Рішення від 20 серпня 2026 р. у справі №320/21005/23 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2026 року справа №320/21005/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неповного нарахування та не виплати повної додаткової винагороди у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" військовослужбовцю ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 видати наказ, яким перерахувати та виплатити ОСОБА_1 , з 21.07.2022 по 26.07.2022, з 14.10.2022 по 19.10.2022, з 20.10.2022 по 28.10.2022, з 09.11.2022 по 18.11.2022 додаткову винагороду у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини згідно постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" в розмірі 100000 гривень пропорційною в розрахунку на місяць ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є діючим військовослужбовцем (молодшим сержантом), який проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та брав безпосередню участь у бойових діях і забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації. 14.10.2022, захищаючи суверенітет і незалежність України, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Майорськ Донецької області в результаті артилерійського та мінометного обстрілу з боку противника позивач отримав бойове поранення - вогнепальне осколкове сліпе поранення правої скроневої (виличної) ділянки із наявністю стороннього тіла, закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, акубаротравму та двобічний гострий кохлеарний неврит, що підтверджується довідкою про обставини травми від 23.10.2022 №5196 та висновком госпітальної ВЛК при КП " ВОКЛ " від 28.10.2022 №628. Зазначене поранення пов`язане з виконанням обов`язків військової служби та захистом Батьківщини.

У зв`язку з отриманим пораненням позивач у періоди з 21.07.2022 по 26.07.2022 проходив стаціонарне лікування в ДУ "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Київській області", з 14.10.2022 по 19.10.2022 знаходився на стаціонарному лікуванні в КП "Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова", з 20.10.2022 по 28.10.2022 проходив стаціонарне лікування в КП "Волинська обласна клінічна лікарня", де 25.10.2022 переніс операцію з видалення стороннього тіла, а з 09.11.2022 по 18.11.2022 перебував на лікуванні в КНП "Березанська міська лікарня". Крім того, за постановою ВЛК від 28.10.2022 №628 позивачу було надано відпустку за станом здоров`я на 30 календарних днів.

Позивач вказує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу до іншого), мають право на отримання додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на такому лікуванні. Попри це, відповідач допустив протиправну бездіяльність та не видав наказ про нарахування й виплату позивачу вказаної додаткової винагороди за періоди його стаціонарного лікування внаслідок поранення, а саме з 21.07.2022 по 26.07.2022, з 14.10.2022 по 19.10.2022, з 20.10.2022 по 28.10.2022 та з 09.11.2022 по 18.11.2022.

Таку бездіяльність відповідача позивач вважає протиправною та такою, що порушує його законні права та гарантії на належне грошове забезпечення, встановлені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою КМУ №168. З огляду на це позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати йому додаткової винагороди за вказані періоди стаціонарного лікування, та зобов`язати відповідача видати наказ про перерахунок і виплату такої додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ №168 у розмірі 100 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць.

Крім того, разом із позовною заявою позивачем подано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій в обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку представник позивача зазначив, що позивач з початку збройної агресії проти України і по теперішній час перебуває на військовій службі та безпосередньо виконує бойові завдання щодо захисту Батьківщини. Перебуваючи на військовій службі, позивач позбавлений можливості самостійно реалізувати свої процесуальні права та звернутися за захистом порушених прав і законних інтересів у загальному порядку. За правничою допомогою до адвоката з даного питання позивач вперше звернувся лише 20.02.2023, після чого представником було розпочато захист його інтересів, зокрема збір необхідних доказів шляхом направлення відповідних адвокатських запитів.

На підтвердження поважності причин пропуску строку представник позивача посилається на правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладену в постанові від 29 вересня 2022 року у справі №620/3158/23 (адміністративне провадження №К/990/20688/22). Представник звертає увагу, що згідно з висновками Верховного Суду сам факт запровадження воєнного стану в Україні без обґрунтування неможливості звернення до суду конкретним позивачем не є автоматичною підставою для поновлення строків; водночас перебування позивача на військовій службі під час загальної мобілізації та його участь у захисті Батьківщини свідчать про наявність поважних причин для пропуску строку, встановленого частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, та є підставою для його поновлення судом.

