Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №520/16442/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 р. Справа № 520/16442/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: П`янової Я.В. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2026, (головуючий суддя І інстанції: Мар`єнко Л.М.) по справі № 520/16442/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Тренд"

до Харківської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто Тренд" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів:

- № UA807000/2025/000144/2 від 25.03.2025;

- № UA807000/2025/000146/2 від 26.03.2025.

В обґрунтування позову зазначило, що під час митного оформлення товарів надало всі необхідні та достатні документи, передбачені ч.2 ст. 53 МК України, які чітко ідентифікували товари та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість митниця, в порушення норм МК України, безпідставно прийняла оскаржувані рішення, як наслідок, неправомірно застосувала резервний метод визначення митної вартості товарів, імпортованих позивачем.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 позов задоволено.

Визнати протиправними та скасовано рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів:

№UA807000/2025/000144/2 від 25.03.2025;

№UA807000/2025/000146/2 від 26.03.2025.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці на користь ТОВ "Авто Тренд" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 371,84 грн та на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Харківська митниця (далі - відповідач), не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин справи, просила його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про неповне встановлення судом першої інстанції обставин справи, не надання належної оцінки доводам відповідача, щодо наявності в наданих документах розбіжностей, відсутності в них всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказує про наявність у митного органу рішень про коригування митної вартості по даному підприємству за даним кодом товару (код за УКТ ЗЕД 8708913500).

Також зазначає, що декларантом до митного оформлення не надано каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) від виробника товару; експортну митну декларацію.

Звертає увагу, що до митного оформлення надано інвойс № UKE00420241201 від 13.01.2025, тоді як банківські документи містять посилання на інші інвойси (№ S20241008UKE004 від 10.10.2024 та № UKE00420241201 від 29.09.2024).

Зауважує, що декларантом не надано і транзитну митну декларацію Т-1, яка зазначена в транспортно експедиційному рахунку від 20.03.2025 № 3617.

Щодо транспортних витрат, вказує, що декларантом не надано банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиторських послуг, що суперечить, в тому числі, умовам Договору про транспортно-експедиторські послуги; договорів та первинних документів з безпосередніми перевізниками товару.

Зауважує на не надання декларантом калькуляції транспортних витрат з відомостями про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Крім того, відсутній і банківський платіжний документ, що підтверджує факт передоплати згідно умов коносамента № ZH250100234A.

Зауважує, що задекларований рівень митної вартості товарів, поданих до митного контролю та митного оформлення нижче, ніж рівень митної вартості на ідентичні, подібні (аналогічні) товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями раніше.

Також, за твердженням апелянта, суд першої інстанції не надав жодної оцінки доводам митного органу щодо спрацювання спеціалізованої бази ЄАІС Держмитслужби, як обґрунтовану підставу для виникнення у відповідача сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості ввезених товарів та можливість останнього застосувати резервний метод визначення митної вартості з огляду на не надання підприємством додаткових документів на запит митниці.

Як наслідок, вважає, що ним правомірно прийняті рішення про коригування митної вартості.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Також, у відзиві на апеляційну скаргу, позивач заявив клопотання про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені ним витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 3 000,00 грн. На підтвердження понесених витрат надав акт прийому-передачі виконаних послуг від 17.06.2026, платіжну інструкцію від 17.06.2026.

Харківська митниця подала до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому заперечувало проти заявленої суми витрат, понесених позивачем на правову допомогу в суді апеляційної інстанції.

В обґрунтування зазначає, що заявлена позивачем сума судових витрат є завищеною, не співмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 03.08.2022 між ТОВ «Авто Тренд» (покупець) та KVR International Co., Ltd (Китай)(продавець) укладено контракт № RA03082022, за умовами якого продавець продає, а покупець купує товар - запасні частини для автомобілів на умовах FОВ Нінгбо, Китай (Інкотермс – 2010). Асортимент товару визначається в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього контракту.

Пунктом 1.2 Контракту передбачено, що сума контракту складає 200 000,00 дол. США.

Відповідно до п. 2.1 Контракту товар поставляється на умовах FОВ Нінгбо, Китай (Інкотермс – 2010).

Ціна товару, що поставляється, встановлюється у доларах США за одиницю товару і визначається в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього контракту. Ціна товару включає вартість упаковки, маркування, доставки до місця призначення та навантаження на судно, вартість експортних митних процедур, мит, податків, що сплачується при вивезенні (п. 3.2. -контракту).

Згідно розділу 5 Контракту валютою платежів контракту встановлено долар США.

Розмір платежу – 30% передоплата вартості товару згідно інвойсу, виставленому згідно умов Контракту, інші 70% за готовністю вантажу.

ТОВ "Авто Тренд" сплачено вартість партії товару за проформами-інвойсами в загальній сумі 29 046,98 дол. США, що підтверджується платіжними інструкціями від 23.10.2024 та від 26.12.2024.

