Рішення від 20 серпня 2026 р. у справі №357/6345/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/6345/26

Провадження № 2/357/5472/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Сомок О. А. ,

при секретарі - Пугач В. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Біла Церква в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на його користь аліменти, в зв`язку з продовженням навчання в розмірі 1/4 (одна четверта) частини від заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду та до закінчення навчання чи до досягнення двадцятитрьохрічного віку.

Стислий виклад позицій учасників справи

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 є рідним батьком ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 22.01.2008.

На даний час позивач є повнолітнім і продовжує навчання в Білоцерківському механіко-енергетичному фаховому коледжі на денній формі навчання та не має змоги влаштуватись на роботу, щоб самостійно отримувати заробіток. Відповідач працює в Державній службі України з надзвичайних ситуацій та одержує заробітну плату, інших дітей не має, тому має змогу утримувати позивача.

Відповідач через свого представника - адвоката Вдовику О.М. подав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що позовні вимоги визнає частково, в розмірі 1/6 частини його доходу, оскільки його заробітна плата є невисокою, значна частка заробітної плати витрачається на проїзд до роботи. Окрім цього, відповідач сплачує заборгованість за споживчим кредитом. Вказане свідчить про його незадовільний матеріальний стан та про невисокі щомісячні доходи. Також, відповідач вважає, що позивачем не надано обґрунтованих доказів на підтвердження доводів визначення розміру аліментів в сумі 1/4 частки заробітку відповідача та не долучено доказів витрат, які несе він або інша особа в зв`язку з його навчанням, не долучено доказів про відсутність доходів в період навчання.

Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Сомок О.А.

Ухвалою суду від 20 квітня 2026 року було відкрито провадження в цивільній справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Позивач у судове засідання не з`явився, про день і час розгляду справи був повідомлений належним чином. Подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся судом належним чином. Представник відповідача - адвокат Вдовика О.М. подала до суду заяву, в якій просила суд розгляд справи проводити без її участі та участі відповідача. Також, просила врахувати позицію викладено у письмових поясненнях.

З урахуванням письмових заяв сторін про розгляд справи за їх відсутності, суд, на підставі положень ч. 3 ст. 211, ч. 1 ст. 223, ч. 2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), розглянув цивільну справу за відсутності учасників справи та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Під час розгляду справи судом були досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 є батьком повнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області (актовий запис № 157).

З Довідки №11 від 20 січня 2026 року, яка видана Білоцерківським механіко-енергетичним фаховим коледжем вбачається, що ОСОБА_1 дійсно є учнем Білоцерківського механіко-енергетичного фахового коледжу. Термін навчання з 01.09.2023 по 30.06.2026, освітньо-кваліфікаційний рівень - «кваліфікований робітник». На державному утриманні не перебуває, форма здобуття освіти денна.

Відповідно до довідки про доходи від 02.06.2026 №172 виданої Головним мобільним рятувальним центром швидкого реагування ДСНС України, заробітна плата ОСОБА_2 , який працює водієм-хіміком за період з грудня 2025 року по травень 2026 року склала 178524,53 грн.

Мотиви, з яких виходить суд, застосування норм права, що регулюють дані правовідносини та висновки суду

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України закріплений конституційний обов`язок батьків утримувати своїх дітей.

Відповідно до статті 53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих (частина третя статті 3 Закону України «Про освіту»).

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 Сімейного кодексу України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 Сімейного кодексу України).

Згідно ч.1 ст. 199 Сімейного кодексу України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до ч. 3 зазначеної статті, право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі дочка, син, які продовжують навчатися, а також той із батьків, з яким вони проживають. У разі заявлення позову одним із батьків суд може залучити до участі у справі (якщо залежно від її обставин визнає необхідним) повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися і на користь яких у зв`язку з цим стягуються аліменти.

Статтею 200 Сімейного кодексу України передбачено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Зокрема, згідно ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

У п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі №748/2340/17 зроблено висновок щодо застосування статті 199 Сімейного кодексу України, який полягає в тому, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися, після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв`язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

Отже, для вирішення питання щодо стягнення аліментів суд має з`ясувати три складові: чи повнолітня дитина продовжує навчання, чи потребує вона матеріальної допомоги та чи може надавати таку матеріальну допомогу один з батьків, який не бере участі в утриманні дитини.

У постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20 (провадження № 61-17937св21) Верховний Суд виснував, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Тож стягнення із батьків аліментів на повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частинах першій та другій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в матеріалах справи доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Поряд з тим, Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом встановлено, що позивач, після досягнення повноліття продовжує навчання у Білоцерківському механіко-енергетичному фаховому коледжі, у зв`язку з навчанням потребує матеріальної допомоги. Відповідач добровільно не надає допомогу на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.

При визначенні розміру аліментів на утримання позивача, який продовжує навчання, суд враховує, що ОСОБА_1 навчається на денній формі в м.Біла Церква - за своїм місцем проживання, має потребу в матеріальній допомозі батьків, оскільки не може працевлаштуватись через навчання. Також суд враховує часткове визнання позову відповідачем, який не заперечує щодо обов`язку сплачувати аліменти, а лише не погоджується з розміром, який просить стягнути з нього позивач, обгрунтовуючи це невеликим доходом та наявністю зобов`язань зі сплати кредиту.

Врахувавши наведені обставини і обов`язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, а також те, що батько має можливість надавати таку допомогу повнолітньому сину, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача підлягають стягненню аліменти на його утримання в розмірі 1/5 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви до суду та до закінчення позивачем навчання, але не більше, як до досягнення ним двадцяти трьох років.

Стягнення аліментів у зазначеному розмірі є таким, що може забезпечити достатній рівень матеріальної підтримки сина, який навчається, і при цьому не покладає на відповідача надмірного тягаря, який би загрожував його існуванню.

В іншій частині позовні вимоги є недоведеними, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Пунктом 1 частини першої ст. 430 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що рішення про стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

За таких обставин позивач у справі про стягнення аліментів звільнений від сплати судового збору, що є підставою для стягнення із відповідача в порядку ст.141, 142 ЦПК України 1331,20 грн судового збору в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 18, 19, 76, 95, 133, 141, 258, 263-265, 274, 353 ЦПК України, ст.ст. 141, 180, 191, 192, 199-200 СК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/5 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 10 квітня 2026 року до закінчення сином навчання, але не більше, як до досягнення ним двадцяти трьох років.

Допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1331, 20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено та підписано 21 серпня 2026 року.

Суддя О. А. Сомок