Рішення від 24 серпня 2026 р. у справі №500/1105/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1105/26

25 серпня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Чортківської окружної прокуратури Тернопільської області до Більче-Золотецької сільської ради Чортківського району Тернопільської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Чортківська окружна прокуратура Тернопільської області (надалі, позивач) звернулася до суду з позовом до Більче-Золотецької сільської ради Чортківського району Тернопільської області (надалі, відповідач), в якому просить визнати протиправною бездіяльність Більче-Золотецької сільської ради щодо невиконання вимог чинного законодавства України в частині невзяття на облік як безхазяйного майна та визнання права власності на безхазяйне майно пам`ятки архітектури національного значення – Келій Василіанського монастиря, що знаходяться в с. Монастирок Чортківського району Тернопільської області, зобов`язати Більче-Золотецьку сільську раду вчинити дії, спрямовані на визнання безхазяйним майном пам`ятки архітектури національного значення – Келій Василіанського монастиря, що розташована в с. Монастирок Чортківського району Тернопільської області та набуття права власності на безхазяйне майно – Келії Василіанського монастиря, що розташовані в с. Монастирок Чортківського району Тернопільської області.

Позов обґрунтований тим, що Чортківською окружною прокуратурою при виконанні повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», виявлено факт порушення інтересів держави в сфері охорони об`єктів культурної спадщини на території Більче-Золотецької об`єднаної територіальної громади. Позивач просить врахувати, що зазначена бездіяльність Більче-Золотецької сільської ради призводить до того, що протягом тривалого часу вказана пам`ятка архітектури зазнає руйнації, оскільки через відсутність власника майна неможливо проводити будь-які роботи, пов`язані із збереженням та схоронністю об`єкта культурної спадщини. У той же час, взяття у власність територіальної громади зазначеної безхазяйної споруди дасть можливість вирішувати питання збереження вказаної пам`ятки архітектури, зокрема укладення щодо неї охоронного договору.

Ухвалою суду від 09.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову повністю. Серед іншого, вказує, що на всі пам`ятки архітектури, які є на території Більче-Золотецької сільської ради, підписано охоронні зобов`язання між Державним управління екології та природних ресурсів в Тернопільській області та Більче-Золотецькою сільською радою, так як повноваження розпорядження пам`яткою національного значення належало до повноважень обласної державної адміністрації, а на місцеве самоврядування не поширювались.

Ухвалою суду від 24.08.2026 постановлено відмовити у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Як встановлено судом, на території Більче-Золотецької об`єднаної територіальної громади Чортківського району Тернопільської області знаходиться пам`ятка архітектури національного значення – Келії Василіанського монастиря в с. Монастирок Чортківського району Тернопільської області.

Так, відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР від 06.09.1979 № 442 «Про доповнення списку пам`яток містобудування та архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави» Келії Василіанського монастиря XVIII ст. внесені до Списку пам`яток архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави і є пам`яткою архітектури національного значення (охоронний № 1571).

Відповідно до облікової документації, яка наявна в архіві Департаменту архітектури, містобудування, житлово-комунального господарства та енергозбереження Тернопільської обласної військової адміністрації (надалі, Департамент), Келії Василіанського монастиря є культовою кам`яною спорудою, яка складається із 5 приміщень та коридору.

Згідно інформації Департаменту (лист вих. № 01-09/2320/ від 24.12.2025), відомості про власника, балансоутримувача чи користувача вказаної пам`ятки чи земельної ділянки, на якій він знаходиться, відсутні. До Державного реєстру нерухомих пам`яток України зазначений об`єкт культурної спадщини на той час занесений не був, звернення щодо укладення щодо нього охоронного договору у Департамент не надходили, чинний охоронний договір на пам`ятку або її частину відсутній.

Відповідно до інформації Більче-Золотецької сільської ради (лист № 42/02-06 від 28.01.2026), пам`ятка архітектури національного значення – Келії Василіанського монастиря, яка розташована в с. Монастирок Чортківського району Тернопільської області, на балансі сільської ради не перебуває.

Таким чином, прокуратурою з`ясовано, що ані Департамент, ані Більче-Золотецька сільська рада не володіють відомостями про власника об`єкта нерухомого майна пам`ятки архітектури національного значення – Келії Василіанського монастиря в с. Монастирок Чортківського району Тернопільської області.

При цьому слід взяти до уваги, що факт внесення об`єкту нерухомого майна Келій Василіанського монастиря, до Списку пам`ятників архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави, затвердженого Постановою Ради Міністрів Української РСР від 06.09.1979 № 442 «Про доповнення списку пам`яток містобудування і архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави», не є тотожним визнанню права власності на такий об`єкт за державою.

Відсутність інформації щодо зареєстрованих речових прав, власника чи балансоутримувача нерухомого майна – Келій Василіанського монастиря, охоронний №1571, що розташоване в с. Монастирок Чортківського району Тернопільської області (територія Більче-Золотецької об`єднаної територіальної громади), свідчить про те, що вказане нерухоме майно є безхазяйним, тобто не має власника.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2026 №230 Келії Василіанського монастиря, розташовані в с. Монастирок Чортківського району Тернопільської області (охоронний № 1571), внесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України як пам`ятку архітектури національного значення.