Окрім того, представник позивача підкреслює необхідність дотримання балансу при застосуванні процесуальних норм, уникаючи надмірного формалізму, який визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Представник наголошує, що протягом усього періоду дії воєнного стану суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків щодо звернення з позовними заявами може мати ознаки невиправданого обмеження права на судовий захист, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на викладені обставини та норми статті 122 КАС України, позивач в особі представника просить суд визнати причини пропуску строку звернення до суду за захистом прав та законних інтересів поважними, поновити даний строк та прийняти позовну заяву до розгляду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.07.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позову, протягом якого позивачу необхідно було надати позовну заяву у паперовій формі із належним чином засвідченими доказами у паперовій формі; надати докази направлення на адресу відповідача листом з описом вкладення копії позовної заяви та доданих до неї документів.

21.05.2024 канцелярією суду зареєстровано заяву позивача про усунення недоліків позову, подану через підсистему "Електронний Суд" 20.05.2024, в якій повідомлено суд про те, що на виконання ухвали судді Київського окружного адміністративного суду від 14.07.2023 про залишення позову без руху позивачем було відправлено позовну заяву із належним чином засвідченими доказами у паперовій формі.

У зв`язку з тим, що станом на 03.03.2025 паперова форма позовної заяви з додатками, направлена позивачем на адресу суду засобами поштового зв`язку при матеріалах справи не зареєстрована, суд звернувся із службовою запискою до начальника відділу канцелярії суду для здійснення друку додатків до позовної заяви у цій справі.

07.03.2025 канцелярією суду складено акт про те, що роздруковані додатки до позовної заяви було передано головуючому судді Кушновій А.О. 07.03.2025.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.03.2025 відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалено, що справа буде розглядатися одноособово суддею за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

03.07.2025 канцелярією суду зареєстровано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що відповідно до картки особового рахунку військовослужбовця за 2022 рік позивачу було повністю нараховано та виплачено грошове забезпечення, зокрема й додаткову винагороду ("премію захисникам"), передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168. Зокрема, у травні 2022 року нараховано 13 000,00 грн (за квітень 2022 року), у червні 2022 року - 30 000,00 грн (за травень 2022 року), у липні 2022 року - 30 000,00 грн (за червень 2022 року), у серпні 2022 року - 41 290,32 грн (за липень 2022 року), у вересні 2022 року - 100 000,00 грн (за серпень 2022 року), у жовтні 2022 року - 100 000,00 грн (за вересень 2022 року), у листопаді 2022 року - 95 483,87 грн (за жовтень 2022 року), у грудні 2022 року - 30 000,00 грн (за листопад 2022 року). Відповідач зауважує, що всі нараховані виплати здійснювалися у місяці, наступному за місяцем проходження служби.

Заперечуючи проти вимог про виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі (100 000 грн) за період перебування на лікуванні, відповідач наголошує на нормативно-правовому регулюванні таких виплат. Відповідач вказує, що згідно з приписами Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII, Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, постанови КМУ №168 та Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року №912/3/29, що діяло до 01 лютого 2023 року, право на додаткову винагороду в розмірі 100 000 грн на місяць у зв`язку з пораненням виникає виключно за сукупності визначених умов. Зокрема, обов`язковою підставою є наявність поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного саме із захистом Батьківщини, перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) ВЛК, що підтверджується відповідною довідкою про обставини травми, виданою командиром військової частини.

Відповідач підкреслює, що з аналізу Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, причинний зв`язок "поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби" є окремою та самостійною підставою і не є тотожним травмі чи пораненню, отриманим безпосередньо "під час захисту Батьківщини". Оскільки підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн згідно з постановою КМУ №168 є саме поранення, пов`язане із захистом Батьківщини, а позивач, на думку відповідача, не надав належних доказів у порядку, визначеному Порядком №260, на підтвердження наявності підстав для виплати йому збільшеної винагороди у спірні періоди перебування на лікуванні, заявлені позовні вимоги є необґрунтованими.

