Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №200/5002/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року справа №200/5002/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Пивовар І.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року (головуючий суддя І інстанції Стойка В.В.), складеного в повному обсязі 24 листопада 2025 року, у справі № 200/5002/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в якому просив суд:

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком по досягненню 60 років з врахуванням заробітної плати за 2021-2023 роки з 27.05.2024 року;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області врахувати до страхового стажу періоди праці в Харківенерго з 01.04.1982 року по 13.07.1982 року, Северодонецькій ТЕЦ з 06.04.1983 року по 30.09.1983 року, з 02.04.1986 року по 27.08.1986 року, в Донецькому обласному бюро МСЕ з 01.09.1988 року по 16.11.1991 року згідно Списку № 2 в подвійному розмірі;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплатити заборгованість пенсії за весь час з урахуванням компенсації інфляції.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року залучено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області до участі у справі в якості співвідповідача.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 056550001351 від 27.06.2025 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 22.06.2025 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 із зарахуванням до страхового стажу в подвійному розмірі періоду з 01.09.1988 року по 16.11.1991 року та з урахуванням заробітної плати за 2021-2023 роки.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заборгованості з пенсії, нарахованої на виконання рішення Донецького оружного адміністративного суду від 27.12.2024 року по справі № 200/7450/24.

В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року у справі № 200/5002/25, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та відмовити у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянтом зазначено, що управлінням прийнято обґрунтоване рішення про відмову у переході з одного виду пенсії на інший відповідно до вимог чинного законодавства.

Вказано, що підстав для застосування середнього показника заробітної плати (доходу) в Україні за попередні три роки, а саме: за 2021-2023 роки не має.

Крім того, не погодившись з судовим рішенням, відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року у справі № 200/5002/25, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та відмовити у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянтом зазначено, що підстав для нарахування компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заборгованості з пенсії, нарахованої на виконання рішення Донецького оружного адміністративного суду від 27.12.2024 року по справі № 200/7450/24 не має.

Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу № 200/5002/25, однак листом суд першої інстанції повідомив, що справа в паперовому вигляді не формувалась. Також повідомлено, що всі документи експортовано в комп`ютерну програму «Діловодство спеціалізованого суду».

Відтак, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд».

Суд, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України та є отримувачем дострокової пенсії за віком з 11.05.2019.

Згідно трудової книжки позивача (в частині спірних періодів), ОСОБА_1 з 01.09.1988 року по 16.11.1991 року працював в обласному бюро судово-медичної експертизи нічним санітаром у відділі судмедекспертизи трупів.

Військовий квиток НОМЕР_1 , містить запис про те, що ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині з 27.01.1984 по 10.02.1986 та має право на пільги встановлені Постановою ЦК КПСС та Ради Міністрів СРСР "Про пільги військовослужбовцям, робітникам та службовцям, що знаходяться у складі обмеженого контингенту радянських військ на території Демократичної Республіки Афганістан, та їхнім сім`ям" від 17.01.1983 №59-27.

Згідно записів військового квитка, позивачу видано свідоцтво про право на пільги НОМЕР_2 від 10.04.1986.

Рішенням Донецького оружного адміністративного суду від 27.12.2024 року по справі № 200/7450/24, яке набуло законної сили, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо обчислення розміру пенсії за віком ОСОБА_1 без зарахування періодів навчання з 01.09.1979 по 31.03.1982, з 13.07.1982 по 01.03.1983 в Штеровському енергетичному технікумі. з 25.06.1988 по 01.07.1992 в Донецькому медичному інституті до страхового стажу, та без встановлення підвищення пенсії, що передбачена пунктом «б» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 11.05.2019 (з моменту призначення пенсії) перерахунок та виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсії за віком із зарахуванням періодів навчання з 01.09.1979 по 31.03.1982, з 13.07.1982 по 01.03.1983 в Штеровському енергетичному технікумі, з 25.06.1988 по 01.07.1992 в Донецькому медичному інституті до страхового стажу, та із встановленням підвищення пенсії на 50 процентів мінімальної пенсії за віком згідно пункту «б» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно змісту Листа відповідача 1 від 17.06.2025 року № 18943-15852/Ц-02/8-0500/25, заборгованість з пенсії, яка утворилась за результатами перерахунку такої пенсії на підставі рішення суду № 200/7450/24, не сплачена.

