Рішення від 24 серпня 2026 р. у справі №500/1405/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1405/26

25 серпня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Юзьківа М.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Скіфія" до Головного управління ДПС у Тернопільській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Фермерське господарство "Калина-2008" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Скіфія» (далі – позивач, або Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі – відповідач, або ГУ ДПС у Тернопільській області) з такими позовними вимогами:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Тернопільській області від 24.02.2026 року № 000298307014;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Тернопільській від 24.02.2026 року № 00029800701 в частині донарахованого податку на прибуток підприємств за три квартали 2025 року в сумі 982 019,00 грн., та застосованої штрафної санкції на суму 245 504,75 грн.

Позовні вимоги у заявах по суті справи обґрунтовані тим, що відповідачем було проведено документальну виїзну планову перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за результатами якої складено Акт №1227/19-00-07-01/24627287 від 26.01.2026. В акті зафіксовано порушення:

п. 44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. із змінами та доповненнями, п.5. п.7. п.21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, п. 17,18,19,20,21 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджених наказом Міністерства фінансів України 31 грудня 1999 р. №318, п.1 ст.11 розділу IV Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств всього в сумі 2 038 619 грн., в тому числі за: 2019 рік в сумі 342000,00 грн., за три квартали 2020 року в сумі 378000,00 грн., 2021 рік в сумі 336600,00 грн., три квартали 2025 року в сумі 982019 грн.;

п.44.1, п.44.2 ст.44, п.198.1., п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст..198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. зі змінами та доповненнями, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.1, п.2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за серпень 2025 р. на 430460 грн., за вересень 2025р. на 763793 грн.

Позивач вважає, що висновки контролюючого органу про порушення вимог податкового законодавства, що викладені у акті, безпідставно ґрунтуються на твердженнях, що ТОВ «Скіфія» не здійснювало операції з придбання товару у ФГ «КАЛИНА-2008». Зокрема, висновки ГУ ДПС у Тернопільській області зроблено на основі: недостатності у ФГ «КАЛИНА-2008» необхідних трудових ресурсів для вирощування пшениці; недостатності у ФГ «КАЛИНА-2008» необхідної сільськогосподарської та іншої техніки для вирощування пшениці; відсутності у ФГ «КАЛИНА-2008» необхідних складських та виробничих приміщень; не встановлення придбання ФГ «КАЛИНА-2008» зерна пшениці.

Позивач стверджує, що оскільки на підтвердження поставки товару від його контрагента податковому органу надано договір, видаткові, податкові та товаро транспортні накладні, платіжні інструкції та складські квитанції, то підстави для висновку про непостачання таким контрагентом активу позивача відсутні. Наполягає на тому, що він не може нести негативні наслідки за можливі неправомірні дії платників податку-постачальників.

З огляду на вказане, позивач вважає винесені на підставі акта перевірки оскаржені податкові-повідомлення рішення протиправними, а тому звернувся з даним позовом до суду.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні. Зазначає, що проведеною перевіркою не підтверджено факт поставки пшениці від ФГ «КАЛИНА-2008» на адресу ТОВ «Скіфія» в серпні та вересні 2025 року в кількості 725 660 кг на загальну суму 6 219 455,82 грн, що без врахування ПДВ склало 5 455 663,00 грн, оскільки такі обсяги постачання позивачу сировини - не відповідають бізнес-можливостям ФГ «КАЛИНА-2008». Тобто, сам факт наявності активу - «пшениці» перевіркою підтверджено, проте не підтверджено обставин поставки такого активу саме від ФГ «КАЛИНА-2008».