Крім того, у відзиві відповідач звернув увагу суду на пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідач зазначає, що позивач оскаржує дії/бездіяльність суб`єкта владних повноважень за період проходження військової служби з пропущенням строку, адже позовну заяву подано лише 19 червня 2023 року. Посилаючись на норми статей 118, 121, 122, 123 КАС України, правові позиції Верховного Суду (зокрема, у справах №826/11070/17, №9901/32/20, №420/3129/20, №160/9356/22) та практику Європейського суду з прав людини (справи "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії", "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії"), відповідач наголошує, що дотримання процесуальних строків є гарантією принципу правової визначеності та стабільності публічно-правових відносин, у зв`язку з чим пропущення строків звернення до суду без поважних причин тягне за собою відповідні процесуальні наслідки.

На підставі цього відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

Приймаючи до уваги відсутність таких клопотань з боку учасників справи, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є діючим військовослужбовцем Збройних Сил України, військове звання - старший солдат, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період у Військовій частині НОМЕР_1 , військова професія - розвідник. З початком повномасштабного збройного вторгнення Російської Федерації на територію України та введенням воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 позивач у складі підрозділів Військової частини НОМЕР_1 брав безпосередню участь у бойових діях, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України на території Донецької області.

Під час безпосереднього виконання обов`язків військової служби та бойового завдання із захисту суверенітету і територіальної цілісності України поблизу населеного пункту Майорськ в Донецькій області 14.10.2022 під час ворожого артилерійського обстрілу позивач, який перебував у засобах індивідуального захисту і без ознак алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, не пов`язаного із вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення, отримав вогнепальне уламкове поранення скроневої ділянки та акубаротравму. Зазначений факт та обставини отримання позивачем поранення під час захисту Батьківщини підтверджуються Довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 14.03.2025 №1776/7/29, виданою командиром Військової частини НОМЕР_1 , а також довідкою військово-лікарської комісії при КП "Волинська обласна клінічна лікарня" від 28.10.2022 №628.

У зв`язку з отриманим пораненням, ушкодженнями здоров`я та подальшим лікуванням позивач у 2022 році перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у такі періоди: з 21.07.2022 по 26.07.2022 - у ДУ "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Київській області"; з 14.10.2022 по 19.10.2022 - у КП "Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова"; з 20.10.2022 по 28.10.2022 - у КП "Волинська обласна клінічна лікарня"; з 09.11.2022 по 18.11.2022 - у КНП "Березанська міська лікарня" (м. Березань, Київська область).

Позивач у позові вказує, що відповідно до абзаців 1 та 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, розмір додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на такому лікуванні.

Попри наявність підтвердних медичних документів та довідки про обставини травми, Військовою частиною НОМЕР_1 за періоди перебування позивача на стаціонарному лікуванні у зв`язку з отриманим бойовим пораненням (з 21.07.2022 по 26.07.2022, з 14.10.2022 по 19.10.2022, з 20.10.2022 по 28.10.2022, з 09.11.2022 по 18.11.2022) не було видано наказів про нарахування та виплату збільшеної додаткової винагороди з розрахунку 100 000 гривень на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні.

Згідно з наданою Карткою особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 за 2022 рік відповідач здійснював виплату додаткової винагороди без урахування пільгового розрахунку за дні перебування в стаціонарах: за липень 2022 року виплачено 41 290,00 грн; за жовтень 2022 року - 95 483,87 грн; за листопад 2022 року - 30 000,00 грн.

Неповнота нарахування та виплати грошового забезпечення, протиправна бездіяльність командування відповідача щодо невидання наказів про виплату збільшеної додаткової винагороди за час стаціонарного лікування стали підставою для звернення позивача за професійною правничою допомогою до адвоката Урсаленка Богдана Олександровича. З метою відновлення порушених прав та законних інтересів військовослужбовця, адвокат Урсаленко Б.О. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії щодо проведення перерахунку і виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн на місяць за періоди перебування на стаціонарному лікуванні.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

За змістом статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також засади проходження в Україні військової служби. передбачені Законом України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-ХІІ).

Згідно з частиною 2 статті 1 Закону №2232-ХІІ військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Частиною 3 статті 1 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За змістом частини 5 статті 1 Закону №2232-ХІІ від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі, визначено Законом України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до часини 1 статті 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 9 Закону №2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022 на території України введено воєнний стан з 24.02.2022.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 ухвалена Постанова №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168).

Пунктом 1 Постанови №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;

захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);

загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).

