Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №420/8303/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/8303/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кузьменко Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Одеській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Управління Служби безпеки України в Одеській області щодо непроведення ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу – грошового забезпечення та виплат, належних при звільненні, за період з 13 лютого 2020 р. дату виплати, у зв`язку з порушенням строків її виплати, за період з 13 лютого 2020 р. по 09 липня 2025 р., протиправною.

- зобов`язати Управління Служби безпеки України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу - грошового забезпечення та виплат, належних при звільненні, за період з 13 лютого 2020 р. по дату виплати, у зв`язку з порушенням строків її виплати, за період 13 лютого 2020 р. по 09 липня 2025 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходив службу у Управління Служби безпеки України в Одеській області з 14.04.2004 року по 20.05.2024 року, на даний час виключений зі списків особового складу та знятий з усіх видів забезпечення. При цьому, за період з 13.02.2020 року по 19.05.2023 року їй не була нарахована та виплачена грошового забезпечення у повному обсязі. 09 липня 2025 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/32140/24 на розрахунковий рахунок Позивача була нарахована сума грошового забезпечення у розмірі 514560,36 грн.

Позивач звертає увагу, що дана сума являється виключно недоплаченою грошового забезпечення згідно рішення суду, а будь-яких виплат як компенсацій громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати Позивач на день звернення до суду не отримував.

Відповідно до ч.1 ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 30.03.2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

У відзиві представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог вказуючи що, необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону України №№ 2050-ІІІ та Порядку № 159, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може (1) або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, (2) або відмовити у її виплаті.

А тому, тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов`язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію.

Згідно чинного законодавства, у рік звільнення військовослужбовців Служби безпеки України зі служби в разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей, тобто зазначена грошова компенсація виплачується один раз лише при звільненні зі служби. Отже, вимога нарахування та виплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати на суму грошової допомоги для оздоровлення за 2020 рік, за 2021 рік, за 2022 рік, за 2023 рік, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2020 рік, за 2021 рік, за 2022 рік, за 2023 рік, грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2020 рік, за 2021 рік, за 2022 рік, за 2023 рік, які були перераховані та виплачені 09.07.2025 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 у справі № 420/32140/24, суперечить пункту 3 Порядку №159.

Представником позивача подано до канцелярії суду заяву про компенсацію судових витрат.

Представником відповідача подано до канцелярії суду заперечення на заяву про компенсацію судових витрат.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , був зарахований 14 квітня 2004 р. на військову службу до Управління Служби безпеки України в Одеській області.

20 травня 2024 р. позивач був виключений зі списків особового складу Управління Служби безпеки України в Одеській області і всіх видів забезпечення і звільнений з військової служби.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 у справі № 420/32140/24, залишеним без змін Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2025: - визнано протиправними дії Управління щодо розрахунку грошового забезпечення позивача за період з 13.02.2020 року по 19.05.2023 включно, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року. - зобов`язано Управління здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення, що складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, всіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які були нараховані та виплачені за період з 13.02.2020 та 31.12.2020 року включно, а також грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2020 рік, грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2020 рік, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2020 рік, з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, з урахуванням вже виплачених сум. - зобов`язано Управління здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення, що складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, всіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які були нараховані та виплачені за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року включно, а також грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2021 рік, грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2021 рік, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2021 рік, з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, з урахуванням вже виплачених сум. - зобов`язано Управління здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення, що складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, всіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які були нараховані та виплачені за період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року включно, а також грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік, грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 рік, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 рік, з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, з урахуванням вже виплачених сум. - зобов`язано Управління здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення, що складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, всіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які були нараховані та виплачені за період з 01.01.2023 року по 19.05.2023 року включно, а також грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2023 рік, грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023 рік, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2023 рік, з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, з урахуванням вже виплачених сум. В задоволенні іншої частини заявлених позовних вимог – відмовлено.

На виконання зазначеного рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 у справі № 420/32140/24, яке набрало законної сили 16.06.2025, Управлінням була складена відповідна довідка про нарахування належних виплат ОСОБА_1 (копія довідки додається).

На реквізити, які були надані позивачем, були перераховані належні виплати в розмірі 514 560,36 (п`ятсот чотирнадцять тисяч п`ятсот шістдесят гривень 36 коп.) грн..

