Рішення від 20 серпня 2026 р. у справі №161/4712/26 — Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 161/4712/26

Провадження № 2/0158/1199/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/ЗАОЧНЕ/

21 серпня 2026 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Сіліч Ю.Л.,

за участю секретаря судового засідання - Оніщук Н.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів в порядку зворотньої вимоги (регресу), -

В С Т А Н О В И В

Адвокат Носков О.М., в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів в порядку зворотньої вимоги (регресу).

Позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 з 21.07.2000 року по 08.11.2021 року.

Вказує, що під час перебування у шлюбі, ОСОБА_2 , діючи у інтересах сім`ї, уклав договір про іпотечний кредит №2864 від 06.04.2007 року, відповідно до умов якого отримав кредитні кошти в сумі 125000 грн. на придбання квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначає, що згідно договору поруки № 2987 від 06.04.2007 року, ОСОБА_1 виступила поручителем ОСОБА_2 за належне виконання зобов`язань за договором про іпотечний кредит №2864 від 06.04.2007 року

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27.10.2011 року, яке набрало законної сили 28.11.2011 року, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в користь ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Волинське обласне управління Ощадбанку заборгованість за договором про іпотечний кредит 102 766,66 (сто дві тисячі сімсот шістдесят шість гривень шістдесят шість копійок). Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Посилаючись на те, що позивач ОСОБА_1 , після розірвання шлюбу самостійно виконала фінансові зобов`язання за Договором про іпотечний кредит, повернувши Відкритому акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» раніше отримані грошові кошти, відповідач ОСОБА_2 жодного відшкодування коштів не здійснив, просить стягнути з останнього на її користь грошові кошти в розмірі 44964,65 грн., в порядку зворотньої вимоги (регресу).

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06.03.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у дані справі.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 18.06.2026 року визначено підсудність цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів в порядку зворотньої вимоги (регресу) – Ківерцівському районному суду Волинської області.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 25.06.2026 року цивільну справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів в порядку зворотньої вимоги (регресу) прийнято до провадження суддею Сіліч Ю.Л.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 10.08.2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась. Від представника позивача – адвоката Носкова О.М. до суду подано заяву про підтримання позову та розгляд справи у їх відсутності. Щодо ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив; відзиву на позову заяву до суду не надіслав.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи відповідно до положень ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв`язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, 06.04.2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 укладено договір про іпотечний кредит № 2864, посвідчений Івановою С.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу зареєстрованою в реєстрі за № 1381.

Пунктом 1.1 Договору встановлено, що сума грошових коштів за кредитом становить 125 000 гривень 00 копійок. Договором були встановлені проценти за користування кредитом в розмірі 16% річних.

Як вбачається з пункту 1.2., що кредит надається на 240 (двісті сорок) місяців з терміном остаточного погашення Кредиту не пізніше 05.04.2027 року на придбання квартири за договором купівлі-продажу від 06 квітня 2007р, розташованої за адресою. АДРЕСА_1 .

06.04.2007 року між ОСОБА_1 , ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 2987, відповідно до умов якого поручитель – ОСОБА_1 бере на себе прямі зобов`язання відповідати перед кредитором по зобов`язаннях Боржника по кредитному договору № 2864 від 06.04.2007 року.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27.10.2011 року, яке набрало законної сили 28.11.2011 року, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в користь ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Волинське обласне управління Ощадбанку заборгованість за договором про іпотечний кредит 102 766,66 (сто дві тисячі сімсот шістдесят шість гривень шістдесят шість копійок). Вирішено питання про розподіл судових витрат.

На підставі виконавчого листа №2-4568, що виданий 01.03.2012 року виконавче провадження №50044923, державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби в місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Данилевич Л.І. було закінчено, на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне повне виконання рішення), що підтверджується повідомленням № 173872 від 04.12.2025.

Згідно з ч. 1 ст. 36 СК України, шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

За правилом ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

В силу ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Отже, інститут шлюбу передбачає виникнення між подружжям тісного взаємозв`язку, а законодавцем встановлена презумпція спільності інтересів подружжя і сім`ї.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Верховний Суд у постанові від 01 вересня 2022 року у справі № 245/9244/17 (провадження № 61-5729св22) дійшов висновків, що виходячи зі змісту статей 60,65 СК України, при поділі майна подружжя враховуються також борги подружжя за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя, а тому якщо боргові зобов`язання підтверджуються наявними у справі доказами, такі боргові зобов`язання повинні ураховуватися при поділі майна подружжя.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року в справі № 638/18231/15-ц (провадження № 14-712цс19).

Виконання кредитних зобов`язань, які виникли у обох з подружжя, за рахунок особистих коштів одного з них (у тому числі і частково) може бути підставою для вимог до іншого з подружжя, в тому числі і за правилами ст. 544 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Зазначена компенсація може бути стягнута лише у разі погашення за особисті кошти кредитної заборгованості, що узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 07 вересня 2016 року в справі № 6-801цс16 та постанові Верховного Суду від 06 червня 2018 року в справі № 712/6574/16-ц (провадження № 61-17824св18).

Згідно з ч. 1, 3 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

За змістом ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

В силу ч. 2 ст. 557 ЦК України, поручитель, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, у зв`язку з ненаправленням йому боржником повідомлення про виконання ним свого обов`язку, має право стягнути з кредитора безпідставно одержане або пред`явити зворотну вимогу до боржника.

З огляду на наведене, суд вважає, що борг з повернення грошових коштів, є спільним боргом подружжя, і тому, виконання цивільного обов`язку одним подружжя породжує у нього право на регресну вимогу до іншого подружжя в розмірі 1/2 частки від суми зобов`язання.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, яка міститься у постанові від 02 квітня 2020 року у справі №638/17330/16-ц.

Враховуючи наведене, суд, дослідивши докази по справі в їх сукупності, приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 44964,65 грн. в порядку зворотної вимоги (регрес) до солідарного боржника.

Задовольняючи позовні вимоги, суд відповідно до ст. 141 ЦПК України стягує із відповідача на користь позивача документально підтверджені витрати зі сплати судового збору в сумі 1064, 96 грн.

Керуючись ст. ст. 19, 81, 141, 247, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в порядку зворотної вимоги (регресу) грошові кошти у розмірі 44 964 (сорок чотири тисячі дев`ятсот шістдесят чотири) грн. 65 коп. за договором про іпотечний кредит №2864 від 06.04.2007 року щоб був укладений між ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України».

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати пов`язані з оплатою судового збору в сумі 1064 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач – ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .

Представник позивача – ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач – ОСОБА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_2 .

Суддя Ківерцівського районного суду Ю.Л. Сіліч