У січні 2025 р. KVR International Co., Ltd поставило позивачу партію товару (радіатори, термостати) на загальну суму 21 548,50 дол. США, що підтверджується інвойсом № UKE00420241201 від 13.01.2025, коносаментом від 26.01.2025 №ZH250100234А.

24.03.2025 з метою митного оформлення товару, позивач подав до Харківської митниці митну декларацію № 25UA807200004116U0, митну вартість визначено за основним методом - за ціною договору в розмірі 21 548,50 дол. США.

На підтвердження митної вартості, разом з декларацією ТОВ "Авто Тренд" надало: пакувальний лист (Packing list) від 13.01.2025; рахунок-фактуру (Invoice) від 13.01.2025 № UKE00420241201; коносамент (Bill of lading) від 26.01.2025 №ZH250100234А; автотранспортну накладну (Road consignment note) від 20.03.2025; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) від 10.02.2025 №С25МА57063677208; платіжні інструкції від 23.10.2024 №92JBKLOA та від 26.12.2024 №95JBKLOС; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг від 20.03.2025 №3617; довідку про транспортні витрати від 20.03.2025 №1159; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів від 03.08.2022 №RA03082022 з додатковою угодою; договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 07.02.2023 №ЄФ528023 з додатковими угодами; заявку до договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 13.01.2025.

24.03.2025 з підстав спрацювання системи ризиків, згенерованих АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів, в зв`язку з надходженням до ВАКМВ УКАМП запиту щодо вирішення спірного питання правильності визначення митної вартості товарів, митним органом запропоновано надати позивачу додаткові документи на підтвердження митної вартості товарів, а саме: виписку з бухгалтерської документації; транспортно-експедиційні рахунки, заявки перевезення, договори, рахунки збереження товарів в місце призначення, рахунки завантаження-розвантаження контейнера/товару, портові збори тощо; каталоги, специфікації, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення (походження) з перекладом на вимоги ст. 254 МК України; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини з урахуванням Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДМС України від 01.07.2021 № 476; за бажанням - інші документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

На запит митниці, ТОВ "Авто Тренд" повідомило, що надало всі наявні у нього документи, а для підготовки додаткових документів на підтвердження митної вартості, яка була заявлена за першим методом, необхідний додатковий час. Просило дозволити митне оформлення вантажу відповідно до вимог ст. 55 МК України.

За наслідками розгляду документів та пояснень, наданих декларантом митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості №UA807000/2025/000144/2 від 25.03.2025.

В подальшому, позивачем проведено доплату митних платежів, за наслідками чого товар оформлено та випущено у вільний обіг відповідно до ч. 7 ст. 55 МК України за новою митною декларацією під гарантійні зобов`язання відповідно до ст. 55 МК України.

20.05.2025 декларант звернувся до митного органу із заявою, в якій просив прийняти рішення про визнання заявленої митної вартості за первинною митною декларацією, скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2025/000144/2 від 25.03.2025 в порядку, передбаченому ч. 9 ст. 55 МК України.

До заяви додав додаткові документи на підтвердження правильності визначення митної вартості товару, зокрема: проформи-інвойси №S20241008UKE004 від 10.10.2024 та UKE00420241001 від 29.09.2024, довідку експедитора № 1 від 19.05.2025, платіжну інструкцію від 28.03.2025 № 14821 про сплату транспортно-експедиторських послуг, акт здачі-приймання робіт від 27.03.2025 № 3925.

27.05.2025 митний орган за наслідками розгляду додаткових документів, повідомив позивача, що подані додаткові документи не спростовують в повній мірі сумнівів митниці щодо дійсності задекларованої митної вартості оцінюваних товарів, в зв`язку з чим не можуть бути підставою для скасування раніше прийнятого митницею рішення про коригування митної вартості товару № UA807000/2025/000144/2 від 25.03.2025.

Крім того, 08.08.2024 між ТОВ «Авто Тренд» (покупець) та Ningbo Ningshing Trading Group INC (Китай)(продавець) укладено контракт № WH8082024, за умовами якого продавець продає, а покупець купує товар - запасні частини для автомобілів на умовах FОВ Нінгбо, Китай (Інкотермс – 2010). Асортимент товару визначається в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього контракту.

Пунктом 1.2 Контракту передбачено, що сума контракту складає 400 000,00 дол. США.

Відповідно до п. 2.1 Контракту товар поставляється на умовах FОВ Нінгбо, Китай (Інкотермс – 2010).

Ціна товару, що поставляється, встановлюється у доларах США за одиницю товару і визначається в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього контракту. Ціна товару включає вартість упаковки, маркування, доставки до місця призначення та навантаження на судно, вартість експортних митних процедур, мит, податків, що сплачується при вивезенні (п. 3.2. -контракту).

Згідно розділу 5 Контракту валютою платежів контракту встановлено долар США.

Оплата товару здійснюється шляхом попередньої оплати у розмірі 30% до моменту остаточного виготовлення товару та підготовки його до відвантаження на підставі виставлених проформ інвойсу, інвойсу. Решту коштів (остаточний розрахунок) у розмірі 70% від суми інвойсу, проформи-інвойсу покупець оплачує протягом 10 днів з моменту остаточного виготовлення товару та підготовки його до відправки. За погодженням сторін, покупець може здійснити 100 % оплату вартості товару.

