Рішення від 24 серпня 2026 р. у справі №380/12952/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2026 рокусправа № 380/12952/25

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, в/ч НОМЕР_1 ), у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 в частині ненадання довідки про безпосередню участь ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, за період з 01.04.2022 до 01.05.2022 включно;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 надати довідку про безпосередню участь ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, за період з 01.04.2022 до 01.05.2022 включно.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що проходить військову службу у Збройних Силах України, у військовій частині НОМЕР_2 на посаді бойового медика. У період з 24.02.2022 по 01.05.2022 перебував у відрядженні у військовій частині НОМЕР_1 , де у складі військової частини НОМЕР_3 виконував бойові завдання в районах ведення бойових дій - АДРЕСА_1 та н.п. Терни Сумської області, цілодобово залучався у складі підрозділу до обслуговування бойової роботи, безпосереднього прикриття та наземної оборони самохідних вогневих установок ППО та особового складу, забезпечення життєдіяльності підрозділу. Стверджує, що за період з 01.04.2022 по 01.05.2022 не отримував додаткової грошової винагороди у розмірі до 100000,00 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, оскільки підтвердженням безпосередньої участі відрядженого військовослужбовця у бойових діях або заходах є довідка командира військової частини, до якої такого військовослужбовця відряджено для виконання завдань, а відповідач такої довідки не видав. Зазначає, що за періоди з 26.02.2022 по 28.02.2022 та з 01.03.2022 по 31.03.2022 відповідач видавав йому відповідні довідки, які надсилалися на ім`я командира військової частини НОМЕР_2 , однак у подальшому їх видачу припинив. Покликається на те, що командир військової частини НОМЕР_3 подав командиру військової частини НОМЕР_1 рапорт, зареєстрований у службі діловодства відповідача за вх.№34/1162 від 29.07.2022, яким підтверджено безпосередню участь особового складу у бойових діях у квітні 2022 року та порушено клопотання про дозвіл на видачу довідок. Вважає, що бездіяльність відповідача порушує його конституційні права та гарантії на належний соціальний захист, у зв`язку з чим пред`явив цей позов.

Ухвалою судді від 30.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Цією ж ухвалою задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано у відповідача засвідчену в установленому порядку копію рапорту командира військової частини НОМЕР_3 до командира військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за вх.№34/1162 від 29.07.2022.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Про відкриття провадження у справі був проінформований шляхом направлення тексту ухвали в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка сформована програмним забезпеченням «Діловодство спеціалізованого суду».

За змістом ч. 6 ст. 162 та ч. 2 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

21.07.2025 відповідач подав клопотання, до якого на виконання вимог ухвали від 30.06.2025 додав копію рапорту командира військової частини НОМЕР_3 до командира військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого у службі діловодства відповідача за вх. №34/1162 від 29.07.2022.

Частиною 5 ст.262 КАС України унормовано, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутнє клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і .повно з`ясувавши фактичні обставини, на які позивач покликається як на підставу своїх вимог, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач проходить військову службу у Збройних Силах України у військовій частині НОМЕР_2 на посаді бойового медика, має військове звання майстер-сержант, що підтверджується копією посвідчення прапорщика НОМЕР_4 . Позивач є учасником бойових дій відповідно до посвідчення серії НОМЕР_5 від 26.11.2021.

Згідно з витягом із журналу бойових дій військової частини НОМЕР_3 інв.№182т/арх. ОСОБА_1 у період з 24.02.2022 до 01.05.2022 згідно з бойовим розпорядженням командира військової частини НОМЕР_6 від 25.02.2022 №41/165т та бойовим розпорядженням командира військової частини НОМЕР_1 від 15.04.2022 №50т/бг виконував бойові завдання в районах ведення бойових дій АДРЕСА_1 , у складі військової частини НОМЕР_3 , яка приймає безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні (здійсненні) заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії; цілодобово залучався у складі підрозділу до обслуговування бойової роботи, безпосереднього прикриття та наземної оборони самохідних вогневих установок ППО та особового складу, забезпечення життєдіяльності підрозділу, забезпечував організацію дій підрозділів. Витяг засвідчено підписом командира військової частини НОМЕР_3 та скріплено печаткою цієї частини.

Судом установлено, що командир військової частини НОМЕР_3 звернувся з рапортом до командира військової частини НОМЕР_1 , який зареєстровано у службі діловодства відповідача за вх.№34/1162 від 29.07.2022. Зазначеним рапортом командир військової частини НОМЕР_3 підтвердив безпосередню участь у бойових (воєнних) діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії у складі сил та засобів ПвК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військової частини НОМЕР_1 ) у квітні 2022 року особовим складом військової частини НОМЕР_3 (військової частини НОМЕР_2 ) та приряджених до неї військовослужбовців, а також порушив клопотання про надання дозволу на видачу довідок про таку участь за наведеним у рапорті списком.

