Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №358/1358/26 — Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/1358/26 Провадження № 2-а/358/18/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Романенко К.С.,

за участю секретаря - Шпак К.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7485996 від 03.07.2026, -

В С Т А Н О В И В:

14 липня 2026 року представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Корочанська Віта Олександрівна звернулася до Богуславського районного суду Київської області з вказаним позовом, у якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7485996 від 03.07.2026.

В обгрунтування позовних вимог вказала, що 03.07.2026 старшим інспектором відділення поліції №2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області капітаном поліції Доником А.В. винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400,00 грн.

Згідно з постановою, 03 липня 2026 року о 18:18 год. в м. Богуслав по Івана Франка, водій ОСОБА_1 керував т.з., а саме скутером Yamaha JoG д.н.з. б/н, при цьому не мав права керування т.з. відповідної категорії, чим порушив п. 2.1.а. Правил дорожнього руху: керування ТЗ особою, яка не має права керування таким ТЗ, відповідальність за що передбачена ч.2 ст.126 КУпАП.

Однак представник вважає, що вказана постанова винесена з порушенням чинного законодавства про адміністративні правопорушення і не може бути визнана законною з наступних підстав.

Так, 03.07.2026 близько 18 години ОСОБА_1 їхав додому на мопеді ?amaha м. Богуславі по вул. Франка. Попереду нього повільним рухом їхав автомобіль, тому він здійснив маневр випередження автомобіля, який рухався попереду повільним рухом, в межах своєї смуги, без виїзду на зустрічну. Після вказаного маневру позивач побачив у дзеркало заднього виду, що позаду рухається патрульний автомобіль, який в послідуючому подав звуковий сигнал про зупинку. Відразу після зупинки його транспортного засобу, поліцейські і повідомили, що причина зупинки - обгін на пішохідному переході та попросили пред`явити документи. Позивач надав поліцейським паспорт громадянина України, які потім почали довго перевіряти інформацію в своєму планшеті, після чого один поліцейських відійшов для складення постанови за причину зупинки (позивач думав, що буде складена постанова за обгін на пішохідному переході, як було озвучено поліцейським), а інший поліцейський, перевіривши документи на мопед, запропонував продути прилад Драгер або проїхати в лікарню, на що позивач відмовився. В результаті цього працівниками поліції було складено протокол про притягнення його до адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ст. 126 ч. 2 КУпАП.

Представник зауважує, що зі змісту протоколу за ст. 130 ч. 1 КУпАП вбачається: дата складання протоколу 03.07.2026 о 18:54:29; місце складання протоколу Київська область, Обухівський район, м. Богуслав, вул. І.Франка; особа, щодо якої складено протокол: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; транспортний (марка, модель, реєстраційний номер, належність): Yamaha JOG36, б/н, ОСОБА_1 .

Зі змісту постанови за ст. 126 ч. 1 КУпАП вбачається: дата розгляду справи - 03.07.2026 о 19:00:06; місце розгляду справи Київська область, Обухівський район, м. Богуслав, вул. Івана Франка; особа, щодо якої розглядається справа ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; транспортний засіб (марка, модель, реєстраційний номер, належність): Yamaha JOG36, б/н, ОСОБА_1 ; час та місце скоєння, суть і обставини правопорушення: 03.07.2026 о 18:18:00 в м. Богуслав, вул. Івана Франка, водій керував т.з., а саме скутер Yamaha JoG д.н.з. б/н, при цьому не мав права керування т.з. відповідної категорії, чим порушив п. 2.1.а. Правил дорожнього руху керування ТЗ особою, яка не має права керування таким 13; стаття ч.2 ст. 126 КУпАП; прийняте по справі рішення, вид адміністративного стягнення та сума штрафу 3400 грн.

Однак позивач не керував 03.07.2026 о 19:00:06 по вул. Івана Франка в м. Богуславі Обухівського району Київської області, оскільки на той час о 18:54:29 на нього розпочали складати протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1, за №709853 від 03.07.2026 в м. Богуславі по вул. І.Франка. Вказана різниця в часі складання цих документів є серйозним процедурним порушенням з боку поліції, оскільки згідно з КУпАП, спочатку виявляється правопорушення, фіксується відсутність права керування (ст. 126 КУпАП). Лише після цього, за наявності обґрунтованих підстав, поліцейський пропонує пройти огляд на стан сп`яніння, а потім виноситься постанова за ст. 126 КУпАП і водій відсторонюється від керування і складається протокол за ст. 130 КУпАП. Складання ст. інспектором відділення поліції №2 (м. Богуслав) Обухівського районного управління поліції ГУНП в Київській області, капітаном поліції Доник Андрієм Васильовичем постанови за ст. 126 КУпАП після протоколу за ст. 130 КУпАП, свідчить про штучне створення доказів та порушення права на захист, оскільки послідовність їх оформлення критично важлива, в зв`язку з чим вказані докази вважає сумнівними та здобутими з порушенням процедури.