22.06.2025 ОСОБА_1 звернувся через вебпортал електронних послуг із заявою № 6118 про перерахунок пенсії «перехід на інший вид пенсії».

Заява опрацьовувалася за принципом екстериторіальності відповідно до Порядку приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (зі змінами) Головним управлінням Пенсійного фонду України в Львівській області.

Згідно змісту Рішення відповідача 2 № 056550001351 від 27.06.2025 року, при розгляді матеріалів електронної пенсійної справи ОСОБА_1 та документів доданих до заяви про перехід на інший вид пенсії від 22.06.2025 № 6118 встановлено, що позивач довічно отримує дострокову пенсію за віком.

Додаткових документів, які б давали право на інший вид пенсії, позивачем не надано.

Тому, оскільки ОСОБА_1 отримує пенсію за віком та додаткових документів до заяви не долучено, підстави для переведення на інший вид пенсії — відсутні.

З приводу застосування середнього показника заробітної плати (доходу) в Україні за попередні три роки, а саме: за 2021-2023 роки, повідомлено наступне: згідно абзацу 3 частини 3 статті 45 Закону № 1058 застосування середньої заробітної плати, визначеної частиною 2 статті 40 цього Закону для призначення пенсії, застосовується лише при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, у разі наявності в особи не менше, як 24 місяці напрацьованого страхового стажу. Отже, враховуючи вищевикладене, правові підстави для застосування середнього показника заробітної плати (доходу) в Україні за попередні три роки (за 2021-2023 роки) — відсутні.

Щодо питання зарахування до страхового та пільгового стажу за списком № 2 в подвійному розмірі періодів роботи (згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 19.04.1982): з 01.04.1982 по 13.07.1982 на Харківському підприємстві міських електромереж ВЕО «Харківенерго» (виробнича практика), з 06.04.1983 по 30.09.1983 та з 02.04.1986 по 27.08.1986 на Сєверодонецькій ТЕС, та з 01.09.1988 по 16.11.1991 в обласному бюро судово-медичної експертизи повідомляємо наступне: згідно матеріалів електронної пенсійної справи, відсутні уточнюючі довідки, що підтверджують спеціальний стаж роботи відповідно до пункту 20 Порядку № 637. Тому підстави для зарахування зазначених періодів до списку № 2 - відсутні.

Додатково повідомлено, що період роботи з 01.09.1988 по 16.11.1991 в обласному бюро судово-медичної експертизи не зараховано до загального страхового стажу, так як записи № 12-13, які містяться в трудовій книжці НОМЕР_3 від 19.04.1982, не відповідають вимогам пункту 2.3, пункту 2.4 та пункту 2.5 наказу № 58 від 29.07.1993 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» (відсутні номер та дата наказу на звільнення).

Також, акцентовано увагу, що згідно чинного законодавства додаткового зарахування до страхового стажу по одному року за роботу на пільгових умовах по списку № 2 не передбачено.

Враховуючи вищевикладене, підстави для проведення перерахунку пенсії по заяві від 22.06.2025 № 6118 ОСОБА_1 відсутні, оскільки позивач отримує довічну дострокову пенсію за віком, а інших документів, які б давали право на інший вид пенсії позивачем не надано.

В матеріалах справи наявна довідка ОК-5 та РС-право, згідно з якою страховий стаж позивача дорівнює 43 роки 11 місяців 16 днів.

