Рішення від 24 серпня 2026 р. у справі №380/4501/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2026 рокусправа № 380/4501/26

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач, Міноборони), у якому просить:

- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у розмірі, визначеному Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (у редакції, чинній на дату смерті військовослужбовця).

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що є дружиною військовослужбовця ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стверджує, що у серпні 2021 року, здійснивши особистий візит, первинно звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо оформлення одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю чоловіка-військовослужбовця, подавши заяву з пакетом документів, однак другого примірника заяви у себе не залишила. Вказує, що працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 роз`яснено, які документи необхідно додати, у зв`язку з чим у нотаріальному порядку оформлено заяви батьків померлого про відмову від належної їм частки допомоги на користь дружини та дітей, а також роз`яснено про необхідність долучення постанови військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку смерті із проходженням військової служби. Зазначає, що всі документи, які вимагалися, були подані ще у 2021 році, після чого очікувався висновок військово-лікарської комісії щодо причин смерті. Наголошує, що військово-лікарська комісія відбулася лише у 2025 році та згідно з протоколом засідання №2025-0526-1411-5517 від 26.05.2025 встановила, що захворювання, яке послужило причиною смерті чоловіка, пов`язане з проходженням військової служби. Покликається на те, що згідно з відповіддю ІНФОРМАЦІЯ_3 №2462 від 02.03.2026 на адвокатський запит підтвердити первинне звернення документально неможливо, оскільки вхідну документацію до 21.02.2022 знищено на виконання відповідних розпоряджень, однак у журналі реєстрації вхідних документів зареєстровано супровід №з/767 від 15.02.2022 стосовно направлення гр. ОСОБА_3 на 16 Регіональну військово-лікарську комісію. Вважає, що пропущення строку на призначення допомоги відбулося не з її вини, а підтвердження пов`язаності смерті чоловіка з проходженням військової служби отримано лише у 2025 році, у зв`язку з чим просить позов задовольнити.

Ухвалою судді від 17.03.2026 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 23.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами; відповідачу встановлено строк для подання відзиву. Залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_4 .

20.04.2026 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачкою обставин та правових підстав позову. Свою позицію мотивує тим, що згідно з ч. 8 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права, а відповідно до п. 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання допомоги у разі смерті військовослужбовця є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть. Наголошує, що позивачка звернулася із заявами на виплату одноразової грошової допомоги лише 24.07.2025, а її твердження про звернення у серпні 2021 року не підтверджене жодним доказом. Наголошує, що лист ІНФОРМАЦІЯ_3 №2462 від 02.03.2026 факт звернення за такою допомогою не підтверджує, оскільки з нього вбачається лише направлення супроводу на військово-лікарську комісію. Вказує, що протокол військово-лікарської комісії є одним із документів, які подаються на розгляд комісії Міноборони, однак не визначає день, з яким пов`язане виникнення права на звернення за допомогою. Стверджує, що законодавцем установлено преклюзивний (присічний) трирічний строк, з яким пов`язане існування права, закінчення якого має наслідком втрату такого права, а оскільки право осіб на отримання допомоги пов`язується з днем смерті військовослужбовця, і позивачкою цей строк пропущено, відмовляючи у виплаті, комісія Міноборони діяла в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом. Просить у задоволенні позову відмовити повністю та поновити строк на подання відзиву.

21.04.2026 позивачка подала відповідь на відзив, у якій підтримала позовні вимоги та додатково зазначила, що відсутність документального підтвердження звернення не означає, що такого звернення не було, оскільки всю документацію до 21.02.2022 було знищено, а відповідь ІНФОРМАЦІЯ_3 не містить ні підтвердження, ні заперечення факту звернення. Наголошує, що в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, а відповідач не надав доказів на спростування факту вчасного звернення позивачки за отриманням допомоги. Вважає, що неналежний порядок ведення документації чи знищення документації в установі не може бути підставою для позбавлення позивачки конституційного права на соціальний захист.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 є дружиною військовослужбовця ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 09.04.2011 серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 , старший солдат, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить лікарське свідоцтво про смерть №126 від 22.07.2021; актовий запис про смерть складено 26.07.2021.

За змістом оповіщення Міністерства Оборони України від 22.07.2021 №3, адресованого військовому комісару ІНФОРМАЦІЯ_3 ,зазначено сповістити гр. ОСОБА_1 про те, що її чоловіка, водій автомобільного взводу підвозу роти матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_2 , старший солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер внаслідок печінкової недостатності, цирозу печінки.

Згідно з протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії №2025-0526-1411-5517-0 від 26.05.2025 захворювання старшого солдата ОСОБА_2 – «Цироз печінки. Печінкова недостатність», яке послужило причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також причина смерті пов`язані з проходженням військової служби.