17.12.2024 Ningbo Ningshing Trading Group INC виставило позивачу рахунок (Commercial Invoice) № TY2024B8169 щодо поставки партії товару (вісь маточини заднього колеса) на загальну суму 13 323,00 дол. США.

ТОВ "Авто Тренд" сплачено вартість партії товару, що підтверджується банківським документом (Swift).

У січні 2025 р. Ningbo Ningshing Trading Group INC відвантажено товар, про що складено коносамент від 26.01.2025 №ZH250100234D.

24.03.2025 з метою митного оформлення товару, позивач подав до Харківської митниці митну декларацію № 25UA807200004117U9, митну вартість визначено за основним методом - за ціною договору в розмірі 13 323,00 дол. США.

На підтвердження митної вартості, разом з декларацією ТОВ "Авто Тренд" надало: пакувальний лист (Packing list) від 17.12.2024; 2) рахунок-фактуру (Commercial Invoice) від 17.12.2024 №TY2024B8169; коносамент (Bill of lading) від 26.01.2025 №ZH250100234D; автотранспортну накладну (Road consignment note) від 20.03.2025; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) від 23.01.2025 №25С3302А3380/00070; банківський платіжний документ від 31.12.2024; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг від 20.03.2025 №3617; довідку про транспортні витрати від 20.03.2025 №1159; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів від 08.08.2024 №WH8082024; договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 07.02.2023 №ЄФ528023 з додатковою угодою; заявку до договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 13.01.2025.

25.03.2025 з підстав спрацювання системи ризиків, згенерованих АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів, в зв`язку з надходженням до ВАКМВ УКАМП запиту щодо вирішення спірного питання правильності визначення митної вартості товарів, митним органом запропоновано надати позивачу додаткові документи на підтвердження митної вартості товарів, а саме: рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення (походження) з перекладом на вимоги ст. 254 МК України; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини з урахуванням Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДМС України від 01.07.2021 № 476; за бажанням - інші документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

На запит митниці, ТОВ "Авто Тренд" повідомило, що надало всі наявні у нього документи, а для підготовки додаткових документів на підтвердження митної вартості, яка була заявлена за першим методом, необхідний додатковий час. Просило дозволити митне оформлення вантажу відповідно до вимог ст. 55 МК України.

За наслідками розгляду документів та пояснень, наданих декларантом митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості № UA807000/2025/000146/2 від 26.03.2025.

В подальшому, позивачем проведено доплату митних платежів, за наслідками чого товар оформлено та випущено у вільний обіг відповідно до ч. 7 ст. 55 МК України за новою митною декларацією під гарантійні зобов`язання відповідно до ст. 55 МК України.

20.05.2025 декларант звернувся до митного органу із заявою, в якій просив прийняти рішення про визнання заявленої митної вартості за первинною митною декларацією, скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2025/000146/2 від 26.03.2025 в порядку, передбаченому ч. 9 ст. 55 МК України.

До заяви додав додаткові документи на підтвердження правильності визначення митної вартості товару, зокрема: довідку експедитора № 2 від 19.05.2025, платіжну інструкцію від 28.03.2025 № 14821 про сплату транспортно-експедиторських послуг, акт здачі-приймання робіт від 27.03.2025 № 3925.

26.05.2025 митний орган за наслідками розгляду додаткових документів, повідомив позивача, що подані додаткові документи не спростовують в повній мірі сумнівів митниці щодо дійсності задекларованої митної вартості оцінюваних товарів, в зв`язку з чим не можуть бути підставою для скасування раніше прийнятого митницею рішення про коригування митної вартості товару № UA807000/2025/000146/2 від 26.03.2025.

Не погодившись з рішеннями про коригування митної вартості, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірні рішення прийняті відповідачем необґрунтовано, а тому є протиправними.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі - МК України) та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій із митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Положення ст. 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Із положень частин 1 та 2 ст. 53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За приписами ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

За ч. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

За положеннями статей 57, 58 МК України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

Водночас, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 8 ст. 57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Єдиними підставами, які надають митному органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

В той же час, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 по справі 809/1469/16, від 04.06.2020 у справі №1.380.2019.001823, від 01.04.2021 у справі № 260/695/19.

Водночас, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598).

Отже, з системного аналізу наведених норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.05.2022 у справі № 2040/6019/18.

Судовим розглядом установлено, що митне оформлення товарів здійснювалось позивачем за основним методом (ціною контрактів) з урахуванням інвойсів.

Позивачем до митного оформлення подано митні декларації, а також документи на підтвердження вартості товарів, що поставляються в Україну.

Відповідачем за результатами розгляду митних декларацій та документів прийняті спірні рішення про коригування митної вартості товарів.

