Рішення від 24 серпня 2026 р. у справі №520/25545/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

25.08.2026 р. справа №520/25545/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст.263 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, громадянин, позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - Відповідач №1, суб`єкт владних повноважень, владний суб`єкт, Управління), Начальника відділу обслуговування громадян №14 Тертишної Анни Сергіївни (далі за текстом - Відповідач №2) про зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виключення липня 2000 року, який не зарахований до страхового стажу згідно вимог статті 24 Закону України №1058, за який згідно відомостей системи персоніфікованого обліку (довідок ОК-5) не сплачені страхові внески, з переліку місяців, на які нараховано коефіцієнт заробітної плати; 2) зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області відомості про здійснення перерахунку пенсії із виключенням липня 2000 року з переліку місяців офіційно вказати в протоколі перерахунку місяців, на які нараховано коефіцієнт заробітної плати (розпорядження 127666).

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що при обчисленні розміру пенсії відповідачем неправомірно враховано липень 2000 року до переліку місяців, за які визначався коефіцієнт заробітної плати, незважаючи на те, що відповідно до відомостей системи персоніфікованого обліку (довідки ОК-5) за вказаний місяць страхові внески не сплачувалися, а отже, цей період не зарахований до страхового стажу відповідно до статті 24 Закону України №1058-IV.

Відповідач №1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області із поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що порядок призначення та перерахунку пенсій визначається Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, відповідно до якого страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку, а розмір пенсії за віком визначається з урахуванням заробітної плати, обчисленої відповідно до статті 40 цього Закону. На думку відповідача, при визначенні середньомісячного заробітку позивача автоматично виключено період з 01.07.2000 по 31.07.2005, у тому числі липень 2000 року, відповідно до вимог статті 40 Закону №1058-IV, у зв`язку з чим підстави для додаткового виключення липня 2000 року з розрахунку відсутні. На підтвердження своєї позиції відповідач також посилається на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 у справі №520/2488/25, яким його було зобов`язано лише розглянути питання щодо виключення липня 2000 року з переліку місяців, на які нараховано заробітну плату, зазначаючи, що відповідні дії з обчислення пенсії здійснюються з урахуванням даних персоніфікованого обліку та положень Закону №1058-IV.

З огляду на те, що Відповідачем №1 не надано доказів направлення позивачу відповідно до частини третьої статті 162 КАС України відзиву на позовну заяву та доданих до нього документів, суд не враховує наведені у відзиві заперечення проти позову.

Водночас із цим, надані Відповідачем №1 докази не можуть бути відхилені судом, оскільки ці докази у даному конкретному випадку були подані не за ініціативою сторони відповідача, а на виконання вимог суду, сформульованих у порядку ч.4 ст.9 КАС України як об"єктивні дані, котрі мають значення для правильного вирішення справи і входять до предмету доказування згідно з ч.2 ст.73 КАС України.

Додатково суд зауважує, що приписи ч.4 ст.9 КАС України унеможливлюють застосування судом у межах спірних правовідносин концепції "негативного доказу".

Відповідач №2, начальник відділу обслуговування громадян №14 Тертишна Анна Сергіївна, який був сповіщений про розгляд справи завчасно та у передбачений процесуальним законом спосіб, не виконав обов`язку із подання відзиву та доказів в обґрунтування незгоди із позовом.

За таких обставин, суд не вбачає перешкод у вирішенні спору по суті, адже наявні у справі докази повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин.

Суд, вивчивши доводи усіх наявних у справі процесуальних документів учасників спору, повно виконавши процесуальний обов`язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з`ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

З матеріалів справи судом установлено, що заявник, ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 27.12.2009р. перебуває на обліку та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Загальний стаж роботи позивача складає 42 роки 10 місяців 10 днів, коефіцієнт страхового стажу становить 0,42833; розмір пенсії з 01.03.2026р. складає 15.838,69 грн.