Відповідно до акту проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) випадок стався 22.07.2021 близько 01:10 год з старшим солдатом ОСОБА_2 водієм-заправником автомобільного взводу підвозу РМЗ в/ч НОМЕР_2 в КНП СМР Самбірській ЦРЛ м. Самбір Львівської області.

09.02.2026 представниця позивачки звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_3 з адвокатським запитом щодо надання підтвердження первинного звернення ОСОБА_1 у формі заяви про призначення одноразової грошової допомоги як дружині померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 військовослужбовця ОСОБА_2 внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, витягу з журналу реєстрації вхідної кореспонденції.

Листом від 02.03.2026 №2462 ІНФОРМАЦІЯ_5 №2462 повідомив, що підтвердити первинне звернення позивачки документально неможливо, оскільки на виконання розпоряджень начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 20.01.2022 №319/22/98дск, Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 12.02.2022 №116/293дск, Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_6 » від 13.02.2022 №501/128дск/окп та військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_7 від 14.02.2022 №65дск щодо попередження виникнення загрози захоплення матеріальних носіїв службової інформації видано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №52 від 17.02.2022, за яким до 21.02.2022 завершено проведення експертизи цінності матеріальних носіїв службової інформації, складено акт вх.№233 від 17.02.2022 та проведено їх практичне знищення. Вказав, що відповідно до журналу реєстрації вхідних документів ІНФОРМАЦІЯ_3 інв.№261 зареєстровано супровід №з/767 від 15.02.2022 гр. ОСОБА_3 на 16 Регіональну військово-лікарську комісію щодо прийняття рішення про встановлення причинного зв`язку смерті, пов`язаної з проходженням військової служби.

Крім того, на підтвердження оформлення документів для призначення одноразової грошової допомоги в матеріалах справи наявні посвідчені у нотаріальному порядку заяви батьків померлого - матері ОСОБА_4 та батька ОСОБА_2 від 21.04.2023 про відмову від належної їм частки одноразової грошової допомоги на користь дружини та дітей померлого військовослужбовця.

Із заявами про виплату одноразової грошової допомоги позивачка, діючи у власних інтересах та в інтересах дітей - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , звернулася до уповноваженого органу, і подані документи стали предметом розгляду комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі - Комісія Міноборони).

За наслідками розгляду поданих документів ОСОБА_8 , рішення якої оформлене витягом з протоколу №106/в від 04.12.2025, дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги дружині ОСОБА_1 , дочці ОСОБА_9 та синам ОСОБА_6 і ОСОБА_7 померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, старшого солдата ОСОБА_2 , оскільки термін з дня виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги та дня звернення за її призначенням становить більше трьох років. Про вказане рішення позивачку повідомлено листом ІНФОРМАЦІЯ_3 №12343 від 15.12.2025.

Не погодившись із відмовою у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, позивачка звернулася із цим позовом до суду.

Змістом спірних правовідносин є правомірність відмови Комісії Міноборони, оформленої витягом з протоколу №106/в від 04.12.2025, у призначенні позивачці як члену сім`ї померлого військовослужбовця одноразової грошової допомоги з підстав пропуску трирічного строку на її отримання.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII; тут і далі в редакції, чинній на день смерті військовослужбовця - 22.07.2021).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону №2011-XII його дія поширюється, зокрема, на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

За змістом ч. 1 ст. 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.

За приписами ст. 16-1 Закону №2011-XII у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Частиною 8 ст. 16-3 Закону №2011-XII передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Згідно з ч. 9 ст. 16-3 цього Закону порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання наведених норм Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 25.12.2013 №975, якою затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - порядок №975).

Відповідно до п. 3 порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, зокрема у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Згідно з п. 13 порядку №975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов`язково додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.

З аналізу наведених норм слідує, що право члена сім`ї померлого військовослужбовця на одноразову грошову допомогу у разі смерті, пов`язаної з проходженням військової служби, обмежене трирічним строком, який за загальним правилом обчислюється з дати смерті, зазначеної у свідоцтві про смерть.

Питання правової природи цього строку та умов, за яких він не вважається завершеним, було предметом дослідження Верховного Суду.

У постанові від 20.06.2024 у справі №340/2259/23 Верховний Суд сформував висновок про те, що зміст наведеного правового регулювання свідчить про встановлення законодавцем преклюзивного (присічного, присікального або обмеженого) трирічного строку, яким обмежено реалізацію особою свого права на отримання одноразової грошової допомоги. Водночас Верховний Суд зазначив, що не вважається завершеним строк за умови об`єктивної відсутності можливості особи безперешкодного звернення за реалізацією відповідного соціального права; таке обмеження буде порушенням права особи на соціальне забезпечення та проявом дискримінації. За загальним правилом преклюзивний строк не підлягає поновленню, проте у виключних випадках строк може вважатися таким, що розпочався пізніше або є незавершеним, а особа - такою, що не втратила наданих їй законом соціальних гарантій, зокрема можливості реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги із застосуванням судових заходів захисту.