7 березня 2026 р. позивач звернувся із письмовою заявою до Управління СБУ в Одеській області щодо виплати йому відшкодування втрати доходів у зв`язку із несвоєчасним розрахунком належних ОСОБА_1 виплат при звільненні.

24 березня 2026 р. позивачем отримано відповідь від Управління СБУ в Одеській області, якою ОСОБА_1 фактично відмовлено у задоволені його вимог.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з статтями 1- 3 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Тобто, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів; 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини, так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України 21.02.2001 року прийняв постанову №159, якою затвердив Порядок №159.

В силу приписів пункту 1 Порядку №159 його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року (пункт 2 Порядку №159).

Детальний перелік грошових доходів, що підлягають компенсації, наведено у пункті 3 Порядку №159, яким встановлено, що компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, які вже були нараховані.

Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

При цьому, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1 - 3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми попередньо нараховані, але не виплачені.

Зі змісту статті 1 Закону №2050-ІІІ слідує, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події) як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

У пункті 4 Порядку №159 прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 14.05.2020 у справі №816/379/16, від 30.09.2020 у справі №280/676/19, від 13.09.2021 у справі №639/3140/17, від 15.10.2020 у справі №240/11882/19 та від 29.04.2021 у справі №240/6583/20.

Виходячи з наведеного, суд вважає визнати протиправними дії Управління Служби безпеки України в Одеській області щодо непроведення ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу – грошового забезпечення та виплат, належних при звільненні, за період з 13 лютого 2020 р. дату виплати, у зв`язку з порушенням строків її виплати, за період з 13 лютого 2020 р. по 09 липня 2025 р., зобов`язати Управління Служби безпеки України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу - грошового забезпечення та виплат, належних при звільненні, за період з 13 лютого 2020 р. по дату виплати, у зв`язку з порушенням строків її виплати, за період 13 лютого 2020 р. по 09 липня 2025 р.

Суд вважає, що саме такий спосіб захисту порушеного права позивача є належним та достатнім в даному випадку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Стосовно заяви про розподіл витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Порядок розподілу судових витрат регулюється ст. 139 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.1, 2 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 01.07.2025 між ОСОБА_1 (Замовник) та адвокатом Погібко О.О. (Виконавець) укладено договір про надання правничої допомоги №01.

17.05.2026 між ОСОБА_1 (Замовник) та адвокатом Погібко О.О. (Виконавець) укладено додаткову угоду, відповідно до п.1 якої, Правничу допомогу, що надається Адвокатом Погібко О.О., Андреєв О.В сплачує на розрахунковий банківський рахунок у сумі 10 000,00 грн, без ПДВ. У разі виграшу справи та задоволення судом (Одеський окружний адміністративний суд, П`ятий апеляційний адміністративний суд) позовної заяви відповідно до вимог п.п. 1.1-1.3., Замовник сплачує Адвокату додатково 5 000,00 грн у якості гонорару успіху.

Згідно п.5.4 Додаткової угоди від 17.05.2026, За результатами надання правничої допомоги складається Акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В Акті вказується обсяг наданої АДВОКАТОМ правничої допомоги та її вартість. Акт надсилається КЛІЄНТУ поштою або на електронну адресу. На письмову вимогу КЛІЄНТА, АДВОКАТ може надавати Акти про надання правничої допомоги, в яких буде вказано її перелік із ідентифікацією.

Так, судом встановлено, що 17.05.2026 між ОСОБА_1 (Замовник) та адвокатом Погібко О.О. (Виконавець) укладено Акт про надання послуг, згідно якого Виконавцем були виконані надані такі послуги:.

Надання усних та письмових консультацій і роз`яснень з правових питань по справі зазначеній в п.3 Договору.

Підготування та направлення заяви з метою забезпечення реалізації прав і обов`язків КЛІЄНТА (від 05.01.2026 року до УСБУ в Одеській області).

Складання позовної заяви до Одеського окружного адміністративного суду, в тому числі заяв, клопотаннь, процесуальних та інших документів правового характеру у справі №420/5022/26, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів КЛІЄНТА, а також на недопущення їх порушень.

