Рішення від 24 серпня 2026 р. у справі №159/2485/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/2485/26

Провадження № 2-а/161/188/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі: головуючої судді Плахтій І.Б.

з участю секретаря судових засідань – Маєвської Х.Ю.

позивача – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

28 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до УПП у Волинській області ДПП про скасування постанови. Зазначає, що 16 квітня 2026 року близько 15 год. 15 хв. він рухався на своєму автомобілі марки BMW X5, д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Відродження, 6 в м. Ковель, Волинської області. Проїхавши перехрестя перед яким було встановлено знак 5.16 ПДР, а саме в лівій крайній смузі рух «прямо», в правій крайній смузі рух «прямо та направо», а через декілька метрів перелаштувався в ліву крайню смугу, доїхав до наступного перехрестя та повернув ліворуч. Заборон для повороту ліворуч не було, як і забороняючих даний маневр дорожніх знаків. Здійснивши даний маневр, він був зупинений працівниками патрульної поліції. На його запитання, що саме він порушив, його повідомили, що він не виконав умов дії знаку 5.16 ПДР «напрямок руху по смугах» та з крайньої лівої смуги для руху ТЗ, здійснив рух ліворуч, чим порушив п. 8.4 ПДР «порушення вимог інформаційно - вказівних знаків». З даними звинуваченнями поліцейських він не погодився та повідомив їх, що дія знаку 5.16 поширюється до першого перехрестя, коли ж він перелаштувався, то дане перехрестя він вже проїхав і повернув на іншому, а тому будь-яких порушень ПДР з його боку допущено не було. Його пояснення та зауваження працівниками поліції було проігноровано, розгляд справи проведено з порушенням чинного КУпАП та винесено відносно нього постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності передбаченої ч. 1 ст. 122 КУПАП серії ЕНА №7036375 від 16 квітня 2026 року з наступною фабулою: «16 квітня 2026 року 15:39 м. Ковель, вул. Відродження, 6 Водій керуючи Т3 не виконав вимогу дорожнього знаку 5.16 Напрямок руху по смугах, та з крайньої лівої смуги для руху тз, яка дозволяє рух лише прямо, здійснив рух ліворуч, чим порушив п.8.4 Ґ ПДР - Порушення вимог інформаційно - вказівних знаків». Такі його дії кваліфіковано за ч.1 ст. 122 КУПА, яке він не вчиняв. Зауважує, що усі ці події повинні були фіксуватися на нагрудні боді-камери та відеореєстратор автомобіля працівників поліції, де повинно бути видно, що він не вчиняв жодних адміністративних правопорушень. Зауважує, що його не було ознайомлено із жодними доказами до оскаржуваної постанови, хоча в самій постанові вказано, що до постанови додається відео з портативного відеореєстратора 475672, відео з автореєстратора 70маі. Якби ж працівники поліції ознайомили його із даними доказами або ж переглянули на місці їх самі, це б вказувало на відсутність в його діях будь-якого порушення ПДР, однак працівниками поліції це було проігноровано. Відповідно до ПДР України знак 5.16 показує кількість смуг на перехресті і дозволені напрямки руху по кожній з них. Якщо знак дозволяє поворот ліворуч з крайньої лівої смуги, то він дозволяє й розворот з цієї смуги. Дія знаку, що встановлений перед перехрестям, поширюється на все перехрестя, якщо наступні знаки 5.16 або 5.18 , установлені на ньому, не дають інших вказівок. Зауважує, що дія даного знаку поширюється і є обов?язковою до виконання водіями саме до перехрестя, перед яким встановлено. Після даного перехрестя дія самого знаку припиняється і не є обов?язковою до виконання. Отже, проїхавши перехрестя, перед яким було встановлено даний дорожній знак, його дія вже не поширювалась на нього, оскільки він вже проїхав те перехрестя, перед яким було його встановлено. Крім того, працівник поліції, який складав постанову, не роз?яснив йому положення ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції України; не проводив розгляд справи згідно КУПАП, не дав йому можливості заявити клопотання, скористатися правовою допомогою адвоката та інше. На підставі викладеного, просив суд скасувати оскаржувану постанову та стягнути з відповідача судові витрати.

