Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №520/23202/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 р. Справа № 520/23202/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Семененко М.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В.) від 05.08.2026 по справі № 520/23202/26

за позовом ОСОБА_1

до 12 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до 12 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (далі - відповідач), у якому просить суд:

визнати протиправною бездіяльність 12 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області стосовно нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за періоди з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця - січня 2008 року для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення;

стягнути з 12 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області на користь індексацію грошового забезпечення за періоди з 01.01.2016 по 28.02.2018 в розмірі 83625,23 грн із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 та утриманням військового збору у розмірі 1,5 відсотка відповідно п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.10.2024 № 4015-ІХ.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2026 повернуто позивачу позовну заяву ОСОБА_1 до 12 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Позивач, не погодившись із зазначеною ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про відсутність належного підтвердження повноважень Біленка Є.Л. на представництво інтересів позивача. Апелянт зазначає, що Біленко Є.Л. здійснює представництво як фізична особа на підставі електронної довіреності від 06.05.2026, сформованої в підсистемі «Електронний суд», якою його уповноважено представляти інтереси позивача в судах України. На підтвердження належного оформлення довіреності також подано протокол створення та перевірки електронного підпису позивача та його представника. При цьому свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, видане на ім`я Берестеня В.В., не має правового значення для вирішення питання про повноваження Біленка Є.Л., оскільки останній не заявляв про здійснення представництва як адвокат.

Відповідач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 294 КАС України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Повертаючи позовну заяву суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження повноважень Біленка Євгена Леонідовича на представництво інтересів позивача Кулінченко С.С. та підписання від її імені позовної заяви. Встановивши, що надана електронна довіреність не дає можливості підтвердити її дійсність та волевиявлення позивача на уповноваження саме Біленка Є.Л., а інших належних документів на підтвердження таких повноважень до позовної заяви не додано, тобто, позовну заяву підписано особою, яка не мала права її підписувати. За таких обставин суд першої інстанції застосував положення пункту 3 частини четвертої статті 169 КАС України та повернув позовну заяву позивачеві, зазначивши при цьому, що таке повернення не позбавляє позивача права на повторне звернення до адміністративного суду після належного оформлення позовної заяви та підтвердження повноважень її представника.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у відкритті провадження у справі, з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до ч. 4 ст. 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 55 КАС України, юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

За змістом положень ч. 1 ст. 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно з ч. 1 ст. 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

Положеннями ч.ч. 2-3 ст. 59 КАС України передбачено, що довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.

Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Згідно з ч.ч. 5, 6 та 7 ст. 59 КАС України відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді. Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.

У разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, підписані електронним підписом відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Згідно з ч.ч. 7-9, 11 ст. 44 КАС України документи (у тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення форм процесуальних документів відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

За правилом абз. 2 ч. 8 ст. 18 КАС України особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, подають процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняють інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України “Про електронний цифровий підпис”, якщо інше не визначено цим Кодексом.

Отже, надсилання у встановленому порядку процесуальних документів в електронному вигляді передбачає використання сервісу "Електронний суд", розміщеному за посиланням https://cabinet.court.gov.ua/login, за умови попередньої реєстрації офіційної електронної адреси (Електронного кабінету) та з обов`язковим використанням такою особою власного електронного підпису.

Таким чином, альтернативою звернення учасників справи до суду із позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через “Електронний кабінет”.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі № 640/1374/19.

Правові основи функціонування автоматизованої системи документообігу суду (далі - АСДС) визначені в Положенні про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженому рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (далі - Положення).

Відповідно до п.п. 1, 2 Розділу ХІ “Підсистема електронного суду” Положення про АСДС, в редакції рішення РСУ № 17, з 22 грудня 2018 року у всіх місцевих та апеляційних судах обмін електронними документами між судом, фізичними особами та учасниками судового процесу забезпечується засобами підсистеми "Електронний суд". Учасники судового процесу за допомогою зареєстрованого Електронного кабінету можуть надсилати копії електронних документів іншим учасникам судової справи, крім випадків, коли інший учасник не має зареєстрованого електронного кабінету, подавати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, а також отримувати судові рішення та інші електронні документи.

Пунктом 4 розділу ХІ “Підсистема електронного суду” Положення передбачено, що для формування проектів електронних документів особи використовують загальні форми, створені адміністратором або створюють власні форми засобами електронного кабінету з можливістю їх збереження в підсистемі електронного суду та повторного використання. Адміністратор може встановлювати додаткові технічні обмеження щодо форм та змісту електронних документів (щодо розміру, формату тощо).

Згідно з п.п. 9-11 розділу XI “Підсистема електронного суду” Положення про АСДС, в редакції рішення РСУ № 17, шляхом формування, підписання та направлення до підсистеми електронного доручення, встановленої адміністратором форми (з правом передоручення або без такого права), особа, що зареєструвала електронний кабінет, може уповноважити представника (іншу фізичну особу, що має зареєстрований електронний кабінет) на подання документів від свого імені або від імені довірителя по судовій справі, судовому провадженню або зверненню. Електронні доручення, що підтверджують повноваження підписанта автоматично додаються підсистемою до кожного документу, ним відправленого.

