Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №620/5182/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 серпня 2026 року Чернігів Справа № 620/5182/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, 20 Регіональної військово - лікарської комісії, Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі також – позивач, ОСОБА_1 ) до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (далі також – відповідач 1, ЦВЛК ЗСУ), 20 Регіональної військово - лікарської комісії (далі також – відповідач 2, 20 регіональна ВЛК), Військової частини НОМЕР_1 (далі також – відповідач 3, ВЧ НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення гарнізонної ВЛК № 2 військової частини НОМЕР_1 , оформленого довідкою від 26.02.2026 № 2026-0224-1611-1604-3, рішення 20 Регіональної військово-лікарської комісії, оформленого листом від 16.03.2026 № 1854/1963, рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, оформленого листом від 06.05.2026 № 598/9/11044, та зобов`язання Центральну Військово-лікарську комісію Збройних Сил України провести медичний огляд (направити у заклади охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України) військовослужбовця ОСОБА_1 з метою визначення придатності до військової служби з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

В обґрунтування позову зазначає про необґрунтованість спірних рішень, оскільки останні прийняті без урахування всіх обставин, що мають значення для їх прийняття.

Ухвалою суду від 11.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Від ВЧ НОМЕР_1 надійшов відзив, в якому зазначає про безпідставність позовних вимог, оскільки у Положенні № 402 взагалі відсутній алгоритм оскарження рішень позаштатних постійно або тимчасово діючих ВЛК в суді, лише рішення штатних ВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку. При цьому зазначає, що 20 Регіональна військово-лікарська комісія листом від 16.03.2026 № 1854/1963 відмовила у задоволенні скарги позивача, визнавши рішення гарнізонної ВЛК обґрунтованим.

20 Регіональна ВЛК у відзиві просила відмовити у задоволенні позову, обґрунтовуючи тим, що ВЛК надано виключне право встановлення причинного зв`язку захворювань, травм, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців та вибір формулювань в яких приймаються постанови ВЛК. Жоден інший орган влади не може брати на себе відповідні повноваження. Також слід зазначити, що питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу. Надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду. Слід зазначити також, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 806/526/16

Від ЦВЛК ЗС України відзиву не надійшло.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Гарнізонною ВЛК № 2 військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 проведено медичний огляд позивача, за результатами якого складено довідку ВЛК від 26.02.2026 № 2026-0224-1611-1604-3, в якій зазначено наступні діагнози ОСОБА_1 : Гіпертонічна хвороба І стадії, СН 0 стадії. Захворювання, Так, пов`язане з проходження військової служби. Пролапс мітрального клапана І ступеня, СН 0 стадії. Дисциркуляторна енцефалопатія І стадії з розсіяною неврологічною симптоматикою, у виді цефалгічного, вестибуло-атактичного синдромів з незначним порушенням функції. Обмежена екзема, стадія ремісії. Гіперметропія у 1.0 Д правого ока, гіперметропічний астигматизм у 2.0 Д правого ока, у 0.5 Д лівого ока при гостроті зору без корекції 0.2/0.6, з корекцією 0.4/1.0. Амбліопія середнього ступеня правого ока. Викривлення носової перегородики з порушенням функції носового. Захворювання, Ні, не пов`язані з проходженням військової служби.

Вказана довідка оскаржена до 20 Регіональної ВЛК, за результатами розгляду якої листом від 16.03.2026 № 1854/1963 повідомлено адвоката позивача, що за встановленими позивачу діагнозами, заключення терапевта - згідно наданих обстеження порушення гемодинаміки незначні, діагноз встановлено вірно, заключення невропатолога - дані обстеження не являються клінічним діагнозом у наданій медичній документації, порушення функції незначні, офтальмолога - діагноз не підпадає під дію НМОУ №402. Постанову ВЛК "Гарнізонна ВЛК №2 військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 " про ступінь придатності до військової служби згідно довідки ВЛК від 26.02.2026 №2026-0224-1611-1604-3 прийнято обґрунтовано, відповідно до вимог Положення. Ураховуючи зазначене, підстав для скасування вказаної постанови ВЛК на теперішній час немає.