15 серпня 2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. В обгрунтування своїх заперечень щодо позову зазначає, що 16 квітня 2026 року інспектором 5 роти 1 батальйону відділу організації несення служби в місті Ковель УПП у Волинській області ДПП Романюком Русланом Вячеславовичем (далі - Поліцейський) під час несення служби в м. Ковель по вул. Відродження, буд. 6, було виявлено факт порушення Правил дорожнього руху України а саме: о 15 год 39 хв, водій, як пізніше було встановлено ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом BMW X5, д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 5.16 «Напрямки руху по смугах» та здійснив рух ліворуч зі смуги, яка дозволяє рухи лише прямо, чим порушив пункт 8.4 г ПДР України, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП. Дана обставина адміністративного правопорушення зафіксована на підставі ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» за допомогою технічного засобу, а саме портативного відеореєстратора 70MAI, що встановлений у службовому автомобілі поліції. Після чого, водію даного транспортного засобу було подано сигнал про зупинку транспортного засобу. Поліцейський підійшов до водія, належним чином представився, пояснив суть правопорушення, причину зупинки, підставу перевірки документів та висловив вимогу пред?явити документи, зазначені в п. 2.1 ПДР України на підставі ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» та пункту 2.4 а. ПДР України. В ході перевірки документів було встановлено особу водія транспортного засобу, BMW X5 реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 ким виявився гр. ОСОБА_1 . Встановивши факт вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, що полягало у порушенні вимог дорожніх знаків, за що передбачена відповідальність згідно ч. 1 ст. 122 КУпАП, поліцейським було прийнято рішення про розгляд адміністративної справи щодо Позивача. Зокрема, під час розгляду справи Позивачу були роз?яснені права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відповідно до ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, надано можливість надавати пояснення і заявляти клопотання, знайомитись із доказами інкримінованого правопорушення. Такі відомості підтверджуються особистим підписом Позивача у відповідній графі оскаржуваної постанови. Після чого, врахувавши та дослідивши обставини справи, стосовно Позивача було винесено оскаржувану постанову. У позовній заяві позивач зазначає наступне: «Проїхавши перехрестя перед яким було встановлено знак 5.16 ПДР, а саме в лівій крайній смузі рух прямо, в правій крайній смузі рух прямо та направо, а через декілька метрів перелаштувався у ліву крайню смугу, доїхав до наступного перехрестя та повернув праворуч. Позивач стверджує, що місце, де він здійснив подальший маневр повороту ліворуч, є наступним перехрестям, а тому після проїзду попереднього перехрестя вимоги дорожнього знака 5.16 «Напрямки руху по смугах» на нього більше не поширювалися. Із наявних у справі матеріалів, у тому числі фотознімків місця події, вбачається, що ділянка, яку позивач помилково вважає перехрестям, фактично є в?їздом (виїздом) на прилеглу територію та не належить до перехресть у розумінні пункту 1.10 ПДР України. Отже, після проїзду в?їзду на прилеглу територію, перед яким установлено дорожній знак 5.16, позивач не проїхав іншого перехрестя, яке б припинило дію відповідного режиму організації дорожнього руху. Тому посилання позивача на те, що вимоги знака 5.16 на нього більше не поширювалися, ґрунтується на неправильному тлумаченні поняття «перехрестя» та не відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, сам позивач у позовній заяві визнає, що, рухаючись в смузі, для якої знаком 5.16 був установлений напрямок руху «прямо», він надалі здійснив поворот ліворуч. Таким чином, позивач фактично використав смугу руху всупереч установленому для неї напрямку, чим не виконав вимоги дорожнього знака 5.16. Зазначає, що за змістом позовної заяви, позивач фактично визнає вчинене ним порушення, та не заперечує обставин наведених у оскаржуваній постанові. Єдиною підставою заперечень позивача є твердження, що він нібито проїхав «наступне перехрестя». Також, вказує, що досліджуючи оскаржувану постанову у графі пункту 8 «Права за статтею 268 КУпАП та строк оскарження за статтею 289 КУпАП мені роз?яснено» наявний особистий підпис позивача, який підтверджує, роз?яснення йому під час розгляду справи, його прав, та порядку виконання постанови по справі. Таким чином, наявність підпису позивача у постанові фактично спростовує його твердження про порушення поліцейським процедури розгляду справи, зокрема не роз?яснення особі що притягається до відповідальності передбачених законодавством прав, також спростування такого твердження ставить під сумнів, доводи щодо порушення поліцейським процесуальних норм при розгляді справи. Факт правопорушення, вчиненого Позивачем підтверджується: Постановою у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7836375 від 16.04.2026, винесеною службовою особою в межах своїх повноважень; Відеозаписом з технічного приладу із портативного відеореєстратора 475672 інспектора Романюка Руслана Вячеславовича; Відеозаписом із автомобільного відеореєстратора 70MAI. Разом з тим, вказує, що відеоматеріали з портативного відеореєстратора 475672 зберігалися в УПП у Волинській області ДПП до 16.05.2026, оскільки їм до кінця терміну зберігання зазначених відеозаписів не було відомо про оскарження даної справи, отже відповідно до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС № 1395 від 07.11.2015, відеоматеріали з портативного відеореєстратора поліцейського 475672, на якому зафіксовано розгляд справи не збереглись. У задоволенні позову просила відмовити.