Також в оскаржуваній постанові виявлено наступні суперечності: в оскаржуваній постанові ЕНА № 7485996 всупереч Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07.11.2015 за №1395 (далі Інструкція), в п. 5. Транспортний засіб, неправильно зазначені відомості про власника транспортного засобу, яким є ОСОБА_2 , а зазначено в постанові ОСОБА_1 , що є суттєвим процедурним порушенням під час оформлення. Крім того, відсутність номера будинку у постанові за ст. 126 КУпАП, де зазначено лише вул. Івана Франка, свідчить про неповне з`ясування обставин події згідно ст. 280 КУпАП та те, що місце вчинення правопорушення не встановлено належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, після зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , працівниками поліції було озвучено причину зупинки в тому, що водій здійснив обгін на пішохідному переході, а фактично дії ОСОБА_1 працівниками поліції кваліфіковані за ч.2 ст.126 КУпАП та його було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 3400,00 грн., що суперечить відеодоказам вчиненого правопорушення.

Зважаючи на викладене, просить скасувати вищевказану постанову серії ЕНА №7485996 від 03.07.2026 та провадження у справ закрити.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2026 зазначену справу передано в провадження судді Богуславського районного суду Київської області Романенко К.С. (а.с.20).

Ухвалою судді від 15.07.2026 відкрито провадження у справі, ухвалено справу розглядати одноособово за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей провадження, визначених ст. 286 КАС України, без виклику учасників справи на підставі матеріалів справи (у письмовому провадженні). Також роз`яснено відповідачу право подачі відзив на позовну заяву у встановлений судом строк (а.с. 21).

28 липня 2026 року представник відповідача - Головного управління Національної поліції у Київській області Чубинський Владислав Сергійович подав відзив на позовну заяву, у якому просить в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на наступне.

Так, постановою про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7485996 від 03 липня 2026 року, ОСОБА_1 притягнуто адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено штраф в розмірі 3400 грн. Згідно вказаної постанови, ОСОБА_1 03 липня 2026 року о 18:18 год. керував транспортним засобом, а саме скутером Yamaha Jоg, при цьому не маючи права керування, чим порушив п.2.1а ПДР України. Зазначені обставини в повній мірі підтверджуються долученими до матеріалів справи відеозаписами з автомобільного відеореєстратора та портативного відеореєстратора поліцейського (бодікамери).

Представник відповідача наголошує, що час 19:00:06, на який посилається представник позивача, є часом безпосереднього розгляду справи та винесення постанови, а не часом вчинення правопорушення. Дана обставина жодним чином не спростовує той факт, що позивач керував транспортним засобом саме о 18:18, 03 липня 2026 року, що зафіксований на відеозаписі та фактично визнається стороною позивача у змісті позовної заяви.

Окремо зазначає, що ні самим позивачем під час розгляду справи на місці зупинки, ні його представником у змісті позову жодним чином не заперечується факт відсутності у ОСОБА_1 права керування транспортним засобом відповідної категорії. Зокрема, до матеріалів позовної заяви не долучено копії посвідчення водія відповідної категорії, виданого на ім`я ОСОБА_1 , що беззаперечно свідчить про наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП. Щодо доводів сторони позивача про нібито порушення процедури (без посилання на конкретну норму права КУпАП) через те, що постанова за ст. 126 КУпАП була винесена після складання протоколу за ст. 130 КУпАП, зазначає наступне.

Кодекс України про адміністративні правопорушення, як і профільні інструкції МВС України, не містять жодної імперативної норми, яка б встановлювала сувору хронологічну послідовність оформлення матеріалів у разі виявлення в діях водія одночасно ознак правопорушень, передбачених статтями 126 та 130 КУпАП. Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які розглядаються різними органами (посадовими особами), стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Оскільки розгляд справи за ст. 126 КУпАП належить до компетенції поліції, а за ст. 130 КУПАП - до компетенції суду, поліцейський має право оформлювати відповідні матеріали у тій послідовності, яка є об`єктивно доцільною в умовах конкретної ситуації. Складання протоколу за ст. 130 КУпАП (що фіксує подію для подальшого розгляду судом) перед винесенням постанови за ст. 126 КУпАП (яка є остаточним рішенням у справі) не є порушенням права на захист, не свідчить про «штучне створення