Вказані рішення оскаржені до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, за результатами розгляду яких, листом від 06.05.2026 № 598/9/11044 повідомлено адвоката позивача, що медичний огляд військовослужбовців проводиться згідно вимог глави 6 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, зі змінами, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі - Положення) та відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу ІІ Положення, включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян (військовослужбовців) на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби. Відповідно до пункту 3.4 глави 3 розділу І Положення, у разі якщо штатна ВЛК визнає постанову позаштатної ВЛК обґрунтованою або визначає відсутність підстав для направлення заявника на повторний (контрольний) медичний огляд ВЛК, штатна ВЛК надає заявнику відповідне роз`яснення, оформлене листом. Постанови ВЛК про ступінь придатності до військової служби приймаються за встановленими діагнозами, відповідно до вимог Положення. Діагнози встановлюються лікарями-спеціалістами у закладах охорони здоров`я у формулюваннях, визначених загальноприйнятими класифікаціями захворювань. Переважна більшість захворювань, зазначених у Розкладі хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (додаток 1 до Положення) (далі - Розклад хвороб), є хронічними та невиліковними, тому за основу визначення ступеню придатності до військової служби прийнято не наявність самого захворювання, а ступінь його тяжкості, частоти виникнення рецидивів та ступеню порушення функції органів і систем органів. За встановленим солдату ОСОБА_1 на момент огляду, діагнозом, враховуючи ступені тяжкості захворювань, наслідків поранень, травм та ступені порушення функції органів і систем органів, постанову гарнізонної ВЛК № 2 військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 про ступінь придатності до військової служби, згідно довідки ВЛК від 26.02.2026 № 2026-0224-1611-1604-3, на підставі пункту “б” статті 45, пунктів “в” статей 38, 39, 41, 57 графи ІІ Розкладу хвороб, у формулюванні: “Придатний до військової служби” та роз`яснення 20 регіональної ВЛК, оформлене листом № 1854/1963 від 16.03.2026, прийнято обґрунтовано, відповідно до вимог Положення. Разом з тим, захворювання органів зору та наслідки травми правої ключиці, які діагностовано у солдата ОСОБА_1 , зазначено у довідці ВЛК, та не виражено статтями Розкладу хвороб, враховуючи ступені порушення функцій, згідно Пояснення щодо застосування статей Розкладу хвороб, (додаток 2 до Положення), не змінюють встановлений йому ступінь придатності до військової служби. Наявність у солдата ОСОБА_1 захворювань, не зазначених у довідці ВЛК, які можуть змінити ступінь придатності до військової служби не підтверджено медичною документацією. Згідно наданих копій медичних документів солдата ОСОБА_1 , наявність захворювань, які відповідно до вимог Положення зумовлюють його непридатність до військової служби, не вбачається. Ураховуючи зазначене, підстав для скасування постанови гарнізонної ВЛК № 2 військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 про ступінь придатності до військової служби згідно довідки ВЛК від 26.02.2026 № 2026-0224-1611-1604-3 чи направлення солдата ОСОБА_1 начальником ЦВЛК ЗС України на контрольний медичний огляд ВЛК, з метою визначення ступеня придатності до військової служби, на теперішній час немає.

Вважаючи вказані рішення протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ст. 70 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" від 19.11.1992 № 2801-XII, військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при військових комісаріатах і закладах охорони здоров`я Міністерства оборони України, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Порядок організації та проведення військово-лікарської експертизи встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800, відповідно до ч. 10 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, зокрема, затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення № 402 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За п.1.2 глави 1 розділу І Положення, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ; встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Пунктом 2.1 розділу І Положення № 402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.

Згідно з п. 2.2 розділу І Положення № 402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.

Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров`я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та закладах охорони здоров`я (установах).

Відповідно до п. п. 2.3.1 розділу І Положення № 402 ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.

Відповідно до п. п. 2.3.3 розділу І Положення № 402 на ЦВЛК, окрім іншого, покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України та розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи.

Відповідно до п. 2.3.5, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Згідно із п. п. 2.4.2, 2.4.5, 2.4.6, 2.4.10 розділу І Положення № 402 ВЛК регіону з питань військово-лікарської експертизи підпорядковуються усі позаштатні ВЛК регіону.

ВЛК регіону має право, зокрема: приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК.

Рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.

Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку.

Відповідно до п. п. 2.8.1, 2.8.3 розділу І Положення № 402, ВЛК ТЦК та СП створюється при районному (міському) ТЦК та СП.

ВЛК ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва мають право переглядати постанови ВЛК районного (міського) ТЦК та СП, крім постанов, які згідно з цим Положенням підлягають розгляду, контролю та затвердженню ЦВЛК, ВЛК регіону.

Згідно із п. 2.8.4, 2.8.5 розділу І Положення № 402, на ВЛК районного (міського) ТЦК та СП покладається огляд громадян відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I, пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення.

У порядку контролю на ВЛК ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, області, міста Києва покладається огляд (переогляд) осіб відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I, пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення.

Відповідно до п. 3.3 розділу І Положення № 402 скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16.11.2016 № 608 Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення.

Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій, а також наявних медичних записів та висновків у відповідних реєстрах електронної системи охорони здоров`я.

Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. У разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному (Київському та Севастопольському міських) ТЦК та СП.

Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскаржуються в штатних ВЛК або у судовому порядку.

Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.

Системний аналіз вищевказаних законодавчих приписів свідчить, що Положення № 402 визначає порядок оскарження дій (бездіяльності) чи постанови ВЛК районного ТЦК та СП, відповідно до якого, такі дії (бездіяльність) чи постанови можуть бути предметом перегляду у ВЛК обласного ТЦК та СП.

У свою чергу, предметом оскарження до ЦВЛК можуть бути дії (бездіяльність) чи рішення ВЛК обласного ТЦК та СП, а також ВЛК регіону. Таким чином, Положення № 402 визначають предмет оскарження до ЦВЛК.

Тобто, предмет оскарження заявлений позивачем до ЦВЛК відповідає визначеному у Положенні № 402 (дії (бездіяльність) чи рішення ВЛК регіону). ЦВЛК при розгляді заяви/скарги на рішення підпорядкованих ВЛК свій висновок повинна оформлювати вмотивованою постановою з викладенням всіх обставин та аргументів.

Отже, відповідач ЦВЛК ЗСУ за результатами розгляду скарги позивача, зобов`язаний був розглянути її та прийняти рішення по суті порушених питань.

Суд зазначає, що в межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі. Надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.

Такими дискреційними повноваженнями наділені ЦВЛК, зокрема функцією з контролю за рішеннями ВЛК.

Так, Центральна ВЛК, яка має у штаті медичних працівників та як установа, наділена повноваженнями щодо розгляду, перегляду, скасування, затвердження, незатвердження та контролю за постановами будь-якої ВЛК (включно з їх переглядом по суті прийнятих діагнозів) - є єдиним компетентним суб`єктом владних повноважень, що контролює усі ВЛК та перевіряє прийняті ними рішення з метою захисту прав військовозобов`язаних, військовослужбовців та резервістів.

Проте ЦВЛК ЗСУ за результатами розгляду скарги на рішення ВЛК ВЧ НОМЕР_1 , оформленого довідкою від 26.02.2026 № 2026-0224-1611-1604-3, та роз`яснення 20 Регіональної ВЛК, відповідь надала листом від 16.03.2026 №1854/1963, що суперечить наведеним нормам.

Також лист не містить жодної оцінки доводів позивача, викладених у скарзі та наданих ним документів, як і оцінки відповідних спеціалістів Центральної ВЛК, наділених дискреційними повноваженнями щодо спростування або підтвердження, наданих позивачем, документів.

Центральна ВЛК в силу своїх дискреційних повноважень повинна була надати оцінку та обґрунтовану відповідь щодо правомірності висновку ВЛК з урахування обставин, викладених у скарзі позивача та наданих ним документів.

Слід зазначити, що на необґрунтованості доводів Центральної ВЛК у вигляді лише констатації правильності висновку ВЛК від 26.02.2026, зазначеного у рішенні останньої, без мотивації відмови в його перегляді, наголошував і Верховний Суд у постанові від 16.04.2025 у справі №160/31586/23.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення врегульовано положеннями Закону України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року №393/96-ВР з наступними змінами та доповненнями, у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон України №393/96-ВР).

Стаття 3 названого Закону визначає, що скаргою є звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Відповідно до статті 19 Закону України №393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані:

- об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

- у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

- скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень;

- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

- вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина;

- у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

- не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

- особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев`ятого частини першої цієї статті.

Пунктами 3 та 4 розділу І Інструкції про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України 28.12.2016 №735 (далі Інструкція №735), визначено, що розгляд пропозицій (зауважень), заяв (клопотань), скарг і особистий прийом громадян є важливою ділянкою роботи органів військового управління, військових частин, дієвим засобом отримання інформації про недоліки в роботі цих органів, однією з форм зміцнення і розширення зв`язків з широкими верствами населення, участі в управлінні державними справами громадян України.

У роботі з письмовими (електронними) та усними зверненнями громадян потрібно забезпечувати кваліфікований, неупереджений, об`єктивний і своєчасний розгляд звернень громадян з метою оперативного розв`язання порушених у них питань, задоволення законних вимог заявників, поновлення порушених конституційних прав та запобігання надалі таким порушенням.

З системного аналізу наведених правових норм слідує, що орган, до якого направлена скарга, зобов`язаний об`єктивно і вчасно її розглянути, перевірити викладені в ній факти, прийняти рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечити його виконання, а також повідомити громадянина про наслідки розгляду такої заяви.

Проте ЦВЛК ЗСУ при розгляді скарги позивача не дотримано вказані норми.

