Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №520/19937/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 р. Справа № 520/19937/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Чалого І.С. , Семененко М.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2026, головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В., повний текст складено 21.07.26 по справі № 520/19937/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі – ГУ ПФУ в Донецькій області, пенсійний орган), в якому просить суд:

визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Донецькій області, щодо відмови у проведенні індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1.14, у розмірі 1.197, у розмірі 1.0796, у розмірі 1.115 та у розмірі 1.121;

зобов`язати ГУ ПФУ в Донецькій області провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України № 1058-ІV від 09.07.2003 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України № 1058-ІV) шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 9 118.81 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1.14 з 01.03.2022 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1.197 з 01.03.2023 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1.0796 з 01.03.2024 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 з 01.03.2025 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1.121 з 01.03.2026 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, за 6 місяців від дати подання позову, тобто з 08.01.2026.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2026 залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 .. Надано позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду доказів доплати судового збору.

В ухвалі про залишення позову без руху судом зазначено, що позивачем заявлено п`ять вимог немайнового характеру, в силу приписів ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в даному випадку ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру в загальному розмірі становить 5 324.80 грн (1 064.96 грн х 5). При подачі позовної заяви надано квитанцію про сплату судового збору на суму 1 331.20 грн.

На виконання ухвали суду представником позивача надіслано заяву на усунення недоліків, в якій зазначено, що предметом спору є одне порушене право позивача, а саме право на належний розмір пенсійного забезпечення, визначений відповідно до частини другої статті 42 Закону України № 1058-ІV. Зазначення у позовній заяві коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати за період з 2022 по 2026 роки, а також посилання на відповідні постанови Кабінету Міністрів України, не свідчать про наявність шести окремих предметів спору та не можуть утворювати шести самостійних позовних вимог немайнового характеру так як зазначені у позовній заяві коефіцієнти є складовими механізму проведення одного послідовного перерахунку пенсії та визначають лише спосіб виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2026 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що Харківський окружний адміністративний суд в даній ухвалі не вірно застосував положення Закону України «Про судовий збір», КАС України та діяв всупереч усталеній практиці Верховного Суду. Керуючись частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за кожну вимогу немайнового характеру сплачується лише у разі об`єднання у позовній заяві двох і більше самостійних вимог немайнового характеру. Отже, закон пов`язує необхідність додаткової сплати судового збору виключно з наявністю кількох самостійних вимог немайнового характеру. А саме поняття «вимога» у розумінні зазначеної норми означає окремий предмет позовної заяви, який може бути самостійним предметом судового розгляду. В свою чергу Харківський окружний адміністративний суд фактично не встановлював кількість самостійних вимог, а прирівняв різні роки проведення індексації цивільної пенсії, різні коефіцієнти збільшення та різні постанови Кабміну як окремі позовні вимоги, що суперечить змісту Закону України «Про судовий збір». Однак із змісту поданої позовної заяви вбачається, що предметом спору є одне порушене право позивача, а саме право на належний розмір пенсійного забезпечення, визначений відповідно до частини другої статті 42 Закону України № 1058-ІV. В позовній заяві ОСОБА_1 викладено одну основну вимогу про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у проведенні індексації пенсії та одну похідну вимогу про зобов`язання провести належний перерахунок та виплату пенсії. При цьому вимога про проведення перерахунку пенсії є похідною від вимоги про визнання протиправними дій відповідача та спрямована на відновлення одного порушеного права позивача. Ототожнення судом похідної вимоги із самостійною вимогою є неправильним застосуванням процесуального закону. Предметом спору є одна бездіяльність відповідача, яка полягає у невиконанні вимог законодавства щодо проведення належного перерахунку пенсії, та саме ця бездіяльність є предметом судового контролю, а наведення у позовній заяві всіх коефіцієнтів індексації є лише способом обґрунтування механізму проведення одного комплексного перерахунку пенсії. Тобто зазначені коефіцієнти є елементами одного розрахунку, а не окремими предметами судового захисту. Фактично суд першої інстанції прирівняв елементи розрахунку до окремих позовних вимог, що суперечить змісту статті 6 Закону України «Про судовий збір». Посилається на рішення Верховного Суду від 18.09.2023 у справі № 758/5118/21.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 294 КАС України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку, зазначення позивачем однієї дати (08.01.2026), з якої слід здійснити перерахунок пенсії із застосуванням шести коефіцієнтів збільшення 1.14, 1.197, 1.0796, 1.115, 1.121, не впливає на фактичну кількість заявлених позовних вимог, оскільки такі коефіцієнти на законодавчому рівні застосовуються з різних дат. Отже, ставка судового збору за подачу даного позову становить 5 324.80 грн. (1 064.96 грн х 5), про що зазначалося в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху. Оскільки позивачем сплачено судовий збір у сумі 1 331.20 грн., тобто не сумі, визначеній в ухвалі суду про залишення позову без руху, позивачем не усунуто недоліки позовної заяви в частині сплати судового збору в належному розмірі.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про повернення позовної заяви, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частина 1 ст. 5 КАС України визначає, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Частиною другою статті 171 КАС України визначено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

