Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №380/3086/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 серпня 2026 рокусправа № 380/3086/26

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Львівській області), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №213050045658 від 30.01.2026;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.12.2025 та призначити їй з 23.04.2022 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII та згідно із Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15), врахувавши, що ОСОБА_1 набула права на таку пенсію по досягненню пенсійного віку 45 років та що дата, з якої їй повинна бути призначена пенсія визначається згідно п. 14-6.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що станом на 23.02.2022 (до введення воєнного стану) мала календарний стаж роботи на повну ставку в розмірі 28 років 08 місяців 07 днів, з яких стаж роботи за Списком №1 становить 12 років 10 місяців 17 днів. Вказує, що працювала повний робочий день у Херсонському обласному онкологічному диспансері на посадах лікаря-радіолога радіологічного відділення, безпосередньо і постійно виконуючи лікувальні укладання хворих на гамма-терапевтичних апаратах та здійснюючи лікування хворих на рентгенотерапевтичному апараті, тобто на роботах з радіоактивними речовинами, що передбачено Списком №1. Наголошує, що атестація її робочого місця проводилася періодично відповідно до законодавства. Зазначає, що станом на 01.04.2015 (до набрання чинності Законом №213-VIII) її календарний та страховий стаж перевищував вимоги, встановлені як ст.13 Закону №1788 у редакції до внесення змін Законом №213-VIII, так і п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058. Стверджує, що 22.04.2022, під час дії воєнного стану, у місті Херсоні, на тимчасово окупованій території, досягла віку 45 років, а отже набула право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 саме з дати досягнення 45 років. Вважає, що з огляду на Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 та наявність колізії між нормами Закону №1788 і Закону №1058 щодо віку набуття права на пенсію на пільгових умовах відповідач був зобов`язаний застосувати норми ст.13 Закону №1788 у редакції до внесення змін Законом №213-VIII як більш сприятливі для особи. Покликаючись на п.14-6.2 Прикінцевих положень Закону №1058, вважає, що пенсія повинна бути призначена з дня, наступного за днем досягнення нею пенсійного віку, тобто з 23.04.2022. Вважаючи оскаржуване рішення відповідача протиправним, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Ухвалою судді від 02.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

13.03.2026 подав до суду відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачкою обставин та правових підстав позову. Свою позицію мотивує тим, що позивачка 30.12.2025 звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. За результатами розгляду заяви, за принципом екстериторіальності, ГУ ПФУ у Львівській області розглянуло заяву та прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії від 30.01.2026 №213050045658. Зазначає, що страховий стаж позивачки становить 40 років 07 місяців 26 днів, а пільговий стаж - 13 років 02 місяці 04 дні. Вказує, що до пільгового стажу не зараховано період роботи з 04.01.2016 по 20.11.2019 за професією лікаря онколога-гінеколога, яка не передбачена Списком №1, та період роботи з 21.11.2019 до 24.10.2022 за професією лікаря з променевої терапії за суміщенням, оскільки ст.114 Закону №1058 передбачена робота протягом повного робочого дня, а в довідці внесений період роботи на умовах неповного робочого часу. Наголошує, що право на пенсію за віком на пільгових умовах згідно з п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058 позивачка матиме з 23.04.2027, після досягнення необхідного пенсійного віку 50 років. Вважає, що Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 на спірні правовідносини не впливає, оскільки норми п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058 є чинними, не визнані неконституційними та не скасовані. Крім того, зазначає, що позивачкою пропущено строк звернення до суду. Просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

16.04.2026 позивачка подала відповідь на відзив, у якій підтримала позовні вимоги. Зазначила, що ч.3 ст.4 Закону №1058 прямо передбачає застосування спеціальних законів про пенсійне забезпечення, зокрема Закону №1788, який визначає пенсійний вік. Вказала, що строк звернення до суду та строк звернення за призначенням пенсії є різними за правовою природою поняттями, а її право порушено відмовою у призначенні пенсії у зв`язку з недосягненням 50-річного віку. Наголосила, що станом на 01.04.2015 її страховий та пільговий стаж перевищував вимоги, встановлені ст.13 Закону №1788 у редакції до внесення змін Законом №213-VIII, а відповідач мав вирішити колізію у застосуванні норм однопредметних нормативно-правових актів на її користь.

Частиною 5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) унормовано, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутнє клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 працювала повний робочий день у Херсонському обласному онкологічному диспансері (у подальшому неодноразово перейменованому та перетвореному) на посадах лікаря-радіолога радіологічного відділення, зокрема з 17.02.2003 на підставі наказу від 17.02.2003 №8кл та з 01.01.2012 на підставі наказу від 30.12.2011 №318кл, безпосередньо та постійно виконуючи роботи з радіоактивними речовинами на гамма-терапевтичних апаратах АГАТ-Р, TERAGAM К-01 і рентгенотерапевтичних апаратах РУМ-7, РУМ-17.