Позивач у судовому засіданні 30 липня 2026 року заявлені вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив їх задовольнити. Пояснив, що на відповідній ділянці дороги встановлено дорожній знак 5.16 ПДР, а саме в лівій крайній смузі рух «прямо», в правій крайній смузі рух «прямо та направо», дія якого поширюється на перехрестя, перед яким він встановлений. На його думку, безпосередньо за цим знаком розташоване перше перехрестя, після проїзду якого дія знаку припинилася. Відтак, проїхавши зазначене перехрестя, він вважав, що мав право здійснити поворот ліворуч, оскільки вимога знаку щодо руху прямо поширювалася саме на вказане перехрестя. У судовому засіданні 20 серпня 2026 року додатково пояснив, що після проведення першого судового засідання дорожній знак, порушення вимог якого йому інкриміновано в оскаржуваній постанові, було демонтовано. Зазначив, що відповідна ділянка є прилеглою територією, а тому, на його думку, встановлення на ній зазначеного дорожнього знаку є безпідставним, оскільки такий знак встановлюється на перехрестях. Пояснив, що після проїзду пішохідного переходу він здійснив поворот ліворуч, при цьому поворот відбувався вже за місцем розташування зупинки громадського транспорту. Позивач зазначив, що працівники поліції вважали, що вимога дорожнього знаку, яка передбачала рух прямо, поширювалася також на місце, де ним було здійснено поворот ліворуч, у зв?язку з чим вважали такі його дії порушенням. Водночас позивач із таким трактуванням дії дорожнього знаку не погоджується та вважає його помилковим.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, попередньо подав заяву про розгляд справи у його відсутності.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письомові та електронні докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 16 квітня 2026 року інспектором 4 взводу 1 роти 5 батальйону відділу організації несення служби в місті Ковель УПП у Волинській області лейтенантом поліції Романюком Русланом Вячеславовичем було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі серії ЕНА № 7036375, про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

З оскаржуваної постанови вбачається, що Фрідінський А.Ю. 16 квітня 2026 року 15:39 м. Ковель, вул. Відродження, 6 Водій керуючи Т3 не виконав вимогу дорожнього знаку 5.16 Напрямок руху по смугах, та з крайньої лівої смуги для руху тз, яка дозволяє рух лише прямо, здійснив рух ліворуч, чим порушив п.8.4 Ґ ПДР - Порушення вимог інформаційно - вказівних знаків

Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Частиною 3 ст. 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

В обгрунтування своїх заперечень щодо законності постанови та відсутності в своїх діях складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП, ОСОБА_1 посилається, зокрема, на ту обставину, що проїхавши перехрестя, перед яким було встановлено дорожній знак 5.16, його дія вже не поширювалась на нього, оскільки він вже проїхав те перехрестя, перед яким було його встановлено, а відтак у нього були всі підстави здійснювати маневр повороту ліворуч.

Відповідно до 8.4 Ґ ПДР Правил дорожнього руху інформаційно-вказівні знаки запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила, зокрема знак 5.16 «Напрямки руху по смугах» показує кількість смуг на перехресті та дозволені напрямки руху по кожній з них.

Правилами дорожнього руху також передбачено, що дія знаків 5.16 і 5.18, встановлених перед перехрестям, поширюється на все перехрестя, якщо наступні знаки 5.16 і 5.18, установлені на ньому, не дають інших вказівок (п. 33 ПДР)

Згідно з пунктом 1.10 Правил дорожнього руху України перехрестя — це місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг. Не вважається перехрестям місце прилягання до дороги виїзду з прилеглої території.

