Рішення від 24 серпня 2026 р. у справі №320/26585/24 — Київський окружний адміністративний суд

Суд: Київський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: звільнення з публічної служби, з них

Дата: 24 серпня 2026 р.

Справа: №320/26585/24

Суддя: Басай О.В.

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2026 року Київ № 320/26585/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним і скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 , в якому з урахуванням уточненої позовної заяви просить:

- визнати протиправним і скасувати наказ командира від 01.12.2023 № 707-агд про притягнення до дисциплінарної відповідальності солдата ОСОБА_1 у вигляді накладення догани;

- визнати протиправними дії командира військової частини НОМЕР_1 щодо винесення рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 всі види грошового забезпечення, а саме: премії за жовтень, листопад і грудень 2023 року та додаткову винагороду згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за жовтень, листопад і грудень 2023 року.

Позовні вимоги обґрунтував посиланням на те, що ОСОБА_1 стрілець - санітар ІНФОРМАЦІЯ_7 військової частини НОМЕР_1 солдат з 07.09.2023 року проходив стаціонарне лікування та був направлений з військової частини НОМЕР_1 на оперативне лікування, діагноз - хронічний комбінований геморой 3 і 4 ст. в стадії загострення, 14.09.2023 року його прооперували в м. Києві в КНТ "Консультативно діагностичного центру" де лікувався до 20.10.2023 року. 01.12.2023 наказом № 707-агд Міністерством оборони України командира військової частини НОМЕР_1 було притягнено до дисциплінарної відповідальності солдата ОСОБА_1 у вигляді догани. Відповідно до даного наказу прописано, що він з 06.10.2023 року по 09.10 2023 року не прибув у військову частину НОМЕР_1 . Відповідно до виписки № 223 06.10.2023 року (п`ятниця) він був виписаний з стаціонарного лікування, 07.10.2023 року повідомив лікаря, що в нього погіршилося стан здоров`я, також повідомив своє керівництво, у зв`язку з тим що це була субота та неділя, прийняти в лікарню його змогли тільки 09.10.2023 (понеділок) після ускладнення даного захворювання і він знову ліг на стаціонарне лікування. Зазначає, що неодноразово звертався до керівництва щодо надання доказів які є документальним підтвердженням на обґрунтування правових підстав для прийняття наказу командира військової частини від 01.12.2023 року наказом № 707-агд, однак доказів не надано.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 (суддя Балаклицький А.І.) позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, зазначено недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.07.2024 (суддя Балаклицький А.І.) відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На підставі розпорядження Київського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 № 492-р/ка, у зв`язку зі смертю та припиненням трудових відносин судді ОСОБА_2 , проведено повторний автоматизований розподіл справи № 320/26585/24. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею, який буде розглядати адміністративну справу № 320/26585/24 визначено Басая О.В.

Ухвалою суду від 11.11.2024 адміністративну справу № 320/26585/24 прийнято до провадження та залишено без руху, зазначено недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви. Позивач усунув зазначені в ухвалі суду недоліки.

Ухвалою суду від 16.12.2024 продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачем - Міністерством оборони України було подано відзив на позов, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову та зазначає, що позивач є військовослужбовцем і проходить військову службу на посаді стрільця санітара ІНФОРМАЦІЯ_7 військової частини НОМЕР_1 (окремий стрілецький батальйон) Територіальної оборони України Збройних Сил України, яка підпорядковується ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке входить до складу Збройних Сил України та знаходиться в підпорядкуванні Генерального штабу Збройних Сил України та Головнокомандувача Збройних Сил України про, що зазначено в Законі України "Про національну безпеку України" та Законі України "Про Збройні Сили України" До Міністерства оборони України військова частина НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ніяким чином не відноситься і в підпорядкуванні не знаходиться так як не входить до складу апарату Міністерства оборони України та безпосередньо підпорядкованих структур Міністерству оборони України.

Відповідачем - військовою частиною НОМЕР_1 надано суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначено, що за результатами службового розслідування, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.12.2023 солдата ОСОБА_1 , за порушення вимог статей 11, 16, 17, 127, 128, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4, 48 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України було правомірно притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, зобов`язано помічника командира батальйону з фінансово-економічної роботи начальника фінансово-економічної служби та старшого помічника начальника штабу з кадрів і стройової частини врахувати правопорушення, вчинене солдатом ОСОБА_1 під час нарахування грошового забезпечення та додаткової винагороди.