При цьому, суд наголошує, що лист ЦВЛК ЗСУ від 06.05.2026 №598/9/11044 не можна вважати рішенням, в розумінні КАС України.

Так, п.2.1. та п. 2.2 визначено, що ЦВЛК є штатною військово-лікарською установою яка приймає постанови, що є обов`язковими для штатних та позаштатних ВЛК.

Згідно із п 2.3.5. Положення №402 постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Виходячи і вищенаведених приписів Положення №402, ЦВЛК при розгляді заяви/скарги на рішення ВЛК свій висновок повинна оформлювати не листом, а вмотивованою постановою з викладенням всіх обставин та аргументів.

Відсутність належним чином оформленої постанови ЦВЛК про перегляд постанови ВЛК свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Отже, у спірному випадку має місце протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Саме постанова ЦВЛК є актом індивідуальної дії, який в подальшому заявник може оскаржити у відповідності до п. 2.3.5. Положення 402 та є підставою для перегляду її в судовому порядку.

Отже, у спірному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України щодо нездійснення у встановленому законом порядку розгляду скарги ОСОБА_1 на рішення гарнізонної ВЛК №2 в/ч НОМЕР_2 , оформленого довідкою військово-лікарської комісії від 26.02.2026 № 2026-0224-1611-1604-3, та зобов`язання ЦВЛК ЗСУ повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 на рішення гарнізонної ВЛК №2 в/ч НОМЕР_2 , оформленого довідкою військово-лікарської комісії від 26.02.2026 № 2026-0224-1611-1604-3, відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України №402 від 14.08.2008, з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні.

У той же час позовні вимоги про визнання протиправною рішення гарнізонної ВЛК, виходячи з аналізу наведених вище норм Положення №402, дозволяє дійти висновку, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які проводять медичний огляд осіб, передбачених п. 1.1 розділу І Положення №402, зокрема, з метою визначення ступеня придатності до військової служби, за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання ВЛК. До позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать, крім інших, ВЛК ТЦК та СП. Положення №402 не передбачає право особи, що проходила медичний огляд, оскаржувати постанови позаштатних ВЛК у судовому порядку. В той же час, у разі непогодження із постановами позаштатних ВЛК, особа має право звернутися до ВЛК вищого рівня із скаргою на дії чи рішення ВЛК. Водночас ВЛК регіону мають право скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. Оскарженню у судовому порядку підлягають тільки постанови ВЛК регіонів та постанови ЦВЛК.

Щодо рішення 20 Регіональної військово-лікарської комісії, оформленим листом від 16.03.2026 № 1854/1963.

Відповідно до пункту 3.4 глави 3 розділу І Положення, у разі якщо штатна ВЛК визнає постанову позаштатної ВЛК обґрунтованою або визначає відсутність підстав для направлення заявника на повторний (контрольний) медичний огляд ВЛК, штатна ВЛК надає заявнику відповідне роз`яснення, оформлене листом.

При цьому розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку обґрунтованості прийняття певного висновку, оскільки, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка обґрунтованості висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Враховуючи те, що перевірка рішення госпітальної (гарнізонної) ВЛК на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням № 402 при проведенні медичного огляду військового, належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК, а остаточного рішення, яке підлягає судовому оскарженню, з приводу придатності позивача до військової служби та встановлення причинного зв`язку захворювань, ВЛК регіону чи ЦВЛК (в межах справи) не приймали, а тому суд дійшов висновку про не дотримання позивачем вимог Положення № 402 щодо процедури оскарження результатів медичного огляду та відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до частини першої та четвертої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачений судовий збір в розмірі 1064,96 грн, тому з відповідача на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати в розмірі 532,48 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України щодо нездійснення у встановленому законом порядку розгляду скарги ОСОБА_1 на рішення гарнізонної ВЛК №2 військової частини НОМЕР_2 , оформленого довідкою військово-лікарської комісії від 26.02.2026 № 2026-0224-1611-1604-3.

Зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 на рішення гарнізонної ВЛК №2 військової частини НОМЕР_2 , оформленого довідкою військово-лікарської комісії від 26.02.2026 № 2026-0224-1611-1604-3, відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України №402 від 14.08.2008, з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні.

В решті позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 532,48 грн (п`ятсот тридцять дві гривні 48 коп), сплачений відповідно до квитанції від 07.05.2026.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_2 рнокпп НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач: Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України вул. Госпітальна, 16,м. Київ,01133 код ЄДРПОУ 08356179.

Відповідач: 20 Регіональна військово - лікарська комісія, вул. Староказацька,63, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49000, код ЄДРПОУ 26637746.

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 .

Повний текст рішення виготовлено 24 серпня 2026 року.

Суддя І.І. Соломко