У графі 33 рішення № UA807000/2025/000146/2 від 26.03.2025 в якості причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, зазначено:

- наявні рішення про визначення митної вартості за ідентичними товарами по даному підприємству;

- відсутній договір щодо морського перевезення згідно коносаменту ZH250100234D;

- відсутня транзитна митна декларація T-1, яка зазначена в транспортно-експедиційному рахунку від 20.03.2025 № 3617;

- відсутні банківські платіжні документи щодо оплати транспортно-експедиційних послуг згідно додатку № 1310/23 до транспортного договору від 07.02.2023 № ЄФ568023;

- відсутній посередницькій договір між експедитором та перевізником якій зазначений в графі 23 CMR від 20.03.2025;

- не надано/відсутній товаротранспортний документ на переміщення товару по маршруту м Гданськ-м. Баково Польща;

- відсутні каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- до митного оформлення не надано митну декларацію країни відправлення з датою експорту та відмітками митних органів;

- декларантом додатково не надано будь-яких роз`яснень щодо правильності розподілу транспортних витрат: в наданому рахунку на оплату від 20.03.2025 № 3617 відсутня інформація щодо вартості експедиторських послуг за межами митної території України, що не відповідає інформації, зазначеній в листі Державної фіскальної служби України від 15.03.2016 № 5591/6/99-99-19-03-02-15;

- не надано запитувані документи.

У графі 33 рішення № UA807000/2025/000144/2 від 25.03.2025 в якості причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, зазначено:

- наявні рішення про визначення митної вартості за ідентичними товарами по даному підприємству;

- не надано посередницький договір між експедитором та перевізником, який вказаний в гр. 23 CMR від 20.03.2025;

- відсутній транспортний договір щодо морського перевезення згідно коносаменту ZH250100234A;

- відсутній банківський платіжний документ, що підтверджує факт передоплати згідно умов коносаменту ZH250100234A;

- відсутні каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- відсутні банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиторських послуг, що суперечить вимогам наказу МФУ від 24 травня 2012 року №599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення", п. 4.1.7, 4.1.8 Договору про транспортно-експедиторські послуги № ЄФ568023 від 07.02.2023 та згідно заявки № 1159;

- відсутня калькуляція транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту, що суперечить вимогам наказу МФУ від 24 травня 2012 року №599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення";

- відсутня митна декларація країни відправлення, яка зазначена у п. 2.4 Контракту № RA03082022;

- банківські платіжні інструкції посилаються на інший інвойс, поданий до MO № інвойсу UKE00420241201;

- не надано запитувані документи.

Джерелом інформації по товарам слугувала цінова інформація, що наявна в АСМО Інспектор та ЄАІС про митні оформлення товарів митне оформлення яких вже здійснено у максимально наближений термін з посиланням на митні декларації та зазначенням вартості товару на одну одиницю, що бралась для розрахунку митної вартості ввезених позивачем товарів.

При визначенні подібності товару враховувались наступні чинники: назва товару, країна походження, країна відправлення, умови поставки.

Коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом у відповідності до статті 64 МК України.

Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, надані позивачем документи містили всі відомості, в підтвердження числових значень складових митної вартості товарів та ціни, що підлягає сплаті за ці товари.

Доводи скаржника щодо наявності рішень про визначення митної вартості за даним кодом товару по даному підприємству колегія суддів оцінює критично, оскільки рішення про коригування митної вартості складається тільки на ту партію товару, яка проходить митне оформлення і не може впливати на подальше оформлення інших товарів (партій товарів) по ціні, вказаній у попередніх рішеннях про коригування митної вартості.

За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 05 травня 2022 року у справі № 2040/6019/18, наявність у системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Доводи апелянта про ненадання декларантом митних декларацій країни відправлення з датою експорту та відмітками митних органів колегія суддів вважає такими, що не є достатніми підставами для коригування митної вартості товару, оскільки документами, які підтверджують митну вартість товарів є інвойси, якими визначено вартість товару та Контракти, що містять умови його поставки, а не митна декларація країни відправлення.

Колегія суддів зауважує, що ч. 2 ст. 53 МК України законодавцем встановлено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, серед яких відсутня митна декларація країни відправлення відсутня.

В свою чергу, п. 7 ч. 3 ст. 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, зокрема, копію митної декларації країни відправлення.

Тобто, копія митної декларації країни відправлення не належить до документів, які підтверджують митну вартість товару відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, а може додатково надаватися митному органу виключно у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 53 МК України за її наявності.

Таким чином, зауваження митниці щодо відсутності експортних митних декларацій не є підставою для невизнання визначеної позивачем митної вартості, адже ч. 2 ст. 53 МК України такий документ не віднесений до обов`язкових для подання та не впливає на митну вартість.

Щодо доводів скаржника не надання декларантом каталогів, загальних справжніх прейскурантів (прайс-листів) від виробника товару колегія суддів зазначає, що прайс-лист (каталоги, прейскуранти) - це перелік пропозицій товару та цін, що складається виробником (продавцем) товару в процесі здійснення його господарської діяльності та не є товаросупровідним документом. Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника (продавця) товару вказаного документу чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Отже, відомості, наведені у прайс-листі, не мають імперативного характеру і у разі його наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 27.01.2022 у справі № 810/3667/15.