Суд погоджує висновки суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до положень частини першої статті 1 № 1058 встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Згідно з абзацом 1 частини другої цієї статті страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Законом № 1058 визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Частиною 1 статті 9 Закону України № 1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 2 статті 10 Закону № 1058-ІV особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Як визначено п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України № 1058-ІV, право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 20 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів і військовозобов`язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідно до абзаців шостого і сьомого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону, а також абзацу восьмого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Отже, відповідно матеріалів справи, позивач отримує дострокову пенсію за віком з урахуванням положень п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України № 1058-ІV.

Приписами ст. 24 Закону №1058 визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

При цьому, суд зазначає що положеннями статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Зазначене узгоджується з положеннями статті 48 Кодексу законів про працю України.

Також, згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Згідно з п.2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 р. №58 (далі Інструкція №58) записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Згідно із п.2.4. зазначеної Інструкції, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Як встановлено, п. 2.5 Інструкції, з кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення власник або уповноважений ним орган зобов`язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці (типова відомча форма N П-2, затверджена наказом Мінстату України від 27 жовтня 1995 року N 277 ( v0277202-95 ), в якій має повторюватися відповідний запис з трудової книжки (вкладиша). Міністерства і відомства за згодою з відповідними галузевими профспілками можуть, як виняток, дозволити підприємствам, що працюють в умовах територіальної роз`єднаності (підпорядковані структурні підрозділи розташовані на великій відстані), проводити ознайомлення з записами, що внесені до трудової книжки, в заочному порядку шляхом направлення власникам книжок відповідних повідомлень з наступною відміткою про це в особистій картці.

Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а наявність відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням такого стажу.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року по справі № 754/14898/15-а.

Окрім цього суд наголошує, що робітник не може нести відповідальність за неналежне оформлення трудової книжки.

Як передбачено ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Беручи до уваги вказані висновки суд вважає, що період з 01.09.1988 по 16.11.1991 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

У той же час, відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Таким чином період роботи ОСОБА_1 в обласному бюро судово-медичної експертизи нічним санітаром у відділі судмедекспертизи трупів з 01.09.1988 року по 16.11.1991 року підлягає врахуванню до страхового стажу в подвійному розмірі.

Щодо перерахунку пенсії з врахуванням заробітної плати за 2021-2023 роки.

Відповідно ч. 1 ст. 28 Закону № 1058, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум. За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений.

Як вбачається з матеріалів справи, страховий стаж позивача відповідно довідки РС-право дорівнює 43 роки 11 місяців 16 днів без урахування періоду роботи з 01.09.1988 року по 16.11.1991 року в подвійному розмірі.

Згідно п. 4 ст. 42 Закону № 1058, у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.

За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

У разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.

Якщо пенсіонер, який продовжував працювати, набув стажу, достатнього для обчислення пенсії відповідно до частини першої статті 28 цього Закону, за його заявою проводиться відповідний перерахунок пенсії незалежно від того, скільки часу минуло після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.

Органи Пенсійного фонду щороку з 1 квітня без додаткового звернення особи проводять перерахунок пенсії тим особам, які на 1 березня року, в якому здійснюється перерахунок, набули право на проведення перерахунку, передбаченого абзацами першим - третім цієї частини, на найбільш вигідних умовах. Порядок такого перерахунку пенсії встановлюється правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Обчислення страхового стажу, який дає право на перерахунок пенсії відповідно до цієї статті, здійснюється не раніше дня, що настає за днем, по який обчислено страховий стаж під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

Дія цієї частини не поширюється на пенсіонерів, яким призначено пенсію за вислугу років на умовах, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення", та які не досягли віку, встановленого статтею 26 цього Закону.

Враховуючи наведені положення суд вважає, що ОСОБА_1 має право на перерахунок пенсії з врахуванням заробітної плати за 2021-2023 роки.

Згідно матеріалів справи, позивач звернувся із заявою про переведення з одного виду пенсії на інший 22.06.2025 року, а відтак суд вважає, що і перерахунок пенсії ОСОБА_1 повинен бути здійснений саме з цієї дати.

