Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №291/720/26 — Ружинський районний суд Житомирської області

Справа № 291/720/26

Провадження №3/291/239/26

ПОСТАНОВА

іменем України

20 серпня 2026 року селище Ружин

Суддя Ружинського районного суду Житомирської області Гарбарук І.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст.130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №699307 зазначено, що 21.06.2026 о 20:24 год у с. Мовчанівка по вул. Захисників України водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом трактором колісним «Скаут» ТЕ 504-с, н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 6820 водій відмовився, від проходження огляду в медичному закладі відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У відповідності до ч. 2 ст. 266 КУпАП під час проведення огляду особи поліцейський застосовував технічні засоби відеозапису, який долучений до матеріалів справи, і про який зазначено у самому протоколі.

ОСОБА_1 у запереченні від 08.07.2026 вину у вчиненому адміністративному правопорушенні не визнав, з таких підстав: на відео з нагрудного портативного відеореєстратора 857797 (який зазначений у протоколі) не зафіксований рух трактора, відеофіксація з нагрудного реєстратора 857704 та реєстратора службового автомобіля не можуть досліджуватися судом, оскільки зазначені відеодокази не зазначені у протоколі, і є недопустимими. Вказує, що йому не було запропоновано пройти огляд у медичному закладі після відмови у застосування приладу на місці зупинки; портативний відеореєстратор перебував на капоті автомобіля, а не на форменому одязі працівника поліції чи в руках; використання форм заповнення документів, які не затвердженні Інструкцією та зазначення у направленні найменування закладів, яких фактично не існує. Просив закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.

Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши відеозапис з місця події, суддя приходить до такого.

Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Стаття 251 КУпАП встановлює, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Тому для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення вимог п. 2.5 ПДР України, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, матеріали справи мають містити належні та допустимі докази сукупності таких обставин:

- керування особою транспортним засобом у конкретний час і місці;

- вимоги поліцейського до такої особи пройти відповідно до встановленого порядку медичний огляд на стан наявності чи відсутності стану алкогольного сп`яніння;

- наявність категоричної відмови особи пройти відповідно до встановленого порядку медичного огляду на стан такого сп`яніння.

Правопорушення вважається закінченим з того моменту, коли особа відмовилася від проходження такого огляду.

Частинами ч. 2-4 ст. 266 КУпАП передбачена процедура огляду водія на стан алкогольного сп`яніння.

Зокрема, частиною 3 ст. 266 КУпАП передбачено, що у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Відповідно до п. 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року №1103, з яким кореспондуються положення п. 7 Розділ І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, уразі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Так, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 зупинили за порушення ПДР (номерний знак закріплений у не встановленому для цього місці). Під час спілкування із водієм працівниками поліції були виявленні ознаки алкогольного сп`яніння та запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою технічного засобу «Драгер» на місці зупинки, водій відмовився. Одразу після цього працівник поліції повідомив про складання адмінпротоколу за ст.130 КупАП. Працівники поліції не запропонували проїхати до медичного закладу на огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою технічного засобу «Драгер».

Відеозапис фіксації обставин події свідчить, що ОСОБА_1 працівником поліції не було доведено до відома про можливість пройти відповідний огляд у закладі охорони здоров`я, як це обумовлено ч. 3 ст. 266 КУпАП.

Таким чином, огляд на стан сп`яніння був проведений з порушенням вимог статті 266 КпАП України, а тому він вважається недійсним відповідно до частини 5 цієї статті.

Належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я у складених поліцейськими протоколі про адміністративне правопорушення та направленні на огляд водія не вбачається, а фабула протоколу про адміністративне правопорушення містить невідповідності із встановленими у справі обставинами.

Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №699307 зазначено, що водій ОСОБА_1 «…водій відмовився, від проходження огляду в медичному закладі відмовився», однак відповідно до відеофіксацій йому працівниками поліції не запропоновано його пройти.

Варто зауважити, що у протоколі зафіксовано, що відеозапис відбувався на нагрудний відеореєстратор 857797, до матеріалів справи долучено відеозапис з нагрудного реєстратора 857704, який не зафіксовано у протоколі про адміністративне правопорушення.

Верховний Суд у постанові від 24.01.2019 у справі №428/2769/17 вказав, що у разі відсутності в постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, наданий відеофайл не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративних правопорушень.

Як вже зазначалося, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом».

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Верховний Суд, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як ті, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і ті, що визначають його суб`єктивну сторону.

Наявність обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення є нічим іншим як є можливість іншої версії події і є підставою для розумного сумніву.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Також у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВС від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а.

Суд також враховує позицію, вказану у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Практика Європейського суду з прав людини вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом», яке має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій факту, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.98 (п.146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватогсті вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки щодо особи, що скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Враховуючи вищевикладене, суддя приходить висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки його вина не підтверджується належними та допустимими доказами у справі про адміністративне правопорушення, що виключає можливість притягнення його до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Усі сумніви щодо доведеності вини порушника тлумачаться на його користь. Викладені в протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 відомості не підтверджуються доказами у справі, а тому цей протокол також не може вважатися доказом вини ОСОБА_1 у розумінні ст.251 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення.

На підставі вищевикладеного, керуючись п.1 ст.247 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП в зв`язку відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, її захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках передбачених ч. 5 ст. 7 КУпАП, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного суду через Ружинський районний суду Житомирської області.

Суддя Ружинського районного суду

Житомирськоїобласті І.М. Гарбарук