Посвідчення копій документів у справі №420/5022/26, яку веде Адвокат

Здійснення представництва та ведення справи №420/5022/26 у Одеському окружному адміністративному суді, інших державних органах перед фізичними і юридичними особами.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що Додаткова угода від 18.05.2026 року до Договору № 20 від 20.06.2025 року, яка додана до заяви про ухвалення додаткового рішення, не може бути взята до уваги суду, оскільки не відповідає вимогам належності доказів, оскільки без вивчення умов основного договору неможливо зробити висновок чи відповідає вона його умовам. Крім того, додаткова угода від 18.05.2026 до зазначеного договору у 5.1. передбачає, що правничу допомогу, що надається Адвокатом Погібко О.О., Ковальов І.О. сплачує на розрахунковий банківський рахунок у сумі 10 000,00 грн, без ПДВ. У разі виграшу справи №420/5652/26 та задоволення судом (Одеський окружний адміністративний суд, П`ятий апеляційний адміністративний суд) позовної заяви відповідно до вимог п.п. 1.1-1.3., Замовник сплачує Адвокату додатково 5 000,00 грн у якості гонорару успіху. При цьому у п.5.1 вказаної додаткової угоди відсутня вказівка на номер справи в частині щодо сплати за надання правничої допомоги на суму 10 000 грн, що не дає підстави зробити однозначний висновок про те, що саме у цій справі №420/5652/26 адвокатом надано правничу допомогу на всю суму 10 000 гривень, а не у всіх справах за позовами позивача разом (у т.ч. у справах № 420/37195/25, № 420/37208/25). Крім того, матеріали справи не містять копії вказаного договору №20 від 20.06.2025, що унеможливлює зробити висновок про відповідність додаткової угоди та акту наданих послуг умовам зазначеного договору. Також, у акті наданих послуг від 18.05.2026 №3, яким позивач підтвердив витрати на правничу допомогу, на думку відповідача, вартість послуг є завищеною, оскільки ця справа розглядається у спрощеному провадженні, тобто не є складною.

Оцінивши надані документи на підтвердження понесених витрат та доводи сторін, суд зазначає таке.

Згідно з ч.9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 49 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Наталія Михайленко проти України», від 30 травня 2013 року, заява 49069/11).

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі №905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд наголошує на тому, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Разом з цим у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги.

ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Враховуючи правовий підхід Європейського суду з прав людини до розподілу судових витрат між сторонами, оцінюючи наведений у акті наданих послуг з правової (правничої) допомоги перелік наданих послуг за критеріями співмірності та розумності наданих послуг, а також те, що ця справа не відноситься до категорії складних, вже існує стала сформована судова практика з розгляду цієї категорій справ, суд доходить висновку, та погоджується з доводами представника відповідача, що наведені у цьому опису витрати пов`язані зі переліченими діями є неминучими та фактичними, але вартість цих послуг в розмірі 15000,00 грн є завищеною та нерозумною.

Тому на переконання суду співмірними витратами на виконання цих робіт та розумними, які належать відшкодуванню саме відповідачем є сума в розмірі 4000,00 грн., а решта сплати покладається на клієнта відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладені та встановлені судом обставини, оцінюючи надані позивачем докази, що підтверджують здійснення відповідних витрат за укладеним договором про надання правової допомоги від 01.07.2025 року №01, Додатковою угодою від 17.05.2026 до Договору про надання правничої допомоги №01 від 01.07.2025, перелік наданих послуг та категорію цієї справи, зміст виконаної роботи, наявність сформованої судової практики з розгляду цієї категорії справ, суд вважає, що фактичні витрати, які належать стягненню складають 4000,00 грн, а тому заява представника позивача належить задоволенню частково.

Керуючись ст.7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління Служби безпеки України в Одеській області (вул. Єврейська, 43, м. Одеса, 65045, код ЄДРПОУ 20001645) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління Служби безпеки України в Одеській області щодо непроведення ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу – грошового забезпечення та виплат, належних при звільненні, за період з 13 лютого 2020 р. дату виплати, у зв`язку з порушенням строків її виплати, за період з 13 лютого 2020 р. по 09 липня 2025 р.

Зобов`язати Управління Служби безпеки України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу - грошового забезпечення та виплат, належних при звільненні, за період з 13 лютого 2020 р. по дату виплати, у зв`язку з порушенням строків її виплати, за період 13 лютого 2020 р. по 09 липня 2025 р.

Стягнути з Управління Служби безпеки України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000,00 гривень.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Н.А. Кузьменко