30.12.2025 позивачка звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою №4972 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, додавши довідку про підтвердження наявного трудового стажу від 29.12.2025 №04-24/51 та інші необхідні документи.

За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої заяви визначено ГУ ПФУ у Львівській області.

Рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №213050045658 від 30.01.2026 (на заміну рішення про відмову від 06.01.2026) відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

За змістом рішення: «Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 30.12.2025.

Вік заявниці 48 років 08 місяців 08 днів.

На пільгових умовах пенсія за віком призначається відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України № 1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та результатами атестації робочих місць, після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років у жінок з них не менше 07 років 06 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: жінкам на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.

Страховий стаж особи становить 40 років 07 місяців. 26 днів (в т.ч. додаткові роки за Список № 1 12 років).

Пільговий стаж особи становить 13 років 02 місяці 04 днів (з урахуванням кратності згідно ст.60 ЗУ «Про пенсійне забезпечення»).

Результати розгляду документів, доданих до заяви:

за доданими документами до страхового стажу не зараховано:

- період роботи з 01.08.2001 по 01.02.2003, згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки відсутня інформація про даний період роботи B індивідуальних відомостях про застраховану особу.

До пільгового стажу роботи не зараховано:

- період роботи з 04.01.2016 по 20.11.2019, згідно довідки від 15.12.2025 № 04-24/49, оскільки в даному періоді заявниця працювала лікарем онкологом-гінекологом (диспансерного та гінекологічного відділення), дана професія не передбачена Списком № 1.

- період роботи з 21.11.2019 по 24.10.2022 згідно довідки від 15.12.2025 № 04-24/49, за професією лікар з променевої терапії радіологічного відділення за суміщенням, оскільки статті 114 Закону № 1058 передбачена робота протягом повного робочого дня, а в довідці внесений період роботи на умовах неповного робочого дня.

Згідно поданих документів право на пенсію за віком на пільгових умовах згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особа матиме з 23.04.2027 (після досягнення необхідного пенсійного віку)».

Вважаючи рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №1 протиправним, позивачка звернулася з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін, суд зазначає таке.

Частиною 2 ст.19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) та Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).

11.10.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», яким Закон №1058 доповнено розділом XIV-1, що містить статтю 114.

Згідно з абз.1 п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Пунктом «а» ст.13 Закону №1788 у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон №213-VIII), передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Законом №213-VIII, який набрав чинності з 01 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений п. «а» ст.13 Закону №1788 вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема жінкам з 45 років до 50 років.

Відповідно до п.1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) (далі - Рішення №1-р/2020) визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-»г» статті 54 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213-VIII. Згідно з п.2 резолютивної частини зазначені положення втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно з п.3 резолютивної частини Рішення №1-р/2020 застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-»г» статті 54 Закону №1788 в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 01 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням №1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону №1788, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення, і одночасно встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213-VIII.

З огляду на наведене на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788 з урахуванням Рішення №1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років за наявності стажу роботи та інших умов, визначених у цій нормі.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин наявна колізія між нормами Закону №1788 з урахуванням Рішення №1-р/2020, з одного боку, та Законом №1058 - з іншого, в частині віку набуття права на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1. Перший із цих законів визначав такий вік для жінок у 45 років, тоді як другий - у 50 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (п.56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України»).

Визначаючись з тим, нормами якого саме закону слід керуватися під час призначення пенсії позивачки, суд враховує правову позицію Верховного Суду, сформовану за результатами розгляду зразкової справи №360/3611/20.

Так, у постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Верховний Суд зазначив, що на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788 з урахуванням Рішення №1-р/2020, з одного боку, та Законом №1058 - з іншого, у частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах, і за наявності такої колізії застосуванню підлягають саме норми Закону №1788 з урахуванням Рішення №1-р/2020.

Частиною 5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно з ч.3 ст.291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Обставини цієї справи, склад її учасників, предмет спору та заявлені позовні вимоги вказують на те, що ця адміністративна справа є типовою справою, яка відповідає ознакам розглянутої Верховним Судом справи №360/3611/20, а тому при ухваленні рішення у цій справі суд керується правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові за результатами розгляду зразкової справи.

Аналіз наведених правових норм у взаємозв`язку з висновками Верховного Суду дає підстави для висновку, що застосуванню до спірних правовідносин підлягають норми ст.13 Закону №1788 у редакції до внесення змін Законом №213-VIII з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не норми ст.114 Закону №1058, оскільки позивачка працювала на посадах, визначених у вказаній нормі, до 01.04.2015, а таке правове регулювання є більш сприятливим для особи.

