Рішення від 24 серпня 2026 р. у справі №380/13561/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2026 рокусправа № 380/13561/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій,

у с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить

- Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2017 роки, без врахування у їхньому складі щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889.

-Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити позивачу перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2017 роки, з урахуванням у їхньому складі щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 та вже виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . У спірні періоди йому виплачувалася щомісячна додаткова грошова винагорода, встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889. Проте відповідач протиправно нарахував та виплатив позивачу грошову допомогу на оздоровлення за 2016– 2017 роки та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2017 роки без включення до складу місячного грошового забезпечення вказаної винагороди. Позивач уважає, що оскільки щомісячна додаткова грошова винагорода має постійний характер і виплачувалася щомісяця, вона в силу вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» належить до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та підлягає обов`язковому врахуванню при обчисленні зазначених допомог.

Ухвалою суду від 03.07.2026 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не скористався. Згідно з ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 у період з 26.09.2013 по 30.10.2024, що підтверджується витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 203 від 26.09.2013 та витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 308 від 30.10.2024.

Під час проходження військової служби позивачу у встановленому порядку нараховувалися та виплачувалися:

грошова допомога на оздоровлення за 2016 та 2017 роки;

матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2015 та 2017 роки.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що у період з грудня 2015 року по лютий 2018 року позивачу щомісячно нараховувалась і виплачувалась щомісячна додаткова грошова винагорода, встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій».

Проте при нарахуванні та виплаті позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2016–2017 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2017 роки до складу місячного грошового забезпечення відповідачами не було включено суму вищевказаної щомісячної додаткової грошової винагороди.

Вважаючи такі дії відповідача щодо невключення вказаної щомісячної винагороди до розрахунку зазначених допомог протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

При вирішенні спору, суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-ХІІ).

Відповідно до ст. 1-2 Закону № 2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

До складу грошового забезпечення згідно з положеннями частини другої згаданої статті входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (чинної у період спірних правовідносин) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Отже, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону № 2011-XII, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до пунктів 30.1, 30.3 розділу ХХХ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин; далі — Інструкція № 260), особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Пунктами 33.1, 33.3 розділу ХХХІІІ Інструкції № 260 було встановлено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» установлено щомісячну додаткову грошову винагороду.

На виконання зазначеної постанови Міністерством оборони України наказом від 15.11.2010 № 595 (а з 16.12.2016 — наказом від 24.10.2016 № 550) затверджено Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України.

Пунктами 8 зазначених Інструкцій № 595 та № 550 передбачалося, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Вирішуючи колізію між нормами закону та підзаконного нормативно-правового акта, суд керується правовими висновками Великої Палати Верховного Суду та Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17 зазначила, що згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення. При цьому до грошового забезпечення як розрахункової величини включаються виплати, які мають постійний, щомісячний характер.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 825/997/17 сформовано висновок, згідно з яким встановлення підзаконним актом порядку виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати зміст та обсяг прав, закріплених законом, що має вищу юридичну силу. У разі суперечності норм підзаконного акта нормам закону застосуванню підлягає закон.

У постановах Верховного Суду від 26 лютого 2021 року у справі № 620/3346/19, від 21 квітня 2021 року у справі № 380/2427/20, від 07 липня 2022 року у справі № 520/7308/21, від 16 травня 2019 року у справі № 826/11679/17, від 22 жовтня 2019 року у справі № 520/3505/19 суд касаційної інстанції неодноразово наголошував: щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою № 889, є складовою щомісячного грошового забезпечення військовослужбовця у зв`язку з її регулярним, постійним (щомісячним) характером виплати. Відтак, розмір грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань має визначатися з урахуванням усіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, в тому числі з урахуванням зазначеної щомісячної винагороди.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки у період 2015– 2017 років щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою № 889, систематично нараховувалась і виплачувалась позивачу щомісячно, вона підлягала безумовному включенню до складу місячного грошового забезпечення позивача при розрахунку допомоги на оздоровлення за 2016– 2017 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2017 роки.

Невключення відповідачем зазначеної винагороди до розрахунку вказаних допомог є протиправним, а порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом визнання таких дій протиправними та зобов`язання відповідача провести відповідний перерахунок та доплату.

Відповідно до пункту 1 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі — Порядок № 44), цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями під час проходження служби.

Пунктами 2, 3 Порядку № 44 передбачено, що грошова компенсація виплачується особам, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення.

З огляду на імперативні вимоги Порядку № 44, виплата донарахованих сум грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги має здійснюватися одночасно із щомісячною грошовою компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду (зокрема, у постановах від 07.05.2025 у справі № 560/15993/24, від 08.05.2025 у справі № 380/6610/24).

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2017 роки, без врахування у їхньому складі щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889.

З метою ефективного поновлення порушеного права позивача необхідно зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити позивачу перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2017 роки, з урахуванням у їхньому складі щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 та вже виплачених сум.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Судові витрати між сторонами не розподіляються, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 245 КАС України, суд

у х в а л и в:

1.Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити дії – задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2017 роки, без врахування у їхньому складі щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889.

3. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити позивачу перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2017 роки, з урахуванням у їхньому складі щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 та вже виплачених сум.

4.Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяГрень Наталія Михайлівна