Рішення від 24 серпня 2026 р. у справі №640/8055/22 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2026 року Київ № 640/8055/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу ОСОБА_1 до Окремого контрольно-пропускного пункту " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулася ОСОБА_1 з позовом до Окремого контрольно-пропускного пункту " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Окремого контрольно-пропускного пункту " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Державної прикордонної служби України від 22 лютого 2022 року № 94-ос в частині звільнення штаб-сержанта ОСОБА_1 (НОМЕР_2), інспектора прикордонної служби вищої категорії групи паспортного контролю третього відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип А);

- скасувати підпункт 11 пункту 1 наказу начальника Окремого контрольно-пропускного пункту " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Державної прикордонної служби від 23 лютого 2022 № 101-ОС в частині виключення штаб-сержанта ОСОБА_1 (НОМЕР_2), інспектора прикордонної служби вищої категорії групи паспортного контролю третього відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип А) із списків особового складу та всіх видів забезпечення;

- поновити ОСОБА_1 , на військовій службі Державної прикордонної служби на посаді інспектора прикордонної служби вищої категорії групи паспортного контролю третього відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип А);

- прийняти рішення про виплату позивачу матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, недоотриманого внаслідок незаконного звільнення.

У обґрунтування позову зазначено, що з 2010 року вона перебувала на військовій службі у Військової частині НОМЕР_1 на посаді інспектора прикордонної служби вищої категорії групи паспортного контролю третього відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип А). З 16.11.2021 року перебувала на обліку в акушерсько-гінекологічному відділенні філії № 3 КПП "Консультативно-діагностичний центр" Голосіївського району м. Києва у зв`язку з вагітністю (термін вагітності - 9 тижнів при першому відвідуванні), про що командування військової частини було повідомлено. У зв`язку з тим, що 22.02.2022 отримала позитивний результат дослідження in-vitro діагностики SARS-CoV-2, з 22.02.2022 перебувала на амбулаторному лікуванні діагноз: гостре респіраторне захворювання (COVID-19). В квітні 2022 їй на рахунок надійшли кошти, за сумою схожі на виплату грошового забезпечення, що здійснюється при звільненні, у зв`язку із чим в неї виникли підозри, що її звільнили.

З метою з`ясування обставин, через представника було направлено запит до Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" Державної прикордонної служби України щодо надання інформації про те, чи не звільнена та копій відповідних документів.

17.05.2022 отримала відповідь, з якої зрозуміла, що її було звільнено, оскільки їй надіслали копію написаного від її імені рапорту про звільнення за сімейними обставинами від 22.02.2022 з підробленим підписом, копію витягу з наказу начальника ОКПП " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 22.02.2022 № 94-ОС про звільнення з військової служби, копію витягу з наказу начальника ОКПП " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 23.02.2022 № 101 - ОС про виключення із списків особового складу та всіх видів забезпечення, копію довідки про виплату грошового забезпечення здійсненого при звільненні та копію довідки про розмір основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з 01.02.2020 року по 31.01.2022. З приводу підроблення від її імені рапорту про звільнення 27.05.2022 була подана заяву про кримінальне правопорушення.

Вважаючи накази начальника ОКПП " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 22.02.2022 № 94-ОС в частині звільнення з військової служби та від 23.02.2022 № 101 - ОС в частині виключення із списків особового складу та всіх видів забезпечення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, вона звернулась з даним позовом до суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.06.2022 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи, ухвалено відповідачу подати до суду відзив на позовну заяву.

На виконання положень пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року № 2825-ІХ, адміністративна справа № 640/8055/22 надіслана за належністю до Київського окружного адміністративного суду супровідним листом Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2022 № 03-19/3041/22.

28.03.2023 адміністративна справа № 640/8055/22 надійшла до Київського окружного адміністративного суду. Автоматизованою системою документообігу суду визначено Басая О.В. головуючим суддею, який буде розглядати цю адміністративну справу.

Згідно з ухвалою від 3 квітня 2023 року суд прийняв до провадження адміністративну справу № 640/8055/22, визначив, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.06.2026 витребувано додаткові докази від відповідача та Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.08.2026 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову.