Суд встановив, що станом на час звернення позивачки за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах їй виповнилося 45 років. Зі змісту оскаржуваного рішення відповідача вбачається, що страховий стаж позивачки становить 40 років 07 місяців 26 днів, а пільговий стаж за Списком №1 - 13 років 02 місяці 04 дні, тобто перевищує стаж, необхідний для призначення пенсії за п. «а» ст.13 Закону №1788 у редакції до внесення змін Законом №213-VIII (не менше 15 років загального стажу, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах).

Наявність у позивачки необхідного страхового та пільгового стажу відповідач не заперечує. Розмір страхового та пільгового стажу, склад, перелік, правильність оформлення та складання документів, доданих до заяви про призначення пенсії, а також наявність атестації робочих місць позивачки відповідачем не оспорюються.

З урахуванням наведеної правової позиції Верховного Суду у зразковій справі №360/3611/20 та з огляду на те, що позивачка на час звернення до пенсійного органу досягла 45 років, а її загальний стаж становить не менше 15 років, з них пільговий стаж за Списком №1 - не менше 7 років 6 місяців, пенсійний орган був зобов`язаний прийняти рішення про призначення пенсії. Інших підстав для відмови у призначенні пенсії оскаржуване рішення відповідача не містить.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що Рішення №1-р/2020 на спірні правовідносини не впливає, оскільки норми п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058 є чинними. Зазначені доводи не спростовують наявності колізії між нормами Закону №1788 з урахуванням Рішення №1-р/2020 та нормами Закону №1058 у частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах, яка згідно з наведеними висновками Верховного Суду вирішується на користь застосування більш сприятливих для особи норм Закону №1788.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що рішення відповідача №213050045658 від 30.01.2026 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 з посиланням на недосягнення позивачкою пенсійного віку, визначеного ст.114 Закону №1058, а саме 50 років, є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання щодо дати, з якої позивачці підлягає призначенню пенсія, суд зазначає таке.

Згідно з п.1 ч.1 ст.45 Закону №1058 пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Відповідно до підп.14-6.2 п.14-6 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058 тимчасово, у період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, для осіб, які проживають/проживали на території, на якій ведуться (велися) бойові дії, та/або на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, у разі якщо звернення за призначенням пенсії відбулося в період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, за умови що передбачений частиною першою статті 45 цього Закону строк звернення за призначенням відповідної пенсії не сплив станом на 24 лютого 2022 року, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.

Судом встановлено, що позивачка досягла віку 45 років ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто в період дії воєнного стану в Україні, проживаючи у місті Херсоні, на території, на якій велися бойові дії та яка перебувала в тимчасовій окупації. Право на пенсію за віком на пільгових умовах виникло у позивачки 22.04.2022, а отже строк звернення за призначенням такої пенсії не міг сплинути станом на 24 лютого 2022 року.

За таких обставин, з урахуванням підп.14-6.2 п.14-6 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058, пенсія за віком на пільгових умовах за Списком №1 підлягає призначенню позивачці з 23.04.2022, тобто з дня, що настає за днем досягнення нею пенсійного віку.

Суд відхиляє доводи відповідача про пропуск позивачкою строку звернення до суду та необхідність застосування ст.123 КАС України з огляду на таке. Предметом цього спору є оцінка правомірності рішення відповідача №213050045658 від 30.01.2026 про відмову у призначенні пенсії. Про порушення свого права позивачка дізналася з моменту прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, тоді як позовну заяву подано до суду в межах шестимісячного строку, встановленого ч.2 ст.122 КАС України. Строк звернення до суду за захистом порушеного права та строк звернення за призначенням пенсії є різними за правовою природою поняттями та регулюються різними нормами законодавства, а тому визначення дати, з якої підлягає призначенню пенсія, не свідчить про пропуск позивачкою строку звернення до адміністративного суду.

Стосовно позовної вимоги зобов`язального характеру суд зазначає таке.

Частиною 3 ст. 245 КАС України унормовано, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Суд враховує, що під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

У позовній заяві позивачка просить повторно розглянути заяву та призначити їй пенсію. Суд звертає увагу, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень повторно розглянути заяву в цьому випадку не забезпечить ефективного відновлення порушеного права, оскільки судом встановлено наявність у позивачки права на призначення пенсії та відсутність правових підстав для відмови в її призначенні.

З огляду на встановлені обставини справи та зважаючи на те, що завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення суб`єктом владних повноважень, порушене право позивачки у цьому випадку підлягає відновленню шляхом зобов`язання відповідача призначити позивачці пенсію за віком на пільгових умовах з 23.04.2022 відповідно до п. «а» ст.13 Закону №1788 у редакції до внесення змін Законом №213-VIII.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За правилами ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, з урахуванням установлених обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, необхідно стягнути сплачений судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст. 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №213050045658 від 30.01.2026 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 з 23.04.2022 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивачка - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016; ЄДРПОУ 13814885).

СуддяАндрусів Уляна Богданівна