Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №759/9810/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 759/9810/26 Головуючий у 1 інстанції: Оздоба М.О. Провадження № 33/824/3415/2026 Доповідач: Шебуєва В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м. Київ

Суддя Київського апеляційного суду Шебуєва В.А., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Рейзіна Михайла Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 06 червня 2026 року в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

в с т а н о в и в:

Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 06 червня 2026 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Не погоджуючись із вказаною постановою, захисник Литвина В.М.26 червня 2026 року подав апеляційну скаргу, а також порушив питання поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження захисник Литвина В.М. зазначав, що раніше він вже звертався із апеляційною скаргою на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 06 червня 2026 року. Проте, 26 червня 2026 року він отримав копію постанови Київського апеляційного суду від 22 червня 2026 року про повернення апеляційної скарги у зв`язку з ненаданням належних документів на підтвердження повноважень на надання ОСОБА_1 правової допомоги в Київському апеляційному суді. Відразу подав апеляційну скаргу повторно.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова Святошинського районного суду міста Києва винесена 06 червня 2026 року.

16 червня 2026 року захисник Литвина В.М. подав апеляційну скаргу. Постановою Київського апеляційного суду від 22 червня 2026 року апеляційну скаргу захисника Литвина В.М. повернуто, у зв`язку з ненаданням захисником належних документів на підтвердження повноважень на надання ОСОБА_1 правової допомоги в Київському апеляційному суді. Повторно апеляційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 22 червня 2026 року захисник Литвина В.М. подав 26 червня 2026 року.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що визначені захисником Литвина В.М. причини пропуску строку на апеляційне оскарження слід вважати поважними.

В апеляційній скарзі захисник Литвина В.М. просить закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. На думку захисника Литвина В.М., суд першої інстанції безпідставно відхилив посилання ОСОБА_1 на те, що він не керував транспортним засобом Skoda д.н.з. НОМЕР_1 . Вказаним транспортним засобом керував знайомий ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , а сам ОСОБА_1 перебував на пасажирському сидінні. На водійське сидіння ОСОБА_1 сів лише тоді, коли ОСОБА_2 вийшов з транспортного засобу в магазин на АЗС«WOG», а він, перебуваючи біля транспортного засобу, помітив патрульний автомобіль та вирішив сісти в авто для того, щоб не привертати до себе увагу. На проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою приладу Drager ОСОБА_1 погодився, оскільки був у знервованому стані та побоювався, що його затримають та доставлять до ІНФОРМАЦІЯ_1. Суд першої інстанції не надав належної оцінки листам УПП у м. Києві ДПП щодо того, що патрульний автомобіль, на якому начебто було зупинено ОСОБА_1 , не був обладнаний відеореєстратором, а також безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про допит свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4 .

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вислухавши пояснення ОСОБА_1 , його захисника, допитавши за клопотанням апелянта свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Приймаючи постанову про накладення адміністративного стягнення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи про адміністративне правопорушення містять достатньо фактичних даних про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Апеляційний суд не вбачає підстав для скасування такої постанови суду першої інстанції.

Відповідно до наданого суду першої інстанції протоколу про адміністративне правопорушення від 28 березня 2026 року серії ЕПР1 № 625968, ОСОБА_1 27 березня 2026 року о 23.40 год. в м. Києві на вул.Симиренка, 2, керував транспортним засобом Skoda д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку, зі згоди водія, за місцем зупинки за допомогою приладу «Drager» Alсotest 6820, (прилад ARНК-0556), результат 1,13 проміле (тест 5007). З результатом ОСОБА_1 погодився, від проходження огляду у лікаря-нарколога відмовився. ОСОБА_1 , порушив вимоги п.2.9 (а) ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

До протоколу про адміністративне правопорушення долучено картку обліку адміністративного правопорушення, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, протокол АЗ № 075189 про адміністративне затримання ОСОБА_1 від 28 березня 2026 року, роздруківку тестування ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Drager» Alсotest 6820, (прилад ARНК-0556), та DVD диск з відеозаписом з нагрудної камери поліцейського.