У списку до вказаного рапорту під порядковим номером 94 зазначено ОСОБА_1 , підставою для підтвердження участі якого визначено бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_6 від 25.02.2022 №41/165т, бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 15.04.2022 №50т/бг та Журнал бойових дій військової частини НОМЕР_3 Рз№245т від 24.02.2022; дні виконання - з 01.04.2022 по 30.04.2022; всього діб - 30.

Судом також установлено, що відповідач видавав позивачу довідки про його безпосередню участь у бойових діях за періоди з 26.02.2022 по 28.02.2022 та з 01.03.2022 по 31.03.2022, які надсилалися на ім`я командира військової частини НОМЕР_2 за місцем проходження позивачем військової служби для здійснення відповідних виплат.

21.04.2025 позивач звернувся до відповідача з інформаційним запитом, у якому просив надати інформацію щодо видачі довідки про безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони на підставі рапорту командира військової частини НОМЕР_3 , зареєстрованого за вх.№34/1162 від 29.07.2022, за період виконання бойових завдань з 01.04.2022 по 01.05.2022, а у разі відмови у видачі довідки - надати обґрунтовану відповідь та засвідчену копію зазначеного рапорту. До запиту долучено, зокрема, копію довідки командира військової частини НОМЕР_2 від 21.02.2025 №823/489/47/504пс та копію витягу із журналу бойових дій військової частини НОМЕР_3 .

Листом від 16.05.2025 №36/1357 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для видачі йому довідки для виплати додаткової винагороди за період з 01.04.2022 по 01.05.2022. Свою відмову відповідач мотивував тим, що підставою для видачі довідки про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах для виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100 тис. грн пропорційно участі є перебування військовослужбовця у військовій частині, до якої він відряджений, та у відповідному підпорядкуванні командира цієї частини. Відповідач зазначив, що у період з 01.04.2022 по 01.05.2022 підрозділи військової частини НОМЕР_3 (військової частини НОМЕР_2 ) перебували в оперативному підпорядкуванні військової частини НОМЕР_1 , а позивач особисто не був відряджений до військової частини НОМЕР_1 , а перебував у складі підрозділу, у зв`язку з чим довідку повинна видавати військова частина, до якої він був відряджений (військова частина НОМЕР_3 ).

Вказаний лист надіслано позивачу поштовим відправленням №1970200097729 та вручено одержувачу 22.05.2025, що підтверджується копією конверта та трекінгом відправлення.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо ненадання довідки протиправною та такою, що порушує його право на належний соціальний захист, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з ненаданням відповідачем позивачу довідки про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, за період з 01.04.2022 по 01.05.2022 включно.

Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.

Частиною 2 ст.19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз цієї норми дає змогу виснувати, що діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Тобто суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури.

Згідно з приписами ч.5 ст.17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч.1 ст.1-2 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

За змістом п.1 ст.9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил та інших визначених цією постановою формувань виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), у період здійснення зазначених заходів, - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

З метою врегулювання порядку та умов виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, Міністр оборони України видав окремі рішення, зокрема директиви (окремі доручення) від 07.03.2022 №248/1217, від 25.03.2022 №248/1298, від 18.04.2022 №248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) телеграмами, та окреме доручення від 23.06.2022 №912/з/29.

Як убачається з відповіді відповідача від 16.05.2025 №36/1357, у період, за який заявлено позовні вимоги, діяло окреме доручення Міністра оборони України від 25.03.2022 №248/1298. Пунктом 3 цього окремого доручення визначено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки, або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове), або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у виконанні бойових (спеціальних) завдань. Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надається довідка командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.

Аналогічне за змістом правове регулювання закріплене й у п.3 окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29, на яке покликається позивач, а Додатком №1 до цього окремого доручення визначено форму довідки про те, що військовослужбовець приймав безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії), яка є підставою для нарахування та виплати щомісячної додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн.

Системний аналіз наведеного правового регулювання дає підстави для висновку, що право військовослужбовця на додаткову винагороду у збільшеному розмірі виникає внаслідок факту його безпосередньої участі у бойових діях або заходах, а видача довідки є не самостійною підставою виникнення такого права, а способом його документального підтвердження. Водночас саме довідка, форма якої визначена додатком до окремого доручення Міністра оборони України, є тим документом, на підставі якого командир військової частини за місцем проходження військовослужбовцем служби видає наказ про нарахування та виплату додаткової винагороди. Відтак невидача такої довідки уповноваженим командиром унеможливлює реалізацію військовослужбовцем гарантованого державою права на відповідну виплату.