Як указав Верховний Суд у наведеній постанові, такий виключний випадок повинен передбачати у сукупності такі умови: наявність непереборних обставин, які пов`язані з дійсними істотними та об`єктивними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та/або поважних причин, які не залежали від волі та дій особи, що підтверджені доказами; відсутність підстав стверджувати про можливу бездіяльність (недобросовісність) особи, що може виражатися у її незацікавленості у дотриманні встановлених строків або умисному ухиленні від вчинення необхідних активних дій; вчинення особою відповідних активних дій з метою реалізації свого права на передбачені законом соціальні гарантії. При цьому вчинення особою активних дій включає наявність підтвердженого факту звернення такої особи за належною їй соціальною виплатою, невідкладне оскарження в судовому порядку відмови суб`єкта владних повноважень у призначенні такої виплати та/або інших дій (рішень) чи бездіяльності, виявлених за наслідками такої відмови, зокрема неналежного або невчасного оформлення уповноваженими суб`єктами документів, які є підставою для отримання відповідної соціальної виплати (наприклад, постанови військово-лікарської комісії), які перешкоджають реалізації права на отримання такої допомоги.

Отже, лише доведена і перевірена судом наявність дійсно непереборних обставин, пов`язаних з істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, об`єктивних поважних причин, які не залежали від волі та дій особи, а також вчинення особою активних дій, що свідчать про її намір вчасно реалізувати своє право на отримання допомоги, у сукупності можуть слугувати підставами для визначення судом іншої дати початку обрахунку строку реалізації особою права на отримання одноразової грошової допомоги або дати його завершення.

Застосовуючи наведені висновки до встановлених у цій справі обставин, суд зазначає таке.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 16 Закону №2011-XII реалізацію права члена сім`ї на одноразову грошову допомогу у разі смерті військовослужбовця внаслідок захворювання законодавець пов`язує з умовою пов`язаності такого захворювання з проходженням військової служби. Наявність відповідного причинного зв`язку встановлюється військово-лікарською комісією, а її постанова (протокол) належить до документів, за відсутності яких уповноважений орган не має правових підстав для призначення допомоги. Таким чином, до встановлення військово-лікарською комісією зв`язку захворювання та причини смерті з проходженням військової служби член сім`ї померлого об`єктивно позбавлений можливості безперешкодно реалізувати право на одноразову грошову допомогу, оскільки не має обов`язкового для цього документа.

У цій справі захворювання, яке послужило причиною смерті чоловіка позивачки, та причина смерті визнані пов`язаними з проходженням військової служби лише протоколом військово-лікарської комісії №2025-0526-1411-5517 від 26.05.2025, тобто через значний проміжок часу після смерті військовослужбовця. Матеріали справи не містять доказів того, що зволікання з проведенням військово-лікарської комісії та встановленням причинного зв`язку відбулося з вини позивачки. Натомість, з відповіді ІНФОРМАЦІЯ_3 №2462 від 02.03.2026 вбачається, що ще 15.02.2022 зареєстровано супровідний лист №з/767 стосовно направлення документів на 16 Регіональну військово-лікарську комісію щодо встановлення причинного зв`язку смерті, пов`язаної з проходженням військової служби, що свідчить про вчинення дій, спрямованих на встановлення такого зв`язку, задовго до фактичного проведення комісії у 2025 році.

Матеріалами справи підтверджується вчинення позивачкою послідовних активних дій, спрямованих на реалізацію права на одноразову грошову допомогу. Зокрема, з метою оформлення допомоги 21.04.2023 у нотаріальному порядку посвідчено заяви батьків померлого про відмову від належної їм частки допомоги на користь дружини та дітей, що є одним із документів, необхідних для призначення допомоги членам сім`ї. Після отримання протоколу військово-лікарської комісії від 26.05.2025 позивачка звернулася до уповноваженого органу із заявами про виплату допомоги, а після відмови Комісії Міноборони, оформленої витягом з протоколу №106/в від 04.12.2025 та доведеної до відома позивачки листом №12343 від 15.12.2025, невідкладно звернулася за захистом свого права до суду. Наведене свідчить про послідовне волевиявлення позивачки реалізувати належне їй право та про відсутність підстав для висновку про її недобросовісність, незацікавленість у дотриманні строків чи умисне ухилення від вчинення необхідних дій.