З наданих суду документів та відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 27 березня 2026 року о 23.40 год. керував транспортним засобом Skoda д.н.з. НОМЕР_1 ,в м. Києві на вул. Симиренка, 2. Під час спілкування поліцейським було виявлено у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, а саме, запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації мови. ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, на що він погодився. На місце було викликано інший наряд поліції «Рубін 851»для доставлення приладу Drager. Під час очікування наряду ОСОБА_1 почав нецензурно висловлюватися, не виконав вимогу поліцейського залишатися на місця та почав втікати, у зв`язку з чим був затриманий із застосуванням спеціальних засобів. У подальшому на місце прибув патруль «Рубін 851», ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Drager Alсotest 6820, за результатом якого було встановлено, що він перебуває у стані алкогольного сп`яніння, результат тестування - 1,13 проміле. З вказаними результатами огляду ОСОБА_1 погодився.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про визнання ОСОБА_1 винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційний суд відхиляє посилання захисника Литвина В.М. на те, що транспортним засобом Skoda д.н.з. НОМЕР_1 , керував не ОСОБА_1 , а його знайомий - ОСОБА_2 , оскільки такі посилання не ґрунтуються на належних і допустимих доказах.

На відеозаписі з нагрудної відеокамери поліцейського зафіксовано, як саме ОСОБА_1 перебуває за кермом транспортного засобу, який стояв на зупинці громадського транспорту із увімкнутою аварійною сигналізацією та увімкненим двигуном. На відеозаписі з нагрудної відокамери поліцейського зафіксовано, що при спілкуванні з поліцейським ОСОБА_1 пояснював, що його не зустрів товариш і він поспішає додому. Під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 також не вказував, що за кермом транспортного засобу перебувала інша особа.

Апеляційний суд критично ставиться до доводів апеляційної скарги захисника Литвина В.М., що останній сів за кермо транспортного засобу Skoda д.н.з. НОМЕР_1 , лише після того, як помітив патрульний автомобіль задля уникнення зайвих питань поліцейських та погодився пройти огляд лише тому, що побоювався, що його затримають та доставлять до ІНФОРМАЦІЯ_1.

Також апеляційний суд критично ставиться до показів допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4 . Свідок ОСОБА_3 показав, що перебував у машині Skoda д.н.з. НОМЕР_1 27 березня 2026 року разом з ОСОБА_1 . Автомобілем керував ОСОБА_2 , який підвозив його додому. ОСОБА_2 і ОСОБА_1 поїхали далі. Про подальші події свідку ОСОБА_3 нічого невідомо. Свідок ОСОБА_2 показав, що на прохання ОСОБА_1 на транспортному засобі Skoda підвозив додому його і ОСОБА_3 , оскільки обидва вжили алкоголь. Спочатку він завіз додому ОСОБА_3 . Рухаючись в напрямку дому ОСОБА_1 він вирішив придбати на автозаправці стіки. Він залишив автомобіль, ввімкнувши аварійний сигнал. В машині залишився ОСОБА_1 . Коли він перебував в приміщенні автозаправки, то отримав від ОСОБА_1 смс з проханням повернутися до автомобіля, до якого підійшли працівники поліції. Оскільки він побоювався зустрічі з поліцією, то написав ОСОБА_1 , що до автомобіля не повернеться. Після від`їзду працівників поліції він повернувся до машини та завіз ОСОБА_1 додому. Покази свідка ОСОБА_4 спростовуються наявними у матеріалах справи доказами. З відеозапису нагрудних відеокамер поліцейських вбачається, що ОСОБА_1 при спілкуванні з поліцейськими не зазначав, що автомобілем керував не він. Не зазначив це у протоколі у графі для надання пояснень. Суд розцінює покази свідка ОСОБА_4 як намагання сприяти ОСОБА_1 уникнути адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_1 не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова Святошинського районного суду міста Києва від 06 червня 2026 року без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -

п о с т а н о в и в:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Святошинського районного суду міста Києва від 06 червня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника Рейзіна Михайла Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Святошинського районного суду міста Києва від 06 червня 2026 року без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду Шебуєва В.А.