В постанові від 23 жовтня 2020 року у справі № 810/690/17 Верховний Суд вказує, що прайс-лист: по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 МК України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.

Аналогічний за змістом висновок зазначено Верховним Судом і у постановах від 08 грудня 2022 року у справі № 420/2792/19, від 01 березня 2023 року у справі № 420/18880/21.

Доводи апелянта про те, що до митного оформлення позивач надавав інвойс № UKE00420241201 від 13.01.2025, тоді як банківські документи містять посилання на інші інвойси (№ S20241008UKE004 від 10.10.2024 та № UKE00420241201 від 29.09.2024) колегія суддів оцінює критично з огляду на наступне.

За твердженням позивача, оплата за банківськими документами проводилась ним на підставі виставлених продавцем проформ-інвойсів № S20241008UKE004 від 10.10.2024 та № UKE00420241201 від 29.09.2024, натомість поставка партії вже сплаченого товару відбувалась на підставі інвойсу № UKE00420241201 від 13.01.2025, що наданий до митного оформлення.

Тобто, в даному випадку відсутні розбіжності у вказаних вище документах, що може вплинути на правильність визначення митної вартості товару.

При цьому, враховуючи, що під час митних консультацій, відповідач не повідомляв ТОВ «Авто Тренд» про вказані розбіжності, позивач був позбавлений можливості надати пояснення з цього приводу саме під час митного оформлення товару.

Натомість, проформи-інвойси № S20241008UKE004 від 10.10.2024 та № UKE00420241201 від 29.09.2024 разом із поясненнями з вищевказаних зауважень, надавались відповідачу під час оскарження спірного рішення в порядку ст. 55 МК України.

Водночас, митним органом не зазначено підстав їх не врахування під час розгляду заяви ТОВ «Авто Тренд».

Щодо доводів апеляційної скарги про не надання позивачем належних документів на підтвердження транспортних витрат.

Так, апелянт вказує, що декларантом до митного оформлення не надано: договір щодо морського перевезення згідно коносаментів ZH250100234A та ZH250100234D; транзитну митну декларацію T-1, яка зазначена в транспортно-експедиційному рахунку від 20.03.2025 № 3617; банківські платіжні документи щодо оплати транспортно-експедиційних послуг; посередницькій договір між експедитором та перевізником якій зазначений в графі 23 CMR від 20.03.2025; товаротранспортний документ на переміщення товару по маршруту м Гданськ-м. Баково Польща; банківський платіжний документ, що підтверджує факт передоплати згідно умов коносаменту ZH250100234A; калькуляцію транспортних витрат.

Відповідно до п.6 ч. 2 статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів є, зокрема: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Крім того, в розділі ІІІ «Правил заповнення декларації митної вартості» (затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №599) вказано про те, що в графі 20 декларації митної вартості (ДМВ) зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо ці витрати відповідно до умов поставки (графа 3 ДМВ) не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(а) ДМВ). Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст.53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, а також інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг у відповідності до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Таким чином, підтвердженням транспортних витрат є документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

При цьому, перелік транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, наведений у розділі ІІІ Правил №599 не є вичерпним.

Колегія суддів зазначає, що законом не визначено доказ (докази), виключно якими імпортер повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому рахунок на оплату транспортних послуг, довідка про транспортні витрати, договір про надання транспортних послуг є допустимим доказом для підтвердження витрат на перевезення.

Аналогічні висновки щодо законодавчого визначення переліку документів, якими підтверджуються транспортні витрати в межах заявленої імпортером митної вартості товарів викладений у постанові Верховного Суду від 31.05.2019 по справі № 804/16553/14.

Судом встановлено, що на підтвердження транспортних витрат позивач надав митному органу: коносаменти (Bill of lading) від 26.01.2025 №ZH250100234А та від 26.01.2025 №ZH250100234D; автотранспортну накладну (Road consignment note) від 20.03.2025; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від 20.03.2025 №3617; довідку про транспортні витрати від 20.03.2025 №1159; договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 07.02.2023 №ЄФ528023 з додатковими угодами; заявку до договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 13.01.2025.

Також, додатково під час оскарження рішень позивач надав митному органу: довідки експедитора № 1 та № 2 від 19.05.2025, платіжну інструкцію від 28.03.2025 № 14821 про сплату транспортно-експедиторських послуг, акт здачі-приймання робіт від 27.03.2025 № 3925.