Зокрема, при перевірці встановлено, що середньооблікова кількість штатних працівників ФГ «КАЛИНА - 2008» за період січня-вересня 2025 року складала 3 особи, в тому числі директор та головний бухгалтер в одній особі. Згідно поданої вказаним суб`єктом звітності, виплати фізичним особам-підприємцям за ознакою доходу 157 «Дохід, виплачений фізичним особам-підприємцям» протягом 2025 року ФГ «КАЛИНА - 2008» відсутні. Відповідно до поданих ФГ «КАЛИНА-2008» протягом 2025 року відомостей про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору (Додаток 4 ДФ до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску) за ознакою доходу 195 (дохід від надання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, майнового паю в лізинг, оренду, суборенду, емфітевзис) не здійснювало виплату власникам земельних ділянок с/г призначення згідно укладених договорів оренди земельних ділянок. Також, згідно поданої фінансової звітності мікропідприємства за 2024 рік балансова вартість основних засобів ФГ «КАЛИНА - 2008» станом на кінець 2024 року склала лише 712,7 тис. грн. Згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних, а також поданих до органу ДПС звітів форми №4-ДФ не встановлено придбання ФГ «КАЛИНА-2008» послуг у сільському господарстві (передпосівна підготовка ґрунту, оранка, культивація, внесення добрив, обприскування, обмолот та ін., а також послуг з оренди с/г техніки, оренди с/г техніки з екіпажем тощо). Окрім цього, у ФГ «КАЛИНА-2008» відсутні складські та виробничі приміщення, оскільки згідно поданих підприємством відомостей про об`єкти оподаткування (форма 20 ОПП) відсутні на праві власності чи оренди автомобільні ваги, навантажувачі, норії, складські приміщення за адресою пункту навантаження, вказаного у товарно-транспортних накладних: с. Колодіївка Тернопільської області, що в свою чергу виключає можливості підтвердження власне самого факту зважування, навантаження та зберігання зерна за вказаною адресою. Окремо наголошує, що згідно відомостей Єдиного реєстру податкових накладних, на ФГ «КАЛИНА-2008» не реєструвались податкові накладні із придбання послуг зі зберігання, навантажування зерна, послуг з оренди зерноскладу, автомобільної ваги, навантажувачів, що відповідає поданим до органу ДПС звітів форми №4-ДФ, оскільки виплати стороннім особам за такі послуги не здійснювалися. В свою чергу, згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних, а також поданих до органу ДПС звітів форми №4-ДФ не встановлено придбання ФГ «КАЛИНА-2008» зерна пшениці у фізичних осіб-підприємців та СГ-юридичних осіб.

З огляду на вказане, вважає оскаржені позивачем податкові повідомлення-рішення правомірними, а позовні вимоги безпідставними.

Рух справи у суді

Ухвалою суду від 16.03.2026 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву. Відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі відповідач отримав 16.03.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.

Ухвалою суду від 24.04.2026 залучено до участі у справі фермерське господарство «Калина -2008» у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства країни (далі – КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 13.05.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Головним управлінням ДПС у Тернопільській області на підставі наказу від 15.12.2025 № 2668-п проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Скіфія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС, за період з 01.04.2019 по 30.09.2025, з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування i сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 30.09.2025.

Результати перевірки оформлено актом від 26.01.2026 №1227/19-00 07-01/24627287 (далі - Акт перевірки).

В акті перевірки контролюючим органом, серед іншого, зафіксовано такі порушення ТОВ «Скіфія» податкового законодавства:

п. 44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. із змінами та доповненнями, п.5. п.7. п.21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, п. 17,18,19,20,21 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджених наказом Міністерства фінансів України 31 грудня 1999 р. №318, п.1 ст.11 розділу IV Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств всього в сумі 2038619 грн., в тому числі за: 2019 рік в сумі 342 000,00 грн., за три квартали 2020 року в сумі 378 000,00 грн., 2021 рік в сумі 336 600,00 грн., три квартали 2025 року в сумі 982 019 грн.;

п.44.1, п.44.2 ст.44, п.198.1., п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст..198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. зі змінами та доповненнями, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.1, п.2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за серпень 2025 р. на 430 460 грн., за вересень 2025р. на 763 793 грн.

Як слідує з акту перевірки, контролюючим органом встановлено наявність фінансово-господарських операцій ТОВ "Скіфія" з ФГ «КАЛИНА- 2008» (код за ЄДРПОУ 35969937), яке перебуває за основним місцем обліку в Головному управлінні ДПС у Тернопільській області.

Зокрема, в ході перевірки встановлено відображення в бухгалтерському та податковому обліку документування операцій з придбання ТОВ «Скіфія» пшениці у ФГ «КАЛИНА-2008» на загальну суму 6 219 455,82 грн. ( в т.ч. ПДВ за ставкою 14% - 763 792,85грн.), що без врахування ПДВ склало 5 455 663,00 грн. згідно укладеного договору поставки №С.О34 від 01.08.2025р.

