Рішення від 24 серпня 2026 р. у справі №420/18318/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/18318/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі судді Бутенка А.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) № 499 від 19.11.2024 року про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації в особливий період, в частині призову та направлення для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести відповідні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про поновлення ОСОБА_1 на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_4 в статусі «військовозобов`язаний».

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивача перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 . Позивачу стало відомо про винесення ІНФОРМАЦІЯ_3 наказу про його призов на військову службу під час мобілізації на особливий період. Отримавши інформації з «Резерв+» позивачу стало відомо, що він знаходиться в статусі «військовослужбовець».

Заяви чи клопотання від сторін не надходили.

Процесуальні дії, вчинені судом.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22.06.2026 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідно до ч.4 ст.159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Станом на час розгляду справи відзиву на позовну заяву від відповідачів до суду не надходило.

Згідно з ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У зв`язку із знаходженням судді Бутенка А.В. у відпустці, справу розглянуту 25.08.2026 року.

Відповідно до ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Обставини справи.

ОСОБА_1 перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до тимчасового посвідчення (замість військового квитка) № НОМЕР_2 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_3 28.05.2013 року, ОСОБА_1 визнаний не придатним до військової служби на підставі ст.54б графи І Розкладу хвороб наказу МОУ №402 від 2008 року та знятий з військового обліку згідно з п.5 наказу МОУ № 342 від 2006 року.

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК Серії 12ААД №368830 від 18.12.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , встановлено ІІІ групу інвалідності безтерміново.

Так, ОСОБА_1 було встановлено наступні діагнози: Міопія високого ступеня, складний міопічний астигматизм, амбліопія високого ступеня, переферична дегенарація сітківки, розбіжна косоокість, що підтверджується медичним висновком від 02.12.2024 року.

Отримавши інформації з «Резерв+» позивачу стало відомо, що він знаходиться в статусі «військовослужбовець».

25.02.2026 року представник позивача звернувся до із запитом до ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 із вимогою надати копії картки обстеження та медичного огляду ОСОБА_1 , довідки (рішення) ВЛК, винесеної за наслідком проведеного медичного огляду про придатність ОСОБА_1 до військової служби, та копії всіх медичних документів, на підставі яких було проведено медичний огляд та винесено рішення ВЛК про придатність ОСОБА_1 до військової служби.

23.03.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_3 було надіслано на адресу адвокатського бюро копії документів, а саме: копію довідки ВЛК №275/6594 від 28.11.2024 р., копію витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 №499 від 29.11.2024 р. та копію картки обстеження та медичного огляду від 28.11.2024 р.

Відповідно до довідки ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 №275/6594 від 28.11.2024 року, солдат запасу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , визнаний придатним до військової служби.

В довідці вказаний діагноз: Н52.1 OU Mіопія середнього ступеня 4.5D при гостроті зору з корекцією 1.0.

Згідно з витягом з наказу Начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №499 від 29.11.2024 року «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час загальної мобілізації» відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Указу Президента України №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" затвердженого Законом України № 2102/Х від 24.02.2022, (зі змінами), Указу Президента України від 24.02.2022 року №65/2022 "Про загальну мобілізацію", затвердженого Законом України № 2105/Х від 03.03.2022 року, (зі змінами), для призову військовозобов`язаних під час загальної мобілізації, в період воєнного стану для комплектування військових частин, наказано призвати та направити для проходження військової служби під час загальної мобілізації, в особливий період військовозобов`язаних відповідно до поіменного списку військовозобов`язаних, які призвані та направлені до військової частини НОМЕР_1 : солдата ОСОБА_1 , ВОС НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Відповідно до листа Військової частини НОМЕР_1 № 812/11121 від 18.03.2026 року, відповідно до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , громадянин ОСОБА_1 , як військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 не обліковувався, дані про нього відсутні.

30.04.2026 представник позивача звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про скасування наказу про призов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 РНОКПП НОМЕР_4 , Паспорт НОМЕР_5 виданий Приморським РВ ОМУ УМВС України в Одеській обл. 14.07.2009p).

Листом від 06.05.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_7 повідомив про необхідність надання відповідних документів щодо представлення інтересів ОСОБА_1 .

Вважаючи дії відповідача протиправними та такими, що порушують законні права, позивач звернувся з позовною заявою до суду.

Джерела права й акти їх застосування.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Пунктом 20 ч.1 ст.106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Також Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.

За змістом пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі по тексту - Положення № 154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з пунктом 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Відповідно до пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Отже, обов`язки щодо обліку військовозобов`язаних покладені на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон № 2232-XII.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно із частиною третьою статті 1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано положеннями Закону № 2232-ХІІ.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

У розумінні частини третьої статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною сьомою статті 1 Закону № 2232-XII передбачено, що виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

За визначенням, наведеним у частині першій статті 2 Закону № 2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби громадянами України здійснюється у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом (частина друга статті 2 Закону № 2232-ХІІ).