Обов`язок з документування безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях та заходах, а також з видачі відповідних довідок відрядженим військовослужбовцям покладено на командирів (начальників), а не на самих військовослужбовців. Такий висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду.

Так, у постанові від 11.04.2024 у справі №560/3153/23 Верховний Суд виснував, що якщо відрядженому військовослужбовцю видано довідку про підтвердження його участі у бойових діях або заходах, зміст та форма якої відповідають додаткам до окремого доручення, підписану уповноваженим командиром (начальником), то презюмується, що цей командир (начальник) перевірив та підтвердив наявність документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, на підставі якого визначив терміни безпосередньої участі кожного конкретного відрядженого військовослужбовця. Зміст таких документів може ставитися під сумнів лише за наявності доказів недобросовісного чи зловмисного спотворення фіксації реальної участі конкретного військовослужбовця у бойових діях чи відповідних заходах. Водночас порушення порядку передання документів, рапортів та іншої інформації між військовими частинами щодо безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах не свідчить про відсутність у нього права на таку винагороду.

Аналогічні за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справах №560/3141/23 та №560/3159/23, а також у постанові від 18.04.2024 у справі №560/3145/23, ухваленій за наслідками розгляду спору за участю військовослужбовця, який був відряджений до складу іншого угруповання військ (сил).

За змістом ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Застосовуючи наведені висновки Верховного Суду до обставин цієї справи, суд зазначає таке.

Матеріалами справи підтверджено, що у період з 01.04.2022 по 01.05.2022 позивач, проходячи військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , фактично виконував бойові завдання у складі військової частини НОМЕР_3 у районах ведення бойових дій, а відповідні підрозділи діяли у складі сил та засобів ПвК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військової частини НОМЕР_1 ), у тому числі на підставі бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 15.04.2022 №50т/бг. Ці обставини підтверджуються витягом із журналу бойових дій військової частини НОМЕР_3 інв.№182т/арх. та рапортом командира військової частини НОМЕР_3 , зареєстрованим у відповідача за вх.№34/1162 від 29.07.2022, копію якого до матеріалів справи надав сам відповідач.

Суттєвим для вирішення спору є те, що факт безпосередньої участі позивача у бойових діях (заходах) у заявлений період відповідач по суті не заперечує. Відмова у видачі довідки мотивована виключно тим, що, на переконання відповідача, він не є тим суб`єктом, який уповноважений таку довідку видати. Отже, спір між сторонами має правовий характер і зводиться до визначення військової частини, на яку покладено обов`язок видати відрядженому військовослужбовцю довідку про безпосередню участь у бойових діях (заходах).

Доводи відповідача про те, що підрозділи військової частини НОМЕР_3 перебували лише в оперативному підпорядкуванні військової частини НОМЕР_1 , а тому обов`язок видати довідку покладається на військову частину НОМЕР_3 , суд відхиляє з таких мотивів.

Наведене відповідачем тлумачення суперечить змісту п.3 окремого доручення, яким прямо передбачено, що документальним підтвердженням безпосередньої участі є, зокрема, рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця, у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів. Тобто нормативне регулювання не лише не виключає, а навпаки - прямо охоплює випадки участі у бойових діях військовослужбовців зі складу оперативно підпорядкованих підрозділів, покладаючи на відповідні органи військового управління обов`язок задокументувати таку участь.

Суд зауважує, що з рапорту командира військової частини НОМЕР_3 від 07.2022 року, зареєстрованого за вх.№34/1162 від 29.07.2022, вбачається, що саме командир військової частини НОМЕР_3 звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з клопотанням про надання дозволу на видачу довідок особовому складу військової частини НОМЕР_3 (військової частини НОМЕР_2 ) та приряджених до неї військовослужбовців. Наведене спростовує доводи відповідача про те, що військова частина НОМЕР_3 є тим суб`єктом, який самостійно уповноважений видавати такі довідки, та підтверджує, що організація документування участі особового складу у бойових діях у складі сил та засобів ПвК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » належала до компетенції відповідача.

Крім того, тлумачення, на якому наполягає відповідач, призводить до правової ситуації, за якої жодна з військових частин не видає військовослужбовцю необхідної довідки: військова частина НОМЕР_1 покликається на те, що позивач не був відряджений безпосередньо до неї, а військова частина НОМЕР_3 звертається за дозволом на видачу довідок до військової частини НОМЕР_1 . Такий результат правозастосування є несумісним із гарантіями, встановленими ч.5 ст. 17, ст. 43, ст. 46 Конституції України та ст.9 Закону №2011-XII, і фактично перекладає на військовослужбовця негативні наслідки неналежної організації документообігу між військовими частинами, що прямо суперечить наведеним вище висновкам Верховного Суду.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що військова частина НОМЕР_1 як орган військового управління, у складі сил та засобів якого позивач фактично виконував бойові завдання та за бойовим розпорядженням командира якої такі завдання виконувались, є тим суб`єктом, на який покладено обов`язок видати позивачу довідку про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, за спірний період. Відповідач цього обов`язку не виконав.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.12.2018 у справі №800/434/17 виснувала, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового акта віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Верховний Суд у постанові від 11.08.2020 у справі №320/5970/17 наголосив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень має місце в тому випадку, коли в межах повноважень суб`єкта владних повноважень існує обов`язок вчинити конкретні дії, але він не виконаний.