Матеріали справи не містять доказів звернення заявника до відповідного тероргану системи ПФУ з приводу врахування липня 2000 року, який згідно з вимогами статті 24 Закону № 1058-ІV не підлягає зарахуванню до страхового стажу, за який відсутні відомості персоніфікованого обліку (довідка ОК-5) про сплату страхових внесків, до переліку місяців, на які нараховано заробітної плати.

Відповідно за неіснуючим зверненням зацікавленої особи суб"єктом владних повноважень - Відповідачем №1 не приймалось жодного рішення у порядку ч.5 ст.45 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Разом із тим, стверджуючи про невідповідність закону управлінського волевиявлення органу публічної адміністрації з приводу врахування липня 2000 року, який згідно з вимогами статті 24 Закону № 1058-ІV не підлягає зарахуванню до страхового стажу, за який відсутні відомості персоніфікованого обліку (довідка ОК-5) про сплату страхових внесків, до переліку місяців, на які нараховано заробітної плати, заявник ініціював даний спір.

З Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено, що заявник звертався до суду в межах справи №520/2488/25 з вимогами до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту – відповідач-1, ГУ ПФ України в Харківській області) в особі Відділу обслуговування громадян №14 в особі начальника відділу Тертишної Анни Сергіївни (далі по тексту – відповідач-2), у якій просить: встановити, що згідно офіційного документу пенсійної справи розпорядження 127666 за липень 2000 року несплачені страхові внески в зв`язку з чим липень 2000 року згідно статті 24 Закону України не являється місяцем, який зарахований до страхового стажу; зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсійних нарахувань з дати призначення пенсії виключивши липень 2000 року з переліку місяців, на які нараховано коефіцієнт заробітної плати.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.01.2026р.у справі №520/2488/25 позовну заяву ОСОБА_1 було задоволено частково. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області розглянути питання щодо виключення липня 2000 року, який не зарахований до страхового стажу ОСОБА_1 згідно вимог статті 24 Закону України "Про загальне обов`язкове державне пенсійне страхування", за який згідно відомостей персоніфікованого обліку (довідка ОК-5) не сплачено страхові внески, з переліку місяців, на які нараховано заробітну плату. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 по справі № 520/2488/25 - скасовано. Прийнято постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділу обслуговування громадян № 14 в особі начальника відділу Тертишної Анни Сергіївни про зобов`язання вчинити певні дії – відмовлено.

Разом з тим, постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2025р. по справі №520/25545/25 було зроблено висновки, що відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції послався на наявність провадження у справі № 520/2488/25 в Харківському окружному адміністративному суді за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в особі Відділу обслуговування громадян №14 в особі начальника відділу Тертишної А.С. про зобов`язання вчинити певні дії згідно відомостей КП «Діловодство спеціалізованого суду». Водночас, аналіз підстав та предмету позову у справах № 520/25545/25 та № 520/2488/25 судом першої інстанції не здійснювався. Отже, суд першої інстанції не здійснив порівняльний аналіз підстав і обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги у справі, що розглядається та у справі № 520/2488/25, зазначивши виключно про однотипність справ, не з`ясував ознаки тотожності між позовними вимогами у цих справах.

У зв`язку з чим ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 про відмову у відкритті провадження по справі №520/25545/25 було скасовано, а справу направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Оскільки саме по собі попереднє звернення позивача до суду з вимогами, пов`язаними з виключенням липня 2000 року з переліку місяців, на які нараховано коефіцієнт заробітної плати, не свідчить про тотожність предмета та підстав позову у цій справі, тому, зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви №23759/03 та №37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява №39766/05), суд у даному конкретному випадку наразі схиляється до висновку про справедливість розгляду спору по суті.

Надаючи оцінку обставинам спірних правовідносин та відповідності реально вчиненого управлінського волевиявлення суб”єкта владних повноважень вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

У розумінні п.7 ч.1 ст.4 КАС України відповідач є суб”єктом владних повноважень.

