Рішення від 12 серпня 2026 р. у справі №161/5932/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/5932/26

Провадження № 2/161/4067/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :

головуючого судді - Олексюка А.В.,

при секретарі - Опальчук А.А.,

за участю відповідача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на її користь 42 807,84 грн заборгованості, що виникла внаслідок прострочення виконання грошового зобов`язання за виконавчим листом № 161/22209/21 від 09.06.2023 за період з 12.05.2023 по 28.02.2026. Сума нарахувань складається з інфляційних втрат у розмірі 32 522,15 грн та 3% річних у розмірі 10 285,69 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04.07.2022 у справі № 161/22209/21 з відповідача на користь позивача було стягнуто 150 000,00 грн моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Вирок набрав законної сили 12.05.2023.

На виконання вироку суду видано виконавчий лист, який перебуває на виконанні у Луцькому ВДВС у межах зведеного виконавчого провадження ВП № 72598729. Проте відповідач зобов`язання належним чином не виконує, виплати здійснює несвоєчасно та частково, що призвело до знецінення грошових коштів. На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути суми цивільних втрат.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19.03.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено судове засідання.

08.04.2026 року на адресу суду надійшла заява від позивачки про розгляд справи за її відсутності. Позовні вимоги позивачка підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

29.05.2026 року відповідач ОСОБА_1 та його представник — адвокат Рущак В.М. подали до суду відзив, обґрунтований тим, що позов є необґрунтованим, безпідставним і задоволенню не підлягає, оскільки на виконання вироку суду було видано три виконавчі листи №161/22209/21 від 09.06.2023 року про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_4 (в особі законного представника), ОСОБА_5 та ОСОБА_3 моральної шкоди в розмірах 300 000 грн, 150 000 грн і 150 000 грн відповідно; при цьому на правовідносини з відшкодування моральної шкоди як немайнових втрат не поширюється дія статті 625 Цивільного кодексу України, бо вона не є грошовим зобов`язанням до моменту її сплати; крім того, предметом цього позову є стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період із 12.05.2023 по 28.02.2026 року на суму моральної шкоди 150 000 грн у межах ВП №72598729, проте відповідач належним чином виконує рішення суду, що підтверджується офіційною відповіддю Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

01.06.2026 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивачка зазначає про безпідставність доводів відповідача, оскільки сам факт часткового виконання судового рішення не виключає підстав для стягнення інфляційних втрат та 3% річних на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, а надана відповідачем відповідь Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі лише підтверджує перебування виконавчих документів на примусовому виконанні.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та його представник — адвокат Рущак В.М. проти задоволення позовних вимог заперечували з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву

Заслухавши в судовому засіданні пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Предметом позову є стягнення на підставі частини другої статті 625 ЦК України інфляційних втрат та трьох процентів річних у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання з відшкодування моральної шкоди, розмір якого визначений та підтверджений судовим рішенням.

Судом встановлено, що вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04.07.2022 у справі № 161/22209/21 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 286 КК України. Цивільний позов ОСОБА_3 задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на її користь 150 000,00 грн моральної шкоди.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 12 травня 2023 року вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 липня 2022 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін, вирок набрав законної сили 12.05.2023.

Постановою від 01 лютого 2024 року Верховного суду вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 липня 2022 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 12 травня 2023 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На виконання цього вироку суд видав 3 (три) виконавчі листи №161/22209/21 від 09 червня 2023 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 ( в особі законного представника ), ОСОБА_5 та ОСОБА_3 300 000 грн., 150 000 грн. і 150 000 грн. моральної шкоди.

На виконання вироку видано виконавчий лист № 161/22209/21 від 09.06.2023 на суму 150 000,00 грн, який перебуває на виконанні у Луцькому ВДВС у Луцькому районі Волинської області в рамках виконавчого провадження ВП № 72598729.

