Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №520/7354/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 р. Справа № 520/7354/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: П`янової Я.В. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2026, (головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В.) по справі № 520/7354/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазавто»

до Харківської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укргазавто» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати:

- рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № UA807000/2026/000062/2 від 02.03.2026;

- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2026/000101 від 02.03.2026.

В обґрунтування позову зазначило, що під час митного оформлення товарів надало всі необхідні та достатні документи, передбачені ч.2 ст. 53 МК України, які чітко ідентифікували товари та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість митниця, в порушення норм МК України, безпідставно прийняла оскаржувані рішення та картку відмови, як наслідок, неправомірно застосувала резервний метод визначення митної вартості товарів, імпортованих позивачем.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2026 позов задоволено.

Харківська митниця (далі - відповідач), не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин справи, просила його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про не надання належної оцінки доводам відповідача, щодо наявності в наданих документах розбіжностей, відсутності в них всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказує про наявність у митного органу рішень про коригування митної вартості за подібними товарами по даному підприємству.

Також, зазначає, що декларантом до митного оформлення не надано прайс-листи, каталоги від виробника товару, які містили б детальну цінову інформацію по товарам, які ввезені ним на територію України, експортної митної декларації країни відправлення.

Звертає увагу на розбіжності щодо умов здійснення оплати за товар, а саме: згідно пункту 4.1.1 зовнішньоекономічного договору від 20.03.2025 № 252003 «оплата здійснюється за фактом отримання товару», згідно пункту 5.3 цього договору «продавець зобов`язаний поставити товар покупцю протягом 40 днів від дати отримання оплати від покупця» (тобто 100% передплата), згідно комерційного інвойсу від 26.11.2025 № 252611/1923 та специфікації до контракту від 26.11.2025 № 252611/1923 оплата відбувається з відстрочкою 180 днів.

Щодо транспортних витрат, вказує, що декларантом не надано коносамент; супровідний документ Т1 № 26PL322080NS5WPYM4, який зазначено в залізничній накладній; транспортно-експедиційну заявку згідно пункту 2.1.4 транспортного договору від 01.08.2025 № 01-08-25.

Звертає увагу, що на підставі даних сайту www.searates.com митним органом встановлено, що контейнер № MSKU1581923 вивантажено з судна у порту Wilhelmshaven (Німеччина) 14.01.2026 та 28.01.2026 перевантажено на інше судно, водночас декларантом витрати на зберігання товару в порту призначення не зазначені у рахунку на оплату транспортно-експедиційних послуг.

Також, за твердженням апелянта, суд першої інстанції не надав жодної оцінки доводам митного органу щодо спрацювання спеціалізованої бази ЄАІС Держмитслужби, як обґрунтовану підставу для виникнення у відповідача сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості ввезених товарів та можливість останнього застосувати резервний метод визначення митної вартості з огляду на не надання підприємством додаткових документів на запит митниці.

Як наслідок, вважає, що ним правомірно прийняті рішення про коригування митної вартості та картка відмови.

Крім того, з посиланням на постанову Верховного Суду від 27.05.2025 у справі № 520/102/24, вказує на безпідставне скасування судом першої інстанції картки відмови у митному оформленні, оскільки на час звернення позивача до суду остання вичерпала свою дію, а отже права та інтереси ТОВ «Укргазавто» жодним чином не порушені.

Позивач не подав відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 20.03.2025 між ТОВ «Укргазавто» (покупець) та компанією More Kreation Trading Company Limited (Китай)(продавець) укладено контракт № 252003, за умовами якого продавець поставляє продукцію на умовах FOB – Нінгбо або FOB – Шанхай (Китай) (згідно Інкотермс - 2010) обладнання та запасні частини, а покупець зобов`язується приймати товари та оплачувати їх відповідно до умов цього Контракту.

Відповідно до пунктів 2.1 – 2.3 Контракту ціни на товар встановлюються в доларах США і вказуються в інвойсі, які оформлюються на підставі угоди.

Загальна сума контракту становить 2 800 000,00 дол. США. Остаточна сума контракту вказується в інвойсі.

В ціну товару включається вартість тари, упаковки, маркування, а також витрати пов`язані з доставкою товару в порт відвантаження згідно з умовами поставки FOB.