Крім того, у зв`язку з неприбуттям без поважних причин на службу з лікувального закладу солдату ОСОБА_1 , у місяці неприбуття - жовтні не нараховувалась та не виплачувалась премія та додаткова винагорода, що відображено у Довідці про доходи солдата ОСОБА_1 від 30.12.2024 № 1650/432. У зв`язку з притягненням ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.12.2023 № 707-агд, ОСОБА_1 за місяць грудень 2023 року нарахована та виплачена премія у розмірі 90 відсотків встановленого розміру щомісячної премії. Солдату ОСОБА_1 також не нараховувалась та не виплачувалась додаткова винагорода у місяці листопаді та грудні 2023 року з тих підстав, що він у вказані місяці не брав безпосередньої участі у бойових діях, не здійснював заходи, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, а також не здійснював бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Крім того, військовою частиною НОМЕР_1 були надані пояснення щодо позову, в яких відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Представником позивача надано суду пояснення щодо відзиву на позов, в яких заперечує щодо відзиву та зазначає, що відповідно до виписки із медичної картки хворого № 453 саме з 09.10.2023 року по 20.10.2023 рік позивач перебував на стаціонарі в лікарні. Позивач не одноразово звертався до керівництва щодо надання доказів які є документальним підтвердженням на обґрунтування правових підстав для прийняття наказу командира військової частини від 01.12.2023 року наказом № 707-агд.

Також зазначено, що до відзиву було надано витяг з наказу, який не відноситься до даної справи, так як розглядається справа 2023 року.

Розглянувши позовну заяву, відзиви на позов, письмові пояснення, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд встановив таке.

14.03.2023 солдат ОСОБА_1 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 був призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу за мобілізацією на особливий період.

14.03.2023 солдат ОСОБА_1 прибув до військової частини НОМЕР_1 , для подальшого проходження військової служби за мобілізацією на особливий період, був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , поставлений на всі види забезпечення та призначений на посаду стрільця-санітара 1 го відділення 3-го взводу 2-ї роти військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.03.2023 № 4.

31.08.2023 солдат ОСОБА_1 звернувся з рапортом до командира військової частини НОМЕР_1 , за погодженням командира другої роти, у якому просив дозволити йому пройти лікування у АДРЕСА_1 , в лікувальному закладі по АДРЕСА_2 , на підставі консультативного висновку спеціаліста.

За направленням командира військової частини НОМЕР_1 від 02.09.2023 № 2189 солдата ОСОБА_1 направлено на госпіталізацію до Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь".

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 249 (по стройовій частині) від 06.09.2023 солдат ОСОБА_1 вибув у Національний військово-медичний клінічний центр "Головний військовий клінічний госпіталь" у зв`язку з хворобою, в подальшому був направлений на лікування у Комунальне некомерційне підприємство "Консультативно-діагностичний центр" Деснянського району м. Києва.

Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 223 від 06.10.2023 виданої Комунальним некомерційним підприємством "Консультативно-діагностичний центр" Деснянського району м. Києва ОСОБА_1 в період з 07.09.2023 по 06.10.2023 перебував на лікуванні у зазначеному лікувальному закладі з діагнозом хронічний комбінований геморой ІІІ ст., ускладнений тромбозом внутрішнього вузла ІХС, гіпертонічна хвороба ІІ ст., атеросклероз аорти та вінцевих судин, НК І ст.

Виписаний з рекомендаціями, зокрема: обмежити фізичні навантаження на 3 місяці, амбулаторне лікування під спостереженням хірурга, огляд проктолога через 7 - 14 днів, направлення на ВЛК.

Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 453 виданої Комунальним некомерційним підприємством "Консультативно-діагностичний центр" Деснянського району м. Києва ОСОБА_1 в період з 07.09.2023 по 06.10.2023 перебував на лікуванні у зазначеному лікувальному закладі з діагнозом хронічний комбінований геморой ІІІ ст., ускладнений тромбозом внутрішнього вузла ІХС, гіпертонічна хвороба ІІ ст., атеросклероз аорти та вінцевих судин, НК І ст.