Так, організацію перевезення товару ТОВ «Авто Тренд» здійснювало ТОВ «Євро Форвардінг» на підставі договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 07.02.2023 №ЄФ528023, за умовами якого експедитор зобов`язався за рахунок клієнта організувати транспортно-експедиторське обслуговування, перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надати інші транспортно-експедиторські послуги клієнту за згодою сторін.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що експедитор зобов`язаний, зокрема, за рахунок клієнта організовувати перевезення його вантажів на умовах, погоджених сторонами, а також надати інші послуги клієнтові за погодженням сторін, в тому числі, митне оформлення вантажу. При необхідності для виконання своїх зобов`язань за договором, укладати від свого імені договори з транспортними організаціями, контейнерними лініями, автомобільними перевізниками, складами зберігання та другими організаціями. Документом, що підтверджує наявність та зміст такого договору з транспортними організаціями є транспортний документ – коносамент, автомобільна накладна, авіа накладна, залізнична накладна. В узгоджений термін надавати клієнтові інформацію про виконання цього договору і пересилати документацію, пов`язану з перевезенням.

Відповідно до пункту 2.2 Договору експедитор має право, зокрема, за дорученням та за рахунок клієнта здійснювати страхування вантажів клієнта; доручити виконання цього договору третій особі.

Пунктом 4.1.1 Договору передбачено, що перелік послуг, а також вартість послуг експедитора встановлюється за згодою сторін.

Додаткові витрати, пов`язані із будь-якими перевірками вантажу контролюючими державними органами оплачуються по факту надання таких послуг (п. 4.1.2 Договору).

На виконання умов договору, сторонами складено заявку на транспортування та експедирування контейнерів № 1159 від 13.01.2025, якою визначено вартість послуг по перевезенню вантажу – 314 495,36 грн з ПДВ; можливі додаткові видатки; порти навантаження (Нінгбо) та розвантаження (Гданськ); пункт доставки (Харків).

20.03.2025 ТОВ «Євро Форвардінг» виставлено позивачу рахунок на оплату № 3617 на суму 314 495,36 грн з ПДВ за надання наступних послуг:

- міжнародне перевезення вантажу за межами державного кордону України за маршрутом Ningbo, Китай - Gdansk, Польща - 155 358,30 грн;

- транспортно-експедиторське обслуговування за межами території України, включаючи навантажувально-розвантажувальні роботи, автодоставку Гданськ – Баково, складські послуги, оформлення Т1 – 47 580,52 грн;

- транспортні послуги по маршруту: м. Баково, Польща – кордон України, м/п Яготин – 32 500,00 грн;

- транспортні послуги по маршруту: м/п Яготин, Україна – м. Харків, Україна – 78 186,54 грн;

- експедиційні послуги по території України – 600 грн з ПДВ.

Крім того, ТОВ «Євро Форвардінг» складено довідку про транспортно-експедиційні витрати від 20.03.2025, в якій вартість наданих транспортно-експедиторських послуг відповідає сумам, зазначеним у рахунку № 3617 від 20.03.2025.

Вищевказані документи надавались митному органу під час митного оформлення ввезеного товару, що не заперечується відповідачем.

Всі складові, сторони, пункти призначення та контейнер в повній мірі співпадають та розбіжностей між собою не містять, що дає змогу в повній мірі підтвердити та визначити митну вартість імпортованого товару з урахуванням витрат на транспортування.

Крім того, ТОВ «Авто Тренд» сплачено експедитору кошти за надання транспортно-експедиторських послуг в повному обсязі, про що свідчить платіжна інструкція від 28.03.2025 № 14821, надана митному органу під час оскарження спірних рішень.

Доводи апеляційної скарги про не надання позивачем до митного оформлення договорів щодо морського перевезення згідно коносаментів ZH250100234A та ZH250100234D; посередницького договору між експедитором та перевізником якій зазначений в графі 23 CMR від 20.03.2025 колегія суддів відхиляє, оскільки зазначені обставини жодним чином не заважали відповідачу встановити вартість перевезення товару з урахуванням інших наданих документів.

Колегія суддів враховує, що договором від 07.02.2023 надано експедитору можливість залучати перевізників з метою виконання Договору та заявки клієнта.

Як зазначив позивач та не спростував відповідач, експедитор для виконання своїх договірних зобов`язань з метою здійснення перевезення спірного товару залучав перевізників, що не суперечить умовам Договору від 07.02.2023.

Таким чином, залучення ТОВ «Євро Форвардінг» для перевезення товару третіх осіб повністю відповідає змісту транспортно-експедиторської діяльності, договірним відносинам позивача з експедитором та положенням Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 13.09.2019 у справі № 826/66/14.

В свою чергу, довідка про транспортні витрати містить належні та достатні відомості щодо витрат на транспортування товару.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 31.05.2019 по справі № 804/16553/14, довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Доводи скаржника про не надання позивачем до митного оформлення банківських платіжних документів щодо оплати транспортно-експедиційних послуг колегія суддів вважає такими, що не є достатніми підставами вважати, що декларантом занижено митну вартість товару, враховуючи, що спірні документи надані ним під час оскарження спірних рішень в порядку передбаченому ч. 9 ст. 55 МК України.

Щодо доводів апеляційної скарги про не надання до митного оформлення транзитної митної декларації Т-1, зазначеної в транспортно-експедиційному рахунку від 20.03.2025 №3617 та товаротранспортному документі на переміщення товару по маршруту м.Гданськ - м.Баково, Польща.