Розділом 4 Контракту передбачено, що платежі за товари, що поставляються за цим Договором здійснюються частинами – по кожному виконуваному інвойсу.

Оплата здійснюється за фактом отримання товару.

Згідно п. 5.1 Контракту за цим Договором продавець поставляє товар покупцю на умовах FOB – Нінгбо або FOB – Шанхай відповідно до умов Інкотермс – 2010.

26.11.2025 сторонами Контракту підписано Специфікацію № 252611/1923, якою узгоджено поставку автомобільних запчастин (кожухи вентилятора, радіатори, гайки, болти, пружини колодок, картери, скоби, супорти, ступиці, хомути, опори, подушки двигуна, сайлентблоки, шланги, ущільнювачі) на загальну суму 55 506,87 дол. США.

Специфікацією також визначено умови оплати: 180 днів відстрочки платежу з моменту оформлення ВМД; умови поставки - FOB – Нінгбо; термін поставки – 90 днів з дати інвойсу.

Цього ж дня компанією More Kreation Trading Company Limited виставлено покупцю рахунок-фактуру (комерційний інвойс) № 252611/1923 від 26.11.2025 на оплату товару в розмірі 55 506,87 дол. США.

Умови оплати, умови та термін поставки, визначені інвойсом відповідають відповідним умовам, погодженим сторонами у Специфікації.

У грудні 2025 р. продавець поставив позивачу партію товару, що підтверджується коносаментом від 02.12.2025 № 264909564.

02.03.2026 з метою митного оформлення товару, представник позивача – ТОВ «Арта-ТН» подало до Харківської митниці митну декларацію № 26UA807200002800U6, митну вартість визначено за основним методом - за ціною договору в розмірі 55 506,87 дол. США.

На підтвердження митної вартості, разом з декларацією ТОВ «Арта-ТН» надало, зокрема: пакувальний лист; рахунок-фактуру (комерційний інвойс) № 252611/1923 від 26.11.2025; залізничну накладну № 1226005 від 11.02.2026; декларацію про походження товару; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 252003 від 20.03.2025; специфікацію № 252611/1923 від 26.11.2025; рахунки на оплату транспортно-експедиційних послуг від 02.03.2026 № СФ-48542 та № СФ-48543; договір транспортного експедирування від 01.08.2025 № 01-08-25; платіжні інструкції від 03.03.2026 № 2391 та № 2392, довідку про транспортні витрати від 02.03.2026.

02.03.2025 з підстав спрацювання системи ризиків, згенерованих АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів, в зв`язку з надходженням до ВАКМВ УКАМП запиту щодо вирішення спірного питання правильності визначення митної вартості товарів, митним органом запропоновано надати позивачу додаткові документи на підтвердження митної вартості товарів, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг; виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення з перекладом (згідно ст. 254 МКУ); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини з урахуванням Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДМС України від 01.07.2021 № 476; транспортно-експедиційні рахунки, заявки перевезення, договори тощо; за бажанням - інші документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

На запит митниці, декларант повідомив про те, що додаткові документи в рамках терміну, передбаченого ч. 3 ст. 53 МК України надаватись не будуть. Просив прийняти рішення про завершення митного оформлення на підставі документів, наданих під час митного оформлення до декларації № 26UA807200002800U6.

За наслідками розгляду документів та пояснень, наданих декларантом митним органом 02.03.2026 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2026/000062/2 та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2026/000101.

Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірні рішення та картка відмови прийняті відповідачем необґрунтовано, а тому є протиправними.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі - МК України) та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій із митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Положення ст. 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Із положень частин 1 та 2 ст. 53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За приписами ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

За ч. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

За положеннями статей 57, 58 МК України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

Водночас, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 8 ст. 57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Єдиними підставами, які надають митному органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

В той же час, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 по справі 809/1469/16, від 04.06.2020 у справі №1.380.2019.001823, від 01.04.2021 у справі № 260/695/19.

Водночас, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598).

Отже, з системного аналізу наведених норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.05.2022 у справі № 2040/6019/18.

Судовим розглядом установлено, що митне оформлення товарів здійснювалось позивачем за основним методом (ціною контракту від 20.03.2025) з урахуванням специфікації від 26.11.2025 та інвойсу від 26.11.2025.