У спірні періоди порядок виплати додаткової винагороди регламентувався окремим дорученням Міністра оборони України №912/з/29 від 23.06.2022 (далі - Окреме доручення).

Відповідно до пунктів 6, 10 Окремого доручення, накази про виплату військовослужбовцям додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця; підготовка проектів наказів для здійснення виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, покладається на підрозділи, що відповідають за облік особового складу.

При цьому, у пункті 7 Окремого доручення вказано, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшено до 100 000 гривень також включати військовослужбовців, які, зокрема, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаними із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Аналогічні норми містить і Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260).

Так, пунктом 11 розділу XXXIV Порядку №260 визначено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які, зокрема, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, - за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Відповідно до пункту 12 розділу XXXIV Порядку №260, підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за №1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

У довідці обов`язково зазначати: військове звання, прізвище, ім`я, по батькові, рік народження військовослужбовця, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов`язане із захистом Батьківщини; інформацію про поранення (контузію, травму, каліцтво) (дату отримання, вид, характер і локацію поранення (контузії, травми, каліцтва)), яка вноситься на підставі медичного висновку спеціаліста; обставини, за яких було отримано поранення (контузію, травму, каліцтво) під час захисту Батьківщини, із зазначенням бойових (спеціальних) завдань, які виконував військовослужбовець під час отримання ним травми (поранення, контузії, каліцтва); підстави видачі довідки (наказ командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем, виданий на підставі журнала обліку бойових дій, бойового донесення тощо).

Зі змісту наведених нормативно-правових актів випливає, що обов`язковими та достатніми умовами для нарахування й виплати військовослужбовцю додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, за час перебування на стаціонарному лікуванні є: 1) факт перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров`я; 2) наявність підтвердження того, що поранення (контузія, травма, каліцтво) отримане ним під час захисту Батьківщини, що засвідчується виданою командиром військової частини Довідкою про обставини травми. При цьому чинне законодавство не пов`язує право на отримання такої винагороди за час перебування безпосередньо на стаціонарному лікуванні зі ступенем тяжкості отриманого поранення.

Процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями визначає Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (далі - Положення №402).

Це Положення поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, членів їх сімей, призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також військовослужбовців Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та членів їх сімей, громадян, які добровільно вступають на військову службу (навчання) за контрактом у Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України, та осіб, звільнених з військової служби в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, для яких військово-лікарська експертиза проводиться військово-лікарськими комісіями, утвореними в закладах охорони здоров`я Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України та при закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності (абзац 2 пункту 1.1 глави 1 розділу I Положення №402).

Відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби, служби у військовому резерві військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це:

медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;

визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;

встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Згідно з пунктом 2.1 глави 2 розділу I Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Відповідно до підпункту "а" пункту 21.5 глави 21 Розділу II Положення №402 Постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються, зокрема, в такому формулюванні "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об`єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України або в період перебування в місцях несвободи, у разі встановлення факту позбавлення особистої свободи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями у зв`язку із захистом державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України внаслідок збройної агресії проти України.

Відповідно до пункту 21.7 глави 21 Розділу II Положення №402 постанова ВЛК про причинний зв`язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року №36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за №169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва). На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється у 2 примірниках, перший подається у госпітальну (гарнізонну) ВЛК, а другий зберігається постійно в особовій справі військовослужбовця. У виняткових випадках допускається розгляд ВЛК копії вказаної довідки, засвідченої відповідною посадовою особою та скріпленої гербовою печаткою військової частини (закладу охорони здоров`я Збройних Сил України).

Виходячи зі змісту наведених норм, суд указує, що додаткова винагорода до 100 000 грн на місяць виплачується військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їхнього здійснення.

Також у період дії воєнного стану додаткова винагорода до 100 000 грн на місяць виплачується за час перебування вказаних військовослужбовців на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11.04.2024 у справі №340/5387/22.

Аналіз зазначених норм Положення №402 у сукупності з приписами Постанови №168 та Порядку №260 свідчить про те, що саме довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), видана командиром військової частини на підставі первинних документів бойового обліку, є належним, допустимим та достатнім документом, який належним чином підтверджує факт та обставини отримання військовослужбовцем поранення під час захисту Батьківщини як для закладів охорони здоров`я, так і для командування військової частини при вирішенні питання про нарахування додаткової винагороди за час стаціонарного лікування.