Згідно з наданою довідкою Луцького відділу Державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області від 21.05.2026 №84622, в межах виконавчого провадження №72598729 на користь ОСОБА_3 стягнуто та перераховано 51 531,40 грн боргу, виконавчого збору 4848,05 грн та витрати виконавчого провадження в сумі 200,00 грн. Залишок становить 98 468,60 боргу на користь ОСОБА_3 .

За змістом статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу та має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 5 статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Щодо заперечень відповідача та адвоката Рущака В. М. про те, що стаття 625 ЦК України не застосовується до деліктних зобов`язань з відшкодування моральної шкоди, суд зазначає, що такі доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права.

Стаття 625 ЦК України встановлює загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання та підлягає застосуванню незалежно від правової підстави його виникнення. Зазначена норма поширюється на всі грошові зобов`язання, якщо інше прямо не встановлено договором або спеціальними нормами закону, що регулюють відповідний вид зобов`язань.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц сформулювала сталу правову позицію, відповідно до якої відступлено від правових висновків, зроблених Верховним Судом України у постановах від 20 січня 2016 року у справі №6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України); та від 02 березня 2016 року у справі №6-2491цс15, який полягав у тому, що дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п`ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов`язальних правовідносин.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18).

Наявність виконавчого провадження та факт здійснення часткових виплат свідчать про процес примусового виконання вироку суду, але не звільняють боржника від відповідальності за девальвацію грошових коштів через тривале розстрочення виплати. Боржник, який сплачує кошти частинами протягом років, не виконує зобов`язання у встановлений строк (момент набрання вироком законної сили), що дає позивачці право на стягнення цивільних санкцій.

Початком прострочення виконання грошового зобов`язання з повернення заборгованості у розмірі 150 000,00 грн є дата набрання законної сили рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області у справі № 161/22209/21, а саме 12.05.2023 року.

Таким чином, розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних здійснено за період прострочення з 12.05.2023 року по 28.02.2026 року.

За вказаний період розмір інфляційних втрат становить 32 522,15 грн, а розмір 3 % річних — 10 285,69 грн.

Загальна сума нарахувань, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, становить 42 807,84 грн.

За період з 12.05.2023 року по 28.02.2026 року інфляційні втрати, нараховані на прострочену суму основного боргу в розмірі 150 000,00 грн у межах виконавчого провадження ВП № 72598729, становлять 32 522,15 грн згідно з розрахунком позивача.

Період нарахування трьох процентів річних визначається з 12.05.2023 року по 28.02.2026 року.

Таким чином, 3 % річних на прострочену суму основного боргу в розмірі 150 000,00 грн за період з 12.05.2023 року по 28.02.2026 року у виконавчому провадженні ВП № 72598729 становлять 10 285,69 грн.

Отже, загальний розмір інфляційних втрат та трьох процентів річних за зазначений період становить 42 807,84 грн.

Відповідачем не надано суду власного розрахунку суми заборгованості з урахуванням інфляційного збільшення та трьох процентів річних, а також не наведено належних і обґрунтованих заперечень щодо правильності розрахунку, поданого позивачем.

За таких обставин суд бере до уваги розрахунок, наданий позивачем, та перевіряє його щодо правильності визначення періоду прострочення, розміру простроченого грошового зобов`язання, застосування відповідних індексів інфляції, кількості днів прострочення та арифметичної правильності здійснених нарахувань.

За результатами перевірки суд доходить висновку, що наведений позивачем розрахунок є обґрунтованим, відповідає вимогам частини другої статті 625 ЦК України, а визначені до стягнення суми є арифметично правильними.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу за ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. 15, 509, 625 ЦК України, ст. 4, 12, 13, 18, 141, 258, 259, 263–265 ЦПК України, суд, –

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованість у розмірі 42 807 (сорок дві тисячі вісімсот сім) гривень 84 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1 331 (одну тисячу триста тридцять одну) гривню 20 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 18.08.2026.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області А.В. Олексюк