Після виписки з Комунального некомерційного підприємства "Консультативно діагностичний центр" Деснянського району м. Києва 06.10.2023 солдат ОСОБА_1 у розташування військової частини НОМЕР_1 на службу не прибув, під наглядом медичної служби військової частини НОМЕР_1 не перебував.

Рапортом від 10.10.2023 № 1645 начальник медичної служби - начальник медичного пункту військової частини НОМЕР_1 капітан медичної служби ОСОБА_3 доповів командиру військової частини НОМЕР_1 про неповернення на службу - 07.10.2023, після закінчення стаціонарного лікування - 06.10.2023, у КНП "Консультативно-діагностичний центр" Деснянського району м. Києва, солдата ОСОБА_1 .

10.10.2023 наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 283 солдата ОСОБА_1 визнано таким, що самовільно залишив територію військової частини в період воєнного стану, а саме не повернувся на службу з лікувального закладу.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 10.10.2023 (з адміністративно господарської діяльності) № 636-агд призначено службове розслідування по факту неповернення на службу солдата ОСОБА_1 .

По даному факту командиром військової частини НОМЕР_1 подана доповідь Командувачу військ ОК " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", начальнику ІНФОРМАЦІЯ_4 , Начальнику ІНФОРМАЦІЯ_5 за фактом неповернення на службу з лікувального закладу до військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 , № 2514 від 11.10.2023.

У військову частину НОМЕР_1 на службу солдат ОСОБА_1 прибув 22.10.2023.

Солдат ОСОБА_1 надав виписку з медичної картки стаціонарного хворого № 453 від 20.10.2023, відповідно до якої з 09.10.2023 по 20.10.2023 проходив лікування у КНП "Консультативно-діагностичний центр Деснянського району міста Києва" з діагнозом: хронічний комбінований геморой ІІІ ст., ускладнений тромбозом внутрішнього вузла, ІХС, гіпертонічна хвороба ІІ ст., атеросклероз аорти, та вінцевих судин, НК І ст. Згідно з коротким анамнезом: солдат ОСОБА_1 проходив лікування у денному стаціонарі після планової операції (14.09.2023, гемороїдектомія за АДРЕСА_3 ). Рекомендовано обмежити фізичні навантаження на 3 місяці.

22.10.2023 наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 295 стрілець-санітар першого відділення третього взводу другої роти військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 визнаний таким, що прибув у військову частину після самовільного залишення частини.

Командиром військової частини НОМЕР_1 подана доповідь від 23.10.2023 № 2608 Командувачу військ ОК " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", начальнику ІНФОРМАЦІЯ_4 , Начальнику ІНФОРМАЦІЯ_5 за фактом самостійного повернення у військову частину на службу солдата ОСОБА_1 . Відповідно до рапорту командира другої роти військової частини НОМЕР_1 від 23.10.2023 вх № 1731 солдат ОСОБА_1 самостійно повернувся у розташування військової частини НОМЕР_1 22.10.2023.

Отже, 07.10.2023 стрілець-санітар першого відділення третього взводу другої роти військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 не повернувся з лікувального закладу на службу до військової частини НОМЕР_1 після виписки та не виконував свої службові обов`язки близько 2-х діб, що не заперечується позивачем.

В подальшому 09.10.2023 солдат ОСОБА_1 був госпіталізований до КНП "Консультативно-діагностичний центр" Деснянського району м. Києва без направлення уповноваженими посадовими особами. Виписаний з медичного закладу 20.10.2023. У військову частину НОМЕР_1 на службу прибув 22.10.2023. Так, солдат ОСОБА_1 був відсутній на службі у військовій частині НОМЕР_1 протягом двох діб з 07 по 09.10.2023, поважних причин неприбуття у військову частину військовослужбовець не надав. В порушення чинного законодавства солдат ОСОБА_1 в без направлення уповноважених посадових осіб, звернувся до медичного закладу КНП "Консультативно-діагностичний центр" Деснянського району м. Києва, де був оформлений на денний стаціонар по 20.10.2023.