Позивачем до митного оформлення подано митну декларацію, а також документи на підтвердження вартості товарів, що поставляються в Україну.

Відповідачем за результатами розгляду митної декларації та документів прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів.

У графі 33 рішення в якості причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, зазначено:

- наявні рішення про визначення митної вартості за подібними товарами по даному підприємству;

- декларантом не надано каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- наявні розбіжності щодо умов здійснення оплати за товар, а саме: згідно пункту 4.1.1 зовнішньоекономічного договору від 20.03.2025 № 252003 «оплата здійснюється за фактом отримання товару», згідно пункту 5.3 цього договору «продавець зобов`язаний поставити товар покупцю протягом 40 днів від дати отримання оплати від покупця» (тобто 100% передплата), згідно комерційного інвойсу від 26.11.2025 № 252611/1923 та специфікації до контракту від 26.11.2025 № 252611/1923 оплата відбувається з відстрочкою 180 днів;

- декларантом не надано експортну митну декларацію країни відправлення;

- за відкритою інформацію з мережі Інтернет (сайт www.searates.com) контейнер MSKU1581923, відповідно до маршруту Ningbo Китай – Gdansk Польша було вивантажено з судна у порту Wilhelmshaven, DE (Німеччина) 14.01.2026 та перевантажено на інше судно 28.01.2026, тобто контейнер MSKU1581923 простояв в порту 14 днів, таким чином вбачаються додатково понесені витрати на зберігання/ перевантаження товару в порту, однак вищевказані витрати не зазначені у рахунку на оплату транспортно-експедиційних послуг від 02.03.2026 № СФ-48542 та від 02.03.2026 № СФ-48543;

- до митного оформлення не надано коносамент, згідно якого виставлені рахунки послуг від 02.03.2026 № СФ-48542 та від 02.03.2026 № СФ-48543, де включені витрати на морське перевезення;

- до митного оформлення не надано документ Т1 № 26PL322080NS5WPYM4, який зазначено в залізничній накладній від 11.02.2026 № 1226005 та в рахунку від 02.03.2026 № СФ-48543 не включені витрати на оформлення даного документа;

- декларантом не надано транспортно-експедиційну заявку згідно п. 2.1.4 транспортного договору від 01.08.2025 № 01-08-25;

- не надано запитувані документи.

Джерелом інформації по товарам слугувала цінова інформація, що наявна в АСМО Інспектор та ЄАІС про митні оформлення товарів митне оформлення яких вже здійснено у максимально наближений термін з посиланням на митні декларації та зазначенням вартості товару на одну одиницю, що бралась для розрахунку митної вартості ввезених позивачем товарів.

При визначенні подібності товару враховувались наступні чинники: назва товару, країна походження, умови поставки.

Коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом у відповідності до статті 64 МК України.

Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, надані позивачем документи містили всі відомості, в підтвердження числових значень складових митної вартості товарів та ціни, що підлягає сплаті за ці товари.

Доводи скаржника щодо наявності рішень про визначення митної вартості за подібними товарами по даному підприємству колегія суддів оцінює критично, оскільки рішення про коригування митної вартості складається тільки на ту партію товару, яка проходить митне оформлення і не може впливати на подальше оформлення інших товарів (партій товарів) по ціні, вказаній у попередніх рішеннях про коригування митної вартості.

За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 05 травня 2022 року у справі № 2040/6019/18, наявність у системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Доводи апелянта про ненадання декларантом митної декларації країни відправлення колегія суддів вважає такими, що не є достатніми підставами для коригування митної вартості товару, оскільки документом, який підтверджує митну вартість товарів є інвойс, яким визначено вартість товару та Контракт зі Специфікацією, що містять умови його поставки, а не митна декларація країни відправлення.

Колегія суддів зауважує, що ч. 2 ст. 53 МК України законодавцем встановлено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, серед яких відсутня митна декларація країни відправлення відсутня.

В свою чергу, п. 7 ч. 3 ст. 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, зокрема, копію митної декларації країни відправлення.

Тобто, копія митної декларації країни відправлення не належить до документів, які підтверджують митну вартість товару відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, а може додатково надаватися митному органу виключно у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 53 МК України за її наявності.