Заперечуючи проти позовних вимог у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що ОСОБА_1 було звільнено з військової служби в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України, а саме з дотриманням вимог та порядку визначеним Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" та Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009, а тому відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законом України. Також, окремо зазначено про те, що звільнення позивача, яке відбувалось під час вагітності та амбулаторного лікування останньої, не є порушенням встановленого Положенням порядку звільнення з військової служби. Таким чином, відсутні підстави для скасування наказів ОКПП "Про особовий склад" від 22.02.2022 № 94-ОС та від 23.02.22 № 101-ОС в частині звільнення позивача та припинення (розірвання) контракту та виключення із списків особового складу та всіх видів забезпечення позивача.

Представником позивача подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що у відзиві відповідач не спростував твердження та аргументи стосовно суті позовних вимог та просив суд позов задовольнити.

Представником відповідача надано суду письмові пояснення, в яких зазначено про пропуск позивачем строку звернення до суду та вказано про правомірність дій і рішень відповідача, які є предметом оскарження та про необґрунтованість позовних вимог.

Представником позивача надано суду відповідь на пояснення відповідача де зазначено, що відповідачу було відомо про вагітність позивача, їй змінили робочий графік та дозволили носити цивільний одяг, про хворобу повідомляла свого безпосереднього командира, а факт того, що вона не писала рапорт про звільнення підтверджується наданими нею документами.

Розглянувши позовну заяву, відзив відповідача на позовну заяву, відповідь на відзив, письмові пояснення сторін, дослідивши докази наявні в матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, суд встановив наступне

ОСОБА_1 , з 2010 року перебувала на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді інспектора прикордонної служби вищої категорії групи паспортного контролю третього відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип А).

Наказом начальника Окремого контрольно-пропускного пункту " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 22 лютого 2022 року № 94-ос штаб-сержанта ОСОБА_1 звільнено з військової служби відповідно до її рапорту з проханням про звільнення її з військової служби за підпунктом "ґ" пункту другого частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме військовослужбовці-жінки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років.

Наказом начальника Окремого контрольно-пропускного пункту " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 23 лютого 2022 № 101-ОС штаб-сержанта ОСОБА_1 виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" Державної прикордонної служби України.

В матеріалах справи є довідка від 22.02.2022 № 61/01 Комунального некомерційного підприємства Центру первинної медико - санітарної допомоги № 1 Голосіївського районного міста Києва про перебування позивача на амбулаторному лікуванні (з 22.02.2022 по 25.02.2022).

З 16.11.2021 ОСОБА_1 перебувала на обліку в акушерсько-гінекологічному відділенні філії № 3 КПП "Консультативно-діагностичний центр" Голосіївського району м. Києва у зв`язку з вагітністю (термін вагітності - 9 тижнів при першому відвідуванні), на підтвердження чого надано копію Обмінної карти пологового будинку, пологового відділення лікарні - філії № 3 КПП "Консультативно-діагностичний центр" Голосіївського району м. Києва.

Позивач стверджує, що рапорт від 22.02.2022 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами вона не писала, на підтвердження чого надає суду: заяву про вчинення кримінального правопорушення від 27.05.2022 до Бориспільського районного управління поліції ГУНП в Київській області; скаргу на бездіяльність старшого слідчого другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань до Печерського районного суду м. Києва від 20.07.2022; Ухвалу суду у справі № 757/18247/22-к від 12.08.2022 про задоволення скарги; зверненням від 28.02.2023 до ТУ ДБР щодо надання інформації про виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва № 757/18247/22-к від 12.08.2022; зверненням від 13.04.2023 до Печерського районного суду про направлення ухвали у справі № 757/18247/22 від 12.08.2022 на виконання до ТУ ДБР, розташованого в м. Києві.

Згідно відповіді Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві № 28308-26/к/11-03-13579/26 від 23.06.2026, на ухвалу Київського окружного адміністративного суду про витребування доказів від 09.06.2026, відомості за заявою ОСОБА_1 від 27.05.2022 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 358 КК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань не вносились, у зв`язку з чим досудове розслідування не розпочиналось та не проводилось.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Правове регулювання правовідносин, що склалися між сторонами, здійснюється Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-ХІІ від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232-ХІІ), Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженим указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009, Статутами Збройних Сил України тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 4 статті 2 вищезазначеного Закону № 2232-ХІІ визначено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 28 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 548-ХІV від 24.03.1999, дія якого поширюється на військовослужбовців Державної прикордонної служби України, та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, що єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

Відповідно до підпункту 1 пункту 270 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009 (далі - Положення) начальники органів охорони державного кордону, загонів Морської охорони, навчальних центрів, науково-дослідних установ, а також органів забезпечення, які мають право видання наказів по особовому складу, - усіх військовослужбовців, у військових званнях до майора (капітана 3 рангу) включно, які проходять військову службу в цих органах Держприкордонслужби.

