Рішення від 24 серпня 2026 р. у справі №620/7138/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2026 року Чернігів Справа № 620/7138/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю. О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовомОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також – позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі також – ГУПФУ в Сумській області, відповідач), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області від № 9742101550078 від 12.05.2026;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області призначити ОСОБА_1 з 06.05.2026 пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, п.п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII та здійснити перерахунок і виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) на підставі довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, видану Киїнською сільською радою.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наразі ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує пенсію за віком. Разом з тим станом на 01.05.2015 вона працювала на посаді голови сільської ради, що прирівнюється до посади державної служби, та мала стаж необхідний стаж для призначення пенсії за віком за законом «Про Державну службу» і має право на перехід на таку пенсію. Проте рішенням № 9742101550078 від 12.05.2026 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Сумській області у перерахунку пенсії відмовлено, оскільки у позивача відсутній стаж державного службовця, відповідно відсутні підстави для видачі та врахування довідок про заробітну плату. Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у встановлений строк правом на подання відзиву не скористався.

Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 з 30.03.2011 отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», з 01.03.2021 було здійснено перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується копією рішення відповідача від 12.05.2026 № 9742101550078.

Зі смісту записів трудової книжки серії НОМЕР_1 вбачається, що позивача:

15.06.1998 – присвоєно 11 ранг державного службовця;

16.12.2002 – присвоєно черговий 10 ранг державного службовця;

10.07.2001 – прийнято присягу посадової особи місцевого самоврядування;

12.01.2002 – присвоєно черговий 10 ранг державного службовця;

12.04.2002 – обрано на посаду сільського голови Шестовицької сільської ради;

30.12.2003 – присвоєно черговий 9 ранг посадової особи органів місцевого самоврядування;

13.05.2005 – присвоєно 7 ранг посадової особи органів місцевого самоврядування;

18.04.2006 – переведено на посаду сільського голови Шестовицької сільської ради;

22.09.2010 – звільнено у зв`язку з закінченням строку повноважень, ч. 1 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»;

09.11.2010 – обрано Шестовицьким сільським головою;

19.11.2015 – звільнено у зв`язку з закінченням строку повноважень, ч. 1 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

У відповідь на заяву ОСОБА_1 , направлену за принципом екстериторіальності до ГУПФУ в Сумській області, рішенням від 12.05.2026 № 9742101550078 повідомлено, що у позивача відсутній стаж державного службовця, відповідно відсутні підстави для видачі довідок про складові заробітної плати, зокрема довідки №08 від 01.05.2026 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (оклад, ранг, вислуга), яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби. Ураховуючи викладене, підстави для переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» відсутні.

Вважаючи вказану відмову неправомірною, позивач звернувся до суду з указаним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Приписами частини 3 статті 46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996 року, ратифікована Законом України від 14.09.2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І).

Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова частина права на соціальний захист - є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон України «Про державну службу» № 889-VIII), відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» визначено визнати такими, що втратив чинність Закон України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Тобто, до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» № 889-VIII (далі - Закон України «Про державну службу» № 889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які:

а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;

б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01.05.2016, відповідно до статті 90 Закону України «Про державну службу» № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому, законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ (далі - Закон України «Про державну службу» № 3723-ХІІ).

Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Законом України «Про державну службу» № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» за № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Статтею 46 Закону № 889-VII визначені особливості стажу державної служби, а саме у частині другій зазначено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі - Закон № 2493-III).

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 № 2493-III, в органах місцевого самоврядування встановлюються, окрім іншого, такі категорії посад:

перша категорія - посади Київського міського голови, голів обласних рад та Севастопольського міського голови;

друга категорія - посади Сімферопольського міського голови, міських (міст - обласних центрів) голів; заступників голів обласних рад та Севастопольського міського голови, заступника міського голови - секретаря Київської міської ради;

третя категорія - посади перших заступників та заступників міських голів (міст - обласних центрів) з питань діяльності виконавчих органів ради; секретарів міських (міст - обласних центрів та міста Сімферополя) рад, міських голів (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення, крім міст - обласних центрів), голів районних, районних у містах рад;

керуючих справами виконавчих апаратів обласних та Севастопольської міської рад;

четверта категорія - посади голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони працюють у раді на постійній основі), керівників управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів, директорів, перших заступників, заступників директорів департаментів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів, посади заступників голів районних рад;

п`ята категорія - посади керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, старост;

шоста категорія - посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад;

сьома категорія - посади радників, консультантів секретаріатів районних у містах рад, спеціалістів виконавчих органів районних у містах, міських (міст районного значення) рад, спеціалістів виконавчих органів сільських, селищних рад.

Відповідно до пункту 1 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (далі - Порядок № 283), цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 283, до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 4 Порядку обчислення стажу держаної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229, до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Обставина щодо втрати чинності Порядку № 283, у зв`язку із затвердженням 25 березня 2016 року Постановою № 229 Кабінету Міністрів України нового Порядку обчислення стажу державної служби, судом не враховується, оскільки його норми були чинними на час здобуття позивачем стажу державної служби.

Порядок № 229 у пункті 6 містить аналогічну норму, як і в пункті 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» № 889-VIII про те, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

При цьому, суд звертає увагу, що як Порядок № 283 у пункті 2, так і чинний на теперішній час Порядок № 229 у пункті 4 передбачає, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування.

Тобто, до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Водночас, зі змісту пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII встановлеено, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №822/524/18).

Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п. 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, та мають передбачені вік та страховий стаж.

Аналогічна правова позиція сформована у постановах Верховного Суду від 15.12.2020 у справі №560/2398/19, від 22.05.2024 у справі №500/1404/23.

З вищенаведеного слідує, що позивач займав посади в органах місцевого самоврядування, час роботи на яких згідно із статтею 14 Закону № 2493-III та Порядку №229 зараховується до стажу державної служби.

Разом з тим, за умови зарахування періоду роботи позивача на посадах в органах місцевого самоврядування до стажу державної служби, такий стаж станом на 01.05.2016 становитиме менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

При цьому, згідно з матеріалами справи, що не заперечується позивачем, станом на 01.05.2016 позивач не обіймав посади державної служби, натомість 19.11.2015 був звільнений у зв`язку з закінченням строку повноважень.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та аналіз чинного законодавства, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи позивачу у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», діяв на підставі та у спосіб, визначені законодавством.

Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, вул. Берестовська, 1, м. Суми, Сумська обл., Сумський р-н, 40000, код ЄДРПОУ 21108013.

Дата складення повного рішення суду - 25.08.2026.

Суддя Ю. О. Скалозуб