Таким чином, зауваження митниці щодо відсутності експортної митної декларації не є підставою для невизнання визначеної позивачем митної вартості, адже ч. 2 ст. 53 МК України такий документ не віднесений до обов`язкових для подання та не впливає на митну вартість.

Щодо доводів скаржника не надання декларантом каталогів, загальних справжніх прейскурантів (прайс-листів) від виробника товару колегія суддів зазначає, що прайс-лист (каталоги, прейскуранти) - це перелік пропозицій товару та цін, що складається виробником (продавцем) товару в процесі здійснення його господарської діяльності та не є товаросупровідним документом. Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника (продавця) товару вказаного документу чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Отже, відомості, наведені у прайс-листі, не мають імперативного характеру і у разі його наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 27.01.2022 у справі № 810/3667/15.

В постанові від 23 жовтня 2020 року у справі № 810/690/17 Верховний Суд вказує, що прайс-лист: по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 МК України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.

Аналогічний за змістом висновок зазначено Верховним Судом і у постановах від 08 грудня 2022 року у справі № 420/2792/19, від 01 березня 2023 року у справі № 420/18880/21.

Щодо доводів скаржника про розбіжності в умовах здійснення оплати за товар, визначених Контрактом, Специфікацією та інвойсом.

Судом встановлено, що відповідно до пункту 4.1 Контракту оплата здійснюється за фактом отримання товару.

Згідно пункту 5.3 Контракту продавець зобов`язаний поставити товар на адресу покупця за даним контрактом протягом 40 днів від дати отримання оплати від покупця.

В свою чергу, Специфікацією № 252611/1923 та інвойсом № 252611/1923 визначені наступні умови оплати товару: 180 днів відстрочки платежу з моменту оформлення ВМД.

Тобто, умовами п. 4.1 Контракту, специфікацією та інвойсом передбачено поставку товару на умовах відстрочення платежу, тоді як п. 5.3 Контракту фактично визначено поставку на умовах передоплати.

Водночас, Верховний Суд у постанові від 22.09.2019 у справі №810/2784/18 зазначив, що обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

У постанові від 11 червня 2019 року по справі № 813/1755/17 Верховний Суд дійшов висновку, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Відтак колегія суддів вважає, що наведені вище обставини щодо умов оплати товару не можуть слугувати підставою для коригування митної вартості товару.

Щодо доводів апеляційної скарги про не надання позивачем належних документів на підтвердження транспортних витрат.

Так, апелянт вказує, що декларантом до митного оформлення не надано, зокрема, коносамент; супровідний документ Т1 № 26PL322080NS5WPYM4, який зазначено в залізничній накладній; транспортно-експедиційну заявку згідно пункту 2.1.4 транспортного договору від 01.08.2025 № 01-08-25.

Відповідно до п.6 ч. 2 статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів є, зокрема: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Крім того, в розділі ІІІ «Правил заповнення декларації митної вартості» (затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №599) вказано про те, що в графі 20 декларації митної вартості (ДМВ) зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо ці витрати відповідно до умов поставки (графа 3 ДМВ) не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(а) ДМВ). Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст.53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, а також інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг у відповідності до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Таким чином, підтвердженням транспортних витрат є документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

При цьому, перелік транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, наведений у розділі ІІІ Правил №599 не є вичерпним.

Колегія суддів зазначає, що законом не визначено доказ (докази), виключно якими імпортер повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому рахунок на оплату транспортних послуг, довідка про транспортні витрати, договір про надання транспортних послуг є допустимими доказами для підтвердження витрат на перевезення.

Аналогічні висновки щодо законодавчого визначення переліку документів, якими підтверджуються транспортні витрати в межах заявленої імпортером митної вартості товарів викладений у постанові Верховного Суду від 31.05.2019 по справі № 804/16553/14.

Судом встановлено, що на підтвердження транспортних витрат позивач надав митному органу: залізничну накладну № 1226005 від 11.02.2026; рахунки на оплату транспортно-експедиційних послуг від 02.03.2026 № СФ-48542 та № СФ-48543; договір транспортного експедирування від 01.08.2025 № 01-08-25; платіжні інструкції від 03.03.2026 № 2391 та № 2392, довідку про транспортні витрати від 02.03.2026.