За умовами договору поставки №С.О34 від 01.08.2025 постачальник (ФГ «КАЛИНА-2008») зобов`язується передати у власність покупця (ТОВ «Скіфія») зерно українського походження врожаю 2025 року, а покупець зобов`язується прийняти й оплатити товар відповідно до умов даного договору та відповідних специфікацій до нього.

До перевірки надано підписані сторонами Специфікації № 1, № 2, № 3 до Договору поставки №С.034 від 01.08.2025, відповідно до яких поставка товару здійснюється на умовах FCA (згідно з правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2020 року) - ФГ «КАЛИНА-2008» (Тернопільська обл., с.Колодіївка).

Згідно товарно-транспортних накладних пункт навантаження с.Колодіївка Тернопільської області. Пункт розвантаження м.Збараж Тернопільської області.

За висновками контролюючого органу, перевіркою неможливо підтвердити факт поставки пшениці ФГ «КАЛИНА-2008» на адресу ТОВ «Скіфія» в серпні та вересні 2025 року в кількості 725660 кг на загальну суму 6 219 455,82грн. ( в т.ч. ПДВ за ставкою 14% - 763 792,85грн.), що без врахування ПДВ склало 5 455 663,00 грн. згідно укладеного договору поставки №С.034 від 01.08.2025р., виходячи з наступного:

1. Недостатність у ФГ «КАЛИНА-2008» необхідних трудових ресурсів для вирощування пшениці. Середньооблікова кількість штатних працівників за період січня-вересня 2025 року складала 3 особи, в тому числі директор та головний бухгалтер в одній особі. Відсутність виплат фізичним особам-підприємцям за ознакою доходу 157 «Дохід, виплачений фізичним особам-підприємцям» протягом 2025 року ФГ «КАЛИНА - 2008» свідчить про те, що підприємство не залучало для здійснення вирощування пшениці сторонніх осіб.

2. Недостатність у ФГ «КАЛИНА-2008» необхідної сільськогосподарської та іншої техніки для вирощування пшениці. Згідно поданої фінансової звітності мікропідприємства за 2024 рік балансова вартість основних засобів ФГ «КАЛИНА - 2008» станом на кінець.2024 року склала лише 712,7 тис.грн. Згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних, а також поданих до органу ДПС звітів форми №4-ДФ не встановлено придбання ФГ «КАЛИНА-2008» послуг у сільському господарстві (передпосівна підготовка грунту, оранка, культивація, внесення добрив, обприскування, обмолот та ін., а також послуг з оренди с/г техніки, оренди с/г техніки з екіпажем тощо). Відповідно до поданих ФГ «КАЛИНА-2008» протягом 2025 року Відомостей про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору (Додаток 4 ДФ до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску) за ознакою доходу 195 (дохід від надання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, майнового паю в лізинг, оренду, суборенду, емфітевзис) не здійснювало виплату власникам земельних ділянок с/г призначення згідно укладених договорів оренди земельних ділянок.

3. Відсутність у ФГ «КАЛИНА-2008» необхідних складських та виробничих приміщень. Згідно поданих підприємством Відомостей про об`єкти оподаткування відсутні на праві власності чи оренди автомобільні ваги, навантажувачі, норії, складські приміщення за адресою пункту навантаження, вказаного у товарно-транспортних накладних: с.Колодіївка Тернопільської області, що не дає можливості підтвердити факт зважування, навантаження та зберігання зерна за вказаною адресою. Проведеним аналізом баз даних ДПС, зокрема Єдиного реєстру податкових накладних, не встановлено реєстрацію на адресу ФГ «КАЛИНА-2008» податкових накладних з придбання послуг зі зберігання, навантажування зерна, послуг з оренди зерноскладу, автомобільної ваги, навантажувачів, а згідно поданих до органу ДПС звітів форми №4-ДФ виплати стороннім особам за такі послуги не здійснювалися. Таким чином, фактичне переміщення активу (зерна пшениці) від постачальника «ФГ «КАЛИНА-2008» з місця навантаження, зазначеного в ТТН, до ТОВ «Скіфія» документально не підтверджено.

4. 3гідно даних Єдиного реєстру податкових накладних, а також поданих до органу ДПС звітів форми №4-ДФ не встановлено придбання ФГ «КАЛИНА-2008» зерна пшениці. ФГ «КАЛИНА-2008» в 2025 році імпортних операцій з придбання пшениці не здійснювало.