Всебічно, повно та об`єктивно дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та повному дослідженні, суд дійшов наступних висновків щодо суті спірних правовідносин.

Як свідчать встановлені судом обставини справи, під час виконання бойового завдання із захисту України та безпосередньої участі у бойових діях поблизу населеного пункту Майорськ Донецької області позивач 14.10.2022 в результаті артилерійського обстрілу з боку противника отримав бойове поранення: вогнепальне уламкове поранення скроневої ділянки справа та акубаротравму.

Згідно з Довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 23.10.2022 №5196, виданою командиром Військової частини НОМЕР_1 , Довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 14.03.2023 №1776/7/29, виданою командиром Військової частини НОМЕР_1 , а також довідкою ВЛК від 28.10.2022 №628, поранення (травма) позивача кваліфікована як така, що пов`язана із захистом Батьківщини, отримана під час виконання обов`язків військової служби та здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

З матеріалів справи слідує, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у такі періоди: з 21.07.2022 по 26.07.2022 - у ДУ "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Київській області"; з 14.10.2022 по 19.10.2022 - у КП "Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова"; з 20.10.2022 по 28.10.2022 - у КП "Волинська обласна клінічна лікарня"; з 09.11.2022 по 18.11.2022 - у КНП "Березанська міська лікарня".

Зазначений факт та періоди стаціонарного лікування підтверджуються належними медичними документами і відповідачем не заперечуються.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини справи, поранення позивача є бойовим, а його перебування на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров`я у спірні періоди є документально підтвердженим, та пов`язаним із захистом Батьківщини.

За змістом абзацу 4 пункту 1 Постанови №168 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та розділу XXXIV Порядку №260 військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у тому числі закордонних, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу до іншого, мають право на отримання додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на такому лікуванні.

Зазначена правова позиція є усталеною та узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 11.04.2024 у справі №340/5387/22.

Водночас судом встановлено та підтверджується карткою особового рахунку позивача за 2022 рік, що відповідач за період перебування позивача на стаціонарному лікуванні у липні та листопаді 2022 року виплату додаткової винагороди у розрахунку зі збільшеного розміру (100 000 грн) не здійснив, обмежившись виплатою базового розміру (30 000 грн за місяць пропорційно) або її ненарахуванням у належному обсязі.

Щодо заперечень відповідача стосовно відсутності підстав для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн за час стаціонарного лікування та посилання на окреме доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29 і нормативні розмежування підстав виплат, суд зауважує наступне.

Суд критично оцінює доводи відповідача, оскільки вони ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Аналіз пункту 1 Постанови №168 та пунктів 11, 12 розділу XXXIV Порядку №260 свідчить про те, що законодавцем чітко розмежовано дві самостійні та незалежні одна від одної підстави для виплати додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень: 1) перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (включаючи час переміщення) у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини; 2) перебування військовослужбовця у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Вимога щодо наявності висновку (постанови) ВЛК із кваліфікацією поранення як "тяжке" стосується виключно випадків перебування військовослужбовця у відпустці для лікування після поранення. Натомість для отримання додаткової винагороди за час перебування безпосередньо на стаціонарному лікуванні закон вимагає наявності двох імперативних умов: факту перебування на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров`я та наявності довідки про обставини травми, яка підтверджує зв`язок поранення (травми) із захистом Батьківщини.

Жодні приписи законодавства не пов`язують право військовослужбовця на отримання додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн за час стаціонарного лікування зі ступенем тяжкості отриманого поранення чи наявністю постанови ВЛК про ступінь тяжкості травми.

Суд зазначає, що належною підставою, яка підтверджує обставини отримання поранення під час захисту Батьківщини, в розумінні Положення №402 та Порядку №260, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), видана командиром військової частини.

Оскільки такі довідки про обставини травми від 23.10.2022 №5196 та від 14.03.2023 №1776/7/29 були надані відповідачем та наявні в матеріалах справи, у відповідача відсутні будь-які правові підстави для позбавлення позивача права на отримання належної йому додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн на місяць пропорційно часу лікування.