Вказані обставини встановлені Актом проведення службового розслідування за фактом неповернення у військову частину з медичного закладу стрільця -санітара ІНФОРМАЦІЯ_8 військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_1 , затверджений командиром військової частини НОМЕР_1 30.11.2023, яким, також встановлено порушення позивачем вимог статей 11, 16, 17, 127, 128, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4, 48 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України.

Судом встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.12.2023 солдата ОСОБА_1 , за порушення вимог статей 11, 16, 17, 127, 128, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4, 48 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани. Зобов`язано помічника командира батальйону з фінансово-економічної роботи начальника фінансово-економічної служби та старшого помічника начальника штабу з кадрів і стройової частини врахувати правопорушення, вчинене солдатом ОСОБА_1 під час нарахування грошового забезпечення та додаткової винагороди.

У зв`язку з неприбуттям без поважних причин на службу з лікувального закладу солдату ОСОБА_1 , у місяці неприбуття - жовтні 2023 року позивачу не нараховувалась та не виплачувалась премія та додаткова винагорода, що, зокрема, відображено у Довідці про доходи солдата ОСОБА_1 від 30.12.2024 № 1650/432.

У зв`язку з притягненням ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.12.2023 № 707-агд, ОСОБА_1 за грудень 2023 року нарахована та виплачена премія у розмірі 90 відсотків встановленого розміру щомісячної премії.

Також, як зазначив відповідач, позивачу не нараховувалась та не виплачувалась додаткова винагорода у місяці листопаді та грудні 2023 року з тих підстав, що він у цей період не брав безпосередньої участі у бойових діях, не здійснював заходи, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, а також не здійснював бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Не погоджуючись з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.12.2023, про притягнення до дисциплінарної відповідальності солдата ОСОБА_1 у вигляді накладення догани, діями командира військової частини НОМЕР_1 та невиплатою премії та додаткової винагороди, позивач звернувся для захисту порушених прав до суду.

Також, судом встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 21.06.2024 (по особовому складу) № 9-рс солдата ОСОБА_1 звільнено із займаної посади та призупинено військову службу з 21.06.2024, облікові документи відносно солдата ОСОБА_1 направлені до ІНФОРМАЦІЯ_6 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 21.06.2024 (по стройовій частині) № 173 солдата ОСОБА_1 виключено із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 21.06.2024

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, ix посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок i військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (надалі - Закон № 2232-ХІІ), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я i віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Час проходження військової служби зараховується громадянам України до ix страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) aбo за призовом (частина 2 статті 2 Закону № 2232-ХІІ).

Згідно вимог статей 1, 2, 3, 4, Дисциплінарного статусу Збройних Сил України військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог військових статутів, а також зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів та накази командирів.

Статтею 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено, що військовослужбовець зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, поважати честь і гідність кожної людини, додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки, зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.

Відповідно до статтею 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, згідно якої кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Статтею 17 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що на військовослужбовців під час перебування на бойовому чергуванні, у внутрішньому і гарнізонному наряді, а також під час виконання інших завдань покладаються спеціальні обов`язки. Ці обов`язки та порядок їх виконання визначаються законами і статутами Збройних Сил України, а також іншими нормативно-правовими актами, що приймаються на основі законів і статутів Збройних Сил України.

Згідно із статтею 127 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, у якій зазначається, солдат (матрос) у мирний і воєнний час відповідає за точне та вчасне виконання покладених на нього обов`язків і поставлених йому завдань, особисту бойову готовність, утримання своєї зброї та дорученої техніки у справному стані, збереження виданого йому майна.

Солдат підпорядковується командирові відділення; абзаци 16, 17, 18 статті 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, у яких зазначається, що солдат зобов`язаний: виконувати розпорядок дня військової частини; точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників); у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття; під час перебування поза розташуванням військової частини поводитися з гідністю і честю, не допускати порушень громадського порядку та негідних вчинків.

Статтею 261 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що про прибуття військовослужбовців, яких направлено до військового закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування, начальник військового закладу охорони здоров`я зобов`язаний у той самий день повідомити командира військової частини, з якої вони прибули, а про військовослужбовців, які прибули з інфекційними захворюваннями, також найближчий санітарно-епідеміологічний заклад охорони здоров`я. Військовослужбовці, які захворіли в період відпустки або відрядження, на стаціонарне лікування направляються начальниками відповідних органів управління Служби правопорядку в гарнізонах або керівниками ІНФОРМАЦІЯ_9.