Суд відхиляє покликання відповідача на те, що право на отримання одноразової грошової допомоги пов`язується виключно з датою смерті військовослужбовця, а тому трирічний строк сплив 22.07.2024. Формальне обчислення строку з дати смерті без урахування об`єктивної неможливості реалізувати право за відсутності обов`язкового документа - постанови військово-лікарської комісії про причинний зв`язок смерті з проходженням військової служби - суперечило б наведеним висновкам Верховного Суду та призвело б до позбавлення позивачки права на соціальний захист за обставин, що не залежали від її волі та дій.

Доводи відповідача про недоведеність факту звернення позивачки за призначенням допомоги у серпні 2021 року не спростовують висновків суду. За правилами ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. Неможливість документального підтвердження первинного звернення позивачки зумовлена знищенням вхідної документації ІНФОРМАЦІЯ_3 до 21.02.2022, тобто обставинами, що не залежали від її волі, і не може тлумачитися на її користь як підтвердження такого звернення, однак і не спростовує сукупності встановлених судом обставин, які свідчать про об`єктивну неможливість реалізувати право до встановлення військово-лікарською комісією причинного зв`язку смерті з проходженням військової служби та про вчинення позивачкою активних дій, спрямованих на реалізацію права. Неналежне ведення чи знищення документації в установі не може бути підставою для позбавлення особи гарантованого державою права на соціальний захист.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, у взаємозв`язку з наведеними висновками Верховного Суду та встановленими обставинами справи дає підстави для висновку, що встановлений ч. 8 ст. 16-3 Закону №2011-XII трирічний строк за обставин цієї справи не є завершеним, а тому відмова Комісії Міноборони у призначенні позивачці одноразової грошової допомоги виключно з мотивів пропуску такого строку є передчасною та не відповідає критеріям, визначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України.

Аналогічний підхід до правозастосування при вирішенні близьких за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у постанові від 20.06.2024 у справі №340/2259/23.

Вирішуючи питання про належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивачки, суд керується таким.

Відповідно до п. 13 порядку №975 прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги, про відмову в її призначенні або про повернення документів на доопрацювання, а також перевірка повноти поданих документів та визначення розміру допомоги віднесені до повноважень розпорядника бюджетних коштів - Міністерства оборони України в особі відповідної комісії. Суд, здійснюючи контроль за легітимністю прийняття рішення суб`єктом владних повноважень, не може підміняти собою орган, до дискреційних повноважень якого віднесено вирішення відповідного питання по суті, зокрема перевірку дотримання заявником усіх передбачених законом умов для отримання допомоги та визначення її розміру.

Зважаючи на те, що відмова Комісії Міноборони обумовлена виключно висновком про пропуск трирічного строку, а інші передбачені законом умови призначення допомоги при прийнятті оскаржуваного рішення по суті не перевірялися, належним способом захисту порушеного права позивачки є визнання протиправним рішення Комісії Міноборони, оформленого витягом з протоколу №106/в від 04.12.2025, у частині відмови позивачці в призначенні одноразової грошової допомоги, та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивачки про призначення і виплату одноразової грошової допомоги з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні. Такий спосіб захисту відповідає змісту та суті порушеного права позивачки, забезпечує його ефективне відновлення і водночас не втручається у дискреційні повноваження відповідача.

З огляду на наведене, позовна вимога про зобов`язання відповідача призначити і виплатити позивачці одноразову грошову допомогу задоволенню не підлягає, оскільки її задоволення означало б підміну судом дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень щодо перевірки повноти поданих документів, дотримання інших умов призначення допомоги та визначення її розміру.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

За правилами ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 1 ст.245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з урахуванням встановленого КАС України обов`язку доведення правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, суд доходить висновку про часткове задоволення позову: рішення Комісії Міноборони, оформлене протоколом №106/в від 04.12.2025, у частині відмови позивачці в призначенні одноразової грошової допомоги слід визнати протиправним, а відповідача - зобов`язати повторно розглянути заяву позивачки з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні; у задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується таким.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати. Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Під час звернення до суду з цим позовом позивачка сплатила судовий збір у сумі 1331,20 грн.

Враховуючи, що судом задоволено вимогу немайнового характеру, то за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивачки слід стягнути судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст.2, 6, 8-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 262, 295 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправним рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом №106/в від 04.12.2025, у частині відмови ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги.

3. Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю військовослужбовця ОСОБА_2 з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивачка - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач - Міністерство оборони України (місцезнаходження: просп. Повітряних Сил, буд. 6, м. Київ, 03168; ЄДРПОУ 00034022).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_4 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

СуддяАндрусів Уляна Богданівна