2025 та позовній заяві, позивач просить поновити виплату пенсії з 01.03.2022.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують, як джерело права при розгляді справ, положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 22.12.2018 у справі № 804/1469/17, від 14.08.2019 у справі № 0640/4434/18 та від 12.09.2019 у справі № 0640/4248/18.

Враховуючи вищенаведене, те що відповідачем не розглянуто по суті заяву позивача від 12.12.2025 і, відповідно, жодного з передбачених Порядком № 22-1 рішень за наслідками розгляду такої заяви не прийнято, з урахуванням того, що до компетенції суду не належить призначення, поновлення та виплата пенсії, а здійснюється лише контроль правомірності рішень, дій або бездіяльності відповідача щодо вказаних питань, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, слід вийти за межі позовних вимог та задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Харківській області щодо неприйняття рішення з розгляду заяви позивача від 12.12.2025 про перерахунок (поновлення) виплати раніше призначеної пенсії з 01.03.2022 та зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області повторно розглянути заяву позивача від 12.12.2025 про перерахунок (поновлення) виплати раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2022 та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

Отже, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційні скарги без задоволення, а судове рішення без змін.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 по справі № 520/2981/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло

Судді(підпис) (підпис) М.О. Семененко І.С. Чалий