Тому на відносини з реалізації відповідачем наданих законом повноважень поширюється дія ч.2 ст.19 Конституції України, де указано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також на відносини з реалізації відповідачем наданих законом повноважень поширюється і дія ч.2 ст.2 КАС України, згідно з якою у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що в Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст.ст. 1, 3, 8, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України усі без виключення суб`єкти права (учасники суспільних відносин) зобов`язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на "зло"/зловживання правом, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Право громадян України на соціальний захист проголошено ст.46 Конституції України, конкретизовано п.6 ч.1 ст.92 Конституції України і з 01.01.2004р. деталізовано нормами, насамперед, Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положенням Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення".

Згідно ч.1 ст.8 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Частиною 1 статті 24 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування").

Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

У разі якщо зазначену доплату не було здійснено, до страхового стажу зараховується період, визначений за кожний місяць сплати страхових внесків за формулою: ТП = Св : В, де:

ТП - тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу та визначається в місяцях;

Св - сума фактично сплачених страхових внесків за відповідний місяць з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати;

В - мінімальний страховий внесок за відповідний місяць.

При цьому, згідно з ч.4 ст.24 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до п.1 статті 40 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, чинній на дату призначення пенсії) для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

За вибором особи, яка звернулася за пенсією, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключається період до 60 календарних місяців страхового стажу підряд за умови, що зазначений період становить не більше ніж 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим частини першої цієї статті, період, за який враховується заробітна плата, після виключення 10 відсотків тривалості страхового стажу, не може бути меншим ніж 60 календарних місяців.

За визначеннями, наведеними в статті 1 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток розміру мінімальної заробітної плати і розміру єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, встановлених законом, на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом, в якому просить суд зобов`язати відповідача виключити з переліку місяців, на які нарахований коефіцієнт заробітної плати, липень 2000р., який не зарахований до страхового стажу згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

При цьому, у тексті позову не наведено жодних конкретних обставин, з якими позивач пов"язує порушення власних прав (інтересів) та вчинення протиправних управлінських волевиявлень суб"єкта владних повноважень.

У ході розгляду справи судом за власною ініціативою на виконання ч.4 ст.9 КАС України не виявлено ані існування таких доказів в матеріалах справи, ані існування поза матеріалами справи джерел одержання таких доказів.

Частиною 1 статті 43 Закону № 1058-ІV передбачено, що перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затверджений (далі - Порядок № 22-1).

Відповідно до частини 1 Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший; заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання; заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування; заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Згідно з частиною 2 Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.

Звертаючись до суду з зазначеним адміністративним позовом позивач просить зобов`язати відповідача виключити з переліку місяців, на які нарахований коефіцієнт заробітної плати, липень 2000 року, який не зарахований до страхового стажу згідно з частиною 3 статті 24 Закону № 1058-ІV.

Разом з цим, з досліджених судом матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 не встановлено, що позивач звертався до Головного управління Пенсійного фонду України або до його структурного підрозділу - Відділу обслуговування громадян № 14, в якому позивач перебуває на обліку, з відповідною заявою про виключення липня 2000 року з переліку місяців, на які нарахований коефіцієнт заробітної плати.

Доказів зворотного позивачем не надано та судом самостійно не встановлено.

Суд зауважує, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) суб`єкта владних повноважень викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України.

Обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений у першу чергу саме на суб”єкта владних повноважень ч.2 ст.77 КАС України і повинен виконуватись шляхом подання до суду доказів на спростування вимог приватної особи та зазначення у процесуальних документах належних аргументів відповідності закону вчиненого волевиявлення.

Водночас із цим, за змістом правових позицій постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19 та постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21 обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного ч.1 ст.77 КАС України обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги.