доказів» та жодним чином не спростовує самого факту керування транспортним засобом особою, яка не має такого права. Відтак, вказані доводи є безпідставними, маніпулятивними та спрямовані виключно на уникнення відповідальності за вчинене правопорушення. Щодо тверджень представника позивача про нібито суперечності, наявні в оскаржуваній постанові (а саме невірно вказане ім`я власника транспортного засобу та відсутність номеру будинку по вулиці Івана Франка), що, на його думку. свідчить про неповне з`ясування обставин справи, зазначає таке: надана стороною позивача копія талона на транспортний засіб демонструє вкрай низьку якість заповнення рукописного тексту та є об`єктивно погано читабельною. Допущена поліцейським неточність під час перенесення даних із такого документа є суто технічною опискою, яка жодним чином не впливає на кваліфікацію діяння та зміст прийнятого рішення. Відсутність у постанові точного номеру будинку по вулиці Івана Франка також не спростовує факту події. Зазначення вулиці є достатнім для ідентифікації місця зупинки транспортного засобу. Більше того, ця технічна неточність жодним чином не змінює суті та об`єктивної сторони вчиненого правопорушення керування транспортним засобом особою, яка не має права керування (ч. 2 ст. 126 КУпАП). Як неодноразово наголошував Верховний Суд (зокрема, у постанові від 22.05.2020 року у справі № 825/2328/16), порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень або наявність певних недоліків в акті може бути підставою для визнання його протиправним та скасування виключно у разі, коли таке порушення безпосередньо вплинуло або могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його суттю, а стосуватися виключно технічного оформлення (описки). Суд касаційної інстанції підкреслює: якщо допущене порушення (чи технічний недолік) не вплинуло на зміст акта, наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі. Саме по собі порушення процедури чи наявність описок у тексті акта не повинно породжувати правових наслідків для його скасування, крім випадків, прямо передбачених законом.

Аналогічна або близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.09.2018 року по справі № 826/11623/16 та від 14.08.2018 року по справі № 826/15341/15.

Посилаючи на вищевказану практику ВС зазначає, що наведені представником позивача неточності є суто формальними (технічними). Вони не спростовують встановленого, зафіксованого на відео та доведеного факту керування позивачем транспортним засобом без відповідного права керування. Відтак, наявність вказаних описок не може слугувати самостійною підставою для скасування правомірної по суті постанови. Щодо доводів сторони позивача про нібито наявність суперечностей через те, що причиною зупинки транспортного засобу було озвучено обгін на пішохідному переході, а притягнуто позивача до відповідальності за відсутність права керування (ч. 2 ст. 126 КУпАП), представник відповідача зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху. Зупинка скутера, яким керував ОСОБА_1 , була здійснень абсолютно правомірно, оскільки поліцейський візуально зафіксував порушення правил обгону. Здійснивши законну зупинку транспортного засобу (з озвученням її причини), поліцейський реалізував свої повноваження, визначені ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» та п. 2.4.а ПДР України. Згідно з цими нормами, водій на вимогу поліцейського зобов`язаний пред`явити для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс страхування. Безпосередньо під час правомірної перевірки документів (яка стала законним наслідком зупинки) було об`єктивно встановлено факт відсутності у ОСОБА_1 права керування транспортним засобом. Вчинення водієм порушення ПДР, яке стало безпосередньою підставою для зупинки, не звільняє його від відповідальності за інше, більш грубе правопорушення (ч. 2 ст. 126 КУпАП), яке було виявлено поліцейським під час спілкування з водієм. Таким чином, факт притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП жодним чином не суперечить відеодоказам, не скасовує факту законності зупинки та не свідчить про процедурні порушення з боку відповідача. Наведені аргументи позивача є необґрунтованими та безпідставними.

Враховуючи викладене, наголосив, що в діях позивача наявний повний та доведений склад адміністративного правопорушення. Даний факт беззаперечно підтверджується належними, допустимими та достовірними доказами, які містяться в матеріалах справи. Натомість доводи, викладені стороною позивача позовній заяві, є необґрунтованими, мають маніпулятивний характер та жодним чином не спростовують законності й обґрунтованості оскаржуваної постанови. Під час виявлення правопорушення, розгляду справи та винесення постанови поліцейський діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Окремо зазначив, що згідно зі сталою практикою ЄСПЛ (рішення по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року) Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, беручи до уваги те, що дотримання ПДР України є невід`ємною частиною організації процесу дорожнього руху з метою створення безпеки для інших учасників дорожнього руху, уникнення дорожньо-транспортних пригод та їх наслідків, вважає, що винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7485996 від 03 липня 2026 року, якою на позивача накладено штраф за вчинення ним адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 126 КУпАП є законною та не підлягає скасуванню.