Пунктом 191 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, відпустку може бути продовжено в разі затримки на шляху до місця проведення відпустки або неможливості виїзду з місця проведення відпустки внаслідок непередбачених перешкод у сполучені або через хворобу військовослужбовця, який прямує у відпустку або повертається з неї, на підставі документів, засвідчених посадовими особами, зазначених в абзаці другого пункту 147 цього Положення, - на фактичний строк затримки, що підтверджується відповідними документами.

Як встановлено судом, 31.08.2023 солдат ОСОБА_1 звернувся з рапортом до командира військової частини НОМЕР_1 , за погодженням командира другої роти, у якому просив дозволити йому пройти лікування у АДРЕСА_1 , в лікувальному закладі по АДРЕСА_2 , на підставі консультативного висновку спеціаліста.

Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 223 від 06.10.2023 виданої Комунальним некомерційним підприємством "Консультативно-діагностичний центр" Деснянського району м. Києва солдат ОСОБА_1 в період з 07.09.2023 по 06.10.2023 перебував на лікуванні у зазначеному лікувальному закладі з діагнозом хронічний комбінований геморой ІІІ ст., ускладнений тромбозом внутрішнього вузла ІХС, гіпертонічна хвороба ІІ ст., атеросклероз аорти та вінцевих судин, НК І ст.

У військову частину НОМЕР_1 на службу солдат ОСОБА_1 прибув 22.10.2023.

За результатами службового розслідування складено Акт проведення службового розслідування за фактом неповернення у військову частину з медичного закладу стрільця -санітара ІНФОРМАЦІЯ_8 військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_1 , затверджений командиром військової частини НОМЕР_1 30.11.2023, яким встановлено порушення позивачем вимог статей 11, 16, 17, 127, 128, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4, 48 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України.

За результатами службового розслідування, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.12.2023 солдата ОСОБА_1 , за порушення вимог статей 11, 16, 17, 127, 128, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4, 48 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України було правомірно притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, зобов`язано помічника командира батальйону з фінансово-економічної роботи начальника фінансово-економічної служби та старшого помічника начальника штабу з кадрів і стройової частини врахувати правопорушення, вчинене солдатом ОСОБА_1 під час нарахування грошового забезпечення та додаткової винагороди.

У військову частину НОМЕР_1 на службу прибув 22.10.2023.

Так, солдат ОСОБА_1 був відсутній на службі у військовій частині НОМЕР_1 протягом двох діб з 07 по 09.10.2023, поважних причин неприбуття у військову частину військовослужбовець не надав.

В порушення чинного законодавства солдат ОСОБА_1 без направлення уповноважених посадових осіб, звернувся до медичного закладу КНП "Консультативно-діагностичний центр" Деснянського району м. Києва, де був оформлений на денний стаціонар по 20.10.2023.

Належних та допустимих доказів, які підтверджували поважність причини неприбуття у військову частину після виписки з КНП "Консультативно-діагностичний центр Деснянського району міста Києва" солдат ОСОБА_1 не надав.

Через два дня після виписки, без будь якого направлення посадових осіб, уповноважених надавати такі направлення, повторно звернувся у КНП "Консультативно-діагностичний центр Деснянського району міста Києва" де був зарахований на лікування в денному стаціонарі, доказів зворотного позивач суду не надав.

Отже, за результатами службового розслідування, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.12.2023 солдата ОСОБА_1 , за порушення вимог статей 11, 16, 17, 127, 128, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4, 48 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України було правомірно притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, зобов`язано помічника командира батальйону з фінансово-економічної роботи начальника фінансово-економічної служби та старшого помічника начальника штабу з кадрів і стройової частини врахувати правопорушення, вчинене солдатом ОСОБА_1 під час нарахування грошового забезпечення та додаткової винагороди.