Згідно з частинами третьою і четвертою статті 2 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Частиною 9 статті 1 Закону № 2232-XII, серед іншого, визначено, що стосується військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до статті 37 Закону № 2232-XII взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України:

1) на військовий облік призовників (крім Служби безпеки України, розвідувальних органів України) віком до 25 років:

які відповідно до статті 14 цього Закону взяті на військовий облік;

які є призовниками, що прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання;

які набули громадянство України;

які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань, якщо раніше не перебували на військовому обліку;

які припинили альтернативну (невійськову) службу достроково і відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" підлягають взяттю на військовий облік призовників;

які відраховані із закладів фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти та не пройшли базову загальновійськову підготовку;

жінки, які виявили бажання проходити базову військову службу, безпосередньо перед направленням на базову військову службу;

2) на військовий облік військовозобов`язаних:

які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву;

призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених статтею 101 цього Закону;

які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних;

військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання;

які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов`язаних;

зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України;

які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби;

які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників;

які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі;

які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку;

які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань;

призовники, які отримали спеціальні звання рядового, сержантського, офіцерського (начальницького) складу;

жінки з дотриманням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону;

які отримали військові звання офіцерського складу після проходження військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу;

які є кандидатами для прийняття на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 39 Закону № 2232-XII призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

За приписами частини першої статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-XII (далі - Закон України №3543-XII) організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ч.3 ст.22 Закону №3543-XII під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Зі змісту положень статті 23 Закону №3543-XII вбачається, що призову на військову службу під час мобілізації підлягають військовозобов`язані, які, з-поміж іншого, визнані придатними до військової служби за станом здоров`я відповідно до висновку військово-лікарської комісії.

Згідно з ч.5 ст.22 Закону України №3543-XII особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.

Питання медичного огляду регулюється розділом ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі - Положення №402).

Пункт 1.1. Розділу І Положення №402 передбачає, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності, зокрема, до військової служби, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).

Медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням військового комісара ВЛК військових комісаріатів. Кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, окулістом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями і лікарями інших спеціальностей (пункт 3.1. Розділу ІІ Положення №402).

Після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов`язаного одну із таких постанов: "Придатний до військової служби"; "Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)"; "Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку" (пункт 3.8. Розділу ІІ Положення №402).

Висновки суду.

Із змісту наведених вище норм вбачається, що для призову особи на військову службу під час мобілізації необхідно встановити її придатність за станом здоров`я до військової служби.

Судом встановлено, що позивач має статус військовозобов`язаного.

Матеріалами справи підтверджено, що за результатами медичного огляду позивача прийнято постанову, яка оформлена довідкою військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_8 №275/6594 від 28.11.2024 року, якою ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби.

Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 року у справі №806/526/16 зазначив, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

Також, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 року у справі №810/5009/18, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.

Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку.

Судом встановлено, що Військово-лікарською комісією не враховано зауваження стосовно наявних у позивача захворювань, обстеження проведено не всіма лікарями, визначеними Положенням №402 для медичного обстеження військовозобов`язаних.

Водночас, інформація з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, ВЛК не витребовувалась.

Крім того, суд враховує доводи позивача про те, що відповідачем не було здійснено повну оцінку ступеню придатності до військової служби з урахуванням усіх медичних показників, які містяться в медичних документах.

Відтак, в ході розгляду справи знайшли підтвердження обставини незабезпечення Військово-лікарською комісією належності та повноти дослідження наданої позивачем під час медичного огляду інформації щодо наявних захворювань.

Крім цього, з матеріалів справи судом встановлено, що перед оглядом не проводилися відповідні обстеження, взагалі не досліджено загальний аналіз крові, не визначено групу крові та резус-належність, не проводилося дослідження сечі.

З огляду на вказане суд вважає, що рішення ВЛК прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням вимог законодавства щодо проведення медичного огляду військовозобов`язаних.

Відповідачем ці обставини не спростовані.

Суд зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів проведення належного медичного огляду та взяття до уваги результатів такого огляду під час призову позивача на військову службу.

Отже, у ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 були відсутні правові підстави для висновку, що позивач придатний за станом здоров`я до військової служби.

За таких обставин, ІНФОРМАЦІЯ_7 вчинено протиправні дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, яке оформлено наказом Начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №499 від 29.11.2024 року «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час загальної мобілізації».

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, ч. 1 ст. 77 КАС України покладає обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_3 внести відповідні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про поновлення ОСОБА_1 на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_4 в статусі «військовозобов`язаний», суд вважає, що зміна статусу з військовослужбовця на військовозобов`язаного в системі «Резерв+» відбувається після офіційного виключення особи зі списків особового складу військової частини та оновлення даних у реєстрі «Оберіг».

При цьому, суд звертає увагу, що позивач фактично не був призваний на військову службу, наказ про зарахування позивача до списків військової частини відсутній.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 привести у належний стан відомості у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів про ОСОБА_1 , вказавши у графі «категорія обліку» - військовозобов`язаний.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст.242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1064,96 грн.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №499 від 29.11.2024 року «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час загальної мобілізації», в частині призову та направлення для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_9 привести у належний стан відомості у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів про ОСОБА_1 , вказавши у графі «категорія обліку» - військовозобов`язаний.

4. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1064,96 грн.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя А.В. Бутенко