Довільне тлумачення відповідачем норм права, а також посилання на відсутність додаткових умов, не передбачених Постановою №168, є необґрунтованим і суперечить принципу правової визначеності, закріпленому у статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, передбаченого частиною 2 статті 122 КАС України, суд вважає їх безпідставними та відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас у вищезазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.

Відповідно до частини першої статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство належить застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-IX внесені зміни до норм КЗпП України.

Зокрема, частини перша та друга статті 233 КЗпП України викладені в новій редакції, згідно з якою працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Рішенням Конституційного Суду України від 11.12.2025 у справі №1-7/2024(337/24) визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат. Визначено, що частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Натомість частина друга статті 233 КЗпП України, яка встановлює тримісячний строк звернення до суду звільненого працівника з вимогами про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, неконституційною не визнавалася.

Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Разом з цим відповідно до пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Карантин в Україні, пов`язаний з COVID-19, діяв з 12 березня 2020 року (постанова Уряду від 11 березня 2020 року №211) та закінчився 30 червня 2023 року (постанова Уряду від 27 червня 2023 року №651).

Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.

Водночас, суд зазначає, що постановою Верховного Суду від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду сформувала висновок, що, з урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 Кодексу законів про працю України, почався 01.07.2023.

Отже, тримісячний строк для звернення до суду з вимогою про зобов`язання виплатити додаткову винагороду за періоди з 21.07.2022 по 26.07.2022, з 14.10.2022 по 19.10.2022, з 20.10.2022 по 28.10.2022, з 09.11.2022 по 18.11.2022 - застосовується з 01.07.2023.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Так, за змістом частини першої статті 233 КЗпП України (в редакції Закону №2352-IX та чинної до моменту прийняття Конституційним Судом України рішення від 11.12.2025 у справі №1-7/2024(337/24)) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Наведене свідчить, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову варто обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.

День, коли особа дізналася про порушення свого права - це установлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).

Якщо цей день установити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав.

Суд наголошує, що грошове забезпечення є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено виплату грошового забезпечення, з яких складових воно складається, як нараховане та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий його розрахунок чи розрахунок його складових. Відтак, з дня отримання виплати особою, якій вона здійснюється вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових грошового забезпечення звернулася до військової частини із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від військової частини відповіді на подану нею заяву.

Як вбачається з позовної заяви, спірні правовідносини у цій справі виникли з приводу обчислення та виплати позивачу додаткової винагороди за період за періоди з 21.07.2022 по 26.07.2022, з 14.10.2022 по 19.10.2022, з 20.10.2022 по 28.10.2022, з 09.11.2022 по 18.11.2022.

До суду з даним позовом позивач звернувся 01.05.2023 через підсистему Електронний Суд, тобто тримісячний строк, передбачений ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України звернення до суду, який почав спливати з 01.07.2023 після закінчення карантину, позивачем не пропущено.

Таким чином, суд доходить висновку, що ненарахування та невиплата позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, у розрахунку 100 000 грн на місяць за періоди перебування на стаціонарному лікуванні з 21.07.2022 по 26.07.2022, з 14.10.2022 по 19.10.2022, з 20.10.2022 по 28.10.2022 та з 09.11.2022 по 18.11.2022 є формою протиправної бездіяльності відповідача, що призвела до порушення права позивача на належне матеріальне забезпечення.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За наведених обставин, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 та зобов`язання її здійснити перерахунок і виплату позивачу додаткової винагороди за вказані періоди стаціонарного лікування з урахуванням раніше виплачених сум є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору, докази понесення ним інших судових витрат у справі відсутні, у зв`язку з чим розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243 - 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неповного нарахування та не виплати повної додаткової винагороди у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" військовослужбовцю ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 видати наказ, яким перерахувати та виплатити ОСОБА_1 з 21.07.2022 по 26.07.2022, з 14.10.2022 по 19.10.2022, з 20.10.2022 по 28.10.2022, з 09.11.2022 по 18.11.2022 додаткову винагороду у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини згідно постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" в розмірі 100 000 гривень (сто тисяч гривень) пропорційно в розрахунку на місяць.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.