Аналогічні висновки зроблені контролюючим органом в Акті про неможливість проведення зустрічної звірки ФГ «Калина» від 06.03.2026 №51/19-00-07-01/35969937, щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Скіфія» їх реальності та повноти відображення в обліку за період 01.08.2025 по 30.09.2025.

На підставі висновків, які зазначені в акті перевірки, контролюючим органом прийнято:

податкове повідомлення-рішення від 24.02.2026 року № 00029830701 (форма В4), яким ТОВ «Скіфія» зменшено суму від`ємного значення суми податку на додану вартість на 763 793,00 грн згідно податкової декларації за вересень 2025 року;

податкове повідомлення-рішення від 24.02.2026 року № 00029800701 (форма Р), яким ТОВ «Скіфія» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, який сплачують інші платники на загальну суму 2 548 273, 75 грн, з них - 2 038 619,00 грн за основним платежем грошового зобов`язання та 509 654,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Мотивувальна частина

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з таких міркувань.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовує та визначає Податковий кодекс України (ПК України; тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 14.1.36 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, надання послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з підпунктом 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Положеннями пункту 44.2 статті 44 ПК України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 996-XIV), згідно з абзацом одинадцятим статті 1 якого первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За приписами статті 1 Закону № 996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

За приписами Закону № 996-XIV бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема, превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Наведені норми підтверджують висновок про те, що первинні документи для цілей оподаткування повинні містити відомості про факти реальної підприємницької та іншої діяльності, які впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Абзацом другим пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 визначено, що господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

З аналізу викладених норм слідує, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За змістом підпункту 134.1.1. пункту 134.1. статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Статтею 135 ПК України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Приписами абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання, яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункт 139.1 статті 139 ПК України).

При цьому потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарської операції, її справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарської операції, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) такої операції. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати суми грошового зобов`язання на підставі такої операції.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2024 року у справі № 640/15284/19.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Пункт 44.1 статті 44 ПК України передбачає, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

В свою чергу, пункт 198.2 статті 198 ПК України встановлює, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пункт 198.3 ПК України передбачає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзац перший пункту 198.6 статті 198 ПК України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (абзац перший пункту 201.1 статті 201 ПК України).

З аналізу наведених норм податкового законодавства слідує, що норма пункту 187.1 статті 187 ПК України встановлює правило, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань з ПДВ у платника - постачальника товарів/послуг, визначеного за правилом "першої події". Така податкова накладна, у встановленому законом порядку зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), є підставою для віднесення платником - покупцем товарів/послуг зазначених у ній сум податку до складу податкового кредиту.

Частиною другою статті 1 Цивільного кодексу України встановлено, що до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Отже, питання того, що саме слід вважати датою "першої події" для цілей правильного відображення ПДВ в податковій звітності платниками податків визначається виключно правилами, встановленими пунктом 187.1 статті 187, пунктом 198.2 статті 198 ПК України. Поряд з цим із змісту означених норм податкового законодавства слідує, що вони не ставлять дату виникнення податкового зобов`язання з ПДВ і дату віднесення сум вказаного податку до складу податкового кредиту у залежність від дати оформлення переходу права власності на товар.

Так, вжитий пункті 187.1 статті 187 ПК України термін "відвантаження товару" розуміється не як факт виникнення права власності на товар, а як початок процесу фізичного переміщення товару від місця його постійного знаходження (зберігання) у постачальника, або іншого оформленого у визначеному законом порядку передання майна. Аналогічно і передбачене пунктом 198.2 статті 198 ПК України поняття "отримання товарів/послуг" слід розглядати як початок процесу прийому та обліку товарів від постачальника. Обидві вказані операції передбачають, що факт їх вчинення має бути формалізовано у відповідному первинному документі, оформленому відповідно до вимог бухгалтерського обліку.

Отже, для цілей податкового обліку податку на додану вартість підставою для формування податкових зобов`язань і податкового кредиту з ПДВ платниками податку є саме відповідні первинні документи, які засвідчують факт зміни в структурі активів і зобов`язань, власному капіталі суб`єкта господарювання.

Аналогічний підхід було застосовано Верховним Судом у постанові від 22 липня 2021 року у справі № 300/1952/19 та від 11.07.2024 у справі №360/4169/21.