Оскільки у відповідача існував обов`язок вчинити конкретні юридично значимі дії на користь позивача - видати довідку встановленої форми - і такі дії були об`єктивно необхідними та реально можливими для реалізації (з огляду на наявність у відповідача рапорту командира військової частини НОМЕР_3 з відповідними даними та первинних документів), однак фактично не були вчинені, суд визнає бездіяльність відповідача протиправною.

Наявність листа відповідача від 16.05.2025 №36/1357 не змінює кваліфікації спірних правовідносин, оскільки цей лист має інформаційний характер і не є індивідуальним актом, який породжує, змінює чи припиняє права позивача, а лише фіксує відмову відповідача від вчинення дій, обов`язковість яких установлена наведеним вище правовим регулюванням.

Суд також зауважує, що бездіяльність відповідача щодо невидачі довідки має триваючий характер, а тому строк звернення до суду позивачем не пропущено. Аналогічний підхід викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.02.2025 у справі №9901/309/21, у якій зазначено, що триваюче право повинно бути захищено, а триваюче порушення - припинено, тобто протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути оскаржена до суду в будь-який час за весь період, протягом якого вона триває. До того ж позивач звернувся до суду 22.06.2025, тобто в межах шестимісячного строку з дня отримання 22.05.2025 відповіді відповідача від 16.05.2025 №36/1357.

Щодо періоду, за який підлягає видачі довідка, суд зазначає таке. Витягом із журналу бойових дій військової частини НОМЕР_3 інв.№182т/арх. підтверджено виконання позивачем бойових завдань у період з 24.02.2022 до 01.05.2022, який повністю охоплює заявлений у позові період з 01.04.2022 по 01.05.2022. Рапортом командира військової частини НОМЕР_3 , зареєстрованим за вх.№34/1162 від 29.07.2022, підтверджено участь позивача у бойових діях (заходах) з 01.04.2022 по 30.04.2022 тривалістю 30 діб. Наведені докази узгоджуються між собою, відповідають критеріям належності, допустимості та достовірності, визначеним ст.73-75 КАС України. Водночас суд ураховує, що визначення конкретної кількості діб безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях (заходах) у межах відповідного періоду належить до повноважень уповноваженого командира (начальника) та здійснюється ним на підставі первинних документів, які є у розпорядженні відповідача.

Суд відхиляє як такі, що не мають вирішального значення, можливі розбіжності у зазначенні в окремих документах військового звання позивача та умовного найменування військової частини, у складі підрозділу якої він виконував завдання, оскільки ідентифікацію позивача забезпечено сукупністю наявних у справі доказів, а сам факт участі позивача у виконанні бойових завдань у спірний період відповідачем не спростований.

При цьому суд наголошує, що предметом цього спору не є нарахування та виплата позивачу додаткової грошової винагороди, а також визначення її розміру; ці питання належать до компетенції командира військової частини за місцем проходження позивачем військової служби та вирішуються на підставі виданої довідки.

Відповідно до вимог ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За правилами ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи бездіяльність відповідача, яка зумовила пред`явлення позивачем цього позову, суд дійшов висновку, що вона не відповідає критеріям, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, та порушує право позивача на документальне підтвердження його безпосередньої участі у бойових діях (заходах) і, як наслідок, на належний соціальний захист.

Згідно з п.2, 4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, а також про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до ч.4 ст.242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб. Верховний Суд у своїй практиці неодноразово наголошував, що «ефективний засіб правового захисту» повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

З огляду на встановлені обставини справи ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання його надати позивачу довідку про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, за період з 01.04.2022 до 01.05.2022.

Згідно з ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за пред`явлення цього адміністративного позову, а доказів понесення інших судових витрат він до суду не подав, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.2, 6, 8-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 262, 295 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненаданні ОСОБА_1 довідки про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, за період з 01.04.2022 до 01.05.2022.

3. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 надати ОСОБА_1 довідку про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, за період з 01.04.2022 до 01.05.2022.

4. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; адреса для листування: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_7 ).

Відповідач - військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_4 ; ЄДРПОУ НОМЕР_8 ).

СуддяАндрусів Уляна Богданівна