Докази того, що позивач звернувся із відповідною заявою до органів ПФУ 27.05.2024 року в матеріалах справи відсутні.

З приводу виплати компенсації втрати частини доходів.

Як вже було зазначено вище, відповідно змісту Листа відповідача 1 від 17.06.2025 року № 18943-15852/Ц-02/8-0500/25, заборгованість з пенсії, яка утворилась за результатами перерахунку такої пенсії на підставі рішення суду від 27.12.2024 року № 200/7450/24, не сплачена.

Відповідно ч. 2 ст. 46 Закону № 1058, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Правове регулювання компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати передбачене Законом № 2050-III.

Статтею 2 Закону № 2050-ІІІ встановлено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) тощо.

З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року № 159 затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 159 компенсації підлягають грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);

Порядок № 159 у порівнянні із Законом № 2050-III деталізував види соціальних виплат як доходів громадян, при цьому їх перелік не є виключним у цьому Порядку.

Положення Закону № 2050-III та Порядку № 159, а також правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 03 липня 2018 року у справі № 521/940/17, від 08 серпня 2019 року у справі № 638/19990/16-а, від 11 лютого 2021 року у справі № 1540/3742/18, від 05 липня 2022 року у справі № 420/7633/20, від 04 грудня 2024 року у справі № 380/24300/23, вказують на те, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, зокрема мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи та пов`язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Отже, нормативне урегулювання відносин щодо компенсації громадянам втрати частини доходів вказує на те, що така компенсація пов`язана, по-перше, з порушенням встановлених строків виплати таких доходів; по-друге, з виключним переліком доходів як систематичних грошових виплат громадянам; по-третє, з фактом виплати нарахованих доходів. При цьому, підставою для компенсації є затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців. Тому розмір компенсації невід`ємно пов`язаний з видом та розміром невчасно виплаченого доходу, а також з тривалістю часу, протягом якого була затримка його виплати.

У питанні про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати ключовим питанням є дохід.

Законодавець в абзаці першому частини другої статті 2 Закону № 2050-III акцентував увагу саме на виді доходу, а не на його окремих складових чи ознаках такого доходу, при цьому підкресливши, що такі доходи не мають разового характеру.

Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).

У постанові Верховного Суду України від 11 липня 2017 року №21-2003а16, а також у постановах Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі №810/1092/17, від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17, від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19 зауважено, що використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Таким чином суд вважає, що враховуючи наявність як факту невиплати позивачу частини пенсії, так і порушення строку її виплати, позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати такої заборгованості з пенсії.

Згідно зі статтею 4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

При цьому виплата компенсації не обумовлюється зверненням із відповідною заявою, натомість обов`язок щодо її виплати виникає у випадку порушення строків виплати доходів та виплати нарахованих доходів.

Відтак, з огляду на невиплату позивачу сум заборгованості з пенсії, позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати, а позовні вимоги підлягають задоволенню в цій частині.

При цьому суд враховує висновки Верховного суду по справі № 280/8933/24, викладені в постанові від 11.04.2025 року.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог шляхом:

визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 056550001351 від 27.06.2025 року;

зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 22.06.2025 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 із зарахуванням до страхового стажу в подвійному розмірі періоду з 01.09.1988 року по 16.11.1991 року та з врахуванням заробітної плати за 2021-2023 роки;

зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заборгованості з пенсії, нарахованої на виконання рішення Донецького оружного адміністративного суду від 27.12.2024 року по справі № 200/7450/24.

Інші доводи апеляційних скарг є неприйнятними та повністю спростовуються висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалось.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та ухвалу суду першої інстанції – без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області – залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року у справі № 200/5002/25 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25 серпня 2026 року.

Судді А.В. Гайдар

Е.Г. Казначеєв

І.В. Пивовар