Позивач вважає, що невзяття Більче-Золотецькою сільською радою на облік вказаного нерухомого майна як безхазяйного, відсутність будь-яких відомостей про його власника, а також невжиття органом місцевого самоврядування заходів до визнання права власності на згаданий об`єкт за територіальної громадою, призводить до того, що вказана пам`ятка архітектури національного значення перебуває у незадовільному стані, оскільки в ради відсутні правові підстави для проведення робіт, пов`язаних із її збереженням та схоронністю.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України від 21.05.1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі Закон №280/97-ВР), частиною другою статті 2 якого визначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до частин третьої та п`ятої статті 16 Закону №280/97-ВР матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частинами першою, другою та п`ятою статті 60 Закону №280/97-ВР визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду

Відповідно до частини восьмої статті 60 Закону №280/97-ВР право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно з частиною першою статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом (стаття 329 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 335 Цивільного кодексу України безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий.

Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації.

Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.

Відповідно до статті 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Закон України від 01.07.2004 №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон №1952-IV) регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

За визначеннями, наведеними у статті 2 Закон №1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження; заявник, зокрема, орган місцевого самоврядування - у разі взяття на облік безхазяйного нерухомого майна; реєстраційна дія - державна реєстрація прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а також інші дії, що здійснюються державним реєстратором у Державному реєстрі прав, крім надання інформації з цього реєстру.

Отже, орган місцевого самоврядування є заявником реєстрації речових прав у разі взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Частиною чотирнадцятою статті 18 Закону №1952-IV передбачено, що взяття на облік безхазяйного нерухомого майна проводиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 82, 84, 85 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (далі - Порядок №1127), взяття на облік безхазяйного нерухомого майна здійснюється за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса в установленому для державної реєстрації прав порядку з урахуванням особливостей, визначених пунктами 83 - 88 цього Порядку.

За результатом розгляду заяви, а також за наявності відомостей про технічні характеристики відповідного безхазяйного нерухомого майна, отриманих з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, чи відомостей про земельну ділянку, сформовану за рахунок невитребуваної земельної частки (паю), отриманих з Державного земельного кадастру, державний реєстратор приймає рішення щодо взяття на облік безхазяйного нерухомого майна або рішення щодо відмови у взятті на такий облік.

Державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо взяття на облік безхазяйного нерухомого майна вносить до спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості.

З огляду на викладене правове регулювання, законодавство визначає поетапну процедуру передачі у комунальну власність безхазяйного нерухомого майна, яка включає звернення до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, із заявою про взяття на облік безхазяйної нерухомої речі, а після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі, звернення органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, до суду за переданням нерухомого майна за рішенням суду у комунальну власність.

Отож, у сукупності наведеного вище, можна дійти висновку, що саме Більче-Золотецька сільська рада є уповноваженим органом для вжиття заходів щодо взяття на облік безхазяйного нерухомого майна – споруди Келій Василіанського монастиря, розташованої в с. Монастирок Чортківського району Тернопільської області та подальшого оформлення права комунальної власності на неї.

Водночас, Більче-Золотецька сільська рада, на думку суду, володіючи інформацією про перебування в межах територіальної громади вказаної пам`ятки архітектури національного значення та відсутності при цьому її власника, не вжила заходів до визнання права власності на такий об`єкт нерухомості як безхазяйне майно.

Доказів вжиття відповідачем, як уповноваженим органом, дієвих заходів, спрямованих на визнання об`єкта нерухомого майна – пам`ятки архітектури національного значення Келії Василіанського монастиря, охоронний №1571, що розташовані в с. Монастирок Чортківського району Тернопільської області (територія Більче-Золотецької об`єднаної територіальної громади), безхазяйним майном, а також на набуття права власності на це майно, судом не здобуто та відповідачем суду не подано.

З наведеного мотиву суд погоджується з доводами представника позивача з приводу того, що відповідачем не подано до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, заяву про взяття на облік вказаної пам`ятки архітектури, як безхазяйної нерухомої речі; не опубліковано у друкованих засобах масової інформації оголошення про взяття на облік пам`ятки архітектури, як безхазяйної нерухомої речі; після спливу одного року з дня взяття на облік пам`ятки архітектури не подано до суду заяву про її передання у комунальну власність; не подано до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, заяву про державну реєстрацію на підставі судового рішення права власності на пам`ятку архітектури, чим допущено протиправну бездіяльність.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з частиною 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

З урахуванням викладеного, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Більче-Золотецької сільської ради щодо невиконання вимог чинного законодавства України в частині невзяття на облік як безхазяйного майна та визнання права власності на безхазяйне майно пам`ятки архітектури національного значення – Келій Василіанського монастиря, що знаходяться в с. Монастирок Чортківського району Тернопільської області.

Зобов`язати Більче-Золотецьку сільську раду вчинити дії, спрямовані на визнання безхазяйним майном пам`ятки архітектури національного значення – Келій Василіанського монастиря, що розташована в с. Монастирок Чортківського району Тернопільської області та набуття права власності на безхазяйне майно – Келії Василіанського монастиря, що розташовані в с. Монастирок Чортківського району Тернопільської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено та підписано 25 серпня 2026 року.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Реквізити учасників справи: позивач - Чортківська окружна прокуратура Тернопільської області (місцезнаходження: вул. Антона Горбачевського, 4, м. Чортків, Чортківський р-н, Тернопільська обл., 48501 код ЄДРПОУ 02910098), відповідач - Більче-Золотецька сільська рада Чортківського району Тернопільської області (місцезнаходження: вул. Махнівка, 101, с. Більче-Золоте, Чортківський р-н, Тернопільська обл., 48733 код ЄДРПОУ:04395277).

Головуюча суддя Дерех Н.В.