Шляхом формування, підписання та направлення до підсистеми електронного доручення, встановленої адміністратором форми (з правом передоручення або без такого права), особа, що зареєструвала електронний кабінет в межах отриманих повноважень може надати іншій фізичній особі доступ до документів по судовій справі, судовому провадженню або зверненню.

Шляхом формування, підписання та направлення до підсистеми електронного повідомлення, встановленої адміністратором форми, автор доручення може його скасувати.

Аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що електронне доручення, яке можливо надати за допомогою підсистеми “Електронний суд”, видається за наявності у відповідної особи довірителя та його представника особистих електронних кабінетів у підсистемі “Електронний суд”, що передбачає наявність у таких осіб електронного цифрового підпису. Електронне доручення видається лише за умови його підписання електронним ключем довірителем за допомогою алгоритмів, визначених у підсистемі “Електронний суд”. Надалі таке електронне доручення автоматично додається до позовної заяви, яка подана представником від імені довірителя через підсистему “Електронний суд”, при цьому у користувачів відсутня можливість будь-яким чином впливати на зміст та вигляд такого електронного доручення, тобто воно формується підсистемою “Електронний суд” самостійно, відповідно до обраного обсягу повноважень представника.

Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 10.02.2022 у справі № 560/11791/21.

Колегія суддів враховує, що у постанові від 30 червня 2021 року у справі № 380/830/21 Верховний Суд зазначав, що особливості подання до суду довіреності для цілей підтвердження повноважень представника у разі звернення до суду в електронній формі встановлені у ч. 7 ст. 59 КАС України та пункті 9 Положення про АСДС, зі змісту яких випливає, що учасник справи може уповноважити представника на подання документів від свого імені шляхом формування, підписання та направлення до підсистеми “Електронний суд” електронного доручення за формою, установленою адміністратором системи, примірник якого додається підсистемою до кожного відправленого (підписаного) представником документу автоматично.

Довіреність, видана із дотриманням зазначених правил, як електронний документ, не вимагає будь-якого засвідчення і є належним документом, що підтверджує повноваження представника у суді.

При цьому, у випадку звернення до суду через підсистему “Електронний суд” суди мають перевіряти відповідність вчиненої представником дії наданому представнику обсягу повноважень, визначеному в електронному дорученні.

Вищезазначені висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 18 лютого 2021 року у справі № 300/1329/20.

Судовим розглядом встановлено, що адміністративний позов у справі № 520/23202/26 сформовано та подано через систему «Електронний суд» та підписано Біленко Євгеном Леонідовичем.

До вказаного адміністративного позову додано файл «Довіреність на Біленко Євген Леонідович.pdf». У довіреності від 06.05.26 зазначено, що Кулінченко Сергій Сергійович (РНОКПП - НОМЕР_1 ), уповноважує Біленко Євген Леонідович (РНОКПП- НОМЕР_2 ) представляти інтереси в судах України (в тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях) з усіма правами, які надано законом стороні по справі, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи, а також пред`являти виконавчі документи, видані у формі електронного документа, на примусове виконання до органів державної виконавчої служби (приватних виконавців). Довіреність видана з правом передоручення іншим особам. Довіреність дійсна до моменту її скасування.

Колегія суддів наголошує, що у випадку звернення до суду через підсистему «Електронний суд» суди мають перевіряти відповідність вчиненої представником дії наданому представнику обсягу повноважень, визначеному в електронному дорученні.

Перевіривши доданий до адміністративного позову файл «Довіреність на Біленко Євген Леонідович.pdf» за допомогою онлайн сервісу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису https://czo.gov.ua/, судом апеляційної інстанції встановлено, що довіреність підписано самим позивачем, а саме Кулінченко Сергієм Сергійовичем.

Колегія суддів враховує доводи апеляційної скарги, що довіреність від 06.05.2026 є дійсною та не відкликалася позивачем, але належних доказів, що саме цією довіреністю зі змістом зазначеним вище, Кулінченко С.С. уповноважив представника Біленко Є.Л. зверутися з відповідними позовними вимогами у справі № 520/23202/26, матеріали справи не містять.

Отже, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку, що наданий представником електронний документ - «Довіреність на Біленко Євген Леонідович.pdf» не може вважатися юридично значимим документом для цілей підтвердження повноважень на представництво інтересів Кулінченка С.С. в суді та з нього не можливо встановити дійсну волю довірителя.

Також, колегія суддів зазначає, що посилання суду першої інстанції на свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, видане на ім`я іншої особи - Берестеня В.В., є помилковим, оскільки зазначений документ не підтверджує і не спростовує повноважень Біленка Є.Л., визначених виданою йому довіреністю від 06.05.2026.

Сам по собі висновок суду про неможливість перевірки кваліфікованого електронного підпису довірителя не є достатньою підставою для невизнання електронної довіреності, сформованої засобами підсистеми «Електронний суд», юридично значимим документом.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про відсутність належного підтвердження повноважень Біленка Є.Л. є передчасним та необґрунтованим.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

За змістом статті 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З врахуванням наведених вище правових норм та встановлених фактичних обставин справи у їх сукупності колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі, тому оскаржувану ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 320, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2026 по справі № 520/23202/26 - скасувати.

Справу № 520/23202/26 направити до Харківського окружного адміністративного суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий

Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло М.О. Семененко