При цьому, як установлено частиною третьою статті 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частинами першою та другою статті 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Згідно із пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

У цій справі, як вже зазначалося, підставою для постановлення судом першої інстанції ухвали про повернення позовної заяви ОСОБА_1 слугував його висновок про те, що позивачем у позові заявлено в сукупності п`ять вимог немайнового характеру (п`ять окремих випадків незастосування різних коефіцієнтів індексації середньої заробітної плати у розмірі 1.14, у розмірі 1.197, у розмірі 1.0796, у розмірі 1.115 та у розмірі 1.121), тому судовий збір за подання такого позову підлягає сплаті у загальному розмірі 5 324.80 грн. (1 064.96 грн х 5), у зв`язку із чим позивачу належить доплатити 3 993.60 грн судового збору та надати до суду відповідний доказ, про що зазначено в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 15.07.2026, однак позивач не усунув такий недолік позовної заяви у встановлений судом строк, тому є підстави для застосування пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.

При цьому, як встановив суд, позивачем до позову додано документ про сплату судового збору в розмірі 1 331.20 грн, який відповідає сумі судового збору, яка підлягає сплаті фізичною особою за одну вимогу немайнового характеру.

Колегія суддів зазначає, що згідно з частиною другою статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною першою статті 4 Закону України № 3674-VI встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України № 3674-VI ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, становить 0.4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як установлено частиною третьою статті 6 Закону України № 3674-VI, у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

У той же час, за змістом пункту 23 частини першої статті 4 КАС України похідна позовна вимога - це вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Колегія суддів зазначає, що, перевіряючи правильність сплати позивачем судового збору та визначаючи кількість вимог немайнового характеру, які були заявлені в позові, суду першої інстанцій у цій справі необхідно врахувати, що вимога про визнання протиправним акта, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися їх вчинення тощо), які є наслідком протиправності акта, дій чи бездіяльності, є однією вимогою.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач заявив одну позовну вимогу немайнового характеру, яка стосується оскарження бездіяльності відповідача щодо нездійснення перерахунку його пенсії для забезпечення її індексації із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

При цьому інша заявлена вимога є похідною і стосуються порядку і способу, яким, на думку позивача, має бути обчислена його пенсія та здійснена її виплата.

Суд же першої інстанції, неправильно вказавши кількість заявлених позовних вимог, припустився помилки при визначенні розміру судового збору, який необхідно сплатити за подання позовної заяви, і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про не усунення позивачем недоліку позовної заяви й наявність підстав для її повернення у зв`язку із цим.

При цьому, констатуючи в ухвалі про залишення позову без руху, що позов в сукупності містить п`ять вимог немайнового характеру (п`ять окремих випадків незастосування різних коефіцієнтів індексації середньої заробітної плати у розмірі 1.14, у розмірі 1.197, у розмірі 1.0796, у розмірі 1.115 та у розмірі 1.121), суд першої інстанції не навів відповідних обґрунтованих й прийнятних мотивів, з посиланням на відповідні норми права, за яких він дійшов до такого висновку. Також, суд не врахував, що індексація пенсій повинна проводитись щорічно відповідно до означених вище постанов Уряду України та з урахуванням приписів частини другої статті 42 Закону України № 1058-IV шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії із застосуванням відповідних коефіцієнтів збільшення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 08.06.2026 у справі № 420/5866/26.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції, неправильно визначивши кількість заявлених позовних вимог, припустився помилки при визначенні розміру судового збору, який необхідно було сплатити за подання позовної заяви, і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про залишення позовної заяви без руху з цих підстав та подальше її повернення.

Також суд першої інстанції не врахував, що індексація пенсій повинна проводитись щорічно відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», від 25.02.2025 року № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» та з урахуванням приписів ч. 2 ст. 42 Закону України № 1058-IV шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії із застосуванням відповідних коефіцієнтів збільшення.

Відповідно до частини третьої статті 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

За пунктом 1 частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

За встановлених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про повернення позовної заяви не з`ясовано всіх фактичних обставин, що мають значення для вирішення цього питання, у зв`язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити - ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2026 по справі № 520/19937/26 скасувати.

Справу № 520/19937/26 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду справи.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню .

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло

Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий М.О. Семененко