Так, організацію перевезення товару ТОВ «Укргазавто» здійснювало ТОВ «ТГЛ Україна» на підставі договору транспортного експедирування від 01.08.2025 № 01-08-25, за умовами якого експедитор зобов`язується за плату та за рахунок клієнта зробити або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних і транзитних вантажів клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що експедитор має право, зокрема: укладати договори та угоди з перевізниками, портами, складами, судноплавними компаніями/їх агентами, експедиторськими та іншими організаціями, які є резидентами або нерезидентами України для виконання своїх обов`язків за даним Договором; отримувати від клієнта доручення, заявку на надання транспортно-експедиторських послуг, документи та іншу інформацію, необхідну для виконання своїх обов`язків за Договором.

02.03.2026 ТОВ «ТГЛ Україна» виставлено позивачу рахунок-фактуру № СФ-48542 на суму 132 217,00 грн за надання послуг з морського перевезення за маршрутом: порт Нінгбо, Китай-порт, Гданськ, Польща.

Цього ж дня ТОВ «ТГЛ Україна» виставлено позивачу рахунок-фактуру № СФ-48543 на суму 145 222,00 грн З ПДВ за надання наступних послуг:

- компенсація портовських послуг за межами України – 15 172,00 грн;

- залізничне навантаження, перевезення за маршрутом Гданськ, Польща – м/п Мостицька, Україна – 69 360,00 грн;

- залізничне перевезення за маршрутом м/п Мостицька – Харків, Україна – 47 251,50 грн;

- транспортно-експедиторське обслуговування по території України – 11 198,75 грн, ПДВ - 2 239,75 грн.

ТОВ «Укргазавто» сплачено експедитору кошти за надання транспортно-експедиторських послуг в повному обсязі, про що свідчать платіжні інструкції від 03.03.2026 № 2391 та № 2392.

Крім того, ТОВ «ТГЛ Україна» складено довідку про транспортні витрати від 02.03.2026, в якій вартість наданих транспортно-експедиторських послуг відповідає сумам, зазначеним у рахунках від 02.03.2026 № СФ-48542 та № СФ-48543.

Вищевказані документи надавались митному органу під час митного оформлення ввезеного товару, що не заперечується відповідачем.

Всі складові, сторони, пункти призначення та контейнер в повній мірі співпадають та розбіжностей між собою не містять, що дає змогу в повній мірі підтвердити та визначити митну вартість імпортованого товару з урахуванням витрат на транспортування.

Доводи апеляційної скарги про не надання позивачем до митного оформлення коносаменту та супровідного документу Т1 № 26PL322080NS5WPYM4, який зазначено в залізничній накладній колегія суддів відхиляє, оскільки зазначені обставини жодним чином не заважали відповідачу встановити вартість перевезення товару з урахуванням інших наданих документів.

Доводи скаржника про не надання позивачем заявки на перевезення колегія суддів також вважає такими, що не є беззаперечними підставами для висновку про заниження позивачем митної вартості товару за рахунок транспортних витрат.

Колегія суддів зазначає, що заявка на перевезення не є єдиним документом, яким підтверджується митна вартість. Більш того, оскільки Митним кодексом України не визначено види доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, довідка про транспортні витрати та рахунки є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, від 22.08.2019 у справі №810/2784/18, від 31.01.2018 у справі №810/2839/17.

В спірному випадку транспортні витрати підтверджуються в повному обсязі наданими позивачем до митного контролю довідкою про транспортні витрати та рахунками на оплату транспортно-експедиційних послуг.

Щодо доводів скаржника про не зазначення декларантом у рахунку на оплату транспортних послуг від 30.07.2025 № 4657 понесених витрат на зберігання/перевантаження товару в порту з посиланням на відомості з сайту www.searates.com колегія суддів зазначає наступне.

Судом встановлено, що у рахунку від 02.03.2026 № СФ-48543, виставленому експедитором містяться відомості про необхідність сплати замовником компенсації портовських послуг за межами України та залізничного навантаження.

Тобто, відповідні складові на зберігання/перевантаження товару вказані у рахунку на оплату транспортних послуг.

Натомість, відповідачем не спростовано наведених обставин та не надано жодних доказів на підтвердження понесення ТОВ «Укргазавто» додаткових витрат, окрім тих, що визначені зазначеним вище документом.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про надання позивачем всіх необхідних документів на підтвердження транспортних витрат.

Доводи апелянта як на підставу визначення митної вартості товару за резервним методом - не надання позивачем на запит митниці всіх витребуваних документів колегія суддів вважає помилковими з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності! такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Колегія суддів зазначає, що вказані у ч. 3 ст. 53 МК України документи мають надаватись митному органу лише за їх наявності у декларанта. Натомість, відсутність таких документів з огляду на їх не складання не слугувати підставою для прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товару.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару та додатково під час оскарження спірного рішення, вважає, що останні кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Доводи апелянта про те, що при виконанні митних формальностей за спірною митною декларацією спрацювала форма контролю системи управління ризиками щодо необхідності здійснити посилений контроль правильності визначення митної вартості товарів, витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів, колегія суддів вважає такими, що не стосуються обставин, які мають виключне значення для коригування задекларованої позивачем митної вартості товару.

Спрацювання системи управління ризиками є підставою для контролюючого органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції і не може бути безумовною підставою для відмови в митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю. Різниця між митною вартістю товару, задекларованого особою, та митною вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про заниження митної вартості декларантом і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 57 МК Верховний Суд зробив у постанові від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-а.

Колегія суддів також враховує, що цінова інформація викладена у Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної фіскальної служби України (ЄАІС) не може бути обґрунтованою підставою для коригування показників митної вартості товару, зазначених в митній декларації позивача, оскільки автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, відтак такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар.

Саме такий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 19.03.2021 по справі № 820/5525/16.

Доводи апеляційної скарги, що задекларований позивачем рівень митної вартості товарів нижче, ніж рівень митної вартості на ідентичні, подібні (аналогічні) товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями раніше колегія суддів оцінює критично, оскільки митним органом під час лише взято за порівняння назву товару, країну походження, умови поставки.

Водночас, на митну вартість товару впливають й інші показники, такі як фактурна вартість, маршрут транспортування та інші комерційні умови поставки.

Як наслідок, лише подібність ввезених позивачем товарів з тими, що порівнювала митниця за виробником чи країною походження беззаперечно та достеменно не свідчить про те, що задекларований позивачем рівень митної вартості товарів нижче, ніж рівень митної вартості на ідентичні, подібні (аналогічні) товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями раніше.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що Митниця не надала доказів на підтвердження обставин, що позивачем у митній декларації зазначено не всі складові числового значення задекларованої митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

В свою чергу, позивач надав необхідні та достатні документи для підтвердження задекларованої митної вартості, проте митний орган не навів переконливих аргументів, що надані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не довів наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів прийнято відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для їх прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Як наслідок, підлягає скасуванню і спірна картка відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, прийнята відповідачем на підставі рішення про коригування митної вартості.

Доводи апеляційної скарги про неможливість підприємства звертатись до суду із вимогою про скасування картки відмови з огляду на те, що остання вичерпала свою дію колегія суддів вважає помилковими зважаючи на наступне.

Положеннями ч. 1 та 2 ст. 256 МК України визначено, що відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Відповідно до ч. 9-10 ст. 264 МК України митний орган не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.

Відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.

Частиною 12 ст. 264 МК України передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику..

Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації та у митному оформленні (випуску) товарів є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи органу доходів і зборів про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.

Стаття 24 МК України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

Отже, картка відмови у митному оформленні є рішенням митного органу, яке впливає на права та обов`язки декларанта та яке може бути оскаржене в порядку адміністративного судочинства.

Такі висновки відповідають практиці Верховного Суду викладену у постановах від 18 червня 2020 року у справі №813/2657/16, від 04 вересня 2020 року у справі № 825/573/17.

Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 27.05.2025 у справі №520/102/24 колегія суддів відхиляє, оскільки у цій справі Верховний Суд вирішував питання щодо обрахунку судового збору у справах про скасування рішень про коригування митної вартості та карток відмови, проте не зазначав про неможливість фізичної або юридичної особи оскаржити в судовому порядку картку відмови у випадку незгоди з її складанням.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2026 по справі № 520/7354/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді Я.В. П`янова А.О. Бегунц