Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №278/1865/26 — Попільнянський районний суд Житомирської області

Справа № 278/1865/26

Провадження № 2/288/889/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року селище Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Рудник М. І.,

з участю секретаря судових засідань - Колодяжної Н.В.,

представника відповідача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Попільня Житомирської області в режимі відеоконференції у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі – позивач) звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 (далі – відповідач) про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, в якій вказує, що він є сином відповідача.

На даний час позивач є повнолітнім, однак продовжує навчання на другому курсі денного відділення Вінницького транспортного фахового коледжу. У зв?язку з денним навчанням, позивач не має можливості самостійно забезпечувати себе у повному обсязі та потребує матеріальної допомоги.

Як відомо позивачу, відповідач має дохід, аліменти нікому не платить, стягнення по виконавчим документам з нього не проводяться, таким чином стан здоров?я та матеріальне становище дозволяють відповідачу утримувати свого повнолітнього сина, який продовжує навчання, але у добровільному порядку та у розмірі він цього не здійснює, тому є підстави вважати, що відповідач і в подальшому буде ухилятись від матеріальної допомоги, тобто сплати аліментів.

Позивач просить щомісячно стягувати з відповідача на його користь аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, починаючи з дня пред`явлення даного позову до дня припинення позивачем навчання, але не більше, ніж до досягнення ним 23-річного віку.

Ухвалою суду від 18 червня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження по даній справі з викликом (повідомленням) сторін та встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов та подання письмових доказів щодо заперечення проти позову.

Позивач в судове засідання не з`явився, через канцелярію суду надав заяву, в якій просить дану справу розглядати без його участі за наявними у справі матеріалами, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Частина 3 статті 211 ЦПК України визначає, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідач в судове засідання не з?явився, про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та заперечує щодо їх задоволення. Також надав відзив на позовну заяву /а.с. 25-38/, в якому просить повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши в сукупності докази по справі, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , актовий запис за № 3096, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого 25 березня 2025 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ). /а.с. 8/

Згідно до витягу з реєстру Вінницької територіальної громади від 08 жовтня 2024 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . /а.с.7/

Відповідно до довідки № 255 від 27 березня 2026 року, виданої Вінницьким транспортним фаховим коледжом, ОСОБА_2 навчається на другому курсі денного відділення Вінницького транспортного фахового коледжу за рахунок коштів регіонального замовлення. Термін навчання з 01.09.2024 по 30.06.2028 року./а.с.9/

Частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до статтей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Згідно зі статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Це положення відбите в українському законодавстві. Зміст глави 15 Сімейного Кодексу України вказує на обов`язок кожного з батьків утримувати дитину. Таке утримання є безумовним, оскільки Закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов`язку батьків з утримання своїх дітей, та не передбачає звільнення батьків від утримання незалежно від того, чи є батьки працездатними, та чи є в них кошти, достатні для утримання.

Відповідно до пунктів 15, 17 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року за № 3 роз`яснив, що відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, і своїх повнолітніх дочку, сина. За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Положеннями статті 141 Сімейного Кодексу України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Вимоги статті 183 СК України вказують, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Згідно статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання повнолітньої дитини чим порушує вимогу статті 198 Сімейного Кодексу України, згідно якої батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Згідно статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Статтею 200 СК України передбачено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Пленум Верховного Суду України надав роз`яснення щодо підстав виникнення обов`язку батьків по утриманню своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання. Відповідно до пункту 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" від 15 травня 2006 року обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання, потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

01 липня 2026 року представник відповідача Кушніренко А.В. надав відзив на позовну заяву з додатками /а.с. 25-38/ в якому просить повністю відмовити у позовних вимогах ОСОБА_2 , так як , після досягнення Позивачем повноліття, Відповідач не припинив здійснювати матеріальну підтримку сина, попри відсутність визначеного рішенням суду чи іншим правочином такого обов`язку. В силу своїх матеріальних можливостей Відповідач здійснював грошові перекази на користь Позивача у вигляді сплати аліментів в сумі 1500 грн. щомісяця з грудня 2025 року по травень 2026 року включно. Відповідач має малолітню доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка перебуває на його утриманні. Крім того, можливість отримувати достатній дохід (грошове забезпечення військовослужбовця у більшому розмірі) Відповідач втратив, у зв`язку із захворюваннями, які набуті під час проходження військової служби. Так, відповідно до довідки гарнізонної військово-лікарської комісії від 27 серпня 2025 року № 4367 за наслідками проходження якої встановлено у Відповідача ряд захворювань, які пов`язані з проходженням військової служби та є підставою для певних обмежень у проходженні військової служби (копія довідки додається). Через розлади здоров`я, які виявлені у Відповідача у зв`язку з проходженням військової служби, останній має потребу у тривалому лікуванні та реабілітації. Це має наслідком втрату можливості проходити службу, отже і втрату офіційного доходу у розмірах, що дозволяють забезпечувати себе, малолітню доньку Відповідача, не кажучи про аліменти на утримання Позивача, обґрунтування необхідності в яких у позові відсутні.

Проте суд зазначає, що відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що він надає кошти сину добровільно. Однак з доданих до відзиву квитанцій /а.с.31-34/ вбачається, що відповідач перераховував кошти позивачу лише в травні та червні 2026 року, тобто перераховував кошти після звернення позивача з даним позовом до суду ( 16.04.2026 року). Таким чином, суду не надано доказів, що відповідач раніше надавав кошти своєму синові добровільно.

Отже на підставі наданих доказів, при розгляді справи судом встановлено, що у зв?язку з продовженням навчання повнолітній син відповідача потребує матеріальної допомоги від батька.

Разом з тим, з матеріалів справи та доданих до відзиву на позовну заяву документів вбачається, що на утриманні відповідача перебуває неповнолітня дочка – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження /а.с.36/, також надав довідку, що він хворіє.

Таким чином дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що відповідач не має можливості надавати матеріальної допомоги своїй повнолітній дитині, яка продовжує навчання, в тому розмірі, якому просить позивач та виходячи із засад розумності, справедливості та добросовісності, вважає можливим стягувати з відповідача аліменти на утримання сина, який продовжує навчання, у розмірі 1/6 частки всіх видів його заробітку ( доходу) на період його навчання, але не більше ніж до досягнення ним 23-річного віку, тим самим частково задовольняючи позовні вимоги.

Відповідно до статті 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Згідно частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 81 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зазначені обставини у їх системному зв`язку свідчать, що є підстави для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача аліментів на користь позивача на утримання сина на його навчання в розмірі 1/6 частини (доходу) платника аліментів, починаючи з дня пред`явлення позовної заяви до суду до закінчення сином навчання.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно до пункту 1 частини 1 статті 430 ЦПК України, рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно до пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів, а тому згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України та ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір у сумі 1331 гривня 20 копійок.

Керуючись Постановою Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року за № 3; статтями 180, 181, 182, 183, 185, 191, 198-200 СК України; статтями 4, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 128, 141, 212, 258, 259, 263-265, 274, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання – задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , на період його навчання, у розмірі 1/6 (однієї шостої) частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, починаючи з часу подання позовної заяви, тобто з 16 квітня 2026 року і до закінчення ним навчання 30.06.2028 року, але не більше, як до досягнення дитиною 23 років.

Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , судовий збір у розмірі 1331 гривня 20 копійок, зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Попільнянського

районного суду М.І. Рудник