Тому під час відправлення правосуддя у даній конкретній справі суд виходить із того, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через не спростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Згідно ст. 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Частинами 1- 3 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

В зв`язку з наведеним суд зазначає, що обов`язковою умовою правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Кваліфікуючи реально вчинене у спірних правовідносинах управлінське волевиявлення суб`єкта владних повноважень, суд виходить із того, що за загальним правилом під рішенням суб`єкта владних повноважень слід розуміти письмовий акт, під дією суб`єкта владних повноважень слід розуміти вчинок посадової/службової особи, під бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти невиконання обов`язків, під відмовою суб`єкта владних повноважень слід розуміти письмово зафіксоване діяння з приводу незадоволення звернення приватної особи.

За змістом правових позицій постанови Верховного Суду від 03.06.2020р. у справі №464/5990/16-а та постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022р. у справі №9901/276/19 протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень є зовнішня форма поведінки (діяння) органу/посадової особи у вигляді неприйняття рішення (нездійснення юридично значимих дій) у межах компетенції за наявності фізичної змоги реалізувати управлінську функцію.

Суд наголошує, що у межах спірних правовідносин заявник з приводу перерахунку пенсії з урахуванням/без урахування періоду роботи за липень 2000 року (як стосовно обчислення тривалості страхового стажу, так і в частині обчислення будь-яких значень, пов`язаних із заробітком) не звертався.

Окремо суд зважає, що згідно з абз.3 ст.40 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі.

Проте, матеріали справи не містять доказів письмового звернення заявника у межах спірних правовідносин до суб"єкта владних повноважень у порядку абз.3 ст.40 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Водночас із цим, використання законодавцем у положеннях абз.3 ст.40 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" мовної конструкції "за вибором особи" виключає правомірність вчинення суб"єктом владних повноважень управлінського волевиявлення на власний розсуд.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до наявного у матеріалах справи розрахунку пенсії за віком ОСОБА_1 , при визначенні середньомісячного заробітку, з якого розраховується пенсія, автоматично виключено в порядку оптимізації, зокрема період з 01.07.2000 по 31.07.2000, що підтверджується відповідним позначенням (--). Тобто, липень 2000 року, за який не сплачено страхові внески, не враховується при обрахунку середньомісячного заробітку, з якого розраховується пенсія позивача.

Отже, доводи позивача про включення пенсійним органом до переліку місяців, на які нарахований коефіцієнт заробітної плати, липня 2000 року, який не зарахований до страхового стажу згідно з частиною 3 статті 24 Закону № 1058-ІV, не відповідають встановленим обставинам справи та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та інтересів та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що у спірних правовідносинах суб`єктом владних повноважень - Відповідачем №1 не було допущено порушення вимог ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, позаяк заявник не подавав окремого звернення з приводу виключення липня 2000 року, за який не сплачено страхові внески, з обрахунку середньомісячного заробітку, з якого розраховується пенсія позивача, а відповідно до наявного у матеріалах справи розрахунку пенсії за віком ОСОБА_1 , при визначенні середньомісячного заробітку, з якого розраховується пенсія, автоматично виключено в порядку оптимізації, зокрема період з 01.07.2000 по 31.07.2000, що підтверджується відповідним позначенням (--).

Тож, за наслідками розгляду справи слід визнати доведеним за правилами ч.2 ст.77 КАС України факт відповідності ч.2 ст.2 КАС України реально вчиненого суб”єктом владних повноважень управлінського волевиявлення та навпаки – не доведеним за правилом ч.1 ст.77 КАС України факт існування у заявника порушеного публічного права (інтересу) у межах спірних правовідносин.

Указане є визначеною процесуальним законом підставою для залишення позову без задоволення.

При розв`язанні спору, суд зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), вичерпно реалізував усі діючі механізми з”ясування об`єктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам та нормам закону, котрі здатні вплинути на правильне вирішення спору; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; повно та детально виклав власні висновки та міркування як з приводу тлумачення належних норм права, так і з приводу усіх слушних доводів поданих учасниками спору процесуальних документів.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-12, ст.ст.72-77, 90, 211, 241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що рішення суду підлягає оскарженню згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.

Суддя А.В. Сліденко