Щодо тверджень позивача про винесення наказу командиром військової частини НОМЕР_1 від 01.12.2023 № 707-агд та притягнення його до дисциплінарної відповідальності без проведення службового розслідування, то вказані твердження спростовуються наступними документами, а саме: наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 10.10.2023 № 636-агд, рапортом Начальника медичної служби військової частини НОМЕР_1 капітана медичної служби ОСОБА_3 від 10.10.2023 вх № 1645 від 10.10.2023; доповіддю за фактом неповернення у військову частину з лікувального закладу від 11.10.2023 № 2514; рапортом командира другої роти військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_4 від 23.10.2023 вх. № 1731 від 23.10.2023 про самостійне повернення солдата ОСОБА_1 ; доповіддю за фактом самостійного повернення у військову частину солдата ОСОБА_1 від 23.10.2023 № 2608, письмовими поясненнями солдата ОСОБА_1 від 23.10.2023; актом службового розслідування від 30.11.2023.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним і скасувати наказ командира від 01.12.2023 № 707-агд про притягнення до дисциплінарної відповідальності солдата ОСОБА_1 у вигляді накладення догани та визнання протиправними дій командира військової частини НОМЕР_1 щодо винесення рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.

Щодо нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 всіх види грошового забезпечення, а саме: премії за жовтень, листопад і грудень 2023 року та додаткову винагороду згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за жовтень, листопад і грудень 2023 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про соціальний i правовий захист військовослужбовців та членів ix сімей" № 2011-XII від 20.12.1991 (надалі - Закон № 2011) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно із частиною 2 статті 1-2 Закону № 2011, у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260), визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.

Відповідно до пунктів 2, 3 розділу I "Загальні положення" Порядку № 260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Підставами для розрахунку та виплати основних i додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних i додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат aбo довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового i начальницького складу поліцейським та ix сім`ям під час дії воєнного стану" (надалі - Постанова № 168). Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у реакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Пунктом 1-2 Постанови № 168 установлено, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Пунктом 2-1 Постанови № 168 установлено, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають: порядок, умови і розміри виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови; особливості виплати додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) особам, зазначеним у пункті 1-1 цієї постанови, та додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1-2 цієї постанови, у тому числі в частині встановлення переліку бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Збройні Сили, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міністерства оборони, Національну гвардію, Державну прикордонну службу, Управління державної охорони, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації, Державну спеціальну службу транспорту; порядок і умови виплати одноразової грошової допомоги.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 4 розділу ХVI "Преміювання" Порядку № 260, при порушенні військової дисципліни або у разі притягнення військовослужбовця наказом відповідного керівника до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, під час виконання ними службових обов`язків, незадовільному виконанні службових обов`язків, виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється в таких розмірах: у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення "догана", оголошеного письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління) або у разі притягнення військовослужбовця наказом відповідного керівника до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, під час виконання ними службових обов`язків, яка призвела до матеріальних збитків на загальну суму від одного до трьох прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб на день видання наказу про притягнення особи до матеріальної відповідальності, - 90 відсотків встановленого розміру щомісячної премії.

Згідно з абзацами 1, 2 пункту 5 розділу ХVІ Порядку № 260 військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках: за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення.

Пунктом 9 розділу XXXIV "Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану" Порядку № 260, передбачається, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

Абзацами 2 та 4 пункту 15 розділу XXXIV Порядку № 260 визначено, що до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у пункті 2 цього розділу, які, зокрема: самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували),- за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).

Як встановлено судом, належних та допустимих доказів, які підтверджували поважність причини неприбуття у військову частину після виписки з КНП "Консультативно-діагностичний центр Деснянського району міста Києва" солдат ОСОБА_1 не надав. Через два дня після виписки, без будь якого направлення посадових осіб, уповноважених надавати такі направлення, повторно звернувся у КНП "Консультативно-діагностичний центр Деснянського району міста Києва" де був зарахований на лікування в денному стаціонарі.

Наказом командира від 01.12.2023 № 707-агд позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді накладення догани

Отже, відповідачем правомірно у зв`язку з неприбуттям без поважних причин на службу з лікувального закладу солдату ОСОБА_1 , у місяці неприбуття - жовтні не нараховувалась та не виплачувалась премія та додаткова винагорода, що відображено у Довідці про доходи солдата ОСОБА_1 від 30.12.2024 № 1650/432.