03.08.2026 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій представник позивача зазначала про порушення поліцейськими порядку розгляду справи. Так, згідно відеозапису нагрудної боді-камери поліцейського «ехрort-5rxtu» на 19:00:43 год. вбачається, що поліцейський на місці, після складання постанови, не розглянув її належним чином у відповідності до ст. 276 КУпАП та Інструкції МВС № 1395, а лише сказав: «Це постанова, за те що Ви не маєте права керування транспортним засобом», тобто не оголосив її змісту. Постанова у справі про адміністративне правопорушення оголошується поліцейським негайно на місці вчинення зупинки після закінчення розгляду справи, який за ст. 126 ч. 2 КУпАП.

Згідно зі ст. 285 КУпАП та правилами оформлення матеріалів поліцією, процес винесення та вручення рішення має чіткі вимоги. Так, постанова оголошується одразу після завершення розгляду справи на місці, копія постанови вручається особі, щодо якої її винесено, на місці під розписку або надсилається протягом трьох днів у передбачених законом випадках та строк оскарження постанови становить 10 днів з дня винесення постанови. Так, поліцейський вручив копію постанові ОСОБА_1 однак після численних виправлень, не здійснивши розгляд справи, не прочитавши постанову, тобто з порушенням порядку розгляду справи уповноваженим поліцейським відповідно до ст. 276 КУпАП та Інструкції МВС № 139. в зв`язку з чим ОСОБА_3 скористався своїм правом та оскаржив постанову до суду.

Також вказала на відсутність підтвердженої причини зупинки. Так, постанова за ч. 2 ст. 126 КУпАП виноситься безпосередньо на місці зупинки транспортного засобу після того, як поліцейський зупинить транспортний засіб, повідомить причину зупинки, перевірить документи та виявить відсутність права керування. На відео нагрудних боді-камер позивачу було озвучено, що позивач порушив правила обгону, а саме здійснив обгін транспортного засобу ближче ніж за 50 метрів до пішохідного переходу, що і стало причиною зупинки його транспортного засобу. В послідуючому після перевірки документів, поліцейськими було виявлено, що водій не має відповідної категорії на право керування даним транспортним засобом та складено постанова, що і є предметом даного позову. Однак, причина зупинки, як то заборонений обгін задокументованою не була, тому відсутність доказів порушення (обгону) нівелює штраф за відсутність документів. Хоча ОСОБА_1 здійснив випередження, яке згідно з ПДР України. дозволяє здійснювати, коли рух транспортного засобу із швидкістю, що перевищує швидкість попутного транспортного засобу, що рухається поряд по суміжній смузі, де головна відмінність від обгону полягає в тому, що випередження не пов`язане з виїздом на смугу зустрічного руху, що в свою чергу ОСОБА_1 зроблено і не було, що підтверджується відео реєстратором патрульного автомобіля. Так, поліцейський має право зупинити автомобіль виключно за наявності чітких підстав, визначених у ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Поліція зобов`язана детально поінформувати водія про причину зупинки (в даному випадку, порушення правил обгону). Оскільки факт обгону з порушенням ПДР не задокументовано, сама зупинка є безпідставною та незаконною. Тому, якщо поліція не може довести законність зупинки, вона не мала права вимагати у документи для перевірки, а виявлене після незаконної зупинки порушення (відсутність потрібної категорії за ч. 2 ст. 126 КУпАП) не може бути підставою для штрафу, оскільки цей доказ отримано в протиправний спосіб. До зупинки мопеда, поліцейський не міг знати, чи має водій мопеда посвідчення водія, тому вимога пред`явити документи є законною лише тоді, коли зафіксовано первинне порушення ПДР.

Враховуючи викладене, вважає, що постанова за ч. 2 ст. 126 КУпАП в такому випадку є незаконною, оскільки вона базується на доказах, отриманих під час неправомірної зупинки транспортного засобу та винесена з порушенням порядку її розгляду. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів правомірності винесення оскаржуваної постанови.

04.08.2026 на адресу суду надійшли заперечення представника відповідача – Чубинського В.С., в яких він зазначив, що 04 серпня 2026 року до Електронного кабінету ГУНП в Київській області в підсистемі Електронний суд ЄСІТС надійшов документ «Реєстраційна картка документа, що надійшов з кабінету ЕС», серед додатків до якої міститься документ із назвою «Відзив на відзив». Серед додатків до відповіді на відзив, поданих стороною позивача, відсутній документ, який би підтверджував направлення даного документу ГУНП в Київській області, що, в свою чергу, порушує визначені законом засади змагальності, рівності учасників процесу перед законом і судом, а також позбавляє учасника провадження можливості своєчасно ознайомитись з відповідними матеріалами, надати свої доводи і заперечення. Звертає увагу суду на те, що реєстраційна картка вхідного документа, створена в автоматизованій системі документообігу суду (ЄСІTC), є виключно технічним внутрішнім документом суду. Наявність такої картки в електронному кабінеті відповідача жодним чином не замінює та не скасовує встановлений законом обов`язок позивача надіслати іншим учасникам справи копії відповідних процесуальних документів. Таким чином, вважає, що відповідь на відзив подана стороною позивача без додержання обов`язкових вимог процесуального законодавства. Враховуючи, що представник позивач не надав суду доказів самостійного надіслання відповіді на відзив на адресу ГУНП в Київській області, така заява вважається поданою з порушенням вимог закону та не підлягає врахуванню судом. Відтак просив відповідь на відзив із доданими документами залишити без розгляду та відмовити у задоволенні позовних вимог.

10.08.2026 представник позивача подала до суду додаткові пояснення у справі, в яких вказала, що ухвалою від 15.07.2026 відкрито провадження у вищевказаній справі. 28 липня 2026 року від відповідача через підсистему Електронний суд надійшов відзив на позовну заяву. 03 серпня 2026 року від представника позивача через підсистему Електронний суд направлена відповідь на відзив щодо позовної заяви про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. 04 серпня 2026 року від відповідача через підсистему Електронний суд надійшло Заперечення (на відповідь на відзив). У своїх запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначає про те, що 04 серпня 2026 року до Електронного кабінету ГУНП в Київській області в підсистемі Електронний суд ЄСІТС надійшов документ «Реєстраційна картка документа, що надійшов з кабінету ЕС», серед додатків до якої міститься документ із назвою «Відзив на відзив». Серед додатків до відповіді на відзив поданих стороною Позивача відсутній документ який би підтверджував направлення даного документу ГУНП в Київській області, тому враховуючи вказані обставини, сторона відповідача просить відповідь на відзив із доданими документами залишити без розгляду, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Вважає, що твердження відповідача про те, що вказаний документ має назву «Відзив на відзив» не відповідає дійсності, оскільки документ має вірну назву: «Відповідь на відзив», що відповідає вимогам ст. 159 КАС України.

Відповідно до частини третьої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. Аналогічні вимоги стосуються й інших заяв по суті справи. Так, 03 серпня 2026 року представником позивача, в підсистемі «Електронний суд» на вкладці «Мої справи», у справі «№ 358/1358/26», в розділі «Заяви» було обрано та створено «Відповідь на відзив» в межах конкретної справи через кнопку «Створити заяву» з виконанням вимог ч. 3, ч. 4 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України. З огляду на вищезазначене, зазначає, що відповідно до положень КАС України та Закону України «Про електронні довірчі послуги», документи справи № 358/1358/26 були направлені до суду в електронній формі через офіційну підсистему ЄСІТС Електронний суд. В подальшому все листування здійснюється в підсистемі «Електронний суд». Факт надсилання копії відзиву разом із додатками на офіційну електронну адресу (до Електронного кабінету) відповідача (ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В КИЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ) підтверджується карткою руху документу, сформованого автоматично програмними засобами ЄСІTC. Згідно з процесуальним законодавством, якщо документ надіслано через Електронний суд до зареєстрованого електронного кабінету іншого учасника справи, обов`язок щодо надсилання копії іншої стороні вважається виконаним належним чином, оскільки система автоматично доставляє документи до ЕК опонента. Враховуючи викладене, оскільки відзив був сформований в підсистемі Електронний суд у вкладці «Справи 358/1358/26», доводи учасника справи про ненадсилання відзиву є необгрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи та технічними логами системи «Електронний суд». Відтак, просить взяти до уваги відзив на позовну заяву та врахувати його при ухваленні рішення. Визнати аргументи відповідача, викладені у запереченнях відповіді на відзив, необгрунтованими.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши у сукупності докази у справі, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

03 липня 2026 року старшим інспектором відділення поліції № 2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області капітаном поліції Доником А.В. винесено постанову серії ЕНА № 7485996, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400,00 грн.

Згідно з оскаржуваною постановою, 03 липня 2026 року о 18 год. 18 хв. у м. Богуславі по вул. Івана Франка ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а саме скутером Yamaha JOG, державний номерний знак б/н, при цьому не мав права керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив вимоги пункту 2.1 «а» Правил дорожнього руху України, відповідальність за яке передбачена частиною другою статті 126 КУпАП.

Факт керування ОСОБА_1 зазначеним транспортним засобом у вказаний у постанові час та місці сторона позивача не заперечує. Водночас позивач та його представник оспорюють правомірність винесення оскаржуваної постанови, посилаючись на обставини її оформлення, послідовність складення адміністративних матеріалів, зазначені у постанові відомості про власника транспортного засобу, відсутність номера будинку в адресі місця вчинення правопорушення, а також на те, що первісною причиною зупинки транспортного засобу працівниками поліції було названо інше порушення Правил дорожнього руху.

Отже, предметом судового розгляду у цій справі є перевірка правомірності постанови серії ЕНА № 7485996 від 03 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 126 КУпАП з урахуванням наведених позивачем доводів та наданих сторонами доказів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини першої статті 23 зазначеного Закону визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до пункту 1.3 Правил дорожнього руху України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно з пунктом 2.1 «а» Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Частиною другою статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або за передачу керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, у вигляді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За частиною першою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Водночас відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом та зміцнення законності.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, при розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена посадова особа зобов`язана не лише встановити факт вчинення відповідного правопорушення, а й перевірити наявність у діях особи всіх передбачених законом ознак складу адміністративного правопорушення, дослідити докази та надати їм належну оцінку.

Відповідно до статті 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити, зокрема, опис обставин, установлених під час розгляду справи, та прийняте у справі рішення.

Отже, під час розгляду даної справи суд має перевірити, чи були уповноваженою посадовою особою встановлені обставини, необхідні для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 126 КУпАП, та чи підтверджуються такі обставини належними і допустимими доказами.

Судом встановлено, що 03 липня 2026 року старшим інспектором відділення поліції № 2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області капітаном поліції Доником А.В. винесено постанову серії ЕНА № 7485996, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400,00 грн.

Згідно з оскаржуваною постановою, 03 липня 2026 року о 18 год. 18 хв. у м. Богуславі по вул. Івана Франка ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а саме скутером Yamaha JOG, державний номерний знак б/н, при цьому не мав права керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив вимоги пункту 2.1 «а» Правил дорожнього руху України, відповідальність за яке передбачена частиною другою статті 126 КУпАП.

Факт керування ОСОБА_1 зазначеним транспортним засобом у вказаний у постанові час та місці сторона позивача не заперечує. Водночас позивач та його представник оспорюють правомірність винесення оскаржуваної постанови, посилаючись на обставини її оформлення, послідовність складення адміністративних матеріалів, зазначені у постанові відомості про власника транспортного засобу, відсутність номера будинку в адресі місця вчинення правопорушення, а також на те, що первісною причиною зупинки транспортного засобу працівниками поліції було названо інше порушення Правил дорожнього руху.

Отже, предметом судового розгляду у цій справі є перевірка правомірності постанови серії ЕНА № 7485996 від 03 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 126 КУпАП з урахуванням наведених позивачем доводів та наданих сторонами доказів.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення працівником поліції було встановлено відсутність у ОСОБА_1 права керування транспортним засобом відповідної категорії, що і стало підставою для винесення оскаржуваної постанови за частиною другою статті 126 КУпАП.

Судом під час розгляду справи досліджено відеозаписи з боді-камер працівників поліції та автомобільного відеореєстратора, додані відповідачем до відзиву на позовну заяву.

Із наданих відеозаписів вбачається, що 03 липня 2026 року ОСОБА_1 рухався на транспортному засобі - скутері Yamaha JOG, державний номерний знак б/н, під час руху здійснив обгін іншого транспортного засобу та був зупинений працівниками поліції.

Під час зупинки працівники поліції повідомили ОСОБА_1 причину зупинки, а саме здійснення обгону транспортного засобу у місці, де такий маневр заборонений, після чого попросили надати документи на скутер та документи, що підтверджують право керування транспортним засобом. У відповідь ОСОБА_1 повідомив, що посвідчення водія не має, та надав документи, які посвідчують його особу, у додатку «Армія+». У подальшому працівники поліції повідомили ОСОБА_1 про наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння, а саме поведінки, що не відповідає обстановці, та запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою алкотестера «Драгер» або у закладі охорони здоров`я, від проходження якого останній відмовився.

Під час дослідження зазначених відеозаписів судом не встановлено обставин, які б підтверджували доводи, наведені у позовній заяві, або спростовували обставини, зазначені в оскаржуваній постанові. Навпаки, зафіксовані на відеозаписах обставини узгоджуються з відомостями, викладеними в адміністративних матеріалах, у частині факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та повідомлення ним про відсутність посвідчення водія.

Позивачем та його представником у позовній заяві не наведено доводів про те, що ОСОБА_1 має право керування транспортним засобом відповідної категорії, не зазначено реквізитів посвідчення водія такої категорії та не надано доказів на підтвердження наявності такого права.

Отже, з огляду на встановлені у справі обставини та надані сторонами докази, суд вважає доведеним факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом за відсутності права керування транспортним засобом відповідної категорії, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 126 КУпАП.

Суд критично оцінює доводи представника позивача про те, що зазначення в оскаржуваній постанові часу розгляду справи 19 год. 00 хв. 06 сек. свідчить про те, що позивач начебто не міг керувати транспортним засобом о 18 год. 18 хв., оскільки о 18 год. 54 хв. 29 сек. щодо нього вже складався протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП.

Як убачається зі змісту оскаржуваної постанови, час 18 год. 18 хв. зазначений як час вчинення адміністративного правопорушення, тоді як час 19 год. 00 хв. 06 сек. є часом розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови.

Сам по собі факт того, що протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП був складений о 18 год. 54 хв. 29 сек., а постанова за частиною другою статті 126 КУпАП винесена о 19 год. 00 хв. 06 сек., не свідчить про неможливість вчинення позивачем правопорушення, зазначеного в оскаржуваній постанові, о 18 год. 18 хв.

Відповідно, зазначена представником позивача різниця у часі не є суперечністю щодо часу вчинення правопорушення, оскільки наведені часові показники стосуються різних процесуальних дій: фіксації та оформлення іншого адміністративного правопорушення, з одного боку, та розгляду справи і винесення постанови за частиною другою статті 126 КУпАП - з іншого.

Не встановлено судом і передбаченої законом обов`язкової послідовності, відповідно до якої постанова за частиною другою статті 126 КУпАП у разі одночасного виявлення ознак правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, мала бути винесена виключно до складення протоколу за статтею 130 КУпАП.

Таким чином, сама по собі послідовність оформлення працівниками поліції відповідних адміністративних матеріалів не свідчить про порушення процедури, яке могло б вплинути на правильність встановлення обставин справи або законність оскаржуваної постанови.

Щодо доводів представника позивача про те, що в оскаржуваній постанові неправильно зазначено власника транспортного засобу, суд зазначає таке.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що в ній правильно зазначено особу, щодо якої розглянуто справу про адміністративне правопорушення, а саме ОСОБА_1 , його дату народження, а також марку та модель транспортного засобу - Yamaha JOG, державний номерний знак б/н. При цьому саме ОСОБА_1 вказаний як особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення правопорушення.

Посилання представника позивача на те, що власником транспортного засобу є інша особа, саме по собі не спростовує факту керування ним ОСОБА_1 та не має визначального значення для встановлення складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 126 КУпАП, оскільки відповідальність за вказаною нормою настає саме за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, а не залежить від того, кому належить транспортний засіб на праві власності.

Таким чином, навіть за наявності неточності у відомостях щодо власника транспортного засобу, така неточність не впливає на встановлення особи водія, обставин керування транспортним засобом та правової кваліфікації його дій.

Щодо посилання представника позивача на відсутність у постанові номера будинку за адресою місця вчинення правопорушення, суд зазначає, що в оскаржуваній постанові зазначено дату, час та місце вчинення правопорушення - 03 липня 2026 року о 18 год. 18 хв. у м. Богуславі по вул. Івана Франка.

Саме по собі незазначення номера конкретного будинку за наявності зазначених у постанові міста, назви вулиці, дати та часу події не свідчить про невстановлення місця вчинення адміністративного правопорушення та не позбавляє можливості ідентифікувати обставини події.

Водночас позивачем не наведено обставин та не надано доказів того, що зазначена неточність у визначенні місця події призвела до неправильного встановлення обставин правопорушення, унеможливила реалізацію ним права на захист або іншим чином вплинула на зміст прийнятого рішення.

Отже, зазначені недоліки в оформленні постанови мають технічний характер та самі по собі не спростовують факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом без відповідного права керування і не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Щодо доводів представника позивача про те, що працівниками поліції як причину зупинки транспортного засобу було повідомлено про нібито здійснення обгону на пішохідному переході, тоді як постанову винесено за частиною другою статті 126 КУпАП, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

При цьому сама по собі обставина, що підставою для зупинки транспортного засобу було виявлене працівником поліції порушення Правил дорожнього руху, не обмежує повноважень поліцейського під час подальшої перевірки документів водія та не виключає можливості встановлення інших адміністративних правопорушень.

Згідно з пунктом 2.4 «а» Правил дорожнього руху України на вимогу поліцейського водій повинен пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 цих Правил. Під час такої перевірки працівником поліції може бути встановлено, зокрема, відсутність у водія права керування транспортним засобом відповідної категорії.

Отже, навіть якщо первісною підставою для зупинки ОСОБА_1 було виявлення іншого порушення Правил дорожнього руху, це не перешкоджало працівнику поліції під час перевірки документів встановити факт відсутності у нього права керування транспортним засобом відповідної категорії та, за наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 126 КУпАП, винести відповідну постанову.

При цьому позивачем не заперечується сам факт керування ним транспортним засобом та не надано доказів наявності у нього права керування транспортним засобом відповідної категорії.

Таким чином, обставина щодо причини зупинки транспортного засобу не спростовує встановленого працівником поліції факту відсутності у ОСОБА_1 права керування транспортним засобом та не свідчить про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 126 КУпАП.

Щодо доводів представника позивача про те, що постанову за частиною другою статті 126 КУпАП було винесено після складення протоколу про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП, у зв`язку з чим, на думку позивача, порушено встановлену законом послідовність оформлення адміністративних матеріалів, суд зазначає таке.

Зі змісту матеріалів справи вбачається, що 03 липня 2026 року працівниками поліції щодо ОСОБА_1 було оформлено адміністративні матеріали за ознаками правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, а також винесено оскаржувану постанову за частиною другою статті 126 КУпАП. Сам по собі факт того, що протокол за частиною першою статті 130 КУпАП було складено раніше, ніж винесено постанову за частиною другою статті 126 КУпАП, не свідчить про незаконність останньої. Кодекс України про адміністративні правопорушення не встановлює імперативної вимоги щодо обов`язкової хронологічної послідовності оформлення адміністративних матеріалів у випадку, коли під час перевірки водія працівником поліції виявлено ознаки декількох адміністративних правопорушень.

Відповідно до частини другої статті 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які розглядаються одним і тим самим органом (посадовою особою), стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо справи про такі правопорушення розглядаються різними органами (посадовими особами), стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.

Таким чином, оформлення працівниками поліції матеріалів за статтею 130 КУпАП та розгляд уповноваженою посадовою особою справи за частиною другою статті 126 КУпАП є самостійними процесуальними діями, пов`язаними з різними складами адміністративних правопорушень. Позивачем не наведено конкретної норми КУпАП чи іншого нормативно-правового акта, яка б забороняла винесення постанови за частиною другою статті 126 КУпАП після складення протоколу за частиною першою статті 130 КУпАП. Також позивачем не доведено, яким саме чином зазначена послідовність оформлення адміністративних матеріалів порушила його право на захист або вплинула на встановлення обставин справи та зміст оскаржуваної постанови.

За таких обставин суд приходить до висновку, що наведені доводи позивача не свідчать про істотне порушення процедури розгляду справи та не є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 126 КУпАП, знайшов своє підтвердження під час судового розгляду.

Зокрема, обставини, зазначені в оскаржуваній постанові, узгоджуються з наявними у справі матеріалами, а доказів, які б спростовували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом за відсутності права керування транспортним засобом відповідної категорії, судом не встановлено. При цьому наведені позивачем та його представником доводи стосуються переважно обставин оформлення адміністративних матеріалів та не спростовують основної обставини, покладеної в основу оскаржуваної постанови, а саме - факту керування транспортним засобом особою, яка не має права керування транспортним засобом відповідної категорії.

Суд також враховує, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України саме на відповідача покладається обов`язок доведення правомірності свого рішення. Водночас судом встановлено, що відповідачем надано матеріали, на підставі яких прийнято оскаржувану постанову, а їх сукупність є достатньою для висновку про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 126 КУпАП.

Таким чином, суд не встановив обставин, які б свідчили про протиправність постанови серії ЕНА № 7485996 від 03 липня 2026 року або про наявність підстав для її скасування.

З огляду на викладене, оскаржувана постанова винесена уповноваженою посадовою особою, в порядку та спосіб, встановлений законодавством, стягнення накладено в межах санкції частини другої статті 126 КУпАП та з дотриманням строків накладення адміністративного стягнення, а тому підстави для задоволення позовної заяви відсутні.

Щодо доводів відповідача про необхідність неврахування відповіді на відзив у зв`язку з ненаданням доказів її направлення відповідачу суд зазначає, що представником позивача на підтвердження направлення відповіді на відзив надано відомості з підсистеми «Електронний суд», які підтверджують подання відповідного процесуального документа та його направлення учаснику справи. З огляду на наведене суд не вбачає підстав для неврахування відповіді на відзив під час розгляду справи. Доводи, викладені у відповіді на відзив, оцінені судом у сукупності з іншими матеріалами справи відповідно до вимог статті 90 КАС України.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову та вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено положеннями КУпАП, а відтак адміністративний позов не підлягає задоволенню.

У відповідності до положень ст. 139 КАС України суд відносить судові витрати за рахунок позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами Законом України «Про Національну поліцію», Законом України «Про дорожній рух», Правилами дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306, ст.ст. 126, 251 КУпАП, ст.ст. 2, 5, 7, 8,9, 72-78,241-246,286,293 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7485996 від 03.07.2026.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: суддя К. С. Романенко