Отже, з наведених положень Правил дорожнього руху України вбачається, що дія дорожнього знаку 5.16, встановленого перед перехрестям, пов?язана саме з відповідним перехрестям та не поширюється на невизначену подальшу ділянку дороги після його проїзду.

Досліджуючи надані відповідачем до відзиву фотознімки, суд бере до уваги, що на фотознімку №1 зафіксовано місце встановлення дорожнього знаку 5.16, який визначає дозволені напрямки руху по смугах: із крайньої лівої смуги — прямо, із правої — прямо або праворуч.

Із наданого відповідачем фотознімку № 2 вбачається подальша ділянка дороги із зупинкою громадського транспорту та місце здійснення позивачем повороту ліворуч.

Разом з тим, на одній із доданих стороною відповідача фототаблиць (фотознімок №3) зображено місце заїзду на прилеглу територію (зі слів позивача – територію заводу «Сільмаш»), яке знаходиться безпосередньо за дорожнім знаком 5.16 та в межах його дії.

Як вбачається з фототаблиць, інших прилягань або розгалужень дороги, крім виїзду з прилеглої території в дії знаку 5.16 немає.

Тобто, місце встановлення знаку 5.16 не можна вважати перехрестям.

При цьому місце фактичного виконання позивачем зазначеного маневру розташоване задовго після місця встановлення знаку 5.16 та після так званого перехрестя, на яке поширювалася його дія. Інших дорожніх знаків у місці повороту не встановлено.

Таким чином, сам факт того, що позивач здійснив поворот ліворуч після проїзду ділянки дороги, на якій встановлено знак 5.16, не свідчить про порушення вимог цього знаку, оскільки його дія не поширюється на всю подальшу частину дороги після проїзду так званого перехрестя (заїзду на прилеглу територію).

Для наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, відповідач повинен був довести, що позивач здійснив поворот ліворуч саме в межах того перехрестя, на яке поширювалася дія знаку 5.16, та всупереч визначеному цим знаком напрямку руху по відповідній смузі.

Однак, належних і достатніх доказів, які б підтверджували здійснення позивачем повороту саме в межах дії знака 5.16, відповідачем суду не надано.

Водночас відповідачем не надано суду схеми організації дорожнього руху на відповідній ділянці дороги, яка б дозволяла встановити місце встановлення дорожнього знаку 5.16, перехрестя, перед яким його встановлено, та межі поширення його дії. За таких обставин надані фотоматеріали самі по собі не дають суду достатніх об?єктивних підстав для встановлення того, що місце здійснення позивачем повороту ліворуч перебувало в межах дії зазначеного дорожнього знаку.

Частинами 1 та 2 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, відповідачем не доведено належними та достатніми доказами, що позивач, здійснюючи поворот ліворуч у встановленому місці, порушив вимоги дорожнього знаку 5.16 «Напрямки руху по смугах», оскільки не підтверджено здійснення такого маневру саме в межах перехрестя, на яке поширювалася дія цього знаку.

Суд також враховує надані позивачем у ході розгляду справи фотоматеріали, з яких вбачається, що дорожній знак 5.16 «Напрямки руху по смугах», який зафіксований на наданих відповідачем фотоматеріалах, на момент розгляду справи вже демонтований.

Сам по собі факт демонтажу дорожнього знаку не свідчить безумовно про неправомірність його встановлення на момент вчинення правопорушення. Водночас зазначена обставина у сукупності з іншими доказами у справі підлягає врахуванню судом при оцінці доведеності правомірності оскаржуваної постанови та обставин, на які посилається відповідач.

На переконання суду, встановлені в ході розгляду справи обставини, у своїй сукупності свідчать про необґрунтованість та незаконність оскаржуваної постанови.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне оскаржувану постанову скасувати, справу про адміністративне правопорушення закрити.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Виходячи з вищезазначеної норми чинного законодавства, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 665, 60 грн., сплачений останнім при зверненні до суду з даним позовом.

На підставі ст.ст. 7, 245, 280 КУпАП, керуючись ст.ст. 77, 139, 246, 286 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕНА № 7036375 від 16 квітня 2026 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення у повному обсязі складено 25 серпня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області І.Б. Плахтій