Усталеною є правова позиція Верховного Суду, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

Водночас, у разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Такі висновки зроблені Верховним Судом у ряді постанов, до прикладу (але на виключно) в постановах від 24 січня 2018 року (справа № 2а-19379/11/2670), від 28 жовтня 2019 року (справа № 280/5058/18), від 26 лютого 2020 року (справа № 826/1308/18), від 06 травня 2020 року (справа № 640/4687/19).

Водночас сам факт наявності у позивача податкової накладної та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах. Для податкового обліку значення має саме факт поставки (надання послуг) тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону № 996-XIV, так само характеризує і податковий облік.

У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є фіктивними, сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, якщо її узагальнити, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків господарських договорах, що має підтверджуватись первинними документами відповідно до вимог, встановлених правовими нормами, зокрема й щодо змісту (обов`язкових реквізитів).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19 фактично підтвердила такі висновки, зазначивши, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій.

Верховний Суд у постанові від 28 лютого 2024 року у справі № 280/546/22 наголошує, що при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм, шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Оцінка правовідносин позивача та його контрагентів з огляду на специфіку правовідносин, вимагає ретельної перевірки обставин виконання спірних операцій з наданням оцінки всім наведеним у акті перевірки твердженням відповідача, яким він обґрунтовував неправомірне формування податкового кредиту та доводам позивача, якими він спростовує ці висновки. Установлення наведених обставин є необхідним для перевірки того, чи відображають надані платником первинні документи реальні факти господарської діяльності за спірними правочинами.

Наявність первинних документів є обов`язковою, але не єдиною достатньою умовою для формування податкового кредиту, оскільки виконання зобов`язання за правочином зумовлює складання й інших документів. Формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції, якщо контролюючий орган наводить доводи, які ставлять під сумнів її здійснення.

Указані висновки знайшли своє відображення у постановах Верховного Суду від 05 травня 2023 року у справі № 1340/5998/18, від 08 листопада 2023 року у справі № 280/4704/21, від 27 листопада 2023 року у справі № 380/18276/21.

У постанові від 14 лютого 2020 року (адміністративне провадження № К/9901/26975/18) Верховний Суд зробив висновок, що у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною першою статті 77 КАС України обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести, що у нього були встановлені законом підстави для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми податкового зобов`язання.

З`ясовуючи обставини щодо реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи контролюючого органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

У постанові Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 825/3990/14 викладена правова позиція, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Верховний Суд у постанові від 13.07.2022 у справі №640/18540/18 вказав, що формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції, - якщо контролюючий орган наводить доводи, які ставлять під сумнів її здійснення, зокрема доводи щодо неможливості здійснення поставок контрагентом з огляду на відсутність у нього матеріальних, трудових ресурсів для здійснення підприємницької діяльності та невідповідність при цьому номенклатури придбаних товарів номенклатурі поставлених товарів згідно з даними з Єдиного реєстру податкових накладних; епізодичну або обмежену терміном, на який припадають дати виписування документів на операцію з постачання, фінансову та податкову звітність контрагента, не відображення у цій звітності відповідних податкових зобов`язань, відсутність контрагента за місцезнаходженням. Такі доводи підлягають ретельній перевірці судом з використанням засобів доказування, передбачених нормами КАС, в тому числі й інших, не первинних документів, складання яких передбачено законодавством або є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У силу вимог статей 73-76 КАС України докази мають бути належними (містити інформацію щодо предмета доказування), допустимими (одержаними з дотриманням порядку, встановленого законом), достовірними (на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи), достатніми (які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування).

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Як слідує з матеріалів справи, відповідно до підписаних сторонами Специфікацій № 1, № 2, № 3 до Договору поставки №С.034 від 01.08.2025 поставка товару повинна здійснюватися на умовах FCA (згідно з правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2020 року) - ФГ «КАЛИНА-2008» (Тернопільська обл., с.Колодіївка).

Згідно товарно-транспортних накладних пункт навантаження с.Колодіївка Тернопільської області. Пункт розвантаження м.Збараж Тернопільської області.