Відповідно до пункту 288 Положення у разі прийняття рішення про звільнення військовослужбовець подає по команді рапорт та в разі необхідності документи, які підтверджують підстави звільнення.

Пунктом 88 Положення 1119/2009 передбачено, що військовослужбовці призначаються на посади, звільняються з посад та зараховуються у розпорядження прямими начальниками, яким надано право видавати накази по особовому складу відповідно до номенклатури посад, що затверджується Адміністрацією Держприкордонслужби.

Відповідно до п. 279 Положення № 1115/2009 військовослужбовець може бути звільнений за сімейними обставинами або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України. Звільнення військовослужбовців з цих підстав здійснюється згідно з письмовими документами, які підтверджують наявність у них відповідних сімейних обставин або інших поважних причин.

Відповідно до п. 288 Положення № 1115/2009 у разі прийняття рішення про звільнення військовослужбовець подає по команді рапорт та в разі необхідності документи, які підтверджують підстави звільнення. Форма та порядок подання про звільнення військовослужбовців з військової служби та перелік документів, які додаються до нього у випадках, передбачених абзацами першим і другим цього пункту, визначаються наказом Міністерства внутрішніх справ України.

Відповідно до вимог пункту 292 Положення1119/2009 наказ про звільнення військовослужбовця з військової служби видається відповідною посадовою особою. Перебування військовослужбовця у відпустці чи його тимчасова непрацездатність не є підставою для затримки видання такого наказу. Після видання наказу начальника органу Держприкордонслужби, в якому військовослужбовець проходить військову службу, про його звільнення військовослужбовець здає в установлені строки посаду, з ним проводиться розрахунок, військовослужбовець виключається із списків особового складу органу Держприкордонслужби і направляється на військовий облік до районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) ІНФОРМАЦІЯ_3 за обраним місцем проживання.

Відповідно до вимог пункту 293 Положення 1119/2009 особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням.

Статтею 26 Закону № 2232-XII обумовлено порядок та підстави звільнення з військової служби.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:

а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров`я придатні до військової служби;

б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі та у військовому резерві або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби з виключенням з військового обліку.

Відповідно до підпункту "ґ" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України

Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України 10.04.2009 № 170 (далі - Інструкція № 170; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 12.9 розділу XIІ Інструкції № 170 документи на звільнення військовослужбовців з військової служби надсилаються безпосередньо до кадрового органу, підпорядкованого посадовій особі, яка має право на звільнення такого військовослужбовця з військової служби, зокрема, за підставами, передбаченими пунктами "б", "в" і "д" частини третьої, підпунктом "г" пункту 1 частини четвертої, підпунктами "а", "б", "в", "ґ" пунктів 1, 2 частини п`ятої, підпунктами "а", "б", "в", "ґ" пункту 1, підпунктами "а", "б", "г" пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", якщо звільнення відбувається за бажанням військовослужбовця.

Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що статтею 26 Закону № 2232-XII визначено виключний перелік випадків, за яких військовослужбовці можуть бути звільнені. При звільненні військовослужбовець подає рапорт, в якому зазначається підстава звільнення, та документи, які підтверджують її наявність.

Як встановлено судом ОСОБА_1 проходила військову службу та до звільнення була військовослужбовцем ОКПП.

22.02.2022 ОСОБА_1 з рапортом звернулась до начальника Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" про звільнення її з військової служби за підпунктом "ґ" пункту другого частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме військовослужбовці-жінки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років.

Щодо твердження позивача, що вона не писала рапорт про звільнення від 22.02.2022 суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд зазначає, що додані до позову заява про вчинення кримінального правопорушення від 27.05.2022 до Бориспільського районного управління поліції ГУНП в Київській області; скарга на бездіяльність старшого слідчого другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань до Печерського районного суду м. Києва від 20.07.2022; Ухвала суду у справі № 757/18247/22-к від 12.08.2022 про задоволення скарги; звернення від 28.02.2023 до ТУ ДБР щодо надання інформації про виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва № 757/18247/22-к від 12.08.2022; звернення від 13.04.2023 до Печерського районного суду про направлення ухвали у справі № 757/18247/22 від 12.08.2022 на виконання до ТУ ДБР, розташованого в м. Києві не може вважатись допустимим доказом підроблення відповідного рапорту в розумінні ч. 2 ст. 74 КАС України, адже такий факт має бути підтверджений вироком, що набрав законної сили у кримінальному провадженні за фактом службового підроблення або відповідним висновком почеркознавчої експертизи.