У зв`язку з притягненням ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.12.2023 № 707-агд, ОСОБА_1 за місяць грудень 2023 року нарахована та виплачена премія у розмірі 90 відсотків встановленого розміру щомісячної премії.

Позивачу також не нараховувалась та не виплачувалась додаткова винагорода у місяці листопаді та грудні 2023 року з тих підстав, що він у вказані місяці не брав безпосередньої участі у бойових діях, не здійснював заходи, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, а також не здійснював бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Так, як зазначив відповідач, у місяці листопаді 2023 року солдат ОСОБА_1 перебував у розташуванні підрозділу, не залучався до вище згаданих заходів, а очікував проходження медичного огляду військово-лікарською комісією відповідно до Виписки із медичної картки стаціонарного хворого від 06.10.2023 № 223.

За направленням командира військової частини НОМЕР_1 від 29.11.2023 № 2858 солдата ОСОБА_1 направлено на проходження військово-лікарської комісії для визначення придатності до військової служби.

Відповідно до Довідки військово-лікарської комісії виданої військовою частиною НОМЕР_2 від 03.12.2023 № 3462 солдат ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби.

У місяці грудні 2023 року солдат ОСОБА_1 теж не залучався до виконання бойових (спеціальних) завдань та службових обов`язків, а проходив медичний огляд у рекомендованих йому лікарів.

За результатами медичного огляду солдат ОСОБА_1 був звільнений від виконання бойових завдань та призначено амбулаторне лікування при медичному пункті частини.

Доказів на спростування вказаних обставин позивач суду не надав.

Крім того, суд зазначає, що позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 , яка належить до військового формування Збройні Сили України та не має відношення до Національної гвардії України, у зв`язку із чим керівним документом по виплаті грошового забезпечення військовослужбовцям у підрозділі є Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260.

Посилання позивача у позовній заяві на норми Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 № 200 при нарахуванні грошового забезпечення солдату ОСОБА_1 є помилковим.

Крім того, суд не приймає надану позивачем довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 02.08.2024 № 2244, як доказ, що підтверджує його право на одержання додаткової винагороди, у зв`язку з наступним.

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасниками бойових дій визнаються, зокрема, військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Згідно із п. 1 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413 (далі - Порядок № 413), цей Порядок визначає процедуру надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Відповідно до підп. 4 п. 4 Порядку № 413 передбачено, що підставою для надання заявникам статусу учасника бойових дій є, для заявників з числа осіб, зазначених в абзаці першому пункту 19 частини першої статті 6 Закону (крім осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади), які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, - довідка за формою згідно з додатком 6.

Додатком 6 до Порядку № 413 є - Довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Тому Довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України є лише підставою для отримання військовослужбовцем статусу учасника бойових дій, і жодним чином не підтверджує право військовослужбовця на одержання додаткової винагороди.

З назви довідки випливає, що вона підтверджує безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. При цьому для одержання додаткової винагороди збільшеної до 100 000 гривень військовослужбовцю необхідно приймати безпосередню участь у бойових діях або забезпечувати здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України.

Як зазначається у п. 4 розділу XXXIV Порядку № 260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Враховуючи вище викладене довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 02.08.2024 № 2244 надана позивачем є неналежним доказом у даному провадженні.

Належних та допустимих доказів: журналу бойових дій, бойового наказу (розпорядження), рапорту, які підтверджують позовні вимоги суду не надано.

Отже, підстави для нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 всі види грошового забезпечення, а саме: премії за жовтень, листопад і грудень 2023 року та додаткову винагороду згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за жовтень, листопад і грудень 2023 року відсутні.

Надані відповідачем до відзиву витяг з наказу № 9-РС від 21.06.2024 року, а також витяг з наказу 21.06.2024 року, не беруться судом до уваги оскільки не стосуються предмету спору.

Згідно з приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідком розгляду даного спору, суд дійшов висновку про те, що оскаржуваний наказ і дії, які є предметом даного позову, були прийнято та вчинено відповідачем Військовою частиною НОМЕР_1 на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, з дотриманням принципу рівності перед законом, та пропорційно, а тому, в силу вимог ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для задоволення позову відсутні.

Також суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Ураховуючи викладене, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Басай О.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua