Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №500/2188/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2188/26

17 серпня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 02 березня 2026 року звернувся із заявою про призначення пенсії за віком та усіма необхідними документами до Відділу обслуговування громадян №9 (сервісний центр).

23 березня 2026 року позивач отримав рішення про відмову у призначенні пенсії №3753-3558/Т-02/8-1900/26 від 17 березня 2026 року видане Головним управлінням пенсійного фонду України Тернопільської області, де вказано, що до страхового стажу не зараховано період роботи з 03 березня 1992 року по 30 вересня 1999 року, оскільки запис про звільнення (№4) в трудовій книжці містить виправлення.

Також, за згаданий період роботи в даних Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування інформація відсутня.

Окрім того, встановлено, що запис про прийняття на роботу завірено печаткою, відбиток якої містить код ЄДРПОУ, що суперечить зазначеному вище положенню про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України.

У разі надання вами підтверджуючих документів, передбачених пунктом 3 Порядку 637, страховий стаж, можливо, буде переглянутий.

Позивач вважає, що рішення відповідача про відмову в задоволенні його заяви в призначенні пенсії за віком є незаконне, його слід визнати протиправним.

Ухвалою суду від 13.04.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов через систему "Електронний суд" із відповідними письмовими доказами 20.04.2026. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.

За результатами розгляду пенсійної справи позивача було з`ясовано, що до страхового стажу не зараховано період роботи з 03.03.1992 по 30.09.1999, оскільки запис про звільнення (№4) в трудовій книжці містить виправлення. Також, за згаданий період роботи в даних Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування інформація відсутня.

Окрім того встановлено, що запис про прийняття на роботу завірено печаткою, відбиток якої містить код ЄДРПОУ, що суперечить зазначеному вище положенню про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України.

Враховуючи все вище наведене на має підстав для зарахування період роботи з 03.03.1992 по 30.09.1999 до загального страхового стажу позивача.

На підставі викладеного просив в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 15.06.2026 продовжено строк розгляду справи на 2 місяці.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи не надходило.

На підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судовий розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 02 березня 2026 року звернувся із заявою про призначення пенсії за віком та усіма необхідними документами до Відділу обслуговування громадян №9 (сервісний центр).

23 березня 2026 року позивач отримав рішення про відмову у призначенні пенсії №3753-3558/Т-02/8-1900/26 від 17 березня 2026 року видане Головним управлінням пенсійного фонду України Тернопільської області, де вказано, що до страхового стажу не зараховано період роботи з 03 березня 1992 року по 30 вересня 1999 року, оскільки запис про звільнення (№4) в трудовій книжці містить виправлення.

Також, за згаданий період роботи в даних Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування інформація відсутня.

Окрім того, встановлено, що запис про прийняття на роботу завірено печаткою, відбиток якої містить код ЄДРПОУ, що суперечить зазначеному вище положенню про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України.

У разі надання вами підтверджуючих документів, передбачених пунктом 3 Порядку 637, страховий стаж, можливо, буде переглянутий.

Не погодившись із протиправним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частин 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за період до впровадження системи персоніфікованого обліку – на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, є трудова книжка.

Пунктом 3 даного Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

У разі, коли в трудовій книжці містяться неправильні і неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, що затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 53 передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. У разі необхідності власник або уповноважений ним орган видає працівникам на їх прохання завірені виписки з трудових книжок відомостей про роботу.

Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» реєстр застрахованих осіб складається з електронних облікових карток застрахованих осіб, до яких включаються відомості про застрахованих осіб, інформація про набуття прав на одержання страхових виплат за всіма видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та інформація про виплати за всіма видами загальнообов`язкового державного соціального страхування і соціальними та іншими виплатами, передбаченими законодавством, та електронного реєстру листків непрацездатності, порядок організації ведення та надання інформації з якого встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 7 статті 20 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» відомості про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплаченого єдиного внеску та інші дані, що містяться в реєстрі застрахованих осіб, використовуються для обчислення та призначення страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням.

На виконання Указу Президента України від 04.05.1998 № 401 та постанов Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 794 (далі постанова № 794), від 08.06.1998 № 832 персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування впроваджувався протягом 1998 – 2000 років.

Як видно з матеріалів справи, а саме з трудової книжки НОМЕР_1 від 09 липня 1985 року вбачається (перших 3 сторінки заповнені на російській мові): запис №1 від 05.07.1985 року в графі «відомості про працю» записано, Наказом №78 від 05.07.1985 року прийнятий на посаду робочого 5-го розряда по техобслуговування техніки; запис №2 від 30.08.1985 року Наказом №37 від 30.08.1985 року звільнити з посади робочого 5-го розряду за власним бажанням, ст.38 КЗПП УССР; запис №3 від 24.08.1983 року Наказом №1717 від 24.08.1983 року зарахований студентом Львівського політехнічного інституту; запис №4 від 01.07.1988 року Наказом №1395 від 29.06.1988 року відрахований у зв`язку із закінченням університету; запис №5 від 01.08.1988 року Наказом №28 від 04.08.1988 року прийнятий на посаду кореспондента газети "Трудова слава"; запис №6 від 01.09.1991 року Наказом №2 параграф 2 від 01.09.1991 року переведений на посаду завідуючого відділенням листів; запис №7 від 03.03.1992 року Наказом №4 від 03.03.1992 року звільнений з посади завідуючого відділом листів редакції газети у зв`язку переводом за його згодою в редакцію "Теребовлянські вісті" згідно з п.5 ст36 КЗПП України; запис №8 від 03.03.1992 року Наказом №5 від 03 березня 1992 року прийнятий на посаду заввідділом листів та інформації в Теребовлянську редакцію газети "Теребовлянські вісті" переводом з редакції "Трудова слава"; запис №9 від 30.09.1999 року Наказом №9 від 30.09.1999 року звільнений з роботи з посади заввідділом листів та інформації у зв`язку переводом за його згодою в редакцію газети "Воля" згідно з п.5 ст.36 КЗПП України; запис №10 від 01.10.1999 року Наказом №17 від 29.09.1999 року прийнятий на роботу на посаду заввідділом економіки в порядку переводу з редакції газети "Теребовлянські вісті"; запис №11 Рішення 26-ої сесії Теребовлянської рай. ради 5-го скликання №495 від 19.08.2010 року редакцію районної газети "Воля" перейменовано у комунальне підприємство редакція районної газети "Воля"; запис №12 Протокол №1 від 30.10.2018 року установчих зборів засновників ТОВ Редакція Теребовлянської газети "Воля" комунальне підприємство редакція районної газети "Воля" шляхом реорганізації перетворено у ТОВ "Редакція Теребовлянської газети "Воля"; запис №13 від 14.12.2023 року Наказом №19 від 14.12.2023 року звільнено з роботи з посади завідувача відділу економіки у зв`язку з ліквідацією ТОВ "Редакція Теребовлянської газети "Воля" відповідно до п. ст. 40 КЗпП України; запис №14 від 15.12.2023 року Наказом №283/к від 15.12.2023 опорному закладі Теребовлянська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1 Теребовлянської міської ради Тернопільської області призначений на посаду сторожа опорного закладу Теребовлянська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1 Теребовлянської міської ради Тернопільської області.

Відповідно до Розрахунку стажу ОСОБА_1 страховий стаж з урахуванням перетину періодів: всього 33 роки 9 місяців 4 дні, додатковий стаж 10 місяців 23 дні, всього для розрахунку 34 роки 7 місяців 27 днів, всього для розрахунку місяців 415 місяців.

При цьому не враховано до страхового стажу період роботи з 03.03.1992 по 30.09.1999.

Враховуючи вказаний період страховий (загальний) стаж позивача становить 42 роки 2 місяці 25 дні.

Що стосується посилання відповідача на те, що «до страхового стажу не зараховано період роботи з 03.03.1992 року по 30.09.1999 року, оскільки запис про звільнення (№4) в трудовій книжці містить виправлення», суд вважає такі доводи необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам.

Зокрема, запис №4 у трудовій книжці взагалі не стосується звільнення з роботи, а містить відомості про відрахування з навчального закладу у зв`язку із закінченням університету.

Отже, посилання відповідача на "запис №4" є помилковим та свідчить про неналежне дослідження матеріалів справи.

Якщо ж відповідач мав на увазі наказ №4 від 03.03.1992 року, то відповідний запис у трудовій книжці є записом №7, який підтверджує звільнення у зв`язку з переведенням до іншої організації. При цьому зазначений період вже врахований відповідачем у довідці про розрахунок стажу, а тому не є спірним.

Натомість фактично не зараховано інший період роботи, а саме: з 03.03.1992 року по 30.09.1999 року, що підтверджується записами №8 та №9 трудової книжки.

У записі №9 (наказ №9 від 30.09.1999 року) відсутні будь-які ознаки виправлення (закреслення, підчистки чи дописки). Візуальна відмінність полягає лише у тому, що основний текст запису виконаний світлішою ручкою, тоді як цифра « 9» написана з більшим натиском на ручку, у зв`язку з чим має дещо темніший відтінок. Така особливість написання не є виправленням та не впливає на зміст і достовірність запису.

Для підтвердження записів у трудовій книжці ОСОБА_1 та адвокат ОСОБА_2 зверталися до декількох архівів, зокрема: комунальної архівної установи "Трудовий архів" Микулинецької селищної ради, Державного архіву Тернопільської області Тернопільської обласної військової адміністрації, Архівного відділу №7 Тернопільської районної військової адміністрації Тернопільської області, однак архівні установи повідомили про те, що документи редакції газети "Теребовлянські вісті" на зберігання не надходили, про що позивачу надано відповідні довідки.

Зробити запити про підтвердження страхового стажу безпосередньо до редакції газети "Теребовлянські вісті" неможливо, оскільки це підприємство припинило свою діяльність, та код ЄДРПОУ відсутній в мережі інтернет.

Робота у редакції газети «Теребовлянські вісті» додатково підтверджується публікацією у газеті «Воля» від 13 грудня 2023 року випуск №40 (250/ 1646), у якій прямо зазначено факт переходу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з редакції «Теребовлянські вісті» до редакції газети «Воля».

Згідно з трудової книжки ОСОБА_5 НОМЕР_2 від 01 вересня 1961 року вбачається, 01.12.1992 року ОСОБА_5 прийнята в редакцію газети "Теребовлянські вісті" на посаду кореспондента. 01.08.1998 року звільнити з роботи згідно з поданою заявою. На записах міститься відбиток печатки установи разом з кодом ЄДРПОУ. ОСОБА_6 на даний час отримує пенсію за віком та даний період їй зараховано до стажу. У разі необхідності ОСОБА_6 може з`явитися до суду для надання показань про нашу спільну працю у редакції газети "Теребовлянські вісті".

Позивач стверджує, що трудовий стаж у спірний період підтверджується записами в трудовій книжці, трудова книжка має усі кваліфікуючі ознаки, які відносять таку роботу до страхового стажу, а отже додаткові документи за відповідні періоди стажу не є обов`язковими для призначення пенсії.

При цьому, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки про підтвердження трудового стажу містять неправдиві або недостовірні відомості.

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів на підприємстві, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.

Висновок суду узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2018 по справі №687/975/17.

За таких обставин, пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення трудової книжки щодо відомостей про періоди роботи на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

Водночас, за змістом наведених норм відповідальним за заповнення трудової книжки є підприємство роботодавець.

За правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, належним чином не заперечені відповідачем, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України).

Оскільки, позов підлягає до задоволення, то до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 1331.20 грн. згідно квитанції від 24.03.2026.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України Тернопільської області №3753-3558/Т-02/8-1900/26 від 17 березня 2026 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України Тернопільської області зарахувати ОСОБА_1 для призначення пенсії у страховий стаж періоди роботи з 03.03.1992 по 30.09.1999 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області сплачений судовий збір в розмірі 1331 грн (одна тисяча триста тридцять одна) 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 17 серпня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: майдан Волі, 3,м. Тернопіль,Тернопільський р-н, Тернопільська обл.,46001 код ЄДРПОУ/РНОКПП 14035769).

Головуючий суддя Подлісна І.М.