Доказів порушення кримінального провадження в порядку, визначеному статтею 214 Кримінального процесуального кодексу України, за заявою позивача про вчинення кримінального правопорушення від 27.05.2022, у вигляді відповідного витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань чи інших доказів, що б підтверджували факт прийняття відповідних процесуальних рішень в межах такого кримінального провадження позивачем суду не надано.

Судом враховано, що згідно відповіді Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві № 28308-26/к/11-03-13579/26 від 23.06.2026, на ухвалу Київського окружного адміністративного суду про витребування доказів від 09.06.2026, відомості за заявою ОСОБА_1 від 27.05.2022 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 358 КК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань не вносились, у зв`язку з чим досудове розслідування не розпочиналось та не проводилось.

Щодо перебування позивачки з 16.11.2021 року на обліку в акушерсько-гінекологічному відділенні, суд зазначає, що відповідно до пункту 15 наданої позивачкою разом із позовною заявою копії Обмінної картки пологового будинку, пологового відділення лікарні (з відбитком штампу Філії № 3 акушерсько-гінекологічне відділення), ОСОБА_1 видано листок непрацездатності або довідку в зв`язку з вагітністю № 48 (м. Фастів) з 04.04.2022р. по 07.08.2022. Таким чином, відповідний період непрацездатності розпочався значно пізніше дати припинення військової служби (22.02.2022). Доказів повідомлення позивачкою про факт вагітності ОКПП "Київ", позивачем суду не надано.

Крім цього, судом враховано, що звільнення позивачки в період вагітності не може вважатись незаконним так як позивачку було звільнено з її ініціативи та за її власним бажанням, відображеним у її рапорті про звільнення від 22.02.2022.

Щодо отримання позивачкою позитивного результату дослідження на COVID-19 та перебування у зв`язку з цим на амбулаторному лікуванні судом враховано, що доказів повідомлення відповідача про перебування на амбулаторному лікуванні позивачем суду не надано та доказів звернення до медичної служби ОКПП " ІНФОРМАЦІЯ_1 " з приводу хвороби позивачем суду не надано.

Пункт 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-ХІУ встановлює обов`язок військовослужбовця свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок.

Відповідно до пункту 16 цього ж Статуту, кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Відповідно до пунктів 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV, військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі та зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.

Відповідно до пункту 12 Статуту внутрішньої Служби Збройних Сил України, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.

Відповідно до статті 254 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці зобов`язані негайно повідомити про захворювання безпосередньому начальникові, який зобов`язаний направити хворого до медичного пункту частини.

Також, судом враховано, що по завершенню амбулаторного лікування ОСОБА_1 , а саме 26.02.2022 не прибувала до Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ", отже не прибувала до місця проходження військової служби для виконання обов`язків військової служби та своїх посадових обов`язків, а саме до відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " Окремого контрольно-пропускного пункту " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Державної прикордонної служби України.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 було звільнено з військової служби в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України, а саме з дотриманням вимог та порядку визначеним Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" та Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009, а тому відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законом України.

Таким чином, відсутні підстави для скасування наказів ОКПП "Про особовий склад" від 22.02.2022 № 94-ОС та від 23.02.2022 № 101-ОС в частині звільнення позивача та припинення (розірвання) контракту та виключення із списків особового складу та всіх видів забезпечення позивача.

Також, не підлягають задоволенню позовні вимоги про поновлення ОСОБА_1 на військовій службі Державної прикордонної служби на посаді інспектора прикордонної служби вищої категорії групи паспортного контролю третього відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип А) та прийняття рішення про виплату позивачу матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, недоотриманого внаслідок незаконного звільнення, оскільки вони є похідними від вимоги про визнання протиправними та скасування наказів від 22.02.2022 № 94-ОС та від 23.02.2022 № 101-ОС.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Басай О.В.