Судом першої інстанції встановлено, що рахунок на оплату транспортних послуг від 20.03.2025 №3617 містить відомості щодо вартості транспортно-експедиційного обслуговування за межами території України, яке включає в себе в тому числі навантажувально-розвантажувальні роботи (ННР), авто доставку Гданськ - Баково, складські послуги, оформлення Т1.

Тобто, з наведеного документу митний орган мав можливість встановити чи включені декларантом витрати, понесені на переміщення товару по маршруту м.Гданськ - м.Баково, Польща.

Натомість, не надання окремого товаротранспортного документу на переміщення товару вищевказаним маршрутом не свідчить про заниження декларантом витрат на транспортування товару.

В свою чергу, серед переліку документів, визначених ст.53 Митного кодексу України, що подаються до митниці для підтвердження митної вартості товарів, транзитної митної декларації (Т1) не зазначено.

Як наслідок не надання декларантом лише транзитної митної декларації (Т1), за умови наявності інших документів, з яких митниця має можливість встановити митну вартість товару, зокрема, з витратами на його перевезення не є достатньою обставиною для коригування митної вартості.

Колегією суддів також враховано, що наданим до митного оформлення коносаментом вантажовідправника KVR International Co., Ltd № ZH250100234A, в якому зазначено «Freight Prepaid» (фрахт з передоплатою) підтверджено що витрати по фрахту товару включені до ціни товару.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність калькуляції транспортних витрат.

Так, згідно із наказом МФУ від 24 травня 2012 року №599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення" калькуляція транспортних витрат надається тільки при перевезені товару власним транспортом.

В межах спірних правовідносин, перевезення товарів організовано експедитором та власний транспорт позивач не використовував.

Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції, посилання митного органу на відсутність калькуляції є необґрунтованим та безпідставним.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про надання позивачем всіх необхідних документів на підтвердження транспортних витрат.

Доводи апелянта як на підставу визначення митної вартості товару за резервним методом - не надання позивачем на запит митниці всіх витребуваних документів колегія суддів вважає помилковими з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності! такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Колегія суддів зазначає, що вказані у ч. 3 ст. 53 МК України документи мають надаватись митному органу лише за їх наявності у декларанта. Натомість, відсутність таких документів з огляду на їх не складання не слугувати підставою для прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товару.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товарів та додатково під час оскарження спірних рішень, вважає, що останні кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Доводи апелянта про те, що при виконанні митних формальностей за спірними митними деклараціями спрацювала форма контролю системи управління ризиками щодо необхідності здійснити посилений контроль правильності визначення митної вартості товарів, витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів, колегія суддів вважає такими, що не стосуються обставин, які мають виключне значення для коригування задекларованої позивачем митної вартості товару.

Спрацювання системи управління ризиками є підставою для контролюючого органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції і не може бути безумовною підставою для відмови в митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю. Різниця між митною вартістю товару, задекларованого особою, та митною вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про заниження митної вартості декларантом і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 57 МК Верховний Суд зробив у постанові від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-а.

Колегія суддів також враховує, що цінова інформація викладена у Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної фіскальної служби України (ЄАІС) не може бути обґрунтованою підставою для коригування показників митної вартості товару, зазначених в митній декларації позивача, оскільки автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, відтак такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар.

Саме такий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 19.03.2021 по справі № 820/5525/16.

Доводи апеляційної скарги, що задекларований позивачем рівень митної вартості товарів нижче, ніж рівень митної вартості на ідентичні, подібні (аналогічні) товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями раніше колегія суддів оцінює критично, оскільки митним органом під час лише взято за порівняння назву товару, країну походження, країну відправлення, умови поставки.

Водночас, на митну вартість товару впливають й інші показники, такі як фактурна вартість, маршрут транспортування та інші комерційні умови поставки.

Як наслідок, лише подібність ввезених позивачем товарів з тими, що порівнювала митниця за виробником чи країною походження беззаперечно та достеменно не свідчить про те, що задекларований позивачем рівень митної вартості товарів нижче, ніж рівень митної вартості на ідентичні, подібні (аналогічні) товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями раніше.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що Митниця не надала доказів на підтвердження обставин, що позивачем у митних деклараціях зазначено не всі складові числового значення задекларованої митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

В свою чергу, позивач надав необхідні та достатні документи для підтвердження задекларованої митної вартості, проте митний орган не навів переконливих аргументів, що надані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не довів наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спірні рішення про коригування митної вартості товарів прийняті відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для їх прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в апеляційній скарзі скаржником не висловлено заперечень щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, стягнутих судом першої інстанції на користь позивача, а отже у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для зменшення розміру понесених витрат на правову допомогу.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Стосовно розподілу витрат на правову допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 п. 1 ч. 3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч.1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2-7 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 7 ст. 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Колегія суддів зазначає, що позивачем до закінчення судових дебатів зроблено заяву про понесені витрати на правову допомогу та своєчасно надано докази на їх підтвердження.

Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, часу, витраченого адвокатом, їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною .

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 27.01.2022 по справі № 813/2241/18.

Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат застосовує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що представництво інтересів ТОВ «Авто Тренд» в Другому апеляційному адміністративному суді здійснювалось ТОВ «ЗМЗ ПС» на підставі договору про надання правничої допомоги № 04/01-24С від 04.01.2024.

Розділом 3 Договору передбачено, що сторони узгодили, що клієнт здійснює попередню оплату юридичних послуг в розмірі, узгодженому сторонами в додаткових угодах до цього договору на підставі відповідного рахунку. Вартість юридичних послуг вираховується відповідно до витраченого часу на надання такої послуги з розрахунку 1 000,00 грн за одну годину роботи адвоката.

Орієнтовна вартість та перелік послуг за Договором, становить зокрема:

- представництво інтересів клієнта в суді апеляційної інстанції (участь у судових засіданнях) – 1 год – 1 000,00 грн;

- підготовка та подання апеляційної скарги – 5 год – 5 000,00 грн;

- підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу – 3 год – 3 000,00 грн.

Підтвердженням виконання умов даного Договору з боку виконавця вважається підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних послуг, який підписується сторонами.

Адвокатом в межах Договору надано послуги на загальну суму 3 000,00 грн:

- підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу – 3 год – 3 000,00 грн, що підтверджується актом прийому-передачі виконаних послуг від 17.06.2026.

Позивачем сплачено ТОВ «ЗМЗ ПС» кошти в сумі 3 000,00 грн за надані послуги з правової допомоги, на підтвердження чого надано платіжну інструкцію від 17.06.2026.

Суд враховує, що ст. 134 КАС України покладає обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач, на виконання вимог процесуального законодавства, подав до суду апеляційної інстанції заперечення на заяву про винесення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, в якому вказував, що заявлена сума витрат на правничу професійну допомогу є неспіврозмірною із складністю справи та виконаними адвокатом послугами, часом, витраченим на виконання відповідної послуги та її обсягом, ціною позову та значенням справи для сторони.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу і пропорційності їх складності правовому супроводу справи, колегія суддів вважає, що заявлений розмір витрат на правову допомогу в сумі 3 000,00 грн є неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг з огляду на наступне.

За правилами оцінки доказів, встановлених ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З матеріалів справи вбачається, що адвокатом під час апеляційного розгляду справи надано позивачу послуги зі складання відзиву на апеляційну скаргу.

Дослідивши відзив на апеляційну скаргу, колегія суддів зазначає, що документ не є великим за обсягом (шість сторінок) частково дублює зміст позовної заяви, складається з викладу обставин справи, норм законодавства, яке регулює спірні правовідносини та містить у собі клопотання про стягнення витрат на правову допомогу, тобто його підготовка не потребувала багато часу.

Колегія суддів також враховує правову позицію Верховного Суду, яка викладена в додатковій постанові від 11.12.2019 у справі №2040/6747/18, якою встановлено, що надання правової допомоги з приводу вирішення навіть певної (усієї) сукупності процесуальних питань в апеляційному порядку не може бути об`єктивно оцінено у більшому розмірі, ніж надання первинної правничої допомоги, необхідної для звернення особи до суду з адміністративним позовом, оскільки первинна - більш складна, об`ємна і потребує повного аналізу обставин справи та нормативно-правової бази.

Крім того, колегія суддів враховує, що представництво ТОВ «Авто Тренд» в судах першої та апеляційної інстанції здійснювалось однією юридичною особою – ТОВ «ЗМЗ ПС», що свідчить про обізнаність його представника з обставинами щодо спірних правовідносин, що, поза сумнівом, істотно впливає на обсяг надання ним послуг в межах їх повторного вивчення.

Окрім того, дана справа є справою незначної складності, практика судів адміністративною юрисдикції у подібних правовідносинах є численною.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2024 по справі № 686/5757/23 наголосила, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Суд також вважає необхідним зауважити, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду від 02.08.2022 у справі № 640/14930/20.

Врахувавши конкретні обставини цієї справи, колегія суддів дійшла переконання, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію розумності їхнього розміру.

Ураховуючи викладене, заперечення відповідача щодо заявленого розміру витрат на правничу допомогу, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, значення справи для сторони, надані докази, колегія суддів дійшла висновку, що слід відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу, понесені у суді апеляційної інстанції, у розмірі 2 000,00 грн, оскільки саме такий розмір правової допомоги буде співмірним заявленим позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 по справі № 520/16442/25 - залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (ЄДРПОУ 44017626, вул. Миколаївська, 16Б, м. Харків, 61005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Тренд" (ЄДРПОУ 38493680, пров. Сімферопольский, 6, м. Харків, 61052) витрати на професійну правничу допомогу, понесені у суді апеляційної інстанції в сумі 2 000,00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок).

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді Я.В. П`янова А.О. Бегунц