За висновками контролюючого органу, які наведені в акті перевірки від 26.01.2026 №1227/19-00 07-01/24627287, а також акті про неможливість проведення зустрічної звірки ФГ «Калина» від 06.03.2026 №51/19-00-07-01/35969937, щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Скіфія» їх реальності та повноти відображення в обліку за період 01.08.2025 по 30.09.2025, встановлено відсутність у ФГ «КАЛИНА-2008» згідно поданих підприємством відомостей про об`єкти оподаткування наявних на праві власності чи оренди автомобільних ваг, навантажувачів, норіїв, складських приміщень за адресою пункту навантаження, вказаного у товарно-транспортних накладних: с.Колодіївка Тернопільської області.

Зазначене, в свою чергу, не дає можливості підтвердити факт зважування, навантаження та зберігання зерна за визначеною сторонами адресою пункту навантаження, що на переконання суду обґрунтовано ставить під сумнів реальність господарських операцій щодо поставки товару (пшениці) від ФГ «Калина» до ТОВ «Скіфія» у серпні та вересні 2025 року.

Також проведеним контролюючим органом аналізом баз даних ДПС, зокрема Єдиного реєстру податкових накладних, не встановлено реєстрацію на адресу ФГ «КАЛИНА-2008» податкових накладних з придбання послуг зі зберігання, навантажування зерна, послуг з оренди зерноскладу, автомобільної ваги, навантажувачів, а згідно поданих до органу ДПС звітів форми №4-ДФ виплати стороннім особам за такі послуги не здійснювалися.

З огляду на вказане, суд вважає, що контролюючий орган обґрунтовано вказав на не підтвердження документально фактичного переміщення активу (зерна пшениці) від постачальника «ФГ «КАЛИНА-2008» з місця навантаження, зазначеного в ТТН, до ТОВ «Скіфія».

На спростування таких висновків контролюючого органу, які наведені в акті перевірки від 26.01.2026 №1227/19-00 07-01/24627287 та акті про неможливість проведення зустрічної звірки ФГ «Калина» від 06.03.2026 №51/19-00-07-01/35969937, ні позивач, ні його контрагент (ФГ «Калина»), що приймає участь у справі як третя особа, не надали суду будь-яких доказів.

Застосовуючи вказані вище підходи Верховного Суду щодо оцінки фактичних обставин справи на предмет реального здійснення господарських операцій, враховуючи не надання учасниками справи доказів на спростування висновків контролюючого органу щодо не підтвердження документально фактичного переміщення активу (зерна пшениці) від постачальника «ФГ «КАЛИНА-2008» до ТОВ «Скіфія» з місця навантаження, зазначеного в ТТН (Тернопільська обл., с.Колодіївка) та Специфікаціях № 1, № 2, № 3 до Договору поставки №С.034 від 01.08.2025, суд дійшов висновку про не доведеність реального здійснення господарських операцій щодо поставки товару (пшениці) від ФГ «Калина» до ТОВ «Скіфія» у серпні та вересні 2025 року.

Отже, встановлені судом обставини справи у своїй сукупності та системний аналіз наведених законодавчих норм свідчать про обґрунтоване нарахування позивачу грошових зобов`язань за платежем податок на прибуток підприємств та зменшення суми від`ємного значення податку на додану вартість, а тому податкові повідомлення-рішення від 24.02.2026 року № 00029830701 (форма В4) та від 24.02.2026 року № 00029800701 (форма Р) суд визнає такими, що відповідають критеріям правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 КАС України.

Висновки за результатами розгляду справи

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою та частиною другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За результатами розгляду справи суд не встановив факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а тому не вбачає правових підстав для задоволення заявленого адміністративного позову.

Судові витрати

Згідно частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Статтею 139 КАС України визначені правила розподілу судових витрат.

Оскільки у цій справі судом відмолено у задоволенні позову повністю, ним не присуджується та не стягується судові витрати на користь будь-якої із сторін.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 257 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Скіфія» до Головного управління ДПС у Тернопільській області відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 25 серпня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Скіфія" (місцезнаходження: вул. Грушевського, 90, м. Збараж, Збаразький район, Тернопільська область, 47302, код ЄДРПОУ 24627287);

відповідач:

- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46003 код ЄДРПОУ 44143637);

третя особа:

- Фермерське господарство "Калина-2008" (місцезнаходження: вул. Стуса, 10, м. Рогатин, Івано-Франківський р-н, Івано-Франківська обл.,77001, код ЄДРПОУ 35